Рішення № 137953915, 01.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 554/4614/26

Провадження № 2/545/2076/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.В.,

за участю секретаря судових засідань Коверди М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

01.04.2026 позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 551454-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). Натомість боржник свої зобов`язання за кредитним договором №551454-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 1850,00 грн. Тому станом на 13.03.2026 утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 28660,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 13860,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 4500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1300,00 грн. У зв`язку з вище викладеним, позивач прохав суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №551454-КС-002 про надання кредиту від 07.09.2025, що становить 28660,00 грн, а також сплачений судовий збір. Також при поданні позову представником позивача заявлене клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.04.2026 справа передана за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.05.2026 відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволене клопотання позивача про витребування доказів, витребувані від АТ КБ «Приватбанк» докази на підтвердження факту випуску банківської картки на ім`я відповідачки та виписки по рахунку.

25.05.2026 до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані докази.

27.05.2026 відповідачкою ОСОБА_1 до суду поданий відзив на позовну заяву. У якому відповідачка позовні вимоги не визнала, зазначила, що положення укладеного договору є несправедливими умовами, що порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів». З посиланням на положення п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначила, що у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу. Щодо вимоги про стягнення комісії відповідачка обґрунтувала свої заперечення посиланнями на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16, від 04.06.2018 у справі № 758/8481/15-ц, від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, від 16.11.2023 у справі № 204/224/21, від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23, з урахуванням яких зазначила, що положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитними договорами є нікчемними. Також зазначила, що проценти за користування кредитними коштами у 3 рази перевищують тіло кредиту, а вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою-другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вважає, що нарахування позивачем лише суми процентів, яка у декілька разів перевищує тіло кредиту є нічим іншим, як несправедливою умовою та фактично виступає до неї як міра відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочки. Також наголосила, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Зазначила, що згідно договору строк позики (строк дії кредиту) 30 календарних днів, проте позивач нараховує проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування. Також позивачем не були надані докази видачі кредитних коштів відповідачу, а розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинним документами, що підтверджують факт видачі коштів відповідачу. З урахуванням цього просила відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

28.05.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що кредитний договір був укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця в особистому кабінеті позичальника, та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Всі дії позичальника та кредитодавця щоо укладення кредитного договору, а саме послідовність таких дій, їх опис, а також зазначення часу вчинення відповідної дії тощо, були зафіксовані та відображені у доданій до позовної заяви Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, яка є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця, та яка посвідчена уповноваженою особою кредитодавця. Згідно з пунктом 11.4.4 кредитного договору, позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням. Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором був вказаний позичальником під час заповнення анкетних даних в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. Грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. були перераховані на вказану позичальником банківську картку, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Крім того, факт отримання відповідачкою грошових коштів підтверджується письмовою інформацією банку про випуск картки на ім`я відповідачки та банківською випискою з рахунку відповідачки. Відповідачка не надала доказів належного виконання умов договору. Також представник позивача звернув увагу, що позивач не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) кредитного договору. Щодо правомірності вимоги про стягнення комісії, представник повивача зазначив, що відповідно до п.2.5 кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 1800,00 грн. комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії встановлений цим пунктом договору залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Право кредитодавця на встановлення у кредитному договорі обов`язку позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». З урахуванням цього представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином, шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, причину неявки до суду відповідачка не повідомила.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 07.09.2025 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 551454-КС-002 про надання кредиту.

07.09.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 551454-КС-002 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.

07.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 551454-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 2.1. договору № 551454-КС-002, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили:

- строк, на який надається кредит 24 тижні (п.2.3);

- стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована (п.2.4);

- комісія за видачу кредиту - 1 800,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в день видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору (п.2.5.)

- загальний розмір наданого кредиту 9000,00 грн. (п.2.7);

- строк дії договору до 22.02.2026 (п. 2.8);

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 22195,31 грн. (п.2.9);

- загальні витрати за кредитом 13195,31 грн. (п.2.10);

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6948,4 % (п.2.11);

- денна процентна ставка 0,87 процентів (п.2.12);

- дата видачі кредиту 07.09.2025 (п.2.13);

- дата повернення кредиту 22.02.2026 (п.2.14);

- знижена процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована (п.10.2).

Згідно з пунктом 4.2.2 договору сторонами також був погоджений графік платежів.

На підтвердження укладення договору № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07 вересня 2025 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, що 07 вересня 2025 року клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.tpozyka.com, ідентифікувався в ІТС, надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту, ознайомився з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, отримав на вказаний ним номер телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-2221 для підписання паспорту споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5028.

У витязі з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com від 10 березня 2026 року відображена Анкета клієнта, з якої вбачається: номер телефону позичальника ОСОБА_1 - НОМЕР_3 та номер банківської картки НОМЕР_1 .

ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало кредитні кошти на рахунок позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_4 , 07.09.2025 одним платежем на суму 9000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід».

26 травня 2026 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована карта № НОМЕР_1 . З виписки за договором №б/н за період 07.09.2025 22.02.2026 вбачається, що 07.09.2025 на картку відповідачки зарахований переказ на загальну суму 9000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом станом на 10 березня 2026 року, заборгованість ОСОБА_1 , за кредитом становить 28660,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 13860,00 грн; нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України 4500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 1300,00 грн. З вказаного розрахунку також вбачається, що відповідачка 21.09.2025 здійснила часткове погашення кредиту на загальну суму 1850,00 грн., яка була зарахована в рахунок погашення відсотків 1350,00 грн. та в рахунок часткової оплати комісії 500,00 грн.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" визначений порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивачем ТОВ «Бізнес Позика» доведений факт укладення 07.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 . Договору № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07 вересня 2025 року, в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 9000,00 грн., за договором № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07 вересня 2025 року, підтверджений матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження погашення відповідачкою основної суми (тіла) кредиту у розмірі 9000,00 грн. за Договором № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07 вересня 2025 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для їх задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої-другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07 вересня 2025 року, сторонами узгоджено, що строк кредиту становить 24 тижні (з 07.09.2025 по 22.02.2026); стандартна процентна ставка в день 1%, фіксована.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося позивачем в розмірі 90,00 грн. в день (що відповідає 1% від суми кредиту), у період з 07.09.2025 по 22.02.2026, що відповідає строку кредитування, погодженого сторонами при укладенні договору.

При цьому суд відхиляє доводи відповідачки про те, що строк кредитування за укладеним договором становив 30 днів, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Також варто зауважити, що узгоджена денна процентна ставка учасниками правочину відповідає й нормам Закону України «Про споживче кредитування», згідно частини п`ятої статті 8 якого передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З огляду на узгоджені положення спірного договору, а також беручи до уваги матеріали справи, суд вважає необґрунтованими доводи відповідачки про те, що стягнення відсотків за користування кредитом здійснено несправедливо та з порушенням норм Закону України «Про споживче кредитування».

Загальна заборгованість відповідачки зі сплати відсотків, нарахованих за користування кредитом (з урахуванням суми часткової сплати у розмірі 1350,00 грн.) становить 13860,00 грн. Вказаний розмір відсотків відповідачкою не спростований, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1300,00 грн. Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення вказаної комісії з огляду на положення Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» був викладений в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, встановлення у кредитному договорі комісії не суперечить закону, та до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами кредитного договору було узгоджено, що комісія за надання кредиту становить 1800,00 грн. є одноразовою та сплачується при видачі кредиту, що в свою чергу, було відображено й у графіку платежів. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснила часткове погашення комісії на суму 500,00 грн., внаслідок чого, заборгованість за комісією станом на 10.03.2026 становить 1300,00 грн.

Укладаючи кредитний договір від 07.09.2026, відповідачка ОСОБА_1 повинна була достовірно знати про його умови та про наслідки їх невиконання, повинна була діяти добросовісно, а підписавши договір, вона погодився з його умовами та взяла на себе зобов`язання, передбачені договором, в тому числі і щодо оплати комісії за надання кредиту.

Отже, доводи відповідачки про те, що покладення на неї обов`язку сплачувати комісію є несправедливими умовами кредитного договору, суд відхиляє, оскільки умовами кредитного договору встановлено сплату комісії саме за надання кредиту, що передбачено на законодавчому рівні, та укладаючи кредитний договір відповідачка погодилася на такі умови.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1300,00 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 4500,00 грн., суд зазначає, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦПК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість по відсоткам за ст.625 ЦК України нарахована за порушення грошового зобов`язання за період з 06.10.2025 по 30.10.2025. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки суми заборгованості по відсоткам, відповідно до вимог ст.625 ЦК України у розмірі 4500,00 грн., слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Договором № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07.09.2025у розмірі 24160,00 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту 9000,00 грн., сума прострочених процентів 13860,00 грн., сума прострочених платежів за комісією 1300,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги задоволені частково на 84,3%, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2244,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 551454-КС-002 про надання кредиту від 07.09.2025 у розмірі 24160,00 грн. (двадцять чотири тисячі сто шістдесят грн. 00 коп.), з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 9000,00 грн., сума прострочених процентів 13 860,00 грн., сума прострочених платежів за комісією 1300,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2244,40 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд м.Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06.07.2026.

Суддя О. В. Ткачук