Ухвала суду № 137956657, 06.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 422/6296/12

Номер провадження6/205/171/26

Єдиний унікальний номер № 422/6296/12

Провадження № 6/205/171/26

УХВАЛА

06 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючої судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович, про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» у лютому 2025 звернулось до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеною заявою, у якій просило замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» у виконавчих провадженнях щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами № ML 301/219/2006 та № ML 301/876/2007 в розмірі 2 044 758,60 грн.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2014 року у справі № 422/6296/12 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Метексім» про стягнення заборгованості за кредитними договорами позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Метексім» заборгованість за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 у розмірі 2 044 758,60 грн., а також судового збору в розмірі 3 219,00 грн. На виконання вимог статті 431 ЦПК України були видані виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 у розмірі 2 044 758,60 грн., а також судового збору в розмірі 3 219,00 грн. У порядку Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 13 квітня 2017 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53749450 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 в розмірі 2 044 758,60 грн. Також, у порядку Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С. Г. від 09.06.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65746671 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 у розмірі 2 044 758,60 грн. У подальшому між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс фінанс» було укладено договір факторингу № 27/11/2023 та договір відступлення прав вимоги за договором поруки, згідно яких до ТОВ «Реалайнс фінанс» перейшли права кредитора до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007. Відтак ТОВ «Реалайнс фінанс» зазначало, що до нього перейшли всі права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо права вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007. На момент звернення до суду із заявою рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2014 року у справі № 422/6296/12 не виконане. У зв`язку із вищезазначеним, ТОВ «Реалайнс фінанс» просило суд замінити стягувача у виконавчих провадженнях щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 в розмірі 2 044 758,60 грн., а також судового збору в розмірі 3 219,00 грн. із ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на нього.

17.06.2026 року до суду надійшло заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Мороза Д.С. з проханням відмовити в задоволенні клопотання, яке мотивоване тим, що платіжна інструкція № 116 датована 30.11.2023 року, яка надавалася до двох попередніх заяв не містила обов`язкових реквізитів, зокрема, підпису платника. Цього разу заявник надав платіжну інструкцію № 116 від 30.11.2023 року з підписом платника, яка за зовнішнім виглядом (формою) повністю відрізняється від платіжної інструкції, яка надавалася раніше. Заявник не надав належних доказів здійснення Клієнтом оплати за надання фінансової послуги. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Заявник (ТОВ «РЕАЛАЙН ФІНАНС») не надав достатніх і достовірних доказів проведення розрахунку між ним (фактором) і стягувачем (клієнтом) за договором факторингу, адже платіжна інструкція вимога могла бути відкликана. Виписка не є документом за весь операційний день, а містить інформацію лише по двом платежам. Одиниці виміру в графі «кредит» не відповідають математичним розрахункам. Виписка не є електронним документом, оскільки не містить електронного підпису. Також виписка не містить дати складання та особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта та печатку банку. Надана нова виписка сформована 03.06.2026 року, а виписка, оригінал якої витребував суд і яка наявна в матеріалах справи сформована 14.02.2025 року. Нова виписка в порівнянні з попередньою містить вже не дві фінансові операції а чотири, при цьому останні дві відбувалися по часу вже після 21:34 год. ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» немає оригіналу виписки від 30.11.2023 року яку зобов`язав надати Новокадацький районний суд м. Дніпра протокольною ухвалою 03.06.2026 року і яку саме наголосив дослідити Верховний суд у Постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2026 року. Заявник не надав належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів здійснення повної оплати за договором факторингу № 27/11/2023 укладеного 27.11.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», за яким клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги за кредитними договорами № ML 301/219/2006 та № ML 301/876/2007 від 14.12.2007 року, і стає кредитором за кредитним договором в розмірі заборгованості за кредитним договором.

