Рішення № 137958237, 06.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2123/26

провадження № 2/619/1474/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме: за договором позики №45551779 від 27.09.2025 у розмірі 9 695,04 гривень; за договором позики №6793967 від 10.10.2025 - у розмірі 8 017 гривень, а також витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено два договори про надання коштів у кредит:

- договір №45551779 від 27.09.2025 року на суму 3 000 гривень, строком на 28 днів;

- договір №6793967 від 10.10.2025 року на суму 2 000 гривень, строком на 351 день.

Кредитні кошти перераховано Відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 через платіжну установу ТОВ «Європейська платіжна система».

Відповідач умови договорів щодо повернення кредитних коштів у встановлені строки не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість:

- за договором №45551779 - у розмірі 9 695,04 гривень, з яких: 3 000 гривень заборгованість зак тілом кредиту, 215,04 гривень - заборгованість за процентами, 480 гривень заборгованість за комісією, 6000 гривень заборгованість за пенею;

- за договором №6793967 - у розмірі 8 017 гривень, з яких: 2000 гривні заборгованість за тілом кредиту, 1 672 гривні - заборгованість за процентами, 345 гривень заборгованість за комісією, 4 000 гривень заборгованість за неустойку.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у загальному розмірі 17 712,04 гривень, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням за останнім відомим місцем реєстрації відповідача, відзиву чи клопотання, заяв чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не подавав (а.с. 52-53).

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 договори кредиту №45551779 від 27.09.2025 року та №6793967 від 10.10.2025 року укладені в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів як аналогів електронного підпису.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID НБУ на підставі даних, наданих AT «Ощадбанк», та особисто використав одноразові ідентифікатори: підпис (64237) о 16:53:38 27.09.2025 року (договір №45551779) та підпис (741181) о 17:38:01 10.10.2025 року (договір №6793967), що підтверджується відповідними довідками про ідентифікацію.

Зазначена правова позиція щодо юридичної сили електронних договорів, укладених із застосуванням одноразових ідентифікаторів, є усталеною в практиці Верховного Суду (постанови від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20).

Таким чином, суд доходить висновку, що кредитні договори №45551779 від 27.09.2025 року та №6793967 від 10.10.2025 року є укладеними у належній письмовій (електронній) формі та є дійсними.

Невід`ємною частиною Кредитного договоріву є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ІРБІС», які було розміщено в Онлайн Системі на вебсайті фінансової компанії.

Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Договори укладені в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.

Ці правила є публічною пропозипією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Позивач виконав свої зобов`язання за обома кредитними договорами:

- 27.09.2025 року перераховано 3 000 гривень на картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією №a118745e-7e64-4159-9191-b0e3847203c9 від 27.09.2025 року та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000034941 від 13.02.2026 року;

- 10.10.2025 року перераховано 2 000 гривень на той самий картковий рахунок Відповідача, що підтверджується електронною платіжною інструкцією №3fc316bb-5742-44c9-8e8e-4d9516f16960 від 10.10.2025 року та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000036177 від 16.02.2026 року.

Перерахування грошових коштів у розмірі 3000 від 27.09.2025 та у розмірі 3000 гривень від 10.10.2025 на рахунок ОСОБА_1 також підтверджено наданою інформацією на виконання ухвали суду про витребування від AT «Ощадбанк».

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитних договорів та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №45551779 від 27.09.2025 року на суму 3 000 гривень, а також за договором №6793967 від 10.10.2025 року на суму 2 000 гривень.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо правового статусу зазначених документів суд зазначає таке. Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа. Оскільки ТОВ «Європейська платіжна система» здійснює перекази виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Перерахування коштів через платіжну установу (а не безпосередньо з банківського рахунку Кредитодавця) зумовлене технічною неможливістю прямого переказу коштів з банківського рахунку юридичної особи на картковий рахунок фізичної особи, що узгоджується з положеннями Закону України «Про платіжні послуги» та постанови НБУ №164 від 29.07.2022 року.

За договором №45551779 від 27.09.2025 року строк повернення кредиту встановлено до 24.10.2025 року.

Відповідач кошти у встановлений строк не повернув. Згідно з умовами договору та поданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 складає у загальному розмірі 9 695,04 гривень, з яких:

- 3000 гривень - основний борг (тіло кредиту);

- 215,04 гривень - проценти за користування кредитом із розрахунку 0,256% щоденно;

- 480 гривень - комісія за надання кредиту (16% від суми кредиту);

- 6000 гривень нарахована пеня за прострочення (4% від залишку боргу за кожен день понадстрокового користування).

Щодо пені в розмірі 4% на день суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний час.

Водночас суд констатує, що у правовідносинах між мікрофінансовою організацією та позичальником-споживачем зазначений Закон у частині обмеження розміру пені не застосовується, оскільки він поширюється на господарські відносини між суб`єктами господарювання.

У кредитних відносинах за участю фізичних осіб-споживачів розмір неустойки визначається умовами договору та обмежується вимогами ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

За договором №6793967 від 10.10.2025, кредит у розмірі 2 000 гривень було надано строком на 351 день (до 25.09.2026 року).

Відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного внесення платежів.

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 складає у загальному розмірі 8 017 гривень, з яких:

- 2000 гривень заборгованість за тілом кредиту;

- 1672 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом із розрахунку 0,95% щоденно;

- 345 гривень заборгованість за комісією за надання кредиту (17,25% від суми кредиту);

- 4000 гривень нарахована неустойка за прострочення (100 гривень за кожен день).

Перевіривши розрахунки заборгованостей, суд встановлює, що вони є арифметично правильним та відповідають умовам договорів.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 207, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642, ч.ч. 1, 2 ст. 1069, ст. 526, 527, 530 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, також не визнано Кредитний договір, або будь-яке його положення чи пункт недійсними, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитними договорами:

- за договором №45551779 - у розмірі 9 695,04 гривень, з яких: 3 000 гривень заборгованість зак тілом кредиту, 215,04 гривень - заборгованість за процентами, 480 гривень заборгованість за комісією, 6000 гривень заборгованість за пенею;

- за договором №6793967 - у розмірі 8 017 гривень, з яких: 2000 гривні заборгованість за тілом кредиту, 1 672 гривні - заборгованість за процентами, 345 гривень заборгованість за комісією, 4 000 гривень заборгованість за неустойку.

Разом із тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 6000 гривень - заборгованості за пенею за договором №45551779 від 27.09.2025 та 4000 гривень - заборгованості за неустойку за договором №6793967 від 10.10.2025.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Також зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що спірні кредитні правовідносини виникли у період дії в Україні воєнного стану, а заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції нараховані саме за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитними договорами.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені та штрафних санкцій суперечать вимогам п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, нараховані позивачем 6000 гривень - заборгованості за пенею за договором №45551779 від 27.09.2025 та 4000 гривень - заборгованості за неустойку за договором №6793967 від 10.10.2025, стягненню із відповідача не підлягають.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованості за кредитними договорами:

- за договором №45551779 - у розмірі 3695,04 гривень, з яких: 3 000 гривень заборгованість зак тілом кредиту, 215,04 гривень - заборгованість за процентами, 480 гривень заборгованість за комісією;

- за договором №6793967 - у розмірі 4017 гривень, з яких: 2000 гривні заборгованість за тілом кредиту, 1 672 гривні - заборгованість за процентами, 345 гривень заборгованість за комісією.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

При цьому відповідач, жодних заперечень не надав.

Щодо стягнення судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1159,24 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третястатті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною позивача було надано: договір про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025, що укладений між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025; відповідно до витягу з акту №3-МК від 23.01.2026 року адвокатом надано послуги з вивчення документів та складання позовної заяви вартістю 4 500 гривень, які оплачені позивачем у повному обсязі; ордер серія АХ №1287255 від 03.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018; довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.

З огляду на вищевикладене, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Відтак, суд приходить до висновку, що сума витрачена на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 4500 гривень, підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ: 39861924), суму заборгованості за Кредитним договором №45551779 від 27.09.2025 - у загальному розмірі 3695,04 гривень, з яких: 3 000 гривень заборгованість зак тілом кредиту, 215,04 гривень - заборгованість за процентами, 480 гривень заборгованість за комісією;

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ: 39861924), суму заборгованості за Кредитним договором №6793967 від 10.10.2025 - у загальному розмірі 4017 гривень, з яких: 2000 гривні заборгованість за тілом кредиту, 1 672 гривні - заборгованість за процентами, 345 гривень заборгованість за комісією.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ: 39861924), витрати за сплату судового збору у розмірі 1159,24 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ: 39861924), витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4500 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», код ЄДРПОУ: 39861924, місцезнаходження юридичної особи: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1-Б, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001), адреса для листування: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33 (є користувачем підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков