Рішення № 137958354, 06.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Харків Справа № 913/75/26

Провадження №1/913/75/26

За позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Київ

до відповідача - Фермерського господарства "ПОКРОВСЬКЕ-2018", с. Покровське Троїцького району Луганської області

співвідповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , с. Покровське Троїцького району Луганської області

про стягнення 149870 грн 26 коп.,

Суддя Зюбанова Н.М.

Без повідомлення та виклику учасників справи

Суть спору: про солідарне стягнення 149870 грн 26 коп. заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021.

Юрисдикцію цієї справи за участю фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суд визначив на підставі ч. 11 ст. 30 ГПК України та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.03.2018 по справі № 415/2542/15-ц про те, що суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи, оскільки така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов до наступного.

Так, ухвалою від 28.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження регулюються ст. 252 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Як свідчать матеріали справи, сторони не заявляли відповідних клопотань, відзиви та відповіді на відзиви не надані.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 27.04.2026 № 342/2026, затвердженого Законом України від 28.04.2026 № 4857-IX - з 05 годин 30 хвилин 04.05.2026 на 90 діб, до 02.08.2026.

Згідно відповіді від 27.05.2026 № 2793414 з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджена особа ОСОБА_1 з адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

У відповідності до наказу № 376 від 28.02.2025 Міністерством розвитку громад та територій України затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

У вказаному переліку значиться Сватівська міська територіальна громада (UA44100110000061602), окупована з 08.03.2022, на території якої зареєстровані відповідачі.

Так, у відповідності до ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (у редакції Закону від 21.04.2022 № 2217-IХ) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ухвалу).

За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua) відділення у с. Покровське Сватівського району Луганської області тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаних населених пунктів є неможливим.

Оскільки АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштових відправлень до с. Покровське Сватівського району Луганської області, тому суд з метою належного повідомлення відповідачів про відкриття провадження та розгляд цієї справи надіслав на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалу суду від 28.05.2026, яка отримана відповідачем 28.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (арк. справи 117). Також суд здійснив відповідне повідомлення на офіційному вебпорталі "Судова влада в Україні" в Інтернеті (арк. справи 120-121).

Ухвала суду від 28.05.2026 про відкриття провадження у справі № 913/75/26 була також своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, відповідачі належним чином повідомлені про відкриття провадження та розгляд цієї справи.

Суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, 28.05.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Банк, позивач) та Фермерським господарством "ПОКРОВСЬКЕ-2018" (позичальник, відповідач) було укладено договір кредитної лінії № 417_0159, за умовами якого Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1 кредитного договору сума та валюта максимального ліміту кредитування 300 000 грн 00 коп.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27 травня 2024 року (п. 3.2 кредитного договору).

Пунктом 3.8 кредитного договору визначено цільове призначення кредиту - поповнення оборотного капіталу.

У пункті 3.3 кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:

Період, діючий ліміт кредитування (валюта) до 26.12.2023 (включно) - 300 000,00 грн; 27.12.2023 - 26.01.2024 (включно) - 210 000,00 грн; 27.01.2024 - 26.02.2024 (включно) - 120 000,00 грн; 27.02.2024 - 27.05.2024 (включно) - 30 000,00 грн.

Кредит надається траншами (частинами) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.9 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.10 кредитного договору надання кредиту (траншу) на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з умов надання кредиту (траншу) в рамках цього договору, в т.ч. при відсутності підстав для призупинення або відмови у наданні кредиту (траншу), передбачених п. 3.13 цього договору.

Відповідно до п. 3.11 кредитного договору з метою дотримання діючого ліміту кредитування, згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

За умовами п. 3.11.1. кредитного договору позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3. цього договору.

У відповідності до п. 3.13 кредитного договору банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитись від надання позичальнику кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (траншу) разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором, але не виключно, в наступних випадках, зокрема, позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені цим договором та з урахуванням Програми або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті за цим договором.

Відповідно до п. 3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням відповідної формули.

Згідно з п. 3.5.2 договору на момент укладення договору розмір базової процентної ставки становить 13,71%, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання постачальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до п. 3.5.3 договору.

У відповідності до п. 3.16 кредитного договору позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору позичальник набув статусу учасника Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%", реалізація якої здійснюється на підставі "Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 та договору про співробітництво (п.п. 21 п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.6.1 кредитного договору приймаючи до уваги умови Програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись ч. 2 ст. 526 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов Програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини) в межах періоду відповідності Програмі, позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку) а саме: протягом періоду повної компенсації процентів сплата процентів за договором в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом у повному обсязі у зв`язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п.3.19 цього договору (пп. 3.6.1.1 договору); протягом періоду часткової компенсації процентів, позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов Програми становить 3% річних (пп.3.6.1.2 договору); решта нарахованих процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв`язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п.3.19 цього договору, або позичальником у випадках та у строки визначені цим договором (пп. 3.6.1.3 договору).

Згідно з п. 4.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язався належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2021, 17.06.2021 та 08.07.2021 на поточний рахунок позичальника (відповідача) банком були перераховані кредитні кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами та доданою до справи банківською випискою по рахунку ФГ "ПОКРОВСЬКЕ-2018" за період 28.05.2021 - 22.05.2026 (арк. справи 25-27, 97).

Також 28.05.2021 між АТ "Ощадбанк" та ФГ "ПОКРОВСЬКЕ-2018" у письмовому вигляді укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021, у п.1.1 якого даються наступні визначення поняттям: агент - це АТ "Укрексімбанк", якому гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, пов`язані з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі; гарант - це Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави; гарантія - це безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом за участі агента на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником, яка забезпечує повернення позичальником банку кредиту за умови відповідності позичальника та кредиту критеріям прийнятності, що визначені Порядком на момент першого включення кредиту до портфелю; договір про надання гарантії - це договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 між гарантом та банком на виконання норм Порядку; портфель - це сукупність кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, яка надається на умовах, визначених Порядком; прострочена заборгованість позичальника перед державою - це заборгованість позичальника перед державою, що виникає в разі здійснення гарантом виплат за кредитним правочином у відповідності до Порядку та договору про надання гарантії. Визначається як сума всіх сплат гарантом за гарантією за кредитним правочином за мінусом сум, перерахованих на користь гаранта в рахунок погашення такої простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом; ставка індивідуальної гарантії - це ставка у відсотковому визначенні, що відповідає частині кредиту, що покрита гарантією.

Відповідно до п. 2.2.1.3 додаткового договору позичальник визнав та підтвердив, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та права вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком та договором про надання гарантії.

Позичальник визнав та підтвердив, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені (п..2.2.1.5 додаткового договору).

Пунктом 2.3.3 додаткового договору передбачено, що у відповідності до норм ст. 1000 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що з моменту укладення цього додаткового договору кредитний договір є також договором доручення, за яким банк (як повірений) зобов`язується вчинити від імені позичальника (як довірителя) погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою (у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету) за рахунок кредитних коштів за договором кредитної лінії, який укладений або буде укладений з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою.

Сторони погодились з тим, що зобов`язання банку надати кредит (транш) припиняється з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором зі сплати основної суми боргу та/або процентів, та/або комісійних винагород, строк сплати яких перевищує 30 календарних днів поспіль (п. 2.5 додаткового договору).

Згідно з п. 2.6 додаткового договору сторони визначили, що додатково до забезпечення, передбаченого розділом 4 кредитного договору, на період (та у випадку) включення кредиту до портфелю виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується гарантією. При цьому банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право самостійно змінювати її розмір в порядку, передбаченому договором про надання гарантії.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ "Ощадбанк" (кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель, співвідповідач) був укладений договір поруки № 417_0159/31 від 28.05.2021, за умовами якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (п. 2.1 договору поруки).

Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором.

Згідно з п. 2.5 договору поруки поручитель також відповідає перед кредитором за повернення боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами).

Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язання правонаступниками (спадкоємцями) боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов`язанням відповідно до законодавства України (п. 2.6 договору поруки).

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 3.2.2 договору поруки).

Згідно п. 10.3.1 договору поруки дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами.

Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в п. 10.3.1. цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором (п. 10.3.2 договору поруки).

Окрім забезпечення порукою, виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором частково забезпечено гарантією держави.

Так, з метою забезпечення доступу суб`єктів мікро-, малого та середнього підприємництва в Україні до фінансування їх господарської діяльності, для організації співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (Гарант) та АТ "Ощадбанк" (Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020.

Відповідно до п. 2.1 договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до Портфеля.

Згідно з п. 2.5 договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом.

Пунктом 2.6 договору про надання державної гарантії передбачено, що ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.

У разі настання гарантійного випадку Гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору (п. 2.7 договору про надання державної гарантії).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору про надання державної гарантії з метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, що вже включені до портфеля). Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.

Згідно з п. 5.1 договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник Гарантійний випадок.

У п. 5.3 договору про надання державної гарантії передбачено, що бенефіціар зобов`язаний протягом 2 банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту.

Гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог (п. 5.5 договору про надання державної гарантії).

Відповідно до п. 6.1 договору про надання державної гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Згідно з п. п. 6.2, 6.2.2 договору про надання державної гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушенням позичальником (відповідачем) умов кредитного договору в частині своєчасного повернення наданих кредитних коштів.

У зв`язку із настанням гарантійного випадку кредитор в порядку, передбаченому пунктами 2.7 та 5.1 договору гарантії, направив Гаранту вимогу № 70/4-01/1545 від 07.12.2023 про сплату за гарантією № 114 суми в розмірі 149870,26 грн.

04.01.2024 Гарантом у відповідності до умов договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 перераховано АТ "Ощадбанк" 149870,26 грн для часткового погашення кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією № 1473458682101 (#1473484534713) від 04.01.2024 (арк. справи 78).

Оскільки утворилась прострочена заборгованість перед державою в сумі 149870,26 грн позивач звернувся до суду.

Відповідачами відзиви на позовну заяву не надані, позов не оспорений.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку про належне обґрунтування позову та його повне задоволення з огляду на наступне.

Як звісно, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, за якими у відповідності до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021 банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором

На виконання умов кредитного договору та заяв позичальника на отримання кредиту банком 28.05.2021, 17.06.2021 та 08.07.2021 був наданий кредит ФГ "ПОКРОВСЬКЕ-2018" у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) у загальному розмірі 300 000 грн 00 коп. з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.05.2024, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою банку з рахунку, доданими до справи (арк. справи 25-27, 97).

З урахуванням встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, суд вважає цей кредитний договір належно укладеним сторонами у розумінні статей 11, 509 ЦК України та таким, з якого виникли взаємні права та обов`язки сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.

Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.

Отже, позивачем доведений факт видачі ФГ "ПОКРОВСЬКЕ-2018" кредиту у сумі 300 000 грн 00 коп.

Матеріали справи свідчать, що через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом, банк скористався передбаченим пунктом 3.13 кредитного договору правом на відкликання кредиту та 28.09.2023 направив позичальнику на адресу електронної пошти вимогу № 110.10-19/61783/2023 про відкликання кредиту, якою позичальник повідомлявся про необхідність у 25-денний строк з дати направлення банком вимоги здійснити повернення наданого кредиту в сумі 363166 грн 92 коп. та погасити в повному обсязі заборгованість за договором (арк. справи 79-81).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, як зазначено судом вище, 31.12.2020 між Міністром фінансів України, як гарантом та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271, відповідно до умов п. 2.1 Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до Портфеля.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пп. 8 п. 2 розділу І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії (п. 5 розділу І Положення).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20.

Умовами пункту 5.1 договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник Гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 5.5 договору гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2023 позивачем було направлено на адресу гаранта з копією агенту вимогу № 70/4-01/1545 на сплату за гарантією № 114 суми 149870,26 грн (арк. справи 77).

04.01.2024 Гарантом у відповідності до умов договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271від 31.12.2020 було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією № 114 у розмірі 149870,26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № № 1473458682101 (#1473484534713) від 04.01.2024 (арк. справи 78).

Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом частково забезпечені Гарантією у випадку включення кредиту до Портфелю (п. 2.2.1.1 додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021).

Відповідно до п. 2.2.1.3 додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021 у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком та договором про надання гарантії.

Так, 24.02.2026 позивачем було направлено на адресу електронної пошти ФГ "ПОКРОВСЬКЕ-2018" повідомлення 55/5.3-02/27845/2026 про виникнення за кредитним договором простроченої заборгованості перед державою на суму 149870 грн 26 коп. та перехід до держави прав кредитора за Кредитним договором, у розмірі частини обов`язку, що була виконана Гарантом, з вимогою, зокрема, погасити заборгованість перед державою в сумі 149870,26 грн (арк. справи 88-89, 93).

Однак, повідомлення АТ "Ощадбанк" були залишено позичальником без будь- якого задоволення або реагування.

Судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до положень ч. 8 ст.17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 17 БК України, прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Своє право на зворотну вимогу до боржника (ч. 1 ст. 569 ЦК України) гарант реалізує шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача сплаченої відповідно до гарантії суми, що передбачено в п. 6.2 договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок гаранта.

Отже право на регресну вимогу, що встановлене ч. 1 ст. 569 ЦК України, а також умовами п.п. 6.1-6.3 договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 гарант реалізував шляхом наділення позивача відповідними повноваженнями на стягнення з відповідача сплаченої відповідно до гарантії суми, що чітко передбачено умовами договору.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості перед державою у сумі 149870 грн 26 коп., тому ці вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо правовідносин поруки, які склалися між сторонами за договором від 28.05.2022 № 417_0159/31, то у відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, тобто є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому порука має юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/ або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні в наслідок невиконання умов кредитного договору.

Згідно з п. 2.5 договору поруки поручитель також відповідає перед кредитором за повернення боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами).

За умовами п. 2.6 договору поруки поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання зобов`язання правонаступниками (спадкоємцями) боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов`язанням відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 3.2.2 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Суд зауважує, що поручитель ОСОБА_1 є також керівником позичальника Фермерського господарства "ПОКРОВСЬКЕ-2018", що свідчить про його обізнаність про наявність заборгованості за договором кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021.

Згідно п. 3.2.4 договору поруки з метою реалізації, відповідно до умов договору поруки права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства.

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язуються здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним п.п. 3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (п.п. 3.2.7 - 3.2.8 договору поруки).

На виконання вимог п. 3.2.4 договору поруки позивачем 25.02.2026 направлено на адресу електронної пошти поручителю вимогу № 55/5.3-02/28048/2026 про виконання зобов`язання забезпеченого порукою № 417_0159/31 від 28.05.2021 (арк. справи 90-92). Зазначена вимога були залишені без виконання

Згідно п. 10.3.1 договору поруки дія поруки за цими договорами для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами.

Порука за цими договором припиняється закінченням строку, вказаного в п. 10.3.1. цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором (п. 10.3.2 договорів поруки).

Суд бере до уваги, що прострочена заборгованість перед державою за кредитним договором поручителями перед кредитором не погашалась, тому, ураховуючи умови договорів поруки, поручитель ОСОБА_1 солідарно відповідає з позичальником за виконання зобов`язань за кредитним договором від 28.05.2021 № 417_0159.

Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позов підлягає задоволенню з солідарним стягненням з відповідача та співвідповідача простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021 в сумі 149870 грн 26 коп.

Витрати по судовому збору покладаються на відповідача та співвідповідача у сумі 2662 грн 40 коп. та розподіляються порівну відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Київ до відповідача - Фермерського господарства "ПОКРОВСЬКЕ-2018", с. Покровське Троїцького району Луганської області та співвідповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , с. Покровське Троїцького району Луганської області про стягнення 149870 грн 26 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "ПОКРОВСЬКЕ-2018", с. Покровське Троїцького району Луганської області, вул. Слобожанська, б. 48, ідент. код 42081972 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, ідент. код 09304612 - 149870 грн 26 коп. простроченої заборгованості перед державою за Договором кредитної лінії № 417_0159 від 28.05.2021, видати на виконання накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фермерського господарства "ПОКРОВСЬКЕ-2018", с. Покровське Троїцького району Луганської області, вул. Слобожанська, б. 48, ідент. код 42081972 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, ідент. код 09304612 - 1331 грн 20 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, ідент. код 09304612 - 1331 грн 20 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 06.07.2026.

Суддя Наталія ЗЮБАНОВА