Рішення № 137955855, 06.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/93/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 від 25.06.2026

(вх.№01-44/2488/26 від 25.06.2026) про стягнення витрат на правничу допомогу у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлтис"

про зобов`язання вчинити певні дії.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлтис" (далі - відповідач) протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати позивачу належним чином засвідчені копії документів ТОВ "Юлтис" за період з 01.01.2018 по 30.12.2025 згідно переліку, наведеного у прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.06.2026 закрито провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Юлтис" надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів ТОВ "Юлтис", а саме: чинного статуту від 2004 року; протоколу загальних зборів учасників №1 від 01.11.2004; наказу про призначення директора №1 від 01.11.2004; фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2025; податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2025 рік; податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками №1 та №2 за період з січня по грудень 2025 року; податкової декларації з плати за землю за 2025 рік; оборотів по рахунках №36, №37, №63, №68, №643, №644, №44, №70, №71, №79, №90, №92, №93, №94 за 2025 рік; аналізів рахунків №44, №70, №71, №79, №90, №92, №93, №94 за 2025 рік; бухгалтерської довідки за 2025 рік; довідки АТ "Укрсиббанк" №62-2-04/51 від 26.03.2026; касової книги за 2025 рік (типова форма №КО-4); договорів про закупівлю товарів: №46 від 30.05.2025, №36 від 18.04.2025, №95/25 ХК від 15.12.2025, №44/25ЯК від 03.11.2025 з додатками та видатковими накладними до зазначених договорів; договору від 26.12.2014 про розірвання договору купівлі-продажу приміщення; документів щодо основних засобів: документи, що підтверджують право власності на будівлі (свідоцтв про право власності: від 19.12.2011 (приміщення птахозабійного цеху), від 19.12.2011 (кролезабійний цех), від 24.04.2012 (будівля контори з кулінарним цехом), від 19.12.2011 (контора з ваговою), від 19.12.2011 (приміщення бензосховища), від 19.12.2011 (приміщення компресорної), від 24.04.2012 (приміщення холодильника №2). Витягів про державну реєстрацію прав: №32892554 від 17.01.2012, №32892347 від 17.01.2012, №34110741 від 14.05.2012, №32894989 від 18.01.2012, №32894855 від 18.01.2012, №32892471 від 17.01.2012, №34111582 від 14.05.2012; витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: №13627316 від 28.19.06.2026.

Рішенням суду від 17.06.2026 позов задоволено частково, зобов`язано ТОВ "Юлтис" протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів, згідно резолютивної частини рішення, стягнуто з ТОВ "Юлтис" на користь ОСОБА_1 2 662,40грн витрат по сплаті судового збору.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача був присутній у судовому засіданні 17.06.2026, однак не був присутній на проголошення скороченого рішення суду.

Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, повне рішення Господарського суду Житомирської області від 17.06.2026 у справі №906/93/26 доставлене до електронного кабінету представника позивача - 23.06.26 об 18:35 (т.2, на звороті а.с.190).

Абзацом 2 пункту 5 ст.242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, днем вручення представнику позивача судового рішення є 24.06.2026, а останнім днем строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення є 29.06.2026.

25.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№01-44/2488/26) від 25.06.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача 30 000,00грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 26.06.2026 вказану заяву прийнято до розгляду без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу подати до суду заперечення (за наявності) щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну на правничу допомогу у строк до 02.07.2026.

Суд враховує, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 26.06.2026 у справі №906/93/26 направлена сторонам шляхом надсилання її до електронних кабінетів, у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, про що свідчать довідки про доставку (т.2, а.с.198).

Дослідивши заяву позивача від 25.06.2026 про ухвалення додаткового рішення у сукупності з матеріалами справи, господарський суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Водночас, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої розподіл здійснюється таким чином: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо (п.7.12. додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/969/24 від 20.05.2026)..

У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (зокрема, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження факту понесення позивачем - ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн заявником до матеріалів справи подано: договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026, акт від 25.06.2026 наданих послуг (правничої допомоги) до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026, детальний опис (наданих послуг) у справі №906/93/26 (т.2, а.с.192-194).

Судом встановлено, що правничу допомогу Лясковському Г.Б. в межах справи №906/93/26 у Господарському суді Житомирської області надавав Жмуцький Микола Володимирович, який має статус адвоката згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001179 від 29.05.2020, виданого Радою адвокатів Житомирської області на підставі рішення №36/1 від 14.05.2020.

Повноваження та обсяг прав адвоката Жмуцького М.В. як представника Лясковського Г.Б., підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1178815 від 20.01.2026, відповідно до якого повноваження адвоката не обмежуються (а.с.5).

Як встановлено судом, 20.01.2026 між Адвокатським бюро "Микола Жмуцький та Партнери" в особі керівника бюро - адвоката Жмуцького Миколи Володимировича та Лясковським Геннадієм Болеславовичем укладено договір про надання правничої допомоги (т.2, а.с.192-193).

За п.1.1 договору, за цим договором клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу з питання зобов`язання ТОВ "Юлтис" надати документи щодо його діяльності в судовому порядку.

На виконання цього договору бюро, зокрема, зобов`язується: здійснити правовий аналіз обставин справи та документів клієнта, надати консультації, сформувати правову позицію у справі; скласти та подати до суду позовну заяву з відповідними додатками; складати та подавати до суду заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, письмові пояснення та інші процесуальні документи; представляти інтереси клієнта в судових засіданнях; вчиняти інші дії, необхідні для належного виконання цього договору та захисту інтересів клієнта (п.1.2 договору).

За умовою п.2.1 договору, бюро зобов`язане: надавати правничу допомогу кваліфіковано, добросовісно та своєчасно, дотримуючись вимог чинного законодавства та Правил адвокатської етики; використовувати всі не заборонені законом засоби для захисту прав та інтересів клієнта; на вимогу клієнта інформувати його про хід виконання доручення; зберігати адвокатську таємницю.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує бюро гонорар. Гонорар є фіксованим і становить 30 000,00грн (тридцять тисяч) гривень. Розмір гонорару не залежить від кількості витраченого часу та обсягу фактично наданих послуг і визначений сторонами з урахуванням складності справи, обсягу та характеру роботи, що передбачається.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата гонорару здійснюється на умовах післяплати - протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у відповідній справі, незалежно від результату вирішення справи.

Згідно п.3.4 договору, факт надання правничої допомоги підтверджується актом наданих послуг (актом про надання правничої допомоги), що підписується сторонами. Деталізація наданих послуг наводиться у детальному описі робіт (наданих послуг), який є додатком до акта.

За результатами надання правничої допомоги сторони підписують акт наданих послуг (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору, у разі відсутності у клієнта обґрунтованих письмових заперечень, наданих протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта, правнича допомога вважається наданою належним чином та прийнятою клієнтом у повному обсязі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1 договору).

Договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026 підписаний представниками сторін.

За результатом надання послуг, 25.06.2026 між сторонами складено та підписано акт наданих послуг (правничої допомоги), відповідно до якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу у справі №906/93/26, що розглядалася Господарським судом Житомирської області. У межах виконання договору надано таку правничу допомогу: правовий аналіз обставин справи та документів клієнта, формування правової позиції; складання та подання позовної заяви до Господарського суду Житомирської області (20.01.2026); складання та подання клопотання про приєднання розширеного витягу з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ "Юлтис" (25.02.2026); складання та подання письмових пояснень у справі (21.04.2026); складання та подання письмових пояснень щодо позовних вимог з урахуванням наданих документів (05.05.2026); представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях 24.02.2026, 11.03.2026, 22.04.2026 та 17.06.2026. Загальна вартість наданої правничої допомоги (гонорар) становить 30 000,00грн та відповідає розміру фіксованого гонорару, погодженому сторонами в пункті 3.2 договору (т.2, на звороті а.с.193).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), який є додатком до акту наданих послуг від 25.06.2026, в межах справи №906/93/26 адвокатським бюро було надано правничі послуги на загальну суму 30 000,00грн, а саме:

- 20.01.2026 - правовий аналіз обставин справи та документів клієнта, надання консультацій, формування правової позиції у справі - 3 600,00грн;

- 20.01.2026 - складання позовної заяви, формування додатків та подання позовної заяви до Господарського суду Житомирської області - 8 400,00грн;

- 25.02.2026 - складання та подання клопотання про приєднання розширеного витягу з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ "Юлтис", формування витягу - 1 800,00грн;

- 24.02.2026 - підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні - 2 400,00грн;

- 11.03.2026 - підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні - 2 400,00грн;

- 21.04.2026 - складання та подання письмових пояснень у справі - 3 000,00грн;

- 22.04.2026 - підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні - 2 400,00грн;

- 05.05.2026 - складання та подання письмових пояснень щодо позовних вимог з урахуванням наданих документів - 3 600,00грн;

- 17.06.2026 - участь у судовому засіданні, в якому проголошено рішення суду - 2 400,00грн (т.2, а.с.194).

Оцінивши витрати позивача на отримання правничої допомоги, з урахуванням всіх аспектів даної справи, дослідивши подані представником документи, якими останній підтверджує факт надання таких послуг, господарський суд прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн є дещо неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, у ході розгляду даної справи адвокатом позивача було подано: позовну заяву від 20.01.2026 з додатками (т.1, а.с.1-24); клопотання від 25.02.2026 про долучення (т.1, а.с.49-56); клопотання від 21.04.2026 (т.2, а.с.156-159); клопотання від 05.05.2026 (т.2, а.с.167-168) та заяву від 25.06.2026 про ухвалення додаткового рішення (т.2, а.с.191-195).

На переконання суду, адвокату позивача, з метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 в межах даної справи не потребувалося тривалого часу для аналізу спірних правовідносин, пошуку судової практики, приписів діючого законодавства України із спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль. Судова практика у даних спорах є сталою. Суд враховує таке. Правовий аналіз обставин та документів клієнта, формування правової позиції охоплюються послугами, які стосуються підготовки позову. Надання послуг в частині формування витягу та подання клопотання про приєднання розширеного витягу з ЄДР щодо ТОВ "Юлтис" в розмірі 1 800,00грн є значно завищеними. У клопотанні від 05.05.2026 представником позивача лише наведено перелік наданих відповідачем документів та тих, які позивач продовжує витребовувати, а тому вартість таких послуг, яка визначена в сумі 3 600,00грн є неспівмірною.

З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 30 000,00грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірними з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

За висновком суду, обґрунтованою, співмірною та документально підтвердженою у даній справі є загальна вартість наданих адвокатом послуг у розмірі 24 600,00грн, яка складається з підготовки і подання: позовної заяви з додатками (10 000,00грн); клопотання від 25.02.2026 про долучення доказів (500,00грн); клопотання (письмові пояснення) від 21.04.2026, які фактично є відповіддю на відзив (3 000,00грн); клопотання (письмові пояснення) від 05.05.2026 (1 500,00грн); участі представника позивача у 4 (чотирьох) судових засіданнях (всього 9 600,00грн) у яких, після подання відповідачем відзиву на позов, представник позивача наводив, у тому числі в усному порядку, власні доводи у спростування доводів відповідача.

Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/449/21.

При цьому суд зауважує, що у п.3.3 договору сторони передбачили, що оплата гонорару здійснюється на умовах післяплати - протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у відповідній справі, незалежно від результату вирішення справи.

Таким чином, беручи до уваги принципи справедливості й верховенства права, співмірності й розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, встановлені обставини щодо часткової неспівмірності заявлених витрат, господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою витрат ОСОБА_1 на отримання правничої допомоги у даній справі у суді першої інстанції є 24 600,00грн, які підлягають стягненню з ТОВ "Юлтис". Решта витрат на правничу допомогу покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 (вх.№01-44/2488/26) від 25.06.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлтис" (10002, Житомирська область, місто Житомир, майдан Смолянський, будинок 3, код ЄДРПОУ 33254046) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): 24 600,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 06.07.26

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - позивачу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - (рек.),

та представнику позивача - електронний кабінет,

2 - відповідачу - електронний кабінет.