Рішення № 137955608, 25.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1690/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» (21036, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Данила Галицького, буд. 6, корпус 6, код ЄДРПОУ 37442263)

до Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» (51909, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. С.Х.Горобця, буд. 1, код ЄДРПОУ 34059188)

про стягнення 6 201 863,49 гривень

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Пилипенко В.Р.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» про стягнення 6 201 863,49 грн, у тому числі безпідставно набутих грошових коштів у сумі 6 022 460 грн, інфляційних втрат у сумі 115 053,92 грн та 3% річних у сумі 64 349,57 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 17.11.2025 надлишково перерахував Приватному акціонерному товариству «Хімдивізіон» грошові кошти в сумі 8 008 500 гривень. Відповідач 05.01.2026 частково повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» грошові кошти в сумі 1 986 040 гривень. Решту безпідставно набутих грошових коштів у сумі 6022460 грн Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» не повернуло позивачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/1690/26 та призначено підготовче засідання на 28.04.2026 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 відкладено підготовче засідання у справі № 904/1690/26 на 05.05.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/1690/26 та призначено справу до розгляду по суті на 25.06.2026 о 10:30 год.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом необхідно зазначити таке.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд з`ясував, що Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС (а.с. 16), у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 про відкриття провадження у справі № 904/1690/26, а також ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026, 28.04.2026, 05.05.2026 надіслані до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронних листів (а.с. 48, 57, 65, 73), згідно з якими вказані ухвали суду доставлені до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» 13.04.2026 о 19:40 год, 22.04.2026 о 14:53 год, 28.04.2026 о 23:22 год, 06.05.2026 о 18:24 год відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Також суд наголошує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, у відповідача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи № 904/1690/26, у тому числі можливість отримання такої інформації з відкритого джерела Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на вищевикладене, Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» не було позбавлене права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026, 22.04.2026, 28.04.2026 та 05.05.2026 у справі № 904/1690/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також повідомлення здійснювалось засобами телефонного зв`язку за номером телефону відповідача, що зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (відповідь № 2597504 від 13.04.2026, а.с. 43-44). Згідно з телефонограмою № 26-1584/26 від 28.04.2026 (а.с. 67) номер телефону є недійсним.

Отже, Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» вважається таким, що повідомлене про розгляд справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 про відкриття провадження у справі № 904/1690/26, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» не надходило, поважних причин пропуску зазначеного строку суду також не повідомлено.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату ухвалення рішення у справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки своєї правової позиції у справі від Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.

З огляду на вищевикладене, а також ураховуючи достатність наявних у справі доказів, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній документами.

25 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони. Позивач просить суд провести розгляд справи № 904/1690/26 без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» та його представника. Повідомляє, що позовні вимоги підтримує та просить стягнути з відповідача 6 201 863,49 грн, у тому числі безпідставно набуті грошові кошти в сумі 6 022 460 грн, інфляційні втрати в сумі 115053,92 грн та 3% річних у сумі 64 349,57 гривень.

З огляду на предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою 25.06.2026 у судове засідання всіх учасників справи, рішення підписано без його проголошення

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення безпідставно набутих грошових коштів, правомірність/неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач повідомляє, що 17.11.2025 перерахував Приватному акціонерному товариству «Хімдивізіон» 8 008 500 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 19, 40-42):

- № 134 від 17.11.2025 на суму 999 000 грн, призначення платежу: оплата за аміачну селітру, зг. рах. № 83 від 13.11.2025 року, у т.ч. ПДВ 20% - 166 500 грн;

- № 135 від 17.11.2025 на суму 1 998 000 грн, призначення платежу: оплата за аміачну селітру, зг. рах. № 81 від 13.11.2025 року, у т.ч. ПДВ 20% - 333 000 грн;

- № 136 від 17.11.2025 на суму 2 997 000 грн, призначення платежу: оплата за селітру аміачну, зг. рах. № 86 від 17.11.2025 року, у т.ч. ПДВ 20% - 499 500 грн;

- № 137 від 17.11.2025 на суму 545 000 грн, призначення платежу: оплата за добриво (амофос), зг. рах. № 82 від 13.11.2025 року, у т.ч. ПДВ 20% - 90 833,33 грн;

- № 6370 від 17.11.2025 на суму 1 469 500 грн, призначення платежу: оплата за добриво, зг. рах. № 82 від 13.11.2025, у сумі 1 224 583,33 грн, ПДВ 20% - 244 916,67 гривень.

Платником відповідно до вказаних платіжних інструкцій є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком», отримувачем Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон».

Щодо зазначених у призначеннях платежів рахунків позивач повідомив, що в нього відсутні примірники вказаних рахунків.

