Рішення № 137952102, 06.07.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/263/26

Провадження № 2/355/607/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т.А.

з участю секретаря Ліберацької Ю.В.

представника позивача Савчук С. О.

представника відповідача адвоката Титаренко Н. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 15 січня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_2 договір № 792335943, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути кредит та сплатити за користування ним проценти в розмірі 124,10 % річних, або 0,34% від суми кредиту за кожний день.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 16 000 грн.

Однак ОСОБА_2 неналежним чином виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виник борг за кредитним договором № 792335943 від 15 січня 2021 року в загальному розмірі 56 805 гр. 00 коп., що складається з боргу за основною сумою кредиту в розмірі 16 000 грн. 00 коп. та боргу за процентами в розмірі 40 805 грн. 00 коп.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 та додатковими угодами продовжували строк його дії, за умовами яких до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 952712988 від 17 червня 2021 року.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишаються без змін.

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року за Договором факторингу№ 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишено без змін, відповідно до договору факторингу в редакції 31.12.2020 року.

21.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії Договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишено без змін, відповідно до договору факторингу в редакції 31.12.2020 року.

31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії Договору до 31.12.2024 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» також відступив право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 792335943 від 15 січня 2021 року на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

В свою чергу, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив на користь ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 792335943 від 15 січня 2021 року в розмірі 56 805 грн. 00 коп.

Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за означеним кредитним договором, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 борг за кредитним договором №792335943 від 15 січня 2021 року в розмірі 56 805 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалою судді від 17 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом та повідомленням сторін, роз`яснено права та обов`язки, встановлено строки для виконання процесуальних дій.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі і просить задовольнити.

Представник відповідача надала відзив на позову заяву, у якій вказала, що згідно положень ст. 1048 ЦК України нарахування процентів в поза межами кредитування неможливо.

Пунктом 1. 2 Кредитного договору встановлено строк кредитування днів, останнім днем строку кредитування є 13. 02. 2021 року включно, проте ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило нарахування ОСОБА_3 з 15. 02. 2021 року по 23. 03. 2021 року, тобто поза межами кредитування.

ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування ОСОБА_4 процентів з 24. 03. 2021 року по 14. 05. 2021 року включно поза межами строку кредитування.

Позивач в позовній заяві не стягує міру відповідальності, нараховану в порядку ч.2 ст.625 ЦК України (стягнення процентів по ч. 2 ст. 625 ЦК України не є ні підставою, ні предметом позову),а стягує проценти в розмінні ст.1048 ЦК України після закінчення строку кредитування та дії Кредитного договору, що суперечить нормам чинного законодавства та вищенаведеній сталій судовій практиці. Фактично, починаючи з 15.02.2021 року Первісний кредитор втратив право нараховувати проценти в порядку ст.1048 ЦК України, однак всупереч вимогам закону та сталої практики Верховного Суду, фактично цього не зробив та продовжував незаконно нараховувати відсотки в порядку ст.1048 ЦК України.

Просить задовольнити позов частково і стягнути з ОСОБА_3 тіло кредиту 16 000 грн. та проценти за користування кредитом 8053,00 грн., в іншій частині позову відмовити, стягнути витрати на правничу допомогу 14 000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала свої доводи і вказала, що при розрахуванні процентів позивач у позовній заяві при користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (відповідно до п. 4. 3 Кредитного договору).

Вислухавши сторони, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що15 січня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_2 договір № 792335943, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути кредит та сплатити за користування ним проценти в розмірі 124,10 % річних, або 0,34% від суми кредиту за кожний день.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 16 000 грн.

Однак ОСОБА_2 неналежним чином виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виник борг за кредитним договором № 792335943 від 15 січня 2021 року в загальному розмірі 56 805 гр. 00 коп., що складається з боргу за основною сумою кредиту в розмірі 16 000 грн. 00 коп. та боргу за процентами в розмірі 40 805 грн. 00 коп.

Сторони не заперечують, що між ними виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про електронну комерцію», главою 48 «Виконання зобов`язання» та главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що кредитний договір № 792335943 від 15 січня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидкафінансова допомога» в електронній формі.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Зі змісту довідки щодо дій позичальника вбачається, що ОСОБА_2 послідовно вчинила ряд дій, спрямованих на отримання кредитних коштів, в тому числі підписала кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_2 не подала доказів на підтвердження того, що вона належним чином виконала грошові зобов`язання за кредитним договором №792335943 від 15 січня 2021 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Тому позивач нарахував борг в загальному розмірі 56 805 грн. 00 коп., що складається з боргу за основною сумою кредиту в розмірі 16 000 грн. 00 коп. та боргу за процентами в розмірі 40 805 грн. 00 коп.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди до договору факторингу №28/1118-01, за умовами яких до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 792335943 від 15.01. 2021 року. Ці обставини підтверджуються реєстром прав вимоги.

30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за кредитним договором № 792335943 від 15.01. 2021 року. Ці обставини підтверджуються реєстром прав вимоги.

17 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклав з ТОВ «ФК «Ейс» договір факторингу №17/04/24, за умовами якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 792335943 від 15.01. 2021 року в розмірі 56 805 грн. 00 коп.

Аналіз вказаних письмових доказів свідчить про те, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому порядку набуло прав та обов`язків кредитодавця за кредитним договором № 792335943 від 15. 01. 2021 року, укладеним відповідачем з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно погасила борг за вказаним договором.

Суд зважає на ту обставину, що відповідачка визнала факт отримання кредитних коштів в розмірі 16 000 грн., те, що вчасно бог не повернула, у зв`язку з чим їй нараховано відсотки за користування кредитом.

Разом з тим вона заперечує суму нарахування відсотків, посилаючись на те, що судовою практикою Верховного Суду у справі № 5017/1987/2012 визначено, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання.

Так, сторони у кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору ( після 90 днів закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами користування грошовими коштами в розумінні ст. 625 ЦК України, проценти в розумінні ст. 1048 ЦК України поза межами кредитування, як про це просить позивач, нараховуватись не можуть.

Відповідно до Кредитного договору сума позики становить 16000,00 грн (з 15.01.2021 10000,00 грн., з 16.01.2021 16000, 00 грн.),строк кредитування 30 днів.

Відповідно до п. 1.4.3 Кредитного договору «У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Позивач зазначив, і Відповідач підтверджує, що з рахунку Відповідача було автоматично списано 5 грн.

Отже, відповідно до умов п. 1.4.3 Кредитного договору має застосовуватись базова