Рішення № 137958525, 22.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 Справа № 914/579/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО», с. Велика Омеляна Рівненської області,

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест», м.Краматорськ Донецької області,

про визнання частково недійсним та скасування рішення.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: П. Тарновецький,

від відповідача: Х. Марченко,

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Суд встановив. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним та скасування рішення АМК №63/248-р/к від 30.12.2025 у справі №63/1-01-15-2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.02.2026 справу №914/579/26 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі третю особу без самостійних вимог; суд встановив строк для реалізації учасниками провадження своїх процесуальних прав. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

06.04.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 11.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/579/26 до судового розгляду по суті 02.06.2026.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання 22.06.2026 не з`явився, правом на подання пояснення по суті спору не скористався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки третю особу було повідомлено про судове засідання 22.06.2026, її явка обов`язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а представники позивача та відповідача не заперечували щодо розгляду за відсутності представника третьої особи, тому суд продовжив розгляд справи.

У судовому засіданні 22.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Агрументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адміністративною колегією ЗМТВ Антимонопольного комітету України прийнято рішення №63/248-р/к від 30.12.2025 у справі №63/1-01-15-2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано узгодженими дії ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «БТК Світ Будінвест» під час їх участі в торгах №1 на закупівлю «Обладнання для їдальні (харчоблоку) закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. ім. B.К. Липинського с. Затурці Затурцівської сільської ради Локачинського р-ну Волинської області» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-22-002411-a), торгах №2 «Обладнання для їдалень закладів освіти» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-25-002119-b) та торгах №3 «Обладнання для їдалень закладів освіти» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-25-002133-b), яке передбачене п. 4 ч.2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Дії цих учасників Антимонопольний комітет кваліфікував як антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результату торгів. За кожне вчинене порушення на позивача накладено штраф у розмірі по 68'000,00 грн. Позивач вважає, що висновки АМК прийняті з неповним з`ясуванням та недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідністю висновків обставинам справи, що базуються виключно на припущеннях, оскільки наявність господарських відносин не має характеру пов?язаності в розумінні законодавства та створення середовища для обміну інформацією щодо участі у торгах. Факт укладення договору поставки між суб`єктами господарювання, які приймали участь в закупівлі, не доводить факту узгодженої поведінки під час участі в торгах №1, торгах №2 та торгах №3. Оскаржуване рішення було прийнято без врахування вимог рішення Антимонопольного комітету України від 27.03.2025 р. № 98-р. З матеріалів справи АМК вбачається, що ТОВ «АКОРД ГРУП» у торгах №2 не подавав жодних документів, а ТОВ «БТК Світ Будінвест», беручи участь у інших закупівлях, у яких ТОВ «АРМ-ЕКО» участі не брало, повного пакету документів систематично не подавало та не знижувало свою стартову цінову пропозицію, що також не свідчить про забезпечення перемоги для ТОВ «АРМ-ЕКО» та спростовує висновки про узгоджені дії. У торгах № 1 та торгах № 3 ТОВ «АРМ-ЕКО» подало найнижчу цінову пропозицію, і не вбачало за доцільним знижувати ціну пропозиції, з огляду на економічну обгрунтованість та недопущення своєї дискваліфікації. Причиною подання пропозицій учасників одночасно в останній день перед кінцевим часом їх подання, як і вхід у аукціон №3, є випадковим збігом обставин, оскільки учасники обмежувалися датою 08.07.2020 14:00. Також зазначив, що оскаржуване рішення не містить будь-яких інших доказів, які б свідчили, що дії учасників не були випадковими та відбувалися внаслідок координації поведінки між ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест». Крім того, рішення АМК прийнято з порушенням строку давності притягнення ТОВ АРМ-ЕКО до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене частиною 1 статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки торги відбувалися 09.07.2020 та13.07.2020.

Аргументи відповідача

Зазначив, що сукупність встановлених обставин у діях суб`єктів господарювання є наслідком узгодженої поведінки учасників торгів, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки (обмін інформацією, зацікавленість, єдність інтересів та координація між учасниками), спрямований на викривлення прозорого конкурентного відбору учасників, а наведені у позові мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків рішення №63/248-р/к. Відзначається, що у позові здійснюється фрагментація доказів з метою їх представлення відірвано один від одного. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. На переконання відповідача, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків. У даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результату аукціону (через узгодження поведінки учасників), а докази такого спотворення наведено відділенням у рішенні. Відповідач стверджує, що доводи позову спростовуються тим, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях, а змагальність учасників з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів самостійно, незалежно від інших учасників, без обміну інформацією між конкурентами; така змагальність виключає встановлену в рішенні сукупність обставин. Вказав, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМКУ справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, період карантину та військової агресії вплинули на тривалість розслідування.

Аргументи третьої особи

Третя особа правом на подання пояснень по суті спору не скористалася.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024 № 63/88-р/к у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 63/1-01-15-2021 дії ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест» у процедурах електронних торгів за ідентифікаторами закупівель UA-2020-06-22 002411-a (торги № 1), UA-2020-06-25-002119-b (торги № 2), UA-2020-06-25-002133-b (торги № 3) було визнано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ч.2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів та було накладено на ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест» штрафи в загальному розмірі 204000,00 грн. на кожного. Проте, 27.03.2025 Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення № 98-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024 № 63/88-р/к у справі №63/1-01-15-2021", яким скасовано рішення відділення від 30.08.2024 № 63/88-р/к, а матеріали справи № 63/1-01-15-2021 передано на новий розгляд до відділення.

Розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2021 №63/17-рп/к розпочато новий розгляд справи №63/1-01-15-2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за кваліфікацією п. 4 ч. 2 ст. 6 і п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

30.12.2025 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/248-р/к у справі № 63/1-01-15-2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест», узгодивши свою поведінку під час участі в торгах №1 на закупівлю «Обладнання для їдальні (харчоблоку) закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. ім. B.К. Липинського с. Затурці Затурцівської сільської ради Локачинського р-ну Волинської області» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-22-002411-a), торгах №2 «Обладнання для їдалень закладів освіти» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-25-002119-b) та торгах №3 «Обладнання для їдалень закладів освіти» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-25-002133-b), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону. За вчинення порушення на позивача накладено штраф у розмірі 68'000,00 грн. за кожне порушення (разом 204?000,00 грн).

У процесі розгляду справи №63/1-01-15-2021 АМК встановлено, що учасники під час підготовки та участі в аукціоні діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання, з огляд на наступне.

09.07.2020 (торги №1), 13.07.2020 (торги №2) та 13.07.2020 (торги №3) проводилися торги за замовленням Затурцівської сільської ради (UA-2020-06-22-002411-a (торги №1), Управління освіти Рівненського місьвиконкому UA-2020-06-25-002119-b (торги №2) та UA-2020-06-25-002133-b (торги №3). У зазначених аукціонах брали участь: ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест» (торги №1); ТОВ «АРМ-ЕКО», ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест» та ТОВ «АКОРД ГРУП» (торги №2); ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест» (торги №3).

Висновки про антиконкурентні узгоджені дії відповідачем зроблено на підставі сукупності таких обставин:

1. Наявність господарських відносин та банківських переказів у період до проведення торгів, під час та після їх проведення. Між учасниками торгів на підставі договору поставки №71 від 05.04.2019 існували господарські відносини, що свідчить про спільне здійснення ними господарської діяльності, тісну співпрацю, комунікацію, узгодженість дій.

2. Поведінка учасників під час участі у торгах: ТОВ «БТК Світ Будінвест» здійснювало витрати (оплата послуг оператора майданчика за подання учасником тендерної пропозиції) з метою забезпечення проведення торгів, однак не надавало необхідної інформації для участі у торгах.

3. Синхронність дій учасників торгів у часі. Позивач та третя особа розмістили свої заявки на електронному майданчику та завантажили документи в один день з невеликим проміжком у часі. (08.07.2020 12:45 та 13:33). При цьому, учасники не були обмежені у часі щодо подання пропозицій від дати опублікування оголошення 22.06.2020. Така погоджена поведінка під час підготовки та участі в торгах підтверджує взаємодію, узгодженість та синхронність дій у часі, що свідчить про координацію дій і не може вважатись випадковим збігом.

4. Особливості входу в аукціон: учасники входили в аукціон торгів №2 13.07.2020 з різницею у 13хв (07:55 та 08:08), при його початку о 11:07; аукціон торгів №3 в один час 13.07.2020 о 10:58 при його початку о 13:46. В аукціон торгів №1 ТОВ «БТК Світ Будінвест» не заходив взагалі. Отже, зазначене виключає, що запропоновані цінові пропозиції готувалися кожним з них окремо, що свідчить про узгоджені дії під час підготовки документів.

5. Існування комунікації між учасниками торгів (позивачем і третьою особою) до, під час та після проведення торгів. З аналізу інших торгів та встановлення співвиконання ТОВ «АРМ-ЕКО» договорів у торгах, де ТОВ «БТК Світ Будінвест» був переможцем. Наведені відомості свідчать про участь останнього у якості технічного кандидата, для якого перемога не була ціллю, а створення умов для можливої перемоги ТОВ «АРМ-ЕКО».

Із позовом до Господарського суду Львівської області ТОВ «АРМ-ЕКО» звернувся 27.02.2026, тобто в межах визначеного ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строку.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про публічні закупівлі».

Суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статтей 1, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання, суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст.ст.1, 7 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України).

Згідно п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Частина 4 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб`єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6507/19).

За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

При цьому ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб`єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону повинне бути попереднє погодження (досягнення суб`єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов`язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.

З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.

Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Суд також відзначає, що судом не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі №918/390/20).

Верховний Суд постійно наголошує, що втручання в дискреційні повноваження АМК виходить за межі завдань господарського судочинства. Суд перевіряє лише те, щоб дискреційні повноваження (як можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним) не використовувалися органом свавільно. Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля (постанова ВС від 18.09.2025 у справі №914/2940/24).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень АМК), Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо меж його застосування), свідчить про те, що АМК проводить дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; а у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та третьою особою на момент проведення торгів існували господарські відносини на підставі договору поставки №71 від 05.04.2019. Суд погоджується із АМК, що наявність таких відносин свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентноспроможності один одного (стану фінансових, матеріальних та інших ресурсів). Крім того, між зазначеними суб`єктами існували взаємні права та обов`язки, і вони повинні були дотримуватися певної поведінки, яка б була вигідна їм обом. За таких умов наявність конкуренції, яка повинна існувати між учасниками торгів, ставиться під сумнів, оскільки має місце єдність інтересів і зацікавленість в результатах роботи один одного.

У силу наявності договірних відносин між суб`єктами господарювання АМК відзначив, що такі є обставиною, яка вказує на наявність умов для обміну інформацією між даними суб`єктами та координацію ними своїх дій.

Також колегія АМК в оскаржуваному рішенні відзначила, що учасники подавали свої пропозиції на торги в один день з невеликим проміжком у часі (08.07.2020 12:45 та 13:33). Позивач наголошує, що це може бути внаслідок збігу, встановленого обмеження в часовому періоді для надання пропозицій. Однак, матеріали справи свідчать протилежне, адже учасники не були обмежені у часі щодо подання пропозицій від дати опублікування оголошення 22.06.2020

Одна з обставин, яка визначена АМК як така, що у сукупності з іншими свідчить про порушення антиконкурентного законодавства, є те, що учасники входили в аукціон торгів №2 13.07.2020 з різницею у 13хв (07:55 та 08:08), при його початку о 11:07; аукціон торгів №3 в один час 13.07.2020 о 10:58 при його початку о 13:46, а також співвиконання ТОВ «АРМ-ЕКО» договорів, у торгах, де ТОВ «БТК Світ Будінвест» був переможцем. Наведені відомості дозволяють погодитися з відповідачем про участь товариства у якості технічного кандидата. Сукупність таких ознак виключає можливість випадкового співпадіння та свідчить про те, що і цінові пропозиції узгоджувалися між учасниками.

Таким чином, у зазначених документах, які створені різними суб`єктами господарювання, що беруть участь у торгах, і між якими повинна бути конкуренція, наявні ознаки, які свідчать про їх узгоджені дії.

У постанові від 18.09.2025 по справі №914/2940/24 ВС відзначає: «Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Так, за приписами частини третьої статті 86 ГПК України суд надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсними його рішень, встановлені у рішенні обставини та докази підлягають оцінці судами виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об`єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами, визначеними у статті 86 ГПК України.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду».

Позивач не спростував встановлені АМК обставини щодо сталого взаємозв`язку позивача та третьої особи у справі, адже як свідчать матеріали справи відносини між позивачем та третьою особою у справі містили характер контрагентних, що ставить під сумнів їх конкурентність у торгах; наявність господарських відносин між учасниками підтвержує факт того, що такі були обізнаними щодо конкуретноспроможності один одного; не спростовує факту того, що дії учасників були випадковим збігом. Відтак, твердження позивача про те, що висновки відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи, спростовуються поданими у даній справі доказами та, відповідно, не приймаються судом до уваги.

Суд погоджується з відповідачем, що сукупність обставин, встановлених у рішенні, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між ними з метою визнання переможцем у торгах одного з них. Натомість позивач постійно намагається подавати кожну обставину окремо і зазначає, що вона не свідчить про порушення антиконкурентного законодавста. Однак, як вірно відзначає АМК, суб`єкти господарювання відмовляються від вчинення антиконкурентних узгоджених дій у відкритій формі (укладання угод) на користь неформальних (таємних) угод, що може виключати можливість отримання прямих доказів безпосередніх контактів конкурентів (таких, як протоколи переговорів, угоди, кореспонденція, показання свідків, тощо), що виражається у формі «інша погоджена конкурентна поведінка (дії та бездіяльність) відповідно до пункту абзацу 1 частини першої статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Для доведення порушення передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не обов?язково потрібно шукати і знаходити докази контактів між господарюючими суб?єктами, щоб обґрунтувати наявність узгодженості в їх діях.

Розглянувши дану справу, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що рішення від 30.12.2025 № 63/248-р/к у справі №63/1-01-15-2021 ґрунтується на помилкових висновках та прийняте з неповним і необ`єктивним з`ясуванням обставин справи. При цьому суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти висновків АМКУ, не надав до матеріалів справи доказів, які могли б спростувати зазначені висновки, а заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій і фактів, та намагання надати оцінку кожному доказу, який наводиться в оскаржуваному рішенні, окремо, а не їх сукупності, у зв`язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

Суд вважає, що наведена АМК у рішенні сукупність фактів у їх взаємозв`язку, з точки зору вірогідності надає можливість встановити мотиви його прийняття саме в частині доведення наявності ознак протиправного діяння стосовно участі у аукціоні та не може вважатися випадковим збігом обставин та/чи наслідком об`єктивних чинників і підтверджує узгоджену поведінку, зокрема, позивача. Таким чином, рішення АМК ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку про узгоджену поведінку позивача, що стосується спотворення результатів аукціону.

Щодо твердження позивача про пропуск відповідачем строку давності притягнення до відповідальності. Позивач зазначає, що частиною 1 статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Торги, щодо яких здійснювався розгляд справи №63/1-01-15-2021 відбулися: Торги № 1 09.07.2020, Торги № 2 13-07-2020, Торги № 3 13-07-2020. Таким чином строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів вище зазначених торгів, сплив 09.07.2025 щодо Торгів № 1 та 13.07.2025 щодо Торгів № 2 і Торгів №3.

Як уже відзначалося, Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.08.2024 № 63/88-р/к дії ТОВ «АРМ-ЕКО» та ТОВ «Будівельно-торгівельна Компанія Світ Будінвест» у процедурах електронних торгів за ідентифікаторами закупівель UA-2020-06-22 002411-a (торги № 1), UA-2020-06-25-002119-b (торги № 2), UA-2020-06-25-002133-b (торги № 3) було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, які стосуються спотворення результатів торгів, проте таке було скасоване рішенням Антимонопольного комітету України № 98-р. від 27.03.2025 та передано матеріали справи № 63/1-01-15-2021 на новий розгляд. Відповідно до розпорядження адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2021 № 63/17-рп/к розпочато новий розгляд справи № 63/1-01-15-2021. Таким чином сам розгляд справи № 63/1-01-15-2021 тривав майже 4 роки і 11 місяців, хоча з 01.01.2024 строк розгляду таких справ складає 3 роки (частина 1 статті 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Під час перегляду постанови суду апеляційної інстанції, якою визнано недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 по справі №910/2415/24 відзначив таке:

«Суд в контексті доводів скаржника зазначає, зокрема, що 01.01.2024 набрав чинності Закон № 3295-IX, яким внесені зміни до Закону № 2210-ІІІ та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Тобто, до 01.01.2024 у Законі № 2210-ІІІ була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і така норма (стаття 37-1) вступила в дію з набранням чинності Закону № 3295-IX, тобто з 01.01.2024, який у Прикінцевих та перехідних положеннях не встановлює зворотної дії в часі його норм.

Позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону № 2210-III також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у всіх означених вище постановах Верховний Суд вирішуючи питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вказував також на те, що відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення судам означену норму слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України, як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності. Суд зазначав, що у вирішенні питання прийнятності/неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з`ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об`єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування.

Однак, у вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позовна заява ТОВ "Газова будівельна компанія" містила виключно думку позивача щодо прийнятого АМК рішення та не містила посилань на те, що розгляд відповідачем антимонопольної справи протягом тривалого строку розгляду будь-яким чином порушив чи обмежив майнові чи немайнові права та/або законні інтереси позивача.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення також вбачається, що суд апеляційної інстанції хоча і зазначив щодо врахування висновків, які викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24 надавши оцінку наявності / відсутності об`єктивних та поважних причин тривалістю розгляду справи органами АМК (понад 6 років), однак залишив поза увагою дослідження та оцінку тієї обставини, на яку Верховний Суд звертав увагу, а саме яким чином тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинуло на права та інтереси позивача (у тому числі майнові), чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених АМК обставин. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції не з`ясував означених питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що поза увагою суду апеляційної інстанції також залишились ті обставини, що розгляд антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів АМК, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об`єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування.

Отже, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24, від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 суд апеляційної інстанції не врахував того, що такі висновки суду касаційної інстанції ухвалені за фактично іншої доказової бази (змісту заявлених позовних вимог, обставин справи та зібраних у ній доказів).»

Частиною 2 ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, у даному випадку на момент початку розгляду справи АМК і до 01.01.2024 у Законі №2210-ІІІ була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, така норма (стаття 37-1) вступила в дію тільки з 01.01.2024 і зворотньої дії в часі вона не має.

Також суд вважає слушними пояснення відповідача, що розгляд справи АМК припав на період запровадженого з березня 2020 року на території України карантину, а згодом і воєнного стану, який діє з 24.02.2022 і до сьогодні, що є об`єктивним чинником, який вплинув на тривалість розгляду.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами позивача про пропуск відповідачем строку притягнення до відповідальності.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц. Відхиляючи доводи скаржника, суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» в якому зазначено, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Оскільки у період з 30.06.2026 до 03.07.2026 суддя перебував у відпустці, повний текст рішення складено 06.07.2026.

Суддя Яворський Б.І.