Рішення № 137954595, 03.07.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 754/4743/26

Провадження 2/732/536/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Олексій Поляков звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 у розмірі 64576,94 грн. Також Олексій Поляков просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 29 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (боржник) укладено кредитний договір №798259832 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було видано кредит у сумі 3000,00 грн. У подальшому, за ініціативою позичальника сума кредиту була збільшена, та загальна сума кредиту становила 22000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти в обумовленому розмірі на банківську картку останнього.

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості з відповідача за цим кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах. У подальшому, до договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну його дії. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №112 від 15.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 на загальну суму 47373,40 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого, згідно витягу з Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 на загальну суму 64576,94 грн.

В подальшому, 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем по справі було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників б/н від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 у розмірі 64576,94 грн, з яких: 21999,20 грн - заборгованість за кредитом, 42577,74 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т.А. від 31 березня 2026 року справа передана до Городнянського районного суду Чернігівської області за підсудністю.

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 82), уповноважений представник в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 7-7 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою реєстрації його місця проживання згідно із відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2540373 від 31.03.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 69). Крім того, відповідачу направлялася судова кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві: АДРЕСА_3 . Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання не отримані адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 102-103).

04.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов. З поданого відзиву вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Відповідач зазначив, що кредитний договір №798259832 був укладений у вересні 2020 року, наразі строк виконання зобов`язання та термін дії договору сплив, тому відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, та, посилаючись на положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач вказав, що обов`язок доказування факту укладення кредитного договору, факту надання кредитних коштів, законності розрахунку заборгованості, обґрунтованості нарахування відсотків та інших платежів, а також правомірності набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором покладається саме на позивача, а за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вищезазначеного, вимоги позивача не можуть вважатися доведеними (а. с. 83-85).

05.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. З відповіді на відзив вбачається, що кредитний договір №798259832 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений 29.09.2020. Посилаючись на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», представник позивача вказує, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжувалися на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, та у подальшому на строк дії воєнного стану. Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено з Цивільного кодексу України пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Вказаний Закон набув чинності 04.09.2025, тобто саме з цієї дати відбулося відновлення обчислення строків позовної давності. Представник позивача вказує, що оскільки перебіг строку позовної давності на момент виникнення права вимоги позивача за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 був зупинений і розпочався 04.09.2025, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Оскільки, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 88-94).

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 29 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №798259832, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п.1.3.,п.1.4. або 1.5. цього договору. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV3H8H8 (а. с. 24-24 зворот).

Згідно з п.1.2. договору кредит надається (договір укладається) строком на 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.

На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,82 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору ( п.1.3.-1.5. договору).

Відповідно до п.1.6. договору позичальник зобов`язаний повернути Товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору.

Розрахунок сукупної вартості кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору) (п.1.7. договору)

Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором.

Сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.3. договору).

З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього договору, позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 300,12 відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 відсотків річних за Базовою ставкою (п.4.4. договору).

Застосування перерахування Дисконтної процентної ставки на Базову процентну ставку не є зміною істотних умов договору. Усі істотні умови договору, в тому числі розмір Базової та Дисконтної процентної ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору (п.4.5,4.6. договору).

Відповідно до п.4.7. сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. 4.8. У

Згідно з п.4.16. договору позичальник підтвердив, що: отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»); отримав кредит не на споживчі цілі; інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

29 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №798259832 від 29.09.2020, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 3050,00 грн з 29.09.2020 на строк дії договору №798259832 від 29.09.2020,на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а. с. 25).

29 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №798259832 від 29.09.2020, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 3050,00 грн з 29.09.2020 на строк дії договору №798259832 від 29.09.2020,на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а. с. 25 зворот).

29 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №798259832 від 29.09.2020, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 4950,00 грн з 29.09.2020 на строк дії договору №798259832 від 29.09.2020, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а. с. 26).

29 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №798259832 від 29.09.2020, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2250,00 грн з 29.09.2020 на строк дії договору №798259832 від 29.09.2020,на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а. с. 26 зворот).

29 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №798259832 від 29.09.2020, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 5700,00 грн з 29.09.2020 на строк дії договору №798259832 від 29.09.2020, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору (а.с.27).

Із платіжних доручень №d7746c30-5632-4b14-9e89-bdff17166325від 29.09.2020, №c1cae007-8ab0-4461-9470-89e3a2ef2485 від 29.09.2020, №d7251bc3-1f55-46a2-90db-df88b1c6c635 від 29.09.2020, №75d00ac1-f03d-4b5c-b706-4779351da3f1 від 29.09.2020, №a9c41193-168b-4fbe-83fa-e173beb2f314 від 29.09.2020, №77d56b51-ac13-492b-b3c5-2f808ca5844c від 29.09.2020 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну карту відповідача НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 3000,00 грн, 5700,00 грн, 2350,00 грн, 3050,00 грн, 4950,00 грн та 3050,00 грн відповідно. У графі «призначення платежу» вказано: переказ коштів згідно договору №798259832 від 29.09.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а. с. 10,10 зворот, 11).

Згідно із інформацією АТ «Райффайзен Банк» від 15.06.2026, наданою на вимогу суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Факт зарахування 29.09.2020 на рахунок відповідача № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 3000,00 грн, 5700,00 грн, 2350,00 грн, 3050,00 грн, 4950,00 грн та 3050,00 грн, підтверджується випискою по вкаазному рахунку за період з 29.09.2020 по 04.10.2020 (а. с. 105, 106).

16 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору №798259832 від 29.09.2020, відповідно до якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 798259832 від 29.09.2020 на 29 днів. На дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 13.10.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,36 відсотків в день від суми кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 13.10.2020. Усі інші умови договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

Відповідач, всупереч умовам кредитного договору, взяті на себе зобов`язання виконував неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка згідно розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 11.02.2022 становила 47373,40 грн, з яких: 21999,20 грн - заборгованість по основному боргу, 25374,20 грн - заборгованість по відсотках (а. с. 38-38 зворот). З розрахунку заборгованості також убачається, що відповідачем були здійснені оплати в рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 3424,00 грн, що свідчить про його дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, і на визнання ним факту укладення кредитного договору.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а. с. 107-110).

Згідно із п.2.1. цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, зазначених вказаним договором.

Розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100,00 грн (ціна продажу), що сплачуються Клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного Реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п. 2.3. договору факторингу).

Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта (п. 3.1. договору факторингу).

Відповідно до п. 1.3., 4.1. указаного договору, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Пунктом 8.2. договору визначено, що строк його дії закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а. с. 112 зворот).

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою текст договору факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3., 4.1. викладено у такій редакції: право вимоги право грошових вимог Клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому. Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а. с. 113-116).

31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а. с. 118).

31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (а. с.118 зворот).

31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 (а. с. 119).

15 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано Реєстр прав вимоги №112 з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір №798259832 від 29.09.2020, загальна сума заборгованості - 47373,40 грн, з яких: 21999,20 грн - заборгованість по основному боргу, 25374,20 грн - заборгованість по відсотках (а. с.54).

15.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог №112 від 15.12.2020 відповідно до якого Клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію Фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в Реєстрі прав вимоги №112 від 15.12.2020, до всіх визначених в цьому Реєстрі боржників та у визначеному Реєстром обсязі. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення Клієнтом Фактору прав грошових вимог, визначених в Реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно Реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн) і далі за переліком згідно Реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі - 15.12.2020. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від Клієнта до Фактора у вказану дату, будь-яких зауважень не має. Клієнт передав, а Фактор прийняв за Реєстром прав вимоги до боржників в кількості 2105 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за Реєстром становить 31353935,79 грн (а. с. 53 зворот).

31.12.2020 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №112 від 15.12.2020 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2022 Фактором здійснено повну оплату фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги (а. с. 53).

Згідно розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» убачається, що за період з 16.12.2020 по 30.01.2021 ТОВ «Таліон Плюс» нараховувалися відсотки за користуванням кредитом, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 станом на 30.01.2021 становила 64576,94 грн, з яких: 21999,20 грн - заборгованість за кредитом, 42577,74 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом (а. с. 37-37 зворот).

05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а. с. 50-51), за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 передбачено, що право вимоги означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги окремо. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо іншого строку не передбачено відповідним Реєстром прав вимоги. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1. договору).

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2. договору).

03.08.2021 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено Додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020,згідно умов якої строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022 (а. с. 52)

30.12.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено Додаткову угоду №3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020,згідно умов якої строк дії договору факторингу продовжено до 30.12.2024.

30 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано Реєстр прав вимоги №9, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір №798259832 від 29.09.2020, загальна сума заборгованості - 64576,94 грн, з яких: 21999,20 грн - заборгованість по основному боргу, 42577,74 грн - заборгованість по відсотках (а. с. 49).

30.05.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 3818981,17 грн за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 та договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, що підтверджується платіжною інструкцією №4097 від 30.05.2023 (а. с. 48 зворот).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (а. с. 45-46 зворот).

Відповідно до п. 1.1. договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору.

До договору додаються наступні додатки, які є невід`ємною його частиною: Додаток №1 - форма Реєстру боржників; Додаток №2 - форма Акту прийому-передачі реєстру боржників; Додаток №3 - форма Акту повернення права вимоги заборгованості (п. 9.8. договору).

14 липня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» складено Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 55036 осіб після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 996505058,33 грн. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а. с. 43).

Згідно з платіжними інструкціями №360 від 24.09.2025, №357 від 19.09.2025, №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №356 від 19.09.2025, №317 від 12.08.2025, №344 від 04.09.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 5677850,80 грн в рахунок оплати фінансування за відступлення права вимоги згідно договору №11/07/25-Е від 11.07.2025 (а. с. 39-40)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованості, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 у загальному розмірі 64576,94 грн, з яких: 21999,20 грн - прострочене тіло, 42577,74 грн - прострочені відсотки (а. с. 81-82).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020, наданої ТОВ «ФК «ЕЙС», слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 станом на 26.12.2025 складає 64576,94 грн, з яких: 21999,20 грн - прострочене тіло, 42577,74 грн - прострочені відсотки (а. с. 36).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Судом встановлено, що договір №798259832 від 29.09.2020 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV3Н8Н8 о 14:06:32.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору №798259832 від 29.09.2020 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором №798259832 від 29.09.2020 та Додатковими угодами до нього виконало в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданими АТ «Райффайзен Банк».

Суд враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону,адресу електронної пошти, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, ввівши у відповідне поле на сайті Товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кредитні кошти були перераховані на зазначену позичальником картку.

Згідно із ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, TOB «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 та Додатковими угодами до нього в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, №05/0820-01 від 05.08.2020 та №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Перевіряючи наявність у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020 суд ураховує наступне.

Як встановлено судом, кредитний договір №798259832 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено 29 вересня 2020 року, тобто майже через 2 роки після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже, право майбутньої вимоги на момент укладення договору факторингу мало бути визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 29 вересня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір з відповідачем.

Надавши оцінку наведеним обставинам, суд приходить до висновку про те, що на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за договором №798259832 від 29.09.2020.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути переданим цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, а згодом і ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Дослідивши матеріали справи суд доходить висновку, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі №911/3185/20).

Як вже зазначалося судом, Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1. договору факторингу передбачено, що фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному Реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2. договору факторингу, фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання Додаткових угод. Пунктом 3.1.3. передбачено, що фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідача за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020.

Підписаний 31.12.2020 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не є доказом оплати за цим договором, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт господарської операції, а лише фіксує стан розрахунків між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі Акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Усі укладені до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018 Додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.

Таким чином, позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів переходу до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №798259832 від 29.09.2020.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», та від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», то і наступний перехід права вимоги, який є похідним, не може підтвердити перехід вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Таким чином, встановивши, що кредитним договором №798259832 від 29.09.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС», суд вважає, що останнє не має права вимагати від відповідача оплати заборгованості за вказаним вище договором.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, карантин в Україні безперервно діяв у період з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

В подальшому, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Лише із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», а саме, 04.09.2025 (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.

За таких обставин, враховуючи що строк виконання договору №798259832 від 29.09.2020 відповідно до його умов та умов Додаткової угоди до нього настав 10.11.2020 (кінцевий строк повернення), однак 3-х річний строк перебігу позовної давності розпочався з 04.09.2025, до суду позивач звернувся 25.03.2026, а тому твердження відповідача про сплив позовної давності в даному спорі є помилковими, і заява відповідача задоволенню не підлягає.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України понесених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 11, 13, 16, 257,261, 525, 530, 536, 549, 611, 625, 629, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 10, 12, 77, 81, 133, 141, 247, 258, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складене і підписане 03.07.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко