Ухвала суду № 137956795, 06.07.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7523/24

Провадження № 1-кп/0182/174/2026

У Х В А Л А

06.07.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2024 за № 12024040000000948 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Нікополь Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень - /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП № 4),

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

представників потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7

(в режимі ВКЗ з власного пристрою),

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 15.06.2024 за № 12024040000000948 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень - /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 31.07.2026.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, без визначення застави. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що наразі є реальними та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу, а саме: п. 1 ризик переховування від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства; п. 3 ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків шляхом вмовлянь, погроз або іншим чином з метою уникнення від відповідальності; п. 5 ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє письмове клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Наголошує, що всі зазначені у клопотанні процесуальні ризики є формальними, бо прокурор нічим їх не обґрунтовує і не доводить їх існування. Як і у всіх попередніх засіданнях просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 в квартирі, де зараз проживають його дружина та діти, або ж знизити суму застави до мінімального розміру.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 надав суду письмові заперечення на клопотання прокурора, які підтримав у судовому засіданні. Захисник вважає клопотання прокурора необґрунтованим з огляду на наступне. Зокрема, ризик переховування нічим не підтверджується, бо ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки мешкає з дружиною та двома дітьми і не планує переховуватись від суду, про що свідчить його сумлінна поведінка за час перебування під заставою, коли він добросовісно виконував свої обов`язки. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків також не підтверджений жодним доказом. ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальносі не притягався, а тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є лише припущенням. Захисник зауважує, що в клопотаннях прокурора про продовження строку тримання під вартою протягом тривалого часу містяться посилання на ті ж самі обставини, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу ще у 2024 році, без належного доведення підстав продовження виняткового запобіжного заходу та без урахування зменшення ризиків за плином часу, захисник вважає, що таку тривалість тримання обвинуваченого під вартою не можна вважати виправданою. Окрім того, захисник вказує, що докази у справі, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_3 , є протирічиві, в т.ч. і слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_8 , який був проведений без відтворення усіх важливих обставин подій, а тому, на його думку, не є достовірним та допустимим доказом. Також захисник просив звернути увагу, що його підзахисний перебуває під вартою вже більше 2 років, а доводи прокурора про необхідність тримання під вартою щоразу зводяться лише до суспільного резонансу та тяжкості можливого покарання, яке загрожує його підзахисному. Грунтуючи свою позицію на практиці ЄСПЛ, захисник вказує, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Тому, підтримуючи позицію свого підзахисного, також просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Потерпілі в судовому засіданні присутніми не були.

Представник потерпілих ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та зазначила, що сторона захисту може скористатися своїм правом на оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою в суді апеляційної інстанції.

Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора. Проти зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу заперечує.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, та кримінального проступку.

Також встановлено, що належним чином обґрунтована прокурором наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Так, ризик переховування від суду об`єктивно існує, бо, зокрема суворість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, яке може бути призначене у випадку доведеності вини, характер висунутого обвинувачення, яке має суспільний інтерес, наявні спроби знищення доказів кримінального правопорушення можуть спонукати ОСОБА_3 переховуватися від суду або вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005, в якому зазначено, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

При цьому доводи захисника про відсутність ризику переховування обвинуваченого у зв`язку з тим, що останній має міцні соціальні зв`язки є неспроможними, бо ці обставини існували і на момент вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень та не були стримуючим фактором, а, відтак, очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки та зазначені обставини не можуть бути беззаперечною підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.

Також суд вважає, що наявний і продовжує існувати й ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків, оскільки підозра ОСОБА_3 , в т.ч. ґрунтується на показах свідків та очевидців, то є значним ризик того, що останній, перебуваючи на волі, може вдатися до погроз, залякувань або застосування насильства до свідків з метою відмови або зміни в подальшому ними показань з метою уникнення відповідальності, т.як суд враховує лише показання свідків, які надані усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що такий ризик теж існує, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 протягом дня 14.06.2024, окрім спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , завдав тілесні ушкодження й іншим особам - потерпілому ОСОБА_10 , свідкові ОСОБА_11 . Тому на думку суду є досить високим ризик того, що, перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності, обвинувачений може вчинити щодо свідків чи інших осіб інше кримінальне правопорушення, а тому цей ризик також доведений та обґрунтований.

Судом також врахована і репутація обвинуваченого, який раніше не судимий; має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, а також те, ОСОБА_3 обвинувачується в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень працівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило його смерть, викликало значний суспільний резонанс серед мешканців міста Нікополь, а ця подія активно висвітлювалася та продовжує висвітлюватись в засобах масової інформації та соціальних мережах, викликала обурення та занепокоєння значної кількості населення міста через можливість уникнення останнім відповідальності завдяки зв`язкам в правоохоронних органах, бо ОСОБА_3 є чоловіком діючого працівника Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Таким чином тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.

Слід зауважити, що відсутність на даний час, фактів втечі обвинуваченого чи впливу на потерпілих, свідків жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Відносно доводів захисника про довготривале тримання під вартою обвинуваченого, то суд зазначає, що тривалість судового розгляду не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження. Суд наголошує, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого ОСОБА_3 та саме тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

До того ж, в цій справі тримання під вартою обвинуваченого не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Враховуючи всі обставини справи, в т.ч. тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , стадію судового провадження, а також дані про особу ОСОБА_3 , суд вважає доцільним залишити без змін визначений судом під час судового розгляду розмір застави та процесуальні обов`язки, у разі внесення застави.

Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 05 вересня 2026 р.

Розмір застави та процесуальні обов`язки, у разі внесення застави, які були визначені ОСОБА_3 судом в ході судового розгляду - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_1