16 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» звернулось до відповідача з листом № 1711/2 від 16.12.2025 (а.с. 18), у якому просило повернути надлишково перераховані кошти в сумі 8 008 500 грн, які були перераховані згідно платіжного доручення № 6370 від 17.11.2025 у сумі 1 469 500 грн, платіжного доручення № 135 від 17.11.2025 у сумі 1 998 000 грн, платіжного доручення № 136 від 17.11.2025 на суму 2 997 000 грн, платіжного доручення № 137 від 17.11.2025 на суму 545 000 грн, платіжного доручення № 134 від 17.11.2025 на суму 999 000 гривень.

Позивач повідомляє, що Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» частково повернуло грошові кошти в сумі 1 986 040 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 21-23):

- № 19253 від 05.01.2026 на суму 545 000 грн, призначення платежу: повернення коштів за непоставлені добрива (амофос) згідно платіжної інструкції № 137 від 17.11.2025р., у т.ч. ПДВ 90833,33 грн;

- № 19254 від 05.01.2026 на суму 999 000 грн, призначення платежу: повернення коштів за непоставлену аміачну селітру згідно платіжної інструкції № 134 від 17.11.2025р., у т.ч. ПДВ 166500 грн;

- № 19255 від 05.01.2026 на суму 442 040 грн, призначення платежу: часткове повернення коштів за непоставлені добрива згідно платіжної інструкції № 6370 від 17.11.2025 р., у т.ч. ПДВ 73 673,33 гривень.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» стверджує, що на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 022 460 грн (8 008 500 грн 1 986 040 грн), що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є правовідносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналіз ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалось, згодом відпала.

За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, що безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 та від 19.05.2021 у справі №922/1830/20.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не лише за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.

Обов`язок повернути безпідставно одержані грошові кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України виникає в боржника на наступний день після їх безпідставного одержання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» існує обов`язок щодо перерахування Приватному акціонерному товариству «Хімдивізіон» грошових коштів у сумі 6 022 460 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач набув зазначені грошові кошти без достатньої правової підстави. Доказів зворотного Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» суду не надало.

Також у матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів у сумі 6 022 460 гривень.

З огляду на вказане, в силу ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України Приватне акціонерне товариство «Хімдивізіон» зобов`язане повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» безпідставно набуті грошові кошти, у зв`язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 6 022 460 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» нарахувало та заявило до стягнення інфляційні втрати в сумі 115 053,92 грн (а.с. 3) та 3% річних у сумі 64 349,57грн (а.с. 4).

За правовим висновком, викладеним у п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України компенсаційні виплати.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розрахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 115 053,92 грн (а.с. 3).

За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" 100 грн = "ЗБ", де "Х" залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

За результатом перевірки судом здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» нарахування інфляційних втрат арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 115 053,92 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач розрахував та просить суд стягнути 3% річних за період з 18.11.2025 до 27.03.2026 у сумі 64 349,57 грн (а.с. 4).

Перевіркою судом здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» нарахування 3% річних установлено правильність такого розрахунку, тому позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 64 349,57 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням установлених обставин, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, тому з Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» підлягають стягненню 6 201 863,49 грн, у тому числі безпідставно набуті грошові кошти в сумі 6 022 460 грн, інфляційні втрати в сумі 115 053,92 грн та 3% річних у сумі 64 349,57 гривень.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, пп. 1 п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачуються 1,5відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ураховуючи пред`явлення позову майнового характеру (стягнення 6 201 863,49 грн), судовий збір мав бути сплачений у сумі 74 422,36 грн (6 201 863,49 грн х 1,5% х 0,8).

Як убачається з платіжної інструкції № 6852 від 27.03.2026 (а.с. 6), позивач сплатив судовий збір у сумі 80 809,28 грн, тобто в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що у зв`язку з внесенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом, судовий збір у сумі 6 386,92 грн (80 809,28 грн 74 422,36 грн) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (за ухвалою суду після надходження відповідного клопотання).

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 74 422,36 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» до Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» про стягнення 6 201 863,49 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хімдивізіон» (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х.Горобця, буд. 1, код ЄДРПОУ 34059188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине Агроком» (21036, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Данила Галицького, буд. 6, корпус 6, код ЄДРПОУ 37442263) 6 201 863,49грн (шість мільйонів двісті одна тисяча вісімсот шістдесят три гривні 49 копійок), у тому числі безпідставно набуті грошові кошти у сумі 6 022 460 грн (шість мільйонів двадцять дві тисячі чотириста шістдесят гривень 00 копійок), інфляційні втрати в сумі 115 053,92 грн (сто п`ятнадцять тисяч п`ятдесят три гривні 92 копійки), 3% річних у сумі 64 349,57 грн (шістдесят чотири тисячі триста сорок дев`ять гривень 57 копійок), судовий збір у сумі 74 422,36 грн (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні 36 копійок)

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06.07.2026.

Суддя В.О. Дичко