Рішення № 137958550, 30.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 Справа № 914/637/25

За позовом: Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд», с-ще Славсько Стрийського району,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго, м. Львів,

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд», м. Львів,

про стягнення 1 045 648,93 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Від позивача: Шубак М.І.

Від відповідача: Терлецька І.І.

Від третіх осіб: не з`явилися.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» про стягнення 1 045 648,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час виконання будівельних робіт згідно з контрактною угодою від 08.11.2023 № EU-LVIV-1-2 на будівельному майданчику на вул. Миколайчука у місті Львові безпідставно використав електроенергію за рахунок ЛКП "Львівське МБТІ", а отже, безпідставно утримав кошти, які повинен був сплатити за постачання та розподіл електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 (суддя Рим Т.Я.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2026 постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 скасовано, а справу №914/637/25 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

17.02.2026 проведено автоматизований розподіл і справу №914/637/25 передано для розгляду судді Козак І.Б.

Ухвалою суду від 18.02.2026 справу №914/637/25 прийнято до розгляду, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 17.03.2026.

Ухвалою суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.06.2026. В подальшому розгляд справи було відкладено на 30.06.2026.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 30.06.2026 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю. У письмових поясненнях (вх.№5917/26 від 02.03.2026) надав пояснення щодо постанови Верховного суду, звернув увагу суду на наступне:

- якщо умовами договору не врегульовано питання забезпечення електроенергією, а ціна договору не включає вартості цього ресурсу як витрат замовника, споживання підрядником електроенергії, оплаченої замовником, може свідчити про збереження підрядником власних коштів без достатньої правової підстави.

- суди попередніх інстанцій помилково ототожнили сам факт існування договору підряду з наявністю правової підстави для безоплатного споживання ресурсу, який не був предметом договірного регулювання (п. 37-40). Скасовуючи рішення суддів Верховний суд просив дослідити, чи входили витрати до складу накладних чи інших витрат у ціні пропозиції підрядника (п. 41). Прикладом накладних витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо (Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: підручник для студентів спеціальності 7.050106 облік і аудит вищих навчальних закладів.

- як вбачається з Актів виконаних робіт витрати на електроенергію не відображенні у складі накладних чи інших витрат. Замовник не дав підряднику права безоплатно використовувати електроенергію для виконання будівельних робіт, така домовленість між сторонами відсутня.

Таким чином, позовні вимоги ЛКП «Львівське МБТІ» підлягаю до повного задоволення, оскільки: умовами контракту не передбачено обов`язку замовника забезпечувати підрядника електроенергією; згідно умов контракту п. 6.1.2 та статті 839 ЦК України саме підрядник забезпечує виконання робіт матеріальними ресурсами; витрати на електроенергію не зазначені у складі договірної ціни та в актах виконаних робіт; замовник не давав згоди підряднику на безоплатне використання електроенергії для виконання будівельних робіт; підрядник спожив електроенергію замовника не маючи на те правових відстав, що призвело до збереження підрядником власних коштів без достатньої правової підстави; у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу безпідставного збагачення, що є підставою для застосування статті 1212 ЦК України та покладення на підрядника обов`язку відшкодувати замовнику вартість спожитої електроенергії.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 30.06.2026 з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю. У письмових поясненнях (вх.№6024/26 від 03.03.2026) надав пояснення щодо постанови касаційної інстанції, звернув увагу суду на наступне:

Витрати на електроенергію фактично не були включені до ціни пропозиції Підрядника, що підтверджується не лише змістом підписаного сторонами Прейскуранту, в якому відсутня окрема стаття витрат на електроенергію, але й фактичним порядком електропостачання об`єкта будівництва. Зокрема, щодо цього об`єкта будівництва Замовник уклав окремі договори на розподіл та постачання електроенергії із оператором системи розподілу та електропостачальниками, а отже, не очікував і не міг очікувати її включення до ціни робіт. Для обліку споживання електричної енергії було встановлено лічильники, які фіксували фактичне споживання електроенергії та які не передавались Підряднику, їх показники на момент початку виконання робіт Підрядником та Замовником не фіксувались, та доступ до них будь-яких інших підрядників на об`єкті будівництва Замовником не обмежувався (як вже раніше зазначалось, в матеріалах справи є докази того, що інші підрядники, яких Замовник самостійно залучав до процесу будівництва, користувались електроенергією, а, отже, точну кількість електроенергії, яку використав Відповідач встановити неможливо). Фактична поведінка Позивача прямо свідчить про те, що він не розглядав електроенергію як складову договірної ціни і вважав себе відповідальним за її оплату, а тому і вчинив усі необхідні дії для подачі електроенергії на об`єкт будівництва.

