Ухвала суду № 137952562, 29.06.2026, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

іменем України

Справа №377/766/26

Провадження №1-кс/377/32/26

29 червня 2026 року слідчий суддя Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону),

старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Макарів Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, у кримінальному провадженні №620025170020017353 від 03.11.2025,

У С Т А Н О В И Л А:

29 червня 2026 року вказане клопотання надійшло до Славутицького міського суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання.

У клопотанні старший слідчий просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування з утриманням його в умовах Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».

В обґрунтування заявленого клопотання старший слідчий зазначає, що слідчими відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області за процесуального керівництва Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №620025170020017353 від 03.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України.

За версією слідства фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_7 , наступні.

Відповідно до статті 1 Закону України « Про оборону України» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президент України видав Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку із чим на території України почав діяти воєнний стан.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 № 30 молодшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №138-РС сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

У свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 25.09.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.00 години, в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, підпунктів 1, 2 статті 1, підпунктів 1, 2 пункту 4 статті 2 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11,14,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в с. Сеньок Куп`янського району Харківської області.

29.06.2026 сержант ОСОБА_5 прибув до відділення поліції № 2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вулиця Героїв Дніпра, будинок 4, тим самим припинивши свою протиправну діяльність.

Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в АДРЕСА_2 , обов`язки військової служби з 25.09.2025 по 28.06.2026 не виконував, будь яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця несення служби військовослужбовцем понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.

29.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.

При цьому, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри старший слідчий навела у своєму клопотанні перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі.

На переконання старшого слідчого ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та при визначенні рівня її обґрунтованості враховано вимоги Європейського суду з прав людини.

Як зазначає старший слідчий, підставами застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України старший слідчий обґрунтувала тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді тримання під вартою на строк від п`яти до десяти років. Тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, як стверджує старший слідчий, підтверджується тим, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб зможе незаконно впливати на свідків військовослужбовців, з метою спотворення наданих ними органу досудового розслідування показань, для відвернення негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, зокрема, матиме можливість безперешкодно контактувати з ними у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, на переконання старшого слідчого, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань чи впливу на свідків і потерпілого з метою спонукань до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їв відомі, тощо.

Ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, старший слідчий обґрунтувала тим, що ОСОБА_5 у разі переховування від органів досудового розслідування та суду, будучи військовослужбовцем, зможе вчинити кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби, а саме ухилитися від проходження військової служби як тимчасово, так і взагалі. Схильність його до вчинення кримінальних правопорушень свідчить наявність кримінального провадження № 12026116270000005 від 04.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, за фактом спричинення ним тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_8 за місцем свого проживання, яке мало місце 03.03.2026.

За твердженням старшого слідчого, оскільки ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговують на довіру; ОСОБА_5 не надав органу досудового розслідування будь-які відомості про заставодавців, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок; характер виконання обов`язків військової служби ОСОБА_5 в умовах воєнного стану та можливість продовження вчинення ним протиправних дій стосовно своєї матері дають підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід ( особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт), крім тримання під вартою, не зможуть забезпечити покладених на підозрюваного обов`язків. Отже, обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на переконання старшого слідчого, не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Посилаючись на положення пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України старший слідчий просила не визначати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави.

2.Позиція учасників у судовому засіданні.

У судовому засіданні старший слідчий ОСОБА_9 та прокурор ОСОБА_3 підтримали доводи заявленого клопотання та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваного-адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що існування ризиків не обґрунтовано. Звернув увагу на те, що підозрюваний залишив територію військової частини, а не в бойовій обстановці вчинив дії. Відомості за частиною 5 статті 407 КК України внесені в ЄРДР 03.11.2025 і до цього часу підозрюваний знаходиться за місцем свого проживання у м.Славутичі, неофіційно працює, проживає разом із матір`ю, яку любить, є учасником бойових дій, мав тяжке поранення у виді черепно-мозкової травми, контузію.

Захисник стверджував, що орган досудового розслідування протягом трьох місяців не пред`явив ОСОБА_5 підозру за частиною 1 статті 125 КК України, що не дає підстав вважати, що він вчинив вказане кримінальне правопорушення. Підозрюваний не переховувався від органу досудового розслідування, добровільно прибув за викликом слідчого 29.06.2026. Додана до клопотання характеристика на ОСОБА_5 складена самим органом поліції, а тому не може бути доказом на підтвердження характеризуючих даних про нього. Надана у судовому засіданні копія паспорта на ім`я ОСОБА_5 не може підтверджувати особу останнього, оскільки оригіналу паспорта не надано. Копія ухвали Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у справі № 759/12473/24, виготовлена з Реєстру судових рішень, яку надала старший слідчий у судовому засіданні, не може бути взята до уваги під час розгляду клопотання, оскільки не ідентифіковано особу, якої вона стосується.

Враховуючи зазначене, захисник просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22 години до 06 години наступного дня.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Повідомив, що він не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування, визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, яке вчинив тому, що так склалися обставини через загострення ситуації в зоні бойових дій, про що він доповідав командиру, який не приймав ніякого рішення з цього приводу. При цьому, він спочатку повернувся до військової частини, а вже потім покинув територію військової частини та перебував вдома за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Він є учасником бойових дій, мав тяжке поранення у виді черепно-мозкової травми, контузію, але доказів на підтвердження цих обставин при собі не має. Зазначив, що він працює неофіційно, отримує щомісяця дохід в середньому близько 10 000 гривень, має частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований і проживає з матір`ю ОСОБА_8 .

3.Мотиви та оцінка слідчого судді.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина 3 статті 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим- тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною 2 статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності інші обставини, перелік яких визначено частиною 1 статті 178 КПК України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому, частина 3 статті 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною 4 вказаної статті.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:

1)чи набула особа статусу підозрюваного?

2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення?

3)чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України?

4)чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені статтею 178 КПК України?

5)чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?

6)який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави?

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухав пояснення старшого слідчого та прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, доходить таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного.

На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.

Відповідно до частини 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 складене 29 червня 2026 року, підписане старшим слідчим слідчого відділу Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 та погоджене прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 . У цей же день о 09 год 44 хв старший слідчий слідчого відділу Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 вручила вказане повідомлення про підозру особисто ОСОБА_5 , що підтверджується особистим підписом останнього у тексті такого повідомлення.

Отже, відповідно до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_5 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.2.Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Відповідно до положень частини 2 статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами частини 5 статті 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення ( рішення ЄСПЛ у справах «Фокс Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990, «Лабіта проти Італії» (LABITA v. ITALY) від 06.04.2000, «Мюррей проти Сполученого Королівства» ( (Murray v. the United Kingdom) від 28.10.1994, «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan) від 29.05.2019, « Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011)).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 620025170020017353 від 03.11.2025 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України, зокрема, за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Матеріали досудового розслідування у вказаному кримінальному провадження, яке було зареєстровано в ЄРДР 03.11.2025 з правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 407 КК України, відповідно до постанови прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Центрального регіону ОСОБА_3 про об`єднання матеріалів досудового розслідування об`єднані в одне провадження з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026116270000005 від 04.03.2026 з правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 125 КК України.

В ході досудового розслідування встановлені наступні фактичні обставини щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, в яких полягає суть підозри.

Відповідно до статті 1 Закону України « Про оборону України» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президент України видав Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку із чим на території України почав діяти воєнний стан.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 № 30 молодшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №138-РС сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

У свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 25.09.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.00 години, в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, підпунктів 1, 2 статті 1, підпунктів 1, 2 пункту 4 статті 2 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11,14,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в с. Сеньок Куп`янського району Харківської області.

29.06.2026 сержант ОСОБА_5 прибув до відділення поліції № 2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вулиця Героїв Дніпра, будинок 4, тим самим припинивши свою протиправну діяльність.

Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в АДРЕСА_2 , обов`язки військової служби з 25.09.2025 по 28.06.2026 не виконував, будь яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Викладені обставини, у сукупності з наданими старшим слідчим та прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, який міг бути вчинений ОСОБА_5 .

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованого йому злочину.

Зазначені обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:

- військовим квитком серії НОМЕР_3 від 30.03.2023 ОСОБА_5 , в якому зафіксовано, що з 03.04.2023 він прийняти на військову службу за контрактом;

- довідкою, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зафіксовано, що відповідно до Указу Президента України №758/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу та зарахований до лав Збройних Сил України з 03 квітня 2023 року;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) № 30 від 27.01.2025, в якому зафіксовано молодшого сержанта ОСОБА_5 , відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 23.01.2025 № 759/12473/24 ( провадження № 11-кп/824/2236/2025), звільненого від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України, для продовження проходження військової служби, та якому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від 27.01.2025 № 19-РС, поновлено військову службу з 26 січня 2025 року, та призначеного на посаду старшого лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв`язку 2 взводу зв`язку роти зв`язку тилового командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , зарахувати до списків частини та вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків;

- ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у справі № 759/12473/24 ( провадження № 11-кп/824/2236/2025) з Єдиного реєстру судових рішень та роздруківкою інформації щодо руху справи № 759/12473/24 ( провадження № 11-кп/824/2236/2025), в яких зафіксовано відомості про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБИ_8, якою є ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284, частини 5 статті 401 КК України, у зв`язку із добровільним зверненням з клопотанням про намір повернутися до військової частини для проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира військової частини НОМЕР_4 на продовження проходження ним військової служби;

-матеріалами службового розслідування, проведеного з метою уточнення причин і умов самовільного залишення бойової позиції сержантом ОСОБА_5 , кулеметником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу і механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , розпочатого 20.09.2025 та закінченого 30.09.2025, в яких зафіксовано факт самовільного залишення бойової позиції останнім, вчинений в умовах воєнного стану, який пов`язаний з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) №310 від 26.09.2025, в якому зафіксовано вважати сержанта ОСОБА_5 , кулеметника механізованого відділення 1 механізованого взводу і механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 таким, що самовільно залишив військову частину з 25 вересня 2025 року;

- медичною характеристикою, складеною начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026, затвердженою командиром військової частини НОМЕР_1 , в якій зафіксовано, що військовослужбовець ОСОБА_5 , який зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 28 січня 2025 року, за період проходження служби по допомогу до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не звертався, на стаціонарному лікуванні у військових та цивільних лікувальних закладах не перебував;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 24.06.2026, в яких зафіксовано щодо обставин самовільного залишення ОСОБА_5 місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 25.09.2025;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду цього клопотання слідчий суддя на підставі сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами, отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

3.3. Щодо наявності ризиків.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково ( поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні старший слідчий вказує на ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (2) незаконно впливати на свідків; (3) іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, (4) вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.3.1. Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Так, санкція частини 5 статті 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду з огляду й на те, що законодавчими приписами у відповідній категорії справи неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права такі як звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, наведений ризик слідчий суддя оцінює з урахуванням даних про особу підозрюваного, який на обліку в лікаря- нарколога та психіатра КНП «Славутицька міська лікарня» СМР не перебуває і за допомогою не звертався; є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та згідно зі службовою характеристикою посередньо характеризується за місцем служби ( з середнім рівнем дисципліни, має низький рівень мотивації до військової служби, не робить правильних висновків та не здатен оцінити свої дії); відповідно до характеристики за місцем проживання характеризується негативно ( перебуває на превентивному обліку за категорією «кривдник» через вчинення домашнього насильства відносно матері, коло його зв`язків складається з осіб, що вживають наркотики та осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, до поліції неодноразово надходили повідомлення від мешканців будинку щодо протиправної поведінки останнього). Крім того, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків за місцем його проживання ( не одружений, відомостей щодо осіб, які б перебували на його утриманні слідчому судді не надано, проживає з матір`ю, але наявний факт звернення матері підозрюваного ОСОБА_8 до відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області з усною заявою про вчинення її сином ОСОБА_5 03.03.2026 кримінального правопорушення спричинення їй тілесних ушкоджень, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026116270000005 від 04.03.2025, який ОСОБА_5 підтвердив під час розгляду клопотання). Наявні факти складення стосовно ОСОБА_5 у 2023 -2024 роках протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 173 КУпАП та постанов про адміністративне правопорушення за статтями 183, частинами 1, 2 статті 175-1, частинами 1,2 статті 178 КУпАП.

Також слідчим суддею враховується, що наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду обумовлюється і суспільно-політичною обстановкою в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій, що значно підвищує ступінь вказаного ризику.

3.3.2. Щодо наявності ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 223 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку отримання показань на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , протоколи допиту яких додані до клопотання, ще не допитані судом і їх показання мають істотне значення для цього кримінального провадження.

Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження.

3.3.3. Щодо наявності ризику іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Обставини, які старший слідчий навела у клопотанні в обґрунтування вказаного ризику, який за її твердженням може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань чи, зокрема, впливу на потерпілого з метою спонукань до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які йому відомі, тощо слідчий суддя вважає недоведеним, оскільки за матеріалами клопотання та в судовому засіданні не встановлено таких фактів, які б підтверджували можливість існування цих обставин.

Крім того, хоча дане кримінальне провадження здійснюється не тільки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, в якому відсутній потерпілий, а і за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, де потерпілою особою виступає мати підозрюваного ОСОБА_8 , зазначені обставини самі по собі не можуть свідчити про наявність вказаного ризику у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення за частиною 5 статті 407 КК України, підозру у вчиненні якого пред`явлено останньому.

3.3.4. Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя погоджується з тим, що ОСОБА_5 у разі переховування від органів досудового розслідування та суду, будучи військовослужбовцем, зможе вчинити кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби, а саме ухилитися від проходження військової служби.

Так, слідчий суддя враховує, що після того, як Київський апеляційний суд ухвалою від 23 січня 2025 року у справі №759/12473/24 ( провадження № 11-кп/824/2236/2025) закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України підставі пункту 1 частини 2 статті 284, частини 5 статті 401 КК України, у зв`язку із добровільним зверненням з клопотанням про намір повернутися до військової частини для проходження військової служби і ОСОБА_5 було поновлено військову службу з 26 січня 2025 року та зараховано його до списків військової частини НОМЕР_1 , останній знову підозрюється у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення.

Також слідчий суддя погоджується з тим, що про схильність вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень свідчить наявність іншого кримінального провадження, а саме за №12026116270000005 від 04.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, матеріали досудового розслідування у якому були об`єднані в одне провадження із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №620025170020017353 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.

При цьому, не пред`явлення ОСОБА_5 підозри у об`єднаному кримінальному провадженні №620025170020017353 від 03.11.2025 в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, не зменшує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з викладеним вище, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме- ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених статтею 178 КПК України.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює у сукупності існування інших обставин, передбачених статтею 178 КПК України, а саме:

- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України;

- пред`явлення йому підозри у вчиненні військового кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального провадження;

- на день розгляду клопотання підозрюваному ОСОБА_5 виповнилося 32 роки, він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Як стверджував його захисник та він у судовому засіданні, він є учасником бойових дій та мав тяжке поранення, що сторона обвинувачення не заперечувала, проте інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу слідчому судді не надано;

- під час розгляду клопотання підозрюваний повідомив, що працює неофіційно різноробочим, у середньому отримує дохід близько 10 000 гривень на місяць, має частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 і вказані обставини сторона обвинувачення не заперечувала;

- підозрюваний не одружений, проживає із матір`ю, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідно до довідки про судимості від 04.03.2026 в силу статті 89 КК України вважається таким, що не має судимостей.

3.5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у пункту 3.3. цієї ухвали ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягти лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, зазначених у пункті 3.4. цієї ухвали, застосування застави як основного запобіжного заходу, а також інших запобіжних заходів, більш м`яких ніж тримання під вартою, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити обмеження підозрюваного в доступі до технічних пристроїв, що унеможливить спілкування зі свідками, що також може зашкодити дієвості кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання заявленим ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Таким чином, зважаючи на високий ступінь встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, оскільки пункт 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Наведений слідчим суддею у цьому пункті ухвали аналіз можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням аналізу наявності ризиків, який зазначений в підпунктах 3.3.1., 3.3.2. 3.3.4. пункту 3.3., та обставин, викладених у пункті 3.4 ухвали свідчить, що відсутні підстави для задоволення клопотання захисника про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22 години до 06 години наступного дня.

Доводи захисника, які він висловив у судовому засіданні в заперечення поданого клопотання, не зменшують наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які встановив слідчий суддя і не спростовують висновку слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує високу ступінь встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також на введений на всій території України воєнний стан, який поза волею сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає, що доцільно визначити максимальний строк тримання під вартою ( 60 днів) в межах строку досудового розслідування, а саме до 27 серпня 2026 року включно. Строк тримання його під вартою слід рахувати з дня його фактичного затримання, взявши його під варту в залі суду.

3.6. Щодо альтернативного запобіжного заходу.

Згідно із частиною 3 статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сторона обвинувачення просила не визначати розмір застави відповідно до частини 4 статті 183 КПК України.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції ( рішення у справі «Осипенко проти України» від 09.11.2010, п.79 ).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ( рішення у справі «Вренчев проти Сербії» ( «Vrencev v. Serbia» ) від 23.12.2008, п.76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції ( рішення у справі «S.B.C. v. the the United Kingdom», п.п. 23-24).

Слідчий суддя враховує зазначену практику ЄСПЛ та доходить висновку про можливість визначення підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя виходить із повідомлених підозрюваним під час розгляду клопотання відомостей про його майновий стан ( наявність неофіційного доходу в розмірі 10 000 гривень та належність частки у праві власності на квартиру, в якій він зареєстрований і проживає), оскільки доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного сторонами не надано, в той же час сторона обвинувачення не заперечувала щодо вказаних обставин, які повідомив підозрюваний у судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, майновий стан підозрюваного, а також обставини вказаного кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у розмірі двадцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 гривень. Визначений розмір застави буде розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Крім того, в порядку частини 5 статті 194 КПК України при визначенні альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду у цьому кримінальному провадженні за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м.Славутича Вишгородського району Київського області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_5 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

У випадку внесення застави, строк дії таких обов`язків слід визначити в межах строку досудового розслідування і не більше визначеного строку дії основного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 27 серпня 2026 року включно.

За наведених вище обставин, слідчий суддя доходить до висновку про існування підстав для часткового задоволення поданого клопотання.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 196, 197 КПК України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та утримувати його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з дня його фактичного затримання та до 27 серпня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Одночасно визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі двадцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за такими банківськими реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача (МФО): 820172

Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661.

Призначення платежу: (зазначити який платіж зараховується (вид) та вказати номер кримінального провадження, по якому зараховується платіж, а також дату народження підозрюваного).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали. У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі підозрюваний звільняється з-під варти і вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду у цьому кримінальному провадженні за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м.Славутича Вишгородського району Київського області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Вказані вище обов`язки покладаються на підозрюваного на строк до 27 серпня 2026 року включно.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Встановити строк дії ухвали до 27 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику.

Виконання ухвали в частині взяття під варту в залі суду, доставлення до місця ув`язнення доручити Відділенню поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - протягом п`яти днів з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1