Ухвала суду № 137959770, 03.07.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/451/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, в якій просить надати йому розстрочку виконання рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року у справі № 146/451/26 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» на суму 12589,19 грн, яка складається з: основної заборгованості 8668 грн; судового збору 921,19 грн; витрат на правничу допомогу 3 000 грн.

ОСОБА_1 в заяві зазначив, що він має іншу заборгованість за кредитним договором в іншій справі, сума якої становить 33400 грн., також він офіційно працює на підприємстві Ткалич Транс, проте наразі бухгалтерія не може надати довідку про доходи через технічні причини, він готовий щомісяця сплачувати по 1000 грн для поступового погашення заборгованості та судових витрат. Просить суд врахувати його матеріальне становище та затвердити графік платежів зі щомісячною сумою 1000 грн до повного виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений, про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, вважає можливим розглядати заяву у відсутність сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду.

За таких обставин та у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані до заяви матеріали, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 18.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь позивача стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 6532932 від 15 червня 2025 року в розмірі 8668 грн. та стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» 921,19 грн. судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору та 3000 грн судових витрат на правову допомогу.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені у ст. 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічного, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.89 ЦПК України).

Так, заявник ОСОБА_1 зазначає, що має іншу заборгованість в іншій справі. Разом з тим, заявник не надав суду будь-яких доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення у цій справі або роблять його неможливим (тяжке захворювання, відрядження, стихійне лихо тощо).

Боржник має законне право звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Це передбачено статтями 267 Цивільного процесуального кодексу України.

Розстрочка виконання рішення суду дає можливість відтермінування повної оплати боргу шляхом його поділу на визначені частини, які боржник сплачує поступово протягом встановленого судом періоду.

За наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, боржник має право подати до суду письмову заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення з додаванням належних доказів.

Суд ухвалює рішення щодо надання відстрочки або розстрочки з урахуванням конкретних обставин справи кожен випадок розглядається індивідуально. Судова практика враховує вплив воєнного стану на можливість виконання зобов`язань.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Крім того, за заявою стягувача (за його погодженням) виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення) за наявності об`єктивних перешкод.

Якщо обставини ускладнюють виконання рішення, доцільно своєчасно скористатися передбаченими законом інструментами та взаємодіяти із судом або виконавцем.

Приведені заявницею вище обставини, на думку суду не можна оцінювати як особливі та виняткові обставини, які на теперішній час ускладнюють виконання рішення суду в розумінні положень ст.435 ЦПК України для надання розстрочки виконання судового рішення, що не зашкодить меті дієвого та вчасного виконання рішення суду.

Суд враховує бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, однак ОСОБА_1 не доведено, в тому числі і те, що у разі відстрочки виконання рішення останній має можливість добровільно виконати судове рішення зазначеними платежами у вказаний період.

Отже, проаналізувавши обставини справи, враховуючи недоведеність вимог заяви щодо відстрочення виконання судового рішення, суд вважає, що відсутні правові підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261,353,435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. В. Пилипчук