Рішення № 137956698, 06.07.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/766/26

2/179/874/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Чорної А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45534382, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 500 грн., строком на 14 днів, по 28.10.2025, зі сплатою процентів у розмірі 0,25 % в день (фіксована), комісія за надання кредиту складає 10,50% від суми наданого кредиту. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника.

Кредитодавець виконав умови договору та перерахував грошові кошти на рахунок відповідача у розмірі 6 500 грн.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит № 45534382 від 15.10.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20 410 грн., з яких: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 227,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн сума заборгованості за пенею, 682,50 грн. комісія за надання кредиту.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»суму заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 45534382 від 15.10.2025 в розмірі 20 410 грн., з яких: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 227,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн сума заборгованості за пенею, 682,50 грн. комісія за надання кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 4 500 грн.

Ухвалою від 27.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

22.06.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити у стягненні з відповідача суми заборгованості за процентами у розмірі 227,50 грн., оскільки відповідач є військовослужбовцем та на час укладання кредитного договору перебував на військовій службі, проценти позивачем нараховані також у період служби відповідача. Також представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог за пенею у розмірі 13 000 грн., оскільки у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості за пенею відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 500 грн., яку в подальшому розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

25.06.2026 представник позивач надав відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що відповідач перебуває на військовій службі за контрактом з 2024 року. В матеріалах справи не підтверджено наявності у відповідача права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не має статусу мобілізованого. Вважають, що правові витрати на правову допомогу підтверджені належними доказами, розмір витрат є розумним з урахуванням складності справи, обсягу виготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача.

25.06.2026 представник позивач надав також заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України, згідно якої просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 45534382 від 15.10.2025 в розмірі 7 410 грн., з яких: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 227,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 682,50 грн. комісія за надання кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 4 500 грн.

30.06.2026 представник відповідача надала заперечення на відповідь на відзив, згідно яких зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 4 500 грн. є непропорційно високим до розміру заборгованості за кредитним договором, яка залишилася після зменшення позовних вимог, тому вважає, що справедливим та пропорційним розміром витрат на правничу допомогу є сума 1500 грн. Посилання позивача, що відповідач не має права на пільги, оскільки не є мобілізованим, а проходить службу за контрактом не підтверджується нормами Закону. Окрім того, військовий квіток відповідача підтверджує, що відповідач несе службу з 2019 року, а не з 2024 року, як зазначено відповідачем.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача надала заяву про розгляд справи без її участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 45534382.

Вказаний Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 28676.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та комісію за надання кредиту.

За умовами договору сума кредиту 6 500 грн, строком на 14 днів, процентна ставка (фіксована) 0,25 % (день), комісія за надання кредиту 10,50% від суми наданого кредиту, що становить 682,50 грн.

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 45534382 від 15.10.2025, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» одноразовим ідентифікатором 28676 15.10.2025 о 21:01:14.

Згідно довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 10.03.2026 підтверджено виконання платіжної операції 15.10.2025 на суму 6 500 грн, отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 .

Згідно платіжної інструкції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 15.10.2025 перерахувало суму 6 500 грн, отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 25.02.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 45534382 від 15.10.2025 у розмірі 20 410 грн., з яких: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 227,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн сума заборгованості за пенею, 682,50 грн. комісія за надання кредиту.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит № 45534382 від 15.10.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20 410 грн., з яких: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 227,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн сума заборгованості за пенею, 682,50 грн. комісія за надання кредиту.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи, що 15.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 45534382. Договір підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 на суму 6 500 грн.

Тобто даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Договір факторингу та реєстр прав вимог містить чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та суми заборгованості. Договір факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, є належними та допустимими доказами.

Таким чином, суду надані докази, які підтверджують факт відступлення права грошової вимоги за укладеним 15.10.2026 договором № 45534382 до ТОВ «Фінпром Маркет».

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 45534382 від 15.10.2026.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати комісії за надання кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого за ним рахується заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 500 грн. та комісії за надання кредиту у розмірі 682,50 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 227,50 грн, суд приходить до наступного.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 від 23 квітня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 30.05.2019 призваний у Збройні Сили України на військову службу за контрактом.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 16.11.2024 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 з 25.07.2024 за контрактом.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 08.06.2026 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_4 з 15.10.2025 за контрактом.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 21.12.2020 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Статтю 14 цього Закону було доповнено пунктом 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII.

Пунктом 3 Розділу 2 «Прикінцеві положення» Закону № 1275 передбачено поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , як у період укладення Договору № 45534382 про надання коштів у кредит від 15.10.2025, так і на теперішній час має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, на переконання суду, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Користуючись правом на зменшення розміру позовних вимог, від ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в особі представника Ткаченко Ю.О. 25.06.2026 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог з 20 410 грн до 7 410 грн, тобто до основної суми боргу, процентів та комісії відповідно до умов кредитного договору.

Суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» кредитну заборгованість в сумі 7 182,50 грн, з яких 6 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 862,50 грн сума заборгованості за комісією.

Таким чином, на підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у загальному розмірі 7 182,50 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги № 25-08/25/ФП, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною від 25.08.2025 та витяг з акту прийому-передачі наданих послуг № 10ФП від 09.03.2026, відповідно до якого адвокатом були надані юридичні послуги, за які виконавець прийняв від замовника гонорар у розмірі 4 500,00 грн., який складається із наступних послуг: вивчення документів та збір доказів для формування позовної заяви, вартість наданої послуги 500 грн. та судовий супровід в суді першої інстанції: складання та подача позовної заяви до суду, за необхідності інших заяв по суті справи та представлення інтересів у суді, вартість послуги 4 000 грн. та квитанцію про сплату послуг позивачем адвокату.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Ткаченко Ю.О. було через електронний суд подано позовну заяву з пакетом документів, підготовлено та подано відповідь на відзив та заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази.

Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 4500 гривень підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

Таким чином, враховуючи ціну позову, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в описі наданих послуг, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 2 500 гривень судових витрат на правничу (правову) допомогу.

Позовна заява подана в електронній формі та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає сплаті із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн (3328 грн х 0,8), який сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.04.2026 (а.с. 1)

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 580,65 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 45534382 від 15.10.2025 у розмірі 7 182,50 (сім тисяч сто вісімдесят дві гривень 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2 580,65 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 65 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна