Рішення № 137959596, 23.06.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/522/24

№2/930/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката: Шибінського О.В.

представника відповідача 1 -

АТ Страхова компанія "Країна" адвоката: Усенка А.М.

представника відповідача 2 -

ФГ "Подільське" адвоката: Гудими Є.П.

відповідача 3: Торохтія Р.В.

представника відповідача 3 - адвоката: Примакової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Шибінського Олександра Володимировича, до АТ Страхова компанія "Країна", Фермерськго господарства "Подільське", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шибінський О.В. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Страхова компанія «Країна», Фермерського господарства «Подільське» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У позовній заяві просить: стягнути з АТ СК «Країна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 26 898,93 грн; стягнути з Фермерського господарства «Подільське» на користь позивача залишок невідшкодованої матеріальної шкоди у розмірі 124 714,24 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, суму франшизи за страховим полісом у розмірі 2 600 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2022 року о 17 год 30 хв на 9 км + 40 м автомобільної дороги R-08 сполученням «Немирів Ямпіль» неподалік с. Чуків Немирівської ОТГ Вінницького району Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «ВАЗ 212140 (Нива)» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відомості про ДТП були внесені до ЄРДР за № 12022020070000092 від 23.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В подальшому постановою слідчого кримінальне провадження було закрито, а постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.07.2022 у справі № 930/1197/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з висновком експерта № CE-19/102-2218972-IT від 24.06.2022 року, ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку експерта № CE-19/102-22/7319-АВ від 14.06.2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «CHEVROLET LACETTI», станом на 23.05.2022 року становить 254 714,24 грн.

Цивільно-правова відповідальність позивача як власника транспортного засобу була застрахована в АТ СК «Княжа», де страхова сума за шкоду майну становить 130 000 грн, розмір франшизи 2 600 грн. Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «ВАЗ 212140» була застрахована в АТ СК «Країна».

Позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами якої 21.09.2022 року АТ СК «Країна» здійснило виплату в розмірі 103 101,07 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Таким чином, позивач вказує, що невідшкодованою залишилася частина матеріальної шкоди, яка становить 26 898,93 грн з боку страхової компанії та 124 714,24 грн з боку власника (утримувача) транспортного засобу «ВАЗ 212140».

Також позивач зазначає, що відповідальність за шкоду, завдану під час ДТП, підлягає відшкодуванню з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України, оскільки у разі недостатності страхового відшкодування різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою підлягає стягненню з особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Окремо позивач просить стягнути моральну шкоду, яка, на його думку, полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із пошкодженням майна, та оцінює її у 50 000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-3 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та інші судові витрати.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.09.2024 від представника відповідача 2 Фермерського господарства «Подільське», адвоката Гудими Є.П., до суду надійшло клопотання про витребування у ОСОБА_1 інформації та її документального підтвердження щодо підстав звернення з позовними вимогами до ФГ «Подільське».

04.09.2024 через канцелярію суду представником позивача адвокатом Шибінським О.В. було подано письмову заяву, в якій останній просив збільшити розмір позовних вимог на 18 200 грн у зв`язку з понесеними витратами на оплату майданчика для зберігання пошкодженого автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначену суму просив стягнути з відповідача 2 Фермерського господарства «Подільське».

30.09.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача 1 АТ «СК «Країна», адвокатом Усенком А.М., подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог до АТ «СК «Країна» в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким встановлено страхову суму за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, 130 000,00 грн, а також франшизу в розмірі 2 600,00 грн. Зазначив, що 12.07.2022 позивач повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, а 15.08.2022 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. На виконання вимог статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком у день звернення було проведено огляд автомобіля Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складено акт огляду, який підписано позивачем без зауважень. Посилаючись на звіт оцінювача ФОП ОСОБА_3 № 08-22-М161 від 30.08.2022, представник відповідача зазначив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 189 275,13 грн, тоді як його ринкова вартість до дорожньо-транспортної пригоди становила 176 074,68 грн, у зв`язку з чим ремонт транспортного засобу є економічно недоцільним, а транспортний засіб відповідно до пункту 30.1 статті 30 зазначеного Закону вважається фізично знищеним. Також зазначив, що згідно зі звітом оцінювача № 08-22-М162 від 31.08.2022 ринкова вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди становить 72 823,61 грн. Виходячи з різниці між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП, з урахуванням франшизи та витрат на евакуацію транспортного засобу, страховиком визначено суму страхового відшкодування у розмірі 103 151,07 грн, яка була виплачена позивачу 21.09.2022. Представник відповідача зазначив, що АТ «СК «Країна» виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування належним чином, у встановлений законом строк та в повному обсязі. Крім того, не погодився з посиланням позивача на висновок експерта № СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14.06.2022, зазначивши, що зазначений висновок не був наданий відповідачу, у зв`язку з чим він позбавлений можливості оцінити його зміст. Також вказав, що оскільки страховиком своєчасно проведено огляд пошкодженого транспортного засобу відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач не набув права на самостійне замовлення експертного дослідження та відшкодування понесених у зв`язку з цим витрат. Окремо представник відповідача заперечив проти стягнення з АТ «СК «Країна» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної представником позивача роботи та такими, що є необґрунтовано завищеними.

