Рішення № 137957328, 03.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2026Справа № 910/5967/26

Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6)

до Фізичної особи-підприємця Титенка Владислава Віталійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 223 992 грн 00 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Титенка Владислава Віталійовича про стягнення штрафу у розмірі 223 992 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 25.03.2021 № ДНП-2021-03/28 не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення майданчику для паркування після закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано 223 992 грн 00 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5967/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.06.2026 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № R067185356610, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 166, квартира 86), було направлено ухвалу від 22.05.2026. Згідно із копією витягу із сайту Укрпошти, що наявна у матеріалах справи, причина повернення відправлення № R067185356610: за закінченням терміну зберігання.

Станом на 02.07.2026 відповідачем вимог ухвали суду від 22.05.2026, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Фізична особа-підприємець Титенко Владислав Віталійович не скористалася наданими її процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі по тексту - КП "Київтранспарксервіс", Сторона-1, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Титенком Владиславом Віталійовичем (далі по тексту - Сторона-2, відповідач у справі) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2021-03/28 (далі по тексту -договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 174а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Згідно з пункту 7.2. договору строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Сторони-2 майданчика для паркування.

23.04.2021 сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору (далі по тексту -додаткова угода), згідно якої пункт 3.2 викладено в наступній редакції: «Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін з 25.03.2021 по 31.07.2021. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним 01.08.2021».

30.07.2021 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика.

За умовами пункту 7.13 договору після припинення дії або розірвання договору (окрім втрати Стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) Сторона-2 зобов`язана протягом 15 календарних днів звільнити майданчик для паркування.

Згідно з пунктом 3.3 договору майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені пунктом 7.13. У випадку не підписання Стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування Сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення Стороні-1, після чого майданчик вважається повернутим Стороні-1.

Позивач листом від 07.08.2024 № 053/05-3136 повідомив відповідача, що оскільки строк дії договору закінчився 30.07.2024, останньому необхідно звільнити майданчик до 14.08.2024 та підписати акт повернення з експлуатації майданчика для паркування.

12.02.2026 фахівцями КП «Київтранспарксервіс» здійснено обстеження паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 174-а та встановлено, що послуги з паркування надаються відповідачем.

Відповідно до пункту 5.5 договору у разі порушення Стороною-2 строків звільнення майданчика для паркування після припинення дії договору (в тому числі дострокового розірвання) Сторона -1 набуває права вимоги у Сторони-2 сплати штрафу за кожен день такого прострочення у подвійному розмірі добової оплати експлуатації майданчика для паркування, визначених статтею 1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6 грн 50 коп. у тому числі ПДВ в сумі 1 грн 08 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням договору відповідачем та незвільненням майданчика для паркування у відповідача перед КП «Київтранспарксервіс» виникло зобов`язання зі сплати штрафу в розмірі 223 992 грн 00 коп.

18.02.2026 КП «Київтранспарксервіс» направило відповідачу лист № 053/05-635 з вимогою звільнення майданчика для паркування та сплати штрафу в розмірі 232 823 грн 50 коп., однак відповіді від відповідача не надійшло.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору та не повернуто майданчик для паркування після закінчення терміну дії договору, що призвело до нарахування штрафу в сумі 223 992 грн 00 коп., який позивач просить стягнути із відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2021-03/28 від 25.03.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір є договором найму майнових прав.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України (що діяв на момент укладення договору), ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 (надалі - Правила) передбачено, зокрема, що:

- відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852);

- спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

- місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 5 Правил, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Податковий кодекс України (пункт 14.1.104 статті 14) під терміном "майданчики для платного паркування" розуміє його як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Об`єктом оподаткування майданчику для платного паркування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (пункт 268-1.2.1 статті 268-1 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 174а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до пункту 7.2 договору строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

30.07.2021 сторонами складено акт приймання - передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю за адресою: м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 174а, в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

Приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях становить 6 грн 50 коп. у тому числі ПДВ в сумі 1 грн 08 коп.

За приписами частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зважаючи на те, що відповідно до п. 7.2 договору строк його дії закінчився 30.07.2024, позивач листом від 07.08.2024 № 053/05-3136 повідомив відповідача про необхідність звільнення майданчика до 14.08.2024 та підписання акту повернення з експлуатації майданчика для паркування.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач паркувальний майданчик не звільнив та акт повернення не підписав, що зокрема підтверджується актом обстеження майданчика для паркування від 12.02.2026 із фотофіксацією.

Стаття 610 Цивільного кодексу України, передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (що діяв на момент укладення договірних відносин) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків звільнення майданчика для паркування після припинення дії договору (в тому числі дострокового розірвання) Сторона -1 набуває права вимоги у Сторони-2 сплати штрафу за кожен день такого прострочення у подвійному розмірі добової оплати експлуатації майданчика для паркування, визначених статтею 1 цього договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повернення паркувального майданчику після закінчення договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2021-03/28 від 25.03.2021, та факту наявності заборгованості у розмірі 223 992 грн 00 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Титенка Владислава Віталійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) штраф у розмірі 223 992 (двісті двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 91 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н. Плотницька