23.06.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про визнання неналежним та недопустимим доказом з особового рахунку ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», яка міститься в матеріалах справи та на яку посилається заявник як на доказ виконання договору факторингу. Клопотання мотивоване тим, що надана ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» виписка містить реквізити: «700 Регіональне відділення Харків». Разом з тим, на цьому ж документі розміщено відбиток штампу АТ «ОТП БАНК» із зазначенням: м. Київ; МФО 300528; АТ «ОТП БАНК». Таким чином, один і той самий документ одночасно містить реквізити Харківського регіонального відділення та Київського банківського підрозділу. Суд витребував оригінал конкретної виписки, яка вже перебувала в матеріалах справи та була предметом аналізу Верховного Суду. Однак наданий документ відрізняється від первинної виписки: датою формування; структурою документа; відображеними операціями; залишками коштів; реквізитами оформлення; змістом банківських записів. Учасник справи повинен надати електронний доказ в оригіналі або в електронній копії, засвідченій кваліфікованим електронним підписом. У даному випадку: файл електронного документа суду не наданий; кваліфікований електронний підпис відсутній; технічні дані документа відсутні; інформація щодо створення документа відсутня; відсутня можливість перевірити цілісність документа; відсутня можливість перевірити його походження. Оскільки ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» не має оригіналу виписки від 30.11.2023 року, яку зобов`язав надати Новокодацький районний суд м. Дніпра протокольною ухвалою 03.06.2026 року і яку саме наголосив дослідити Верховний суд у Постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2026 року. На даний час є лише намагання заявником створити у суду штучне уявлення про наявність документу (доказу), що підтверджує оплату коштів за договором факторингу.

24.06.2026 року до суду надійшло заперечення представника заявника ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» - адвоката Збицької Е.П., у якому просила в задоволенні клопотання боржника ОСОБА_2 про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним відмовити; визнати надану ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» виписку з особового рахунку за 30.11.2023 року (сформовану 03.06.2026 року) належним, допустимим та достовірним оригіналом письмового (електронного) доказу та врахувати її при вирішенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Заперечення мотивоване тим, що Банківський рахунок ведеться в електронній формі в операційній системі банку (ОДБ). Оригіналом виписки з такого рахунку за будь-який день (у тому числі за 30.11.2023 року) є документ, вивантажений із системи банку на поточну дату, засвідчений цифровим або мокрим підписом та печаткою уповноваженої особи фінансової установи. ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» не володіє і не може володіти банківським сервером, щоб надати його як «первинний матеріальний носій». Натомість суду надано офіційно сформований банком оригінал виписки за той самий день 30.11.2023 року, що є належним виконанням ухвали суду. Наявність на одному документі реквізитів філії (місця ведення рахунку клієнта) та штампу центрального офісу банку (або штампу для довідок № 1) є стандартною практикою документообігу великих мережевих банків України і жодним чином не свідчить про підробку чи недостовірність. Списання коштів у розмірі 300 000,00 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» чітко зафіксовано банком. Виписка відображає той самий операційний день 30.11.2023 року та той самий особовий рахунок Заявника. Вона не є іншим доказом, оскільки її предмет (транзакція з оплати договору факторингу) є повністю ідентичним. Різниця у кількості відображених операцій (чотири замість двох) обумовлена виключно глибиною банківського вивантаження реєстру. Попередня копія містила лише денні проведення, у той час як оригінал, сформований 03.06.2026 року, містить повний звіт за операційну добу, включаючи вечірні транзакції банку (проведені після 21:34:46). Поява нових записів щодо повернення коштів від сторонніх осіб ( ОСОБА_3 ) за іншими договорами (№ 30/11/2023) жодним чином не змінює та не спростовує факт проведення Платіжної інструкції № 116 на суму 300 000,00 грн. о 10:57:25 на виконання Договору факторингу № 27/11/2023. Цей запис є абсолютно ідентичним в обох документах, що підтверджує автентичність інформації. Суду надано паперовий примірник електронного документа, який має статус оригіналу та однакову з ним юридичну силу. Крім того, ЦПК України не зобов`язує сторону надавати виключно флеш-носії чи QR-коди, якщо банківська установа офіційно посвідчила візуальну паперову форму електронного документа своїми печатками. Подавши суду оригінал виписки, ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» повністю забезпечило суду першої інстанції можливість виконати вказівки Касаційного суду та дослідити первинний банківський регістр. Жодних доказів, які б спростовували дані виписки або підтверджували відсутність чи повернення платежу у розмірі 300 000,00 грн. за Договором факторингу № 27/11/2023, боржники суду не надали. Натомість реальність транзакції додатково підтверджується Довідкою АТ «ОТП БАНК» від 07.10.2024 року та Довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 26.09.2024 року.

Представник заявника ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» письмово просив розглядати заяву без його участі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник адвокат Костенюк М.В. письмово просили розглядати справу без їх участі та відмовити в задоволенні заяви.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 адвокат Мороз Д.С.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились та про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 3 ст. 443 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Метексім» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість у розмірі 2 044 758,60 грн. Стягнуто рівними частками з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Метексім» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3 219,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2017 року поновлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строк пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Григорчука П. В. від 13.04.2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 422/6296/12, виданого 13.04.2016 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Метексім» на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованості у розмірі 2 044 758,60 грн.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Григорчука П. В. від 09.06.2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 422/6296/12, виданого 13.04.2016 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Метексім» на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованості у розмірі 2 044 758,60 грн.

27.11.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс фінанс» укладено договір факторингу № 27/11/2023, відповідно до умов якого клієнт передав, а фактор прийняв право грошової вимоги за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 від 14.12.2007 року, і, як наслідок, став кредитором за кредитними договорами.

Відповідно до пункту 6.1., 6.2 умов договору факторингу, сторони останнього домовились, що ліміт фінансування складає 300 000,00 грн. Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом одноразового перерахування суми, що вказана в пункті 6.1 вищевказаного договору, на вказаний клієнтом рахунок протягом двох робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору.

На виконання умов договору факторингу ТОВ «Реалайнс фінанс» сплатило на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 116 від 30.11.2023 року.

27.11.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором поруки № SR-301/559/2007 від 14.12.2007 року, предметом якого є права вимоги за кредитним договором № ML301/219/2006 від 14.12.2007 року, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , виконання зобов`язань за яким забезпечено порукою згідно договору поруки № SR-301/559/2007 від 14.12.2007 року.

У той самий день, 27.11.2023 року, між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором поруки SR-301/172/2007 від 05.06.2006 року, предметом якого є права вимоги за кредитним договором № ML301/219/2006 від 14.12.2007 року, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , виконання зобов`язань за яким забезпечено порукою згідно договору поруки № SR-301/172/2007 від 05.06.2006 року.

Також 27.11.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором поруки SR-301/169/2007 від 05.06.2006 року, предметом якого є права вимоги за кредитним договором № ML 301/219/2006 від 14.12.2007 року, який був укладений між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , виконання зобов`язань за яким забезпечено порукою згідно договору поруки № SR-301/169/2007 від 05.06.2006 року.

Встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вже зверталося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 року заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Реалайнс фінанс» у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі №422/6296/12 (2/205/317/14).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.07.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 422/6296/12 відмовлено.

У лютому ТОВ «Реалайнс фінанс» повторно звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих провадженнях № 53749450 та № 65746671 із ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Реалайнс фінанс».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2025 року у задоволенні заяви ТОВ «Реалайнс фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.04.2026 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2025 року, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2025 року скасовано, справу направлено до для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять виписку з особового рахунку клієнта ТОВ «Реалайнс фінанс», надану останнім на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу, якій не було надано оцінку судами попередніх інстанцій (т. 4, а.с. 82). Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження правонаступництва у матеріальному правовідношенні, взявши до уваги виключно платіжну інструкцію № 116 як доказ наданий на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу не надавши належної оцінки іншим доказам, наявним у матеріалах справи.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Комплексний аналіз змісту статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Відтак, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Водночас вищезазначена заміна кредитора може мати місце поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Внаслідок заміни кредитора поза межами виконавчого провадження відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зміст статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у взаємозв`язку зі змістом статті 442 ЦПК України, дає підстави для висновку, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищезазначених висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відтак, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Як зауважила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у змісті постанови від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16, виходячи з вимог статті 526 ЦК України щодо належного виконання договірних зобов`язань, відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною достатньою підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження правонаступником.

Встановлено, що 27.11.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс фінанс» укладено договір факторингу № 27/11/2023, за умовами якого клієнт (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») передає, а фактор (ТОВ «Реалайнс фінанс») приймає право грошової вимоги за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 від 14.12.2007 року, і стає кредитором за кредитними договорами.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 вищевказаного договору, сторони домовились, що ліміт фінансування складає 300 000,00 грн.

Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом одноразового перерахування суми, що вказана в пункті 6.1 цього договору, на вказаний клієнтом рахунок протягом двох робочих днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

На виконання умов договору факторингу ТОВ «Реалайнс фінанс» сплачено 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 116 від 30.11.2023 року.

Матеріали справи містять пояснення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до змісту яких останнє просило задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження (т. 1, а.с. 91-94).

Матеріали справи містять виписку з особового рахунку клієнта ТОВ «Реалайнс фінанс», надану останнім на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу за 30.11.2023 року: надруковану 14.02.2025 року та надруковану 03.06.2026 року.

Зі змісту вказаних виписок вбачається, що 30.11.2023 року з рахунку клієнта ТОВ «Реалайнс фінанс» було списано 300 000,00 грн. на підставі платіжної інструкції № 116, призначення платежу: оплата за договором факторингу № 27/11/2023 від 27.11.2022 року (право грошової вимоги за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 від 14.12.2007 року).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, виконання грошових зобов`язань.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливість етапу дослідження доказів для оцінки доказів полягає в тому, що забезпечується формування внутрішнього переконання суддів одразу з моменту надходження справи до суду і прийняття доказів, на етапі дослідження доказів, у процесі детального аналізу кожного з них у суду є можливість оцінити докази у своїй сукупності та порівняти їх, оскільки належна оцінка судом наявних у справі доказів є однією з гарантій права особи на справедливий судовий розгляд, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6) роль мотивувального судового рішення полягає в тому, що судом були досліджені всі надані докази і аргументи сторін.

Європейський суд з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року дійшов висновку, що хоч суд і не повинен надавати відповідь на кожен аргумент сторони, проте судовий розгляд не можна вважати справедливим, якщо суд залишив без уваги ключові докази вирішальні з точки зору фінального рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови ВП ВС від 16.11.2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Як зауважено Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Суд погоджується із доводами заявника про те, що наявність на одному документі реквізитів філії (місця ведення рахунку клієнта) та штампу центрального офісу банку (або штампу для довідок № 1) не свідчить про підробку чи недостовірність такого доказу.

При цьому, наявність у банківських виписках по особовому рахунку, надрукованих у різні дати, різної кількості операцій, жодним чином не змінює та не спростовує транзакцію, проведену 30.11.2023 року про списання з рахунку ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» коштів у розмірі 300 000,00 грн. за договором факторингу № 27/11/2023 від 27.11.2022 року (право грошової вимоги за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 від 14.12.2007 року).

Таким чином, досліджена судом банківська виписка з рахунку ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» у сукупності з іншими доказами, зокрема: платіжною інструкцією № 116 від 30.11.2023 року; довідкою АТ «ОТП Банк» від 07.10.2024 року № 70-1-1/1163; довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 26.09.2024 року вих. № 56, підтверджують здійснення заявником ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» оплати в сумі 300 000,00 грн. за договором факторингу № 27/11/2023 від 27.11.2022 року (право грошової вимоги за кредитними договорами № ML301/219/2006 та № ML301/876/2007 від 14.12.2007 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заяви ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

На підставі викладеного та керуючись ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 11, 512, 514-515 ЦК України, ст. ст. 12, 55, 76-77, 80-81, 442 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергій Григорович, про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 44544575, місцезнаходження: 61072 м. Харків, просп. Науки, буд. 58, офіс 405) у виконавчих провадженнях щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами № ML 301/219/2006 та № ML 301/876/2007 в розмірі 2 044 758,60 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.В. Басова