17.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача 2 Фермерського господарства «Подільське», адвокатом Гудимою Є.П., у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ФГ «Подільське». В обґрунтування відзиву зазначив, що позовні вимоги до відповідача 2 є необґрунтованими, оскільки ФГ «Подільське» ніколи не було власником чи законним володільцем транспортного засобу, яким заподіяно шкоду позивачу, а тому не має обов`язку щодо її відшкодування. Також зазначив, що сам позивач у позовній заяві вказує на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача 3, що, на думку представника відповідача 2, підтверджується висновком експерта № СЕ-19/102-22/8972-ІТ від 24.06.2022. Посилаючись на положення цивільного законодавства, представник відповідача 2 зазначив, що обов`язок із відшкодування шкоди покладається на особу, яка її завдала, на роботодавця, якщо шкоду завдано його працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків, або на особу, яка на законних підставах володіла транспортним засобом. Зазначив, що ФГ «Подільське» не є особою, яка завдала позивачу шкоду, не є власником або законним володільцем транспортного засобу, а відповідач 3 не перебував і не перебуває з ФГ «Подільське» у трудових відносинах. У зв`язку з цим вважає, що позовні вимоги до відповідача 2 є безпідставними, а ФГ «Подільське» неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 03.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.05.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача 2 Фермерського господарства «Подільське», адвокатом Гудимою Є.П., подано клопотання про долучення доказів, до якого додано довідку ФГ «Подільське» № 26/5-1 від 26.05.2025. У клопотанні зазначено, що відповідно до довідки ФГ «Подільське» № 26/5-1 від 26.05.2025 у 2022 році Фермерське господарство «Подільське» не здійснювало господарської діяльності та не мало найманих працівників. Представник відповідача 2 вказав, що зазначена довідка підтверджує відсутність у господарства найманих працівників у відповідний період.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шибінський О.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 АТ «Страхова компанія «Країна», адвокат Усенко А.М., у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог до АТ «Страхова компанія «Країна» в повному обсязі.

Представник відповідача 2 Фермерського господарства «Подільське», адвокат Гудима Є.П., у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог до Фермерського господарства «Подільське» в повному обсязі.

Відповідач 3 ОСОБА_2 та його представник адвокат Примакова В.В. позовні вимоги в частині стягнення франшизи за страховим полісом у розмірі 2 600 грн визнали. У задоволенні інших позовних вимог, а саме про стягнення 50 000 грн моральної шкоди, 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, просили відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно, повно й безпосередньо з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх належними та допустимими доказами, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 23 травня 2022 року о 17 год. 30 хв. на 9 км + 40 м автомобільної дороги Р-08 «Немирів Ямпіль» поблизу с. Чуків Вінницького району Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 212140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням та у власності ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відомості про зазначену дорожньо-транспортну пригоду були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020070000092 від 23.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. У подальшому кримінальне провадження було закрито, а постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.07.2022 у справі № 930/1197/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та його винуватість у скоєнні зазначеної пригоди повторному доказуванню у цій справі не підлягають.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/102-22/8972-ІТ від 24.06.2022 причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, що перебувало у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 212140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, у розмірі 130 000 грн та франшизу в розмірі 2 600 грн.

Після настання страхового випадку позивач у встановленому законом порядку звернувся до страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що представником страховика було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, складено відповідний акт огляду, а також замовлено проведення оцінки вартості транспортного засобу та розміру заподіяної шкоди.

Згідно зі звітом оцінювача ФОП ОСОБА_3 № 08-22-М161 від 30.08.2022 ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Lacetti» до дорожньо-транспортної пригоди становила 176 074,68 грн, а вартість його відновлювального ремонту 189 275,13 грн, що перевищує ринкову вартість транспортного засобу.

Крім того, відповідно до звіту оцінювача № 08-22-М162 від 31.08.2022 ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди становила 72 823,61 грн.

На підставі зазначених звітів страховиком визначено суму страхового відшкодування у розмірі 103 151,07 грн, яка 21.09.2022 була виплачена позивачу, що підтверджується наявними у справі доказами та сторонами не заперечується.

Разом із тим позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на висновок експерта № СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14.06.2022, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti», станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становить 254 714,24 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правильності визначення розміру страхового відшкодування, а також щодо наявності правових підстав для стягнення різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, відшкодування моральної шкоди, судових витрат та визначення належного відповідача у частині вимог про стягнення невідшкодованої матеріальної шкоди.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам до АТ «Страхова компанія «Країна», суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками в свою чергу є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Разом із тим на момент виникнення спірних правовідносин цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «ВАЗ 212140», яким керував ОСОБА_2 , була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна», у зв`язку з чим спірні правовідносини регулюються також Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ЦК України).

Відповідно до статей 22, 29, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик у межах страхової суми зобов`язаний відшкодувати оцінену шкоду, заподіяну майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено судом, після отримання повідомлення про настання страхового випадку страховиком проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та організовано визначення вартості матеріальних збитків. За результатами проведеної оцінки страховиком визначено розмір страхового відшкодування у сумі 103 151,07 грн, який був виплачений позивачу.

Разом із тим позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на висновок експерта № СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14.06.2022, згідно з яким розмір матеріального збитку становить 254 714,24 грн.

Оцінюючи зазначені докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд виходить із того, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності оцінюються судом за внутрішнім переконанням.

При цьому відповідачем 1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений експертним висновком розмір матеріальної шкоди або свідчили про недостовірність зазначеного висновку. Сам по собі факт незгоди страховика із висновком експерта, а також посилання на те, що такий висновок не був йому наданий під час врегулювання страхового випадку, не свідчать про його недопустимість чи недостовірність як доказу у розумінні статей 7680 ЦПК України.

Водночас страховиком не ініційовано проведення судової експертизи, не подано належного висновку експерта, який би спростовував висновок, наданий позивачем, а звіти про оцінку майна, складені на замовлення страховика, не можуть автоматично мати перевагу над іншими доказами лише з огляду на джерело їх походження.

З матеріалів справи вбачається, що страховиком було виплачено позивачу 103 151,07 грн страхового відшкодування при встановленому договором страхування ліміті відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130 000 грн.

Таким чином, страховик використав свій ліміт відповідальності не в повному обсязі, а різниця між максимально можливою страховою виплатою та фактично виплаченими коштами становить 26 898,93 грн.

З огляду на встановлений судом розмір заподіяної майнової шкоди, а також те, що страхове відшкодування не досягло передбаченого законом та договором ліміту відповідальності страховика, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з АТ «Страхова компанія «Країна» недоплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 26 898,93 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до Фермерського господарства «Подільське»

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Подільське» матеріальної шкоди у розмірі 124 714,24 грн та 18 200 грн витрат на зберігання транспортного засобу, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом чи іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, покладення обов`язку з відшкодування шкоди на юридичну особу можливе лише за умови встановлення, що особа, яка безпосередньо завдала шкоди, перебувала з нею у трудових або інших правовідносинах та діяла під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, або якщо саме ця юридична особа була законним володільцем транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.07.2022 у справі № 930/1197/22, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових чи інших правовідносинах із Фермерським господарством «Подільське», виконував його трудові (службові) обов`язки або діяв за його дорученням.

Також не надано доказів того, що Фермерське господарство «Подільське» було власником або іншим законним володільцем автомобіля «ВАЗ 212140», яким було завдано шкоду позивачу.

Навпаки, представником відповідача 2 до матеріалів справи подано довідку Фермерського господарства «Подільське» № 26/5-1 від 26.05.2025, відповідно до якої у 2022 році господарство не здійснювало господарської діяльності та не мало найманих працівників. Позивачем зазначені обставини належними доказами не спростовані.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Саме на позивача покладено обов`язок доведення підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на Фермерське господарство «Подільське».

Посилання позивача на положення статті 1194 ЦК України не є підставою для задоволення позову до Фермерського господарства «Подільське», оскільки зазначена норма встановлює обов`язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням лише у разі недостатності страхової виплати. Водночас для застосування цієї норми необхідно встановити, що саме ця особа є належним суб`єктом відповідальності за завдану шкоду.

Матеріалами справи не підтверджено, що Фермерське господарство «Подільське» є особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, або що саме на нього покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Такий правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, можлива лише за умови доведення, що вона є законним володільцем транспортного засобу або що шкоду завдано її працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків. За відсутності таких обставин юридична особа є неналежним відповідачем у справі.

Як визначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2024 року (справа № 357/11901/22, провадження № 61-10318св24), визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності правових підстав для покладення на Фермерське господарство «Подільське» обов`язку відшкодовувати матеріальну шкоду, а тому позовні вимоги про стягнення з нього 124 714,24 грн матеріальної шкоди та 18 200 грн витрат на зберігання транспортного засобу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, франшизи, витрат на правничу допомогу та судових витрат

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до п. 1 ч. 2ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.07.2022 у справі №930/1197/22, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили та відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є обов`язковою для суду в частині встановлення факту вчинення відповідачем відповідних дій та його вини.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження, фактично був визнаний фізично знищеним, що позбавило позивача можливості користуватися належним йому транспортним засобом. Такі обставини об`єктивно спричинили позивачу душевні переживання, негативні емоції, необхідність витрачати значний час на оформлення документів, звернення до правоохоронних органів, страхової компанії та суду для захисту своїх прав, що свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.

Разом із тим суд враховує, що визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн належними та допустимими доказами не підтверджений.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу моральних страждань позивача, характеру порушеного права, ступеня вини відповідача, характеру наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тривалості вимушеного захисту своїх прав, а також вимог розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Щодо вимоги про стягнення франшизи у розмірі 2 600 грн, суд зазначає наступне.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено франшизу у розмірі 2 600 грн, яка відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодовується страховиком та покладається на особу, відповідальність якої була застрахована.

Крім того, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в цій частині.

У відповідності до п.12.1.ст.12 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно зі статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 франшизи у сумі 2 600 грн є законною та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статей 133, 137 та 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано Акт № 4 від 21.02.2024 до Угоди про надання правової допомоги № 12 від 12.12.2023, рахунок-фактуру № 4 на суму 15 000 грн за надані адвокатом Шибінським О.В. юридичні послуги, ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує складність спору, тривалість його розгляду, обсяг підготовлених процесуальних документів, участь представника позивача у судових засіданнях, а також критерії співмірності та розумності, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн є документально підтвердженим, співмірним складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, а тому підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених позовних вимог на загальну суму 204 213,17 грн судом задоволено вимоги на суму 49 498,93 грн, що становить 24,24 % від ціни позову. Враховуючи пропорцію задоволених позовних вимог та розмір сплаченого позивачем судового збору, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 494,76 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1, ч. 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, перевіривши доводи сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з АТ «Страхова компанія «Країна» підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 26 898,93 грн; з ОСОБА_2 20 000 грн моральної шкоди, 2 600 грн франшизи, 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 494,76 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог до Фермерського господарства «Подільське» слід відмовити, оскільки зазначене господарство є неналежним відповідачем у справі, а також в іншій частині позовних вимог, слід відмовити як необґрунтованих.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 979, 999, 1166-1168, 1172-1173, 1187-1188, 1192 ЦК України, ст.ст.133, 141, 258, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Шибінського Олександра Володимировича - задовольнити частково.

Стягнути з АТ Страхова Компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, недоплаченої суми страхового розміру в сумі 26 898,93 гривень.

??Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн., суму франшизи по страховому полісу в сумі 2 600 грн., 15 000 гривень витрат на правничу допомогу та 494,76 грн. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко