Єдиний державний реєстр судових рішень
Cправа № 336/1193/26
Пр. 3/336/958/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Запоріжжя, громадянки України, військовослужбовиці, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , інша відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, -
В С Т А Н О В И Л А:
01.02.2026 о 23.04 годині в м.Запоріжжі, по вул. Пархоменка, біля буд.2, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ЗАЗ 1102», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820», а також в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовилась. Від керування ОСОБА_1 відсторонена шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР України, про повторність попереджена. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ N1306 від 10.10.2001, за що, як видно з протокола про адміністративне правопорушення, передбачена відповідальність згідно з ч.2 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні 21.05.2026 адвокат Михайлов Д.О. надав пояснення по суті справи про адміністративне правопорушення, підтримав скеровані клопотання про закриття провадження у справі, про індивідуалізацію покарання. У вказаному судовому засіданні судом оголошено перерву перед дослідженням відеозапису. З урахуванням обізнаності сторони захисту із провадженням справи в суді, датою, часом та місцем розгляду справи судом визнано за можливе продовжити розгляд справи за відсутності сторони захисту у визначену дату, що не суперечить приписам ч.1,2 ст.268 КУпАП.
Згідно з клопотанням про закриття провадження у справі, що скероване 21.05.2026, адвокат Михайлов Д.О. просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 з підстав, визначених п.1.ч.1 ст. 247 КУпАП.
Згідно з клопотанням адвоката Михайлова Д.О. у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП, проте ознака повторності вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відображена. Долучена довідка управління патрульної поліції Запорізької області не містить даних про дату правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, під час перевірки документів та пропозиції пройти огляд ОСОБА_1 перебувала в стресовому стані, оскільки неподалік місця зупинки відбувалась атака дронів у активній фазі. На відеозаписі чутно звуки роботи мобільно-вогневих груп, вибухи, тому ОСОБА_1 встала на коліна та притулилась до дерева, кричала від страху. Відповідно, не могла усвідомлювати значення своїх дій щодо відмови у проходженні огляду. Сторона захисту вважає дії працівника поліції такими, що суперечать головним завданням Національної поліції України. Також захисник вважає, що в даній справі мав бути застосований спеціальний порядок огляду, визначений ст.266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовицею, із повідомленням працівників ВСП.
При розгляді справи суддя виходить з того, що за нормою ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як врегульовано п.2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ N1306 від 10.10.200, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшла висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, але не ч.2 ст.130 КУпАП, як визначено у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з такого.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Так, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі «OZTURK v. GERMANY» від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, зокрема, з огляду на розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, адже у протоколі не встановлено наявності в діях особи кваліфікуючої ознаки повторності (повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП).
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується у сукупності наявними у справі письмовими доказами, безпосередньо дослідженими під час розгляду справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 580948 від 01.02.2026, складеним інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Поплавською Л.А. за адресою виявленого порушення, із зазначенням особистих даних особи, який засвідчений підписом інспектора поліції. Зі змісту протокола видно, що ОСОБА_1 відмовилась від надання будь-яких письмових пояснень, підпису у графі роз`яснення прав, а також від отримання копії протокола;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним поліцейською Поплавською Л.А., в якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови і координації рухів, проте від проходження огляду особа відмовилась. Акт засвідчений підписом поліцейського, водій від підпису відмовився;
- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 01.02.2026, із даними водія, особу якої встановлено згідно з паспортом громадянина України, із зазначенням виявлених ознак алкогольного сп`яніння, що відповідають вказаним у протоколі. Відповідно до направлення водій відмовилась від проходження огляду й на місці події, й від огляду у медичному закладі. Направлення складено поліцейським Поплавською Л.А. містить серію та номер протокола, що надійшов до суду для розгляду із додатками, засвідчено її підписом;
- рапортом поліцейської Л. Поплавської від 01.02.2026, у якому викладені фактичні обставини правопорушення, подія якого розглядається судом.
Факт керування ОСОБА_1 за обставин, вказаних у протоколі, транспортним засобом також підтверджені копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6601562 від 01.02.2026, відповідно до якої до водія застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом, будучи позбавленою права керування, тобто, за порушення п.2.1 а ПДР України.
За змістом ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України "Про електронні комунікації"; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Суд зауважує, що статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022 доповнено частиною четвертою, яка передбачає, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно з призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, працівники поліції діяли саме на виконання законодавчо визначених повноважень, виявивши порушення з боку ОСОБА_1 ПДР України.
Стосовно тверджень сторони захисту про наявність підстав для закриття провадження у даній справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Суддя при розгляді справи виходить з положень п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858. Вказаними положенням передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Статтею 266-1 КУпАП врегульовано особливості огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Так, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проте, наступні частини даної норми уточнюють порядок огляду саме під час виконання обов`язків військової служби зазначеними особами та під час перебування на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тому, не дивлячись на статус ОСОБА_1 як військовослужбовиці, про що стверджує сторона захисту, на переконання суду, в даному випадку підлягають застосуванню саме загальні положення щодо медичного огляду особи у зв`язку із порушенням нею Правил дорожнього руху як водієм транспортного засобу, тобто, передбачені ст.266 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За нормою ст.15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються, зокрема, забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.
Суд наголошує в контексті ч.3 ст.15 КУпАП й на тому, що транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 , не є військовим, докази протилежного у справі відсутні.
Так, на час розгляду даної справи обставин, що свідчать про вчинення вказаною особою саме військового адміністративного правопорушення судом не встановлено. Відповідно, суд дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій особи саме за ч.1 ст.130 КУпАП.
До матеріалів справи долучено відеозапис, досліджений судом, з яким попередньо ознайомилась і сторона захисту, відповідно до якого поліцейські за фактичних обставин, викладених в протоколі, зафіксували рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , повідомили причину зупинки. Так, з даних запису встановлено, що ОСОБА_1 повідомила про нещодавну загибель побратима та необхідність збирати його речі, плутаючись у часових проміжках трагічної події, відмовлялась під різними приводами пред?являти посвідчення водія. Пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_1 попрямував додому за її документами, при цьому, водій продовжувала ухилятись від встановлення особи, відтерміновуючи пред?явлення застосунку «Дія» на пропозицію працівника поліції із даними паспорта. Дійсно, на відеозаписі чутно роботи мобільно-вогневих груп, але поведінки, про яку зазначено захисником у клопотанні про закриття провадження у справі, не встановлено, ознак перебування у стресовому стані констатувати не можна. ОСОБА_1 під час виявлення ознак сп?яніння, пропозиції огляду, роз?яснення прав на коліна не падала, до дерева не притулялась, а також не кричала. О 23-10 години і до 23-11 години, як видно з відеозапису, поліцейськими встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано огляд водія на стан алкогольного сп?яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, у відповідь водій відмовилась. Суд наголошує на спростування тверджень сторони захисту, що, будучи притягнутою до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАп у зв?язку із порушенням п.2.5 ПДР, водій мала бути вочевидь обізнаною про наслідки відмови. Крім того, відповідні наслідки роз`яснені їй працівниками поліції на місці події.
Фактичні обставини події на записі відповідають змісту протокола, зокрема, дата, час та місце зупинки транспортного засобу, відносно даних протокола, пропозиція пройти огляд на стан сп?яніння, відмова водія. Також на відеозаписі відображено подальші дії працівників поліції з оформлення матеріалів справи.
Таким чином наявний в матеріалах провадження відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими зібраними доказами.
Суд також наголошує, що ступінь вираженості ознак сп`яніння об`єктивно може різнитись в залежності від концентрації (показників) алкоголю в крові, навіть, від часу вживання, й лише огляд за допомогою спеціального технічного засобу працівником поліції зі спеціальними знаннями, та/або низки методик, що застосовується лікарем-наркологом під час проведення огляду в медичному закладі, можуть дозволити достеменно підтвердити стан сп`яніння, задля чого й передбачено огляд.
Нормами чинного законодавства не встановлено підстав для звільнення водія від обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння.
Суд додатково наголошує, що відповідно до п. 2.9б ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
На переконання суду, виявлені ознаки зафіксовані працівником поліції у визначений законодавством спосіб й не викликають сумнівів з приводу наявності підстав пропонувати водієві проходження огляду.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції та ст.266 КУпАП щодо відеофіксації, у тому числі відмови водія від проходження огляду.
На підставі наведеного всі висловлені стороною захисту доводи суд визнає безпідставними та розцінює їх як намагання особи, відносно якої складено протокол, уникнути адміністративної відповідальності, адже ані порушення процедури фіксації порушення, ані ознак недійсності наданих доказів судом не виявлено.
Тому доводи захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 визнаються непереконливими та необґрунтованими, оскільки у даній справі наявна достатня сукупність узгоджених між собою доказів, які беззаперечно свідчать про доведеність вини особи, відповідають критерію допустимості та належності.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з довідкою інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП В. Молодцової, ОСОБА_1 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі №336/4301/25 від 25.06.2025 притягнута до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, у довідці вказані дані посвідчення водія, яке не вилучено.
Копія вказаної вище постанови суду долучена до справи та досліджена судом. Судове рішення набрало законної сили 08.07.2025.
Згідно з ч.2 ст.317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Відповідно, на час розгляду справи ОСОБА_1 вважається такою, що позбавлена права керування транспортними засобами.
З аналізу санкції ч.1 ст.130 КУпАП слідує, що нею передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тому особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, керуючи транспортним засобом, але не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не є водієм у розумінні ПДР та положень ст.130 КУпАП, відповідно, підлягає застосуванню саме стягнення у виді штрафу - для інших осіб.
Згідно зі ст. 34, 35 КУпАП пом`якшуючих вину особи обставин судом не встановлено. Обтяжуючою обставиною судом визнається повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Під час призначення стягнення відповідно до ст.33 КУпАП суддя враховує тяжкість та обставини вчинення правопорушення, а також відомості про особу ОСОБА_1 , яка протягом року притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення.
Клопотання сторони захисту про застосування аналогії закону (індивідуалізацію покарання), а саме норми ст.69 КК України щодо непризначення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, не підлягає розгляду, оскільки застосування даного виду стягнення судом не розглядається з підстав, визначених вище.
Крім того, воно не підлягає задоволенню й з огляду на зміст ст.2,7 КУпАП. Так, приписи КК України до сфери національного законодавства про адміністративні правопорушення у розумінні ст.2 КУпАП не віднесено, відповідно, під час розгляду справ про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню саме санкція відповідної статті КУпАП.
Тому, із врахуванням доведеності вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування адміністративного стягнення у виді штрафу (для інших осіб, які не є водіями в розумінні ПДР України) в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Альтернативних стягнень санкцією вказаної норми для інших осіб не передбачено.
Сплаті у відповідності до ст.40-1 КУпАП підлягає також судовий збір у передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 розмірі. Підстав для звільнення від сплати судового збору суддею не встановлено.
Керуючись ст. 2, 7, 9, 15, 23, 27, 33-35, 40-1, 130, 245, 251-252, 266, 266-1, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307, 308, 317-1 КУпАП, суддя, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави.
Штраф в зазначеному розмірі підлягає перерахуванню на такі реквізити: отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; номер рахунку (IBAN) - UA708999980313000149000008001; код класифікації доходів бюджету 21081300; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).
Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Роз`яснити, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, який становить 34 000,00 гривень, витрати на облік зазначених правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Суддя Л.А.Вайнраух
Постанова набрала законної сили ______ 20___рік
Дата видачі постанови ______ 20___рік
Строк пред`явлення виконавчого документа ______ 20___рік
Судове рішення № 137952894, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 02.07.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 336/1193/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: