Рішення № 137958516, 01.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 Справа № 914/733/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В.І.

розглянувши матеріали заяви Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни, м.Львів

про: стягнення 596 650, 58 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився;

встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» до Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни про стягнення 596 650, 58 грн

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2026 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни на користь Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» 561 012,60 грн заборгованості та 6732,14 грн судового збору; у задоволенні решти вимог відмовлено.

19.06.2026 через службу діловодства господарського суду надійшла заява (вх. № 2907/26) позивача від 19.06.2026, про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни на користь Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в розмірі 33 000, 00 грн.

Ухвалою від 22.06.2026 суд призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 01.07.2026 року з явкою сторін на власний розсуд.

В судове засідання 01.07.2026 сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду, причин неявки не повідомили.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 1/01-25 від 07.01.2025 року; копію акту №1 про надання правничої допомоги від 18.06.2026 року; копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, що надається Міжнародному благодійному фонду «Український жіночий фонд» ( у зв`язку з розглядом справи в суді І інстанції); копію платіжної інструкції № 12706 від 25.03.2026 .

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява позивача подана до закінчення судових дебатів, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.06.2026 року.

Крім того, представником позивача у позовній заяві було зазначено про попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн. Також зазначено, що докази на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги адвоката будуть поданні протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду з точним розрахунком витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» представляв адвокат адвокатського об`єднання «ЕС.ЕЛ.ЕЙ.» - Філь О.П.., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 1/01-25 від 07.01.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 11463/10 від 19.02.2024 та ордеру серії АІ № 21492587 від 11.03.2026, підписаного керівником адвокатського об`єднання.

У п.1.1. Договору № 1/01-25 від 07.01.2025 року зазначається, що адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.

Відповідно до п.4.2 Договору № 1/01-25 від 07.01.2025 року, розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, визначається за згодою Сторін та вказується в акті про надання правової допомоги.

Згідно з Актом №1 про надання правничої допомоги від 18.06.2026, загальна вартість вказаних послуг склала 33 000, 00 грн. Акт підписаний сторонами електронним підписом та засвідчений електронними печатками.

Спираючись на розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що надається Міжнародному благодійному фонду «Український жіночий фонд» ( у зв`язку з розглядом справи в суді І інстанції) від 18.06.2026 року позивачу надавалися наступні послуги: консультація клієнта та аналіз документації, наданої клієнтом в рамках спору з ФОП Тульчий Л.К-10 000,00 грн.; підготовка, підписання та направлення позовної заяви до Господарського суду Львівської області (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків)-13 000, 00 грн та участь адвоката в судових засіданнях в інтересах Клієнта-10 000,00 грн.

Факт оплати Позивачем вартості за вищевказану правничу (правову) допомогу підтверджується копією платіжної інструкції № 12706 від 25.03.2026.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Зазначені положення закріплюється і в статті 16 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено право учасників справи користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Так, п.4 ч.1 статті 1 цього ж Закону зазначається, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона ( адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи з частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частин 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вище наведених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, вище наведені норми свідчать про те, що питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішене судом лише за наявністю клопотання іншої сторони.

Слід зазначити, що жодних клопотань від відповідача Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни не надходило.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Тому слід розрізняти наступні поняття «зменшення судових витрат» і «розподіл судових витрат».

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В даній справі перелічені вище принципи і норми в повній мірі не дотримані.

Суд враховує, що дана справа не належала до категорії складних спорів, не потребувала значного обсягу процесуальних дій, дослідження великої кількості доказів чи вирішення складних питань права.

Також суд не погоджується із зазначеним орієнтованим часом витраченим на виконання, який міститься в Акті №1 від 18.06.2026 про надання правничої допомоги, а саме: консультація клієнта та аналіз документації, наданої Клієнтом в рамках спору з ФОП Тульчий Л.К. - 3 години; підготовка, підписання та направлення позовної заяви до Господарського суду Львівської області (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків) - 5 годин та участь адвоката в судових засіданнях в інтересах Клієнтах - 2 години.

Матеріали справи не свідчать про значний обсяг документів, необхідність проведення складного правового аналізу чи дослідження специфічних правових питань. Предмет спору є типовим, тому консультація клієнта та опрацювання поданих документів об`єктивно не потребували такого значного часу.

Крім того, написана позовна заява не містить складної правової аргументації і не потребує аналізу значної кількості доказів або формування нової чи складної правової позиції. За таких обставин витрачений час, а саме п`ять годин є не співмірним з фактичним обсягом виконаної роботи.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснювався за участю представника позивача у трьох судових засіданнях у режимі відеоконференції, що свідчить про відсутність значних часових витрат, пов`язаних з участю представника у судових засіданнях. Також проведення судових засідань у режимі відеоконференції виключало необхідність витрачання часу на прибуття до суду та повернення з нього.

Слід враховувати і те, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не заявляв клопотань, не подавав додаткових доказів та не брав участі у судових засіданнях. Відтак у представника позивача не виникла необхідність у підготовці відповіді на відзив, заперечень, пояснень щодо доводів відповідача або інших додаткових процесуальних документів.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Слід зазначити, що позивачем було заявлено орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак вагомих аргументів їх подальшого збільшення суду не надано.

Крім того, позовні вимоги були задоволені судом лише частково, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність нарахування штрафних санкцій за неправильно визначений період.

Як вбачається з п.4.2 розмір гонорару визначається в акті про надання правової допомоги , який складений 18.06.2026, однак сума гонорару була перерахована 25.03.2026.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу слід стягнути у сумі 15 000,00 грн.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 15 000, 00 грн, суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд також враховує, що ціна позову складає 569 650, 58 грн., вимоги з якої задоволені частково, тому суд виснує, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 33 000 грн є надмірним.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 15 000, 00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, ст.ст.244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни на користь : Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 06.07.26

Суддя Запотічняк О.Д.