Ухвала суду № 137952630, 25.06.2026, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2312/25

Провадження 2-о/382/23/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2026 року Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кисіль О. А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Яготинська державна нотаріальна контора, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оброни України про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до Яготинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту родинних відносин, відповідно до вимог якої просила встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час військової служби та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є її батьком.

Ухвалою суду 15 жовтня 2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали суду.

22.10.2025 року на адресу суду заявницею подано нову заяву про встановлення факту родинних відносин.

Заяву обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у Збройних Силах України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби.

Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції у Полтавській області і код ЄДРПОУ 22547897) 24 травня 2006 року.

Водночас слід зазначити, що ця юридична особа з 03.04.2023 року перебувала у процедурі банкрутства, а на сьогодні її статус припинено. Відомості про мого народження були внесені Гребінківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області.

Разом із тим, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про відділи державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» від 01.03.2023 №812/5, проведено реорганізацію зазначеного органу.

Зокрема, Гребінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Чорнухинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції були реорганізовані шляхом приєднання до Пирятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який у зв`язку з цим перейменовано у Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Встановлено, що зазначений відділ є правонаступником реорганізованих відділів -сржавної реєстрації актів цивільного стану, у тому числі й Гребінківського відділу, який здійснював державну реєстрацію народження ОСОБА_1 .

У її свідоцтві про народження відомості про батька внесені «зі слів матері» відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що у разі народження дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, і за відсутності спільної заяви : атьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини здійснюється за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька вказуються за її заявою.

Саме у такий спосіб у свідоцтві про моє народження було записано ОСОБА_6 у графі «батько». Проте фактично моїм батьком є саме ОСОБА_5 , що підтверджується наявними доказами.

Після його смерті відкрилася спадщина, про що свідчить витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі, відповідно до якого Яготинською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 74417790. Для реалізації мого права на спадщину, а також для формлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, мені необхідно юридично підтвердити родинний зв`язок із померлим як з її батьком.

Враховуючи, що встановлення факту родинних відносин, а саме факту того, що ОСОБА_1 є донькою загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , може вплинути на агава та законні інтереси інших осіб, які належать до кола його сім`ї та можливих спадкоємців, вважаю за необхідне залучити до участі у справі як заінтересованих осіб: матір померлого ОСОБА_2 , яка має родинний та юридичний інтерес у підтвердженні родинних зв`язків, бере участь у справі добровільно, надала згоду на проведення генетичної експертизи та підтверджує факт походження від її сина, дружину померлого ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі на момент своєї смерті, та яка може мати інтерес у справі в частині спадкових і соціальних прав; його сина ОСОБА_4 , який також є спадкоємцем першої черги за законом та має безпосередній правовий інтерес у результаті встановлення факту мого походження від померлого.

Залучення зазначених осяб є необхідним для забезпечення всебічного, повного та х`єкгивного розгляду справи, а також для дотримання прав усіх потенційних спадкоємців членів сім`ї загиблого.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 може надати належні та допустимі докази, які свідчать про її родинні відносини з померлим військовослужбовцем ОСОБА_5 . Зокрема, її бабуся, мати померлого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , готова підтвердити факт того, що ОСОБА_1 є донькою її сина, оскільки вона з моменту мого народження знала про наші сімейні зідносини та постійно брала участь у її вихованні.

На даний час ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає у житловому будинку, який належить вітчиму її батька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ця обставина підтверджує, що після смерті батька ОСОБА_1 продовжує підтримувати родинні зв`язки із сім`єю батька, проживаю у житлі його родича та перебуваю у тісних стосунках із родиною загиблого.

З метою достовірного підтвердження факту її походження від померлого військовослужбовця ОСОБА_5 мною разом із її матір`ю ОСОБА_2 (моєю бабусею) було проведено молекулярно-генетичне дослідження (ДНК-тест).

За результатами судово-медичної генетичної експертизи підтверджено наявність біологічного (генетичного) споріднення між ОСОБА_1 та матір`ю померлого військовослужбовця, що свідчить про високу ймовірність мого походження від ОСОБА_5 .

Отриманий висновок ДНК-експертизи є належним і достовірним доказом у розумінні статей 76 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки такий вид дослідження є найбільш об`єктивним і науково обґрунтованим способом встановлення родинних відносин.

Факт її походження від загиблого ОСОБА_5 визнається членами його сім`ї, що підтверджується наданими доказами, зокрема результатами генетичної експертизи між ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_8 , жкі підтвердили родинний зв`язок. Отже, спір про право у даній справі відсутній, а заява має виключно правовстановлюючий характер.

Таким чином, результати проведеного генетичного дослідження достеменно підтверджують факт її біологічного споріднення з родиною ОСОБА_5 , що має вирішальне значення для підтвердження її походження від нього, реалізації спадкових прав, а також отримання належних соціальних гарантій як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Встановлення зазначеного факту має для ОСОБА_1 істотне юридичне значення не лише з метою оформлення спадкових прав після смерті її батька, але й є необхідним для реалізації її права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, інших вбачених законом соціальних гарантій, а також для набуття статусу члена сім`ї стковослужбовця, який загинув під час захисту Батьківщини.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Яготинська державна нотаріальна контора, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин- відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Яготинського районного Київської області Кисіль О.А. від 20.03.2026 року призначено справу до судового засідання в порядку окремого провадження, надано строк для наданян заперечень та пояснень.

21.05.2026 року від представника заінтересованої особи ОСОБА_3 адвоката Черних В.О. надійшла заява про залишення заяви без розгляду.

Заява обгрунтована тим, що зі змісту поданої заявником заяви, вбачається, що остання просить встановити факт родинних відносин із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, зазначений факт для заявниці необхідний для забезпечення її конституційних прав на соціальний захист та отримання передбачених чинним законодавством України, пільг, одноразової допомоги та інших виплат, що гарантовані членам сімей військовослужбовців.

Проте, проти задоволення вимог заявлених ОСОБА_1 дружина загиблого ОСОБА_5 заперечує, оскільки про наявність інших дітей ОСОБА_5 за свого життя ніколи жодному із родичу не повідомляв.

В той же час, встановлення заявленого факту заявниці пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право з юридичними наслідками, які прямо впливають на права, обов`язки та відносини заінтересованих осіб в цій справі.

Відтак, оскільки між сторонами існує спір про право, суд не вправі продовжувати розгляд даних вимог в порядку окремого провадження, а подана ОСОБА_1 заява підлягає залишенню без розгляду.

28.05.2026 року від представника Міністерства оборони України, адвоката Матієнко О.Б. надійшли додаткові пояснення у справі з котрих вбачається, що як вбачається з доданих до заяви документів та не заперечується Заявником, на момент смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 мати Заявника не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для встановлення факту батьківства за рішенням суду так як ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Щодо визнання факту батьківства ОСОБА_5 . У заяві Заявник зазначає, що її мати проживала разом з померлим до народження ОСОБА_1 . Після народження дитини мати Заявника відразу внесла до свідоцтва про народження, яке їй було видано Заінтересованою особою 4 дані на підставі наданих нею даних про батька дитини. В своїй заяві Заявник нічим не може підтвердити факт спільного проживання та факт походження її від померлого ОСОБА_5 .

Можна дійти висновку, що поведінка матері Заявника свідчить про небажання визнання батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6 , а також самої Заявника до часу смерті ОСОБА_5 та відсутність наміру подати заяву про визнання батьківства.

Водночас, твердження Заявника про те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_1 ім`я співпадає з іменем ОСОБА_5 , не відповідає дійсності, оскільки батько у свідоцтві про народження дитини записаний зі слів матері, як ОСОБА_6 .

Щодо відсутності доказів, необхідних для встановлення факту батьківства

Заявник просить суд встановити факт, що ОСОБА_5 є її рідним батьком, однак не підтверджує жодними належними та допустимими доказами згаданого факту.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи Заявник не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_5 щодо неї, подані Заявником докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя між її матір`ю та ОСОБА_5 , спільного утримання та виховання дитини між матір`ю Заявника та ОСОБА_5 .

Заявник не надала доказів, які підтверджували б факт її спільного проживання, а також факт спільного проживання її матері з померлим військовослужбовцем починаючи до 2006 року та після народження Заявника.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, мати Заявника, сама Заявник та ОСОБА_5 були зареєстровані за різними адресами.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти, як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт спільного проживання матері Заявника та самої Заявника з померлим військовослужбовцем, ведення ними спільного господарства, як до народження Заявника так і після народження.

ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували, що її мати та вона спільно проживали й вели спільне господарство з ОСОБА_5 до народження Заявника, а також після її народження.

Також, Заявник не надала доказів того, що померлий визнавав, що вона походить від нього, а тому відсутні підстави для задоволення заяви

Враховуючи викладене просив відмовити громадянці ОСОБА_1 у задоволенні заяви у повному обсязі без проведення ДНК тесту.

02.06.2026 року від заявниці надійшло клопотання про залучення належної заінтересованої особи, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_8 .

10.06.2026 року від заявниці надійшло заперечення на пояснення Міністерства оборони України з котрих вбачається, що доводи Міністерства оборони України значною мірою повторюють правову позицію, яка вже була предметом оцінки Київського апеляційного суду під час перегляду ухвали Яготинського районного суду про відмову у відкритті провадження.

Так, Міністерство оборони України фактично стверджує про наявність спору щодо права на отримання соціальних виплат та необхідність відмови у задоволенні заяви через можливі майнові наслідки встановлення факту родинних відносин.

Проте саме ці обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

У постанові від 17.02.2026 року Київський апеляційний суд прямо зазначив, що між заявницею та Міністерством оборони України спору про право не існує та існувати не може, оскільки Міністерство оборони України не є суб`єктом отримання одноразової грошової допомоги.

Апеляційний суд прямо вказав, що спір у таких правовідносинах може виникати лише між особами, які претендують на отримання відповідної допомоги, а не між заявником та Міністерством оборони України.

Також апеляційний суд встановив, що питання про наявність чи відсутність спору між потенційними отримувачами допомоги може бути з`ясоване лише під час розгляду справи по суті після встановлення позиції усіх заінтересованих осіб.

На сьогодні така позиція вже з`ясована.

Матір загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 не лише підтримує заяву, але й добровільно надала біологічні зразки для проведення молекулярно- генетичного дослідження.

У матеріалах справи міститься висновок ДНК-дослідження, який підтверджує біологічне споріднення заявниці з матір`ю загиблого військовослужбовця.

Таким чином, найближчий кровний родич по висхідній лінії фактично визнає заявницю онукою.

Міністерство оборони України у своїх поясненнях повністю ігнорує наявність зазначеного доказу, хоча відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №552/4291/22 від 13.09.2023 року, висновок молекулярно-генетичної експертизи є найбільш достовірним доказом походження особи та має істотну перевагу над будь-якими іншими доказами.

Фактично Міністерство оборони України пропонує суду відмовити у задоволенні заяви, не спростувавши жодним доказом результатів ДНК-дослідження.

Більше того, Міністерство оборони України посилається на відсутність доказів походження заявниці від ОСОБА_5 , хоча такі докази вже містяться у матеріалах справи.

Також безпідставними є твердження Міністерства оборони України про те, що мати заявниці або сама заявниця начебто не бажали визнавати батьківство за життя ОСОБА_5 .

Зазначені твердження є виключно припущеннями представника Міністерства оборони України та не підтверджуються жодним належним чи допустимим доказом.

ЦПК України не допускає ухвалення судового рішення на підставі припущень.

Особливо показовим є те, що Міністерство оборони України фактично ставить під сумнів право заявниці на судовий захист лише через те, що встановлення факту батьківства здійснюється після смерті батька.

Разом із тим саме для таких випадків законодавцем передбачено статтю 130 Сімейного кодексу України, яка допускає встановлення факіу батьківства після смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини.

Більше того, на можливість застосування статті 130 СК України після смерті особи прямо звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 року у справі №206/1906/23, на яку заявниця посилалася у своїй заяві.

Таким чином, доводи Міністерства оборони України фактично зводяться до штучного створення спору про право за відсутності реального конфлікту між членами сім`ї загиблого військовослужбовця та всупереч правовим висновкам Київського апелаційвого суду у цій справі.

Міністерство оборони України не є суб`єктом сімейних правовідносин між заявницею та померлим ОСОБА_5 , не є носієм права на оспорювання батьківства та не надало суду жодного доказу, який би спростовував наявні у справі докази походження заявниці від загиблого військовослужбовця.

Сторони у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника заінтересованої особи є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки згідно ст.315 ч. 4 ЦП України та ст.294 ч.6 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи в порядку окремого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, заінтересованою особою були подані пояснення у справі, з яких вбачається, що ключовою ознакою окремого провадження є безспірність, однак, вони заперечують проти задоволення заяви та вважають, що наявний спір про право.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про юридичний факт або стан, але не спір про право цивільне.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності такого юридичного факту або стану, і факт або стан, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 стаття 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина 2 статті 293 ЦПК України). Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України). Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року в справі № 761/16799/15-ц. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню у судовому порядку, наведений у ст. 315 ЦПК України. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Таким чином, від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, даний факт повністю заперечується заінтересованою особою Міністерством оборони України. Таким чином, у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.

Аналогічна норма міститься і у абз.3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", згідно якої визначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право в окремому провадженні - це конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Оскільки між сторонами існує спір про право, суд не вправі продовжувати розгляд даних вимог в порядку окремого провадження, а така підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до положень ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Частиною 6 ст.294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах

Згідно ч. 6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічна норма закріплена у ч. 4 ст. 315 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Вказаний висновок сформовано у постанова ВС від 23 вересня 2020 року по справі № 758/7094/19, яку суд в силу вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України застосовує при розгляді даної справи.

З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, змін або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Таким чином, встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вплине на кількість осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір для кожної особи, яка має на неї право, а також на спадкове майно загиблого військовослужбовця, тобто встановлення факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду такої заяви по суті в порядку позовного провадження.

Отже із заявлених заявницею вимог виник спір про право і дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, відповідно, такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження, а тому суд вважає, що заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Яготинська державна нотаріальна контора, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оброни України про встановлення факту родинних відносин, слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявниці, що вона вправі звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.

Керуючись ст.ст.212,257,259,260,294,315 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Яготинська державна нотаріальна контора, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оброни України про встановлення факту родинних відносин, залишити без розгляду, в зв`язку із наявністю спору про право.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення повної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повної ухвали 30 червня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 06.07.2026 року.

Суддя Кисіль О.А.