Витрати на електроенергію не входили до ціни тендерної пропозиції Підрядника та не були передбачені Прейскурантом ні як окрема витрата, ні у складі будь-яких інших додаткових витрат. Сторони свідомо застосували договірне (вільне) ціноутворення, а не кошторисне за державними стандартами, і відповідно не формували вартість робіт за правилами ДСТУ (Настанови).

Між сторонами у справі, що розглядається існували договірні правовідносини, в межах яких Замовник був зобов`язаний передати придатний для використання фронт робіт, в тому числі забезпечити об`єкт будівництва електроенергією. Натомість у вичерпному переліку робіт та ресурсів, які сторони погодили між собою шляхом підписання Прейскуранту, у Підрядника обов`язок забезпечити будівництво електроенергією був відсутній. Більше того, ТОВ «БК «Прогрестехбуд» не визнавав та не визнає використання заявленого Позивачем обсягу електроенергії, не погоджується із наданими показниками лічильників та нарахуваннями і звертає увагу Суду на те, що встановити конкретний обсяг використання електроенергії власне Відповідачем з матеріалів справи неможливо, а відсутність обліку використаної електроенергії протягом строку виконання робіт між Відповідачем та Позивачем і систематичне виконання останнім зобов`язань зі сплати вартості електроенергії, свідчить про те, що до моменту завершення будівництва об`єкту Позивач не мав наміру покладати власні витрати із забезпечення об`єкта будівництва електроенергією на Відповідача.

У зв`язку з наведеним просить суд відмовити в позові повністю.

Правова позиція третіх осіб.

Представники третіх осіб-1, 2, 3 у судове засідання 30.06.2026 не з`явились, письмових пояснень щодо постанови Верховного суду не надали.

У письмових поясненнях щодо предмета позову (вх.№9042/25 від 08.04.2025) відповідач-1 вказав, що між ТОВ «Львівенергозбут» і ЛКП «Львівське МБТІ» укладено договір №75253/24/1 від 29.08.2024, відповідно до якого постачальник зобов`язався надавати електричну енергію споживачу до кінця грудня 2024 року. В подальшому дія цього договору продовжена до 31.01.2025, ТОВ «БК «Прогрестехбуд» не є стороною цього договору.

ЛКП «Львівське МБТІ» не оплатило спожиту електричну енергію за період грудень 2024 року січень 2025 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за цей період у сумі 388 185,70 грн, яка є предметом судового розгляду у справі № 914/524/25.

У письмових поясненнях щодо предмета позову (вх.№9957/25 від 16.04.2025) відповідач-2 зазначив, що надання послуг з розподілу електричної енергії за об`єктом на вул. Миколайчука, м. Львів здійснювалося на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (публічний) №75253 від 27.02.2023 року та Додаткової угоди від 01.04.2024 року, укладених з ЛКП «Львівське МБТІ». Жодних договірних відносин між ПАТ «Львівобленерго» та ТОВ «БК «Прогрестехбуд» щодо зазначеного об`єкта в період з 01.01.2024 року по теперішній час не існувало.

Відповідач-3 будь яких пояснень щодо предмета позову не подавав.

Обставини справи.

08.11.2023 між Львівським комунальним підприємством «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (підрядник) укладено контрактну угоду № EU-LVIV-1-2 (договір генпідряду), відповідно до пункту 2.1 якої підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цією угодою строк, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, два примірники проектної документації, прийняти виконані підрядником роботи та оплатити зазначені роботи відповідно до умов угоди.

Умовами договору підряду також передбачено, що:

- перелік, обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до угоди, що є невід`ємними його частинами та підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 2.2 угоди);

- ціна угоди є твердою і становить 3 403 522,19 євро без ПДВ, що на момент підписання цієї угоди становить 130 981 147,96 грн за офіційним курсом Національного банку України (пункт 3.1 угоди);

- ціна договору є остаточно узгодженою і може бути змінена лише за взаємною згодою сторін і лише у випадку зміни обсягів робіт та/або матеріалів, необхідних для виконання робіт (пункт 3.2 угоди);

- підрядник зобов`язаний забезпечувати роботи матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами, узгодженими із замовником, з цією метою здійснювати замовлення, забезпечувати приймання, розвантаження, складування та подачу на об`єкт матеріально-технічних ресурсів, контроль за їх якістю, кількістю та комплектністю постачання, забезпечити їх зберігання (пункт 6.1.2 угоди);

- замовник зобов`язаний передати підряднику фронт робіт (ділянку робіт) на об`єкті за актом приймання-передачі (пункт 6.2.1 угоди);

- угода набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024, проте в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 14.1 угоди з урахуванням додаткової угоди від 26.09.2024 № 3).

Згідно з прейскурантом № 1 (додаток № 2 до угоди), який є додатком до додаткової угоди від 26.09.2024 № 3, передбачено виконання робіт за рахунок коштів ґранту та зазначено перелік робіт за об`єктом: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. І. Миколайчука у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:08:001:0921)».

Згідно Акту приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) об`єкта від 05.03.2024, замовник передав, а підрядник прийняв межі будівельного майданчика (фронту робіт) для виконання будівельних робіт на об`єкті: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. І. Миколайчука у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:08:001:0921) будинок 1 (секції A1, AC1)», а також точку підключення до тимчасових мереж електропостачання. Точка підключення мереж тимчасового водопостачання не передана. Переданий будівельний майданчик є придатним для виконання робіт відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 29.11.2023 № ЛВ012231128676.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав (дата формування: 22.02.2023), ЛКП «Львівське МБТІ» є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:08:001:0921.

Матеріали справи також містять копію договору №75253/24/1 про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2024, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ТОВ «Львівенергозбут», копію договору №75253/з про закупівлю послуг із розподілу електричної енергії від 09.02.2024 та від 07.02.2025, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ПАТ «Львівобленерго», а також копію договору №08/25 про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2025, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ТОВ «Газенерго-Трейд».

Позивачем до позову додано платіжні інструкції, з яких вбачається, що ЛКП "Львівське МБТІ" здійснювало оплату за спожиту електроенергію на виконання зазначених договорів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно утримав кошти, які повинен був сплатити за споживання електричної енергії на об`єкті будівництва на вул. І. Миколайчука у місті Львові, тому звернувся із цим позовом до суду про стягнення 1 045 648,93 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінка суду.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем виникли договірні правовідносини на підставі контрактної угоди № EU-LVIV-1-2 на виконання робіт по проєкту «нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. І.Миколайчука у м. Львові А1,АС».

За обставинами цієї справи ціна укладеного між сторонами договору є твердою та може бути змінена тільки у випадках, прямо передбачених в договорі, і лише за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України).

Суд, дослідивши умови контракту, дійшов висновку, що сторони погодили саме твердий кошторис.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 843, частин 1, 2 статті 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (Постанова Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №922/2216/18).

Як на підставу для задоволення позову позивач вказує, що згідно умов Контрактної угоди від 08.11.2023 Підрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи та передати їх результати Замовнику у встановлений Угодою строк. Замовник, своєю чергою, зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, два примірники проєктної документації, прийняти виконані Підрядником роботи та оплатити їх відповідно до умов Угоди (п. 2.1 Контракту).

Відповідно до п. 6.1.2 Угоди, Підрядник зобов`язаний забезпечувати виконання робіт матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами, узгодженими із Замовником, зокрема здійснювати замовлення, приймання, розвантаження, складування та подачу на об`єкт таких ресурсів, контролювати їхню якість, кількість і комплектність постачання, а також забезпечувати їх зберігання.

Отже, ТОВ «БК «Прогрестехбуд» зобов`язувався забезпечити виконання робіт матеріальними та іншими матеріально-технічними ресурсами, зокрема електроенергією.

05 березня 2024 року ЛКП «ЛМ БТІ» передало ТОВ «БК «Прогрестехбуд» Будівельний майданчик із точкою підключення до тимчасових мереж електропостачання.

Згідно статті 839 ЦК України Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Позивач посилаючись на норми ст.839 ЦК України, вказує, що саме підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу та своїми засобами, якщо інше не встановлено договором та вказує, що тлумачення цієї норми свідчить про презумпцію покладення витрат, пов`язаних із процесом виконання робіт на підрядника, якщо сторони прямо не домовились про інше

На переконання позивача, виконання будівельних робіт відбувалося фактично за електроенергію, яка була придбана та оплачена ЛКП «ЛМ БТІ», а не ТОВ «БК «Прогрестехбуд». Тобто, Відповідач фактично безпідставно використав електроенергію за рахунок Позивача без відшкодування їхньої вартості.

Пунктами 3.1.-3.2. Угоди передбачено, що ціна угоди є твердою і становить 3 403 522,19 євро без ПДВ, що на момент підписання угоди становить 130 981 147,96 грн. Ціна Договору є остаточно узгодженою і може бути змінена лише за взаємною згодою Сторін і лише у випадку зміни обсягів Робіт та/або матеріалів, необхідних для виконання Робіт за цим Договором, що попередньо погоджені НЕФО та Європейським Союзом.

Сторони узгодили між собою усі роботи, матеріали та інші ресурси, які повинен був виконати та забезпечити Підрядник у Прейскуранті (Додатку №2 до Угоди).

Судом встановлено, що ні в контрактній угоді, ні у прейскуранті № 1 (кошторисі) не передбачено витрат на електроенергію та не визначено обов`язку замовника забезпечувати будівельний майданчик електричною енергією та/або надавати підряднику електричну енергію безоплатно.

Як вбачається з Актів виконаних робіт (№04-08-24 за серпень 2024 року; №08- 12-24 за грудень 2024 року; №07-12-24 грудень 2024 року; №03-07-24 за липень 2024 року; №02-06-24 за червень 2024 року; №11-06-25 за червень 2025 року; №09-03-25 за березень 2025 року; №01-05-24 за травень 2024 року; №10-05-25 за травень 2025 року; №06- 11-24 за листопад 2024 року; №05-10-24 за жовтень 2024 року) витрати на електроенергію не відображенні у складі накладних чи інших витрат.

Таким чином, судом встановлено, що умовами договору не врегульовано питання забезпечення електроенергією, а ціна договору не включає вартості цього ресурсу як витрат замовника, споживання підрядником електроенергії, оплаченої замовником,

Законом України "Про ринок електричної енергії", правилами роздрібного ринку електричної енергії заборонено бездоговірне та безоплатне споживання електричної енергії.

Підставою для споживання електричної енергії є наявність укладених договорів з оператором системи розподілу про надання послуг з розподілу електричної енергії та з постачальником електроенергії про постачання електричної енергії.

Відповідачем не долучалось до матеріалів справи будь яких договорів про постачання електричної енергії на об`єкт будівництва: І.Миколайчука у м. Львові.

Як вбачається з матеріалів справи, ЛКП «Львівське МБТІ» самостійно та до укладення Контрактної угоди від 08.11.2023 ініціювало забезпечення будівельного майданчика електричною енергією, звернувшись до ПАТ «Львівобленерго» із заявою про тимчасове приєднання № 85344 від 03.11.2023 (том 2, а.с. 147-148). В подальшому, уже після укладення Контрактної угоди від 08.11.2023 ЛКП «Львівське МБТІ» укладало договори на постачання та розподіл електричної енергії (№ 75253/3 від 09.02.2024, 75253/24/1 від 29.08.2024 та № 08/25 від 22.01.2025 про постачання електричної енергії). Зазначене вказує на непослідовність поведінки Позивача. Адже якщо він вважав, що не повинен забезпечувати будівельний майданчик електричною енергією, то не мав би укладати договори на постачання та розподіл електричної енергії.

Додатково суд враховує, що Позивач протягом тривалого часу не виставляв Відповідачу рахунків за електроенергію, не звертався із пропозиціями врегулювати можливі суперечності шляхом внесення змін до Контрактної угоди від 08.11.2023 та не висував жодних вимог щодо компенсації вартості постачання та розподілу електричної енергії. У той же час позов у цій справі подано після ініціювання ТОВ «Львівенергозбут» справи №914/524/25 про стягнення з ЛКП «Львівське МБТІ» заборгованості за спожиту електричну енергію. Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що Контрактна угода від 08.11.2023 не покладала на підрядника обов`язку із забезпечення будівельного майданчика електричною енергією.

Порушення умов договору чи норм статті 839 ЦК України щодо виконання договору своїми засобами не є підставою для стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. На переконання суду норми статті 839 ЦК України варто досліджувати вкупі із статтями Глави 61 ЦК України «Підряд» Розділу 1. Загальні положення про підряд.

Так статтею 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином, якщо позивач вбачає у діях відповідача порушення умов договору або умов статті 839 ЦК України, він має право вимагати відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з твердженням позивача, що під час виконання умов договору відповідач фактично споживав електричну енергію на об`єкті будівництва: І.Миколайчука у м. Львові, однак на переконання суду, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки норма статті 1212 ЦК України передбачає повернення безпідставно набутого майна, в той час, як відповідачем були набуті спірні кошти в рамках виконання договірних зобов`язань за умовами Контрактної угоди від 08.11.2023, а порушення умов договору чи норм статті 839 ЦК України щодо виконання договору своїми засобами не є підставою для стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними Контрактної угоди від 08.11.2023 або прейскуранту № 1 (додатку № 2 до угоди) повністю або в частині, вимога про визнання їх недійсними позивачем не заявлялись.

Вказане виключає застосування до спірних правовідносин норми статті 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене, оскільки у цій справі між сторонами існують договірні відносини, підстава згідно якої відповідач отримав кошти є чинною та не скасовано та відсутні ознаки безпідставного набуття чи збереження майна, що у свою чергу виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України. Зазначене самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2026 у справі № 914/637/25 вказано, що зважаючи на скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, враховуючи факт передачі справи Верховним Судом на новий розгляд, суд здійснює розподіл судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у цій справі залишається за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 06.07.2026.

Суддя Козак І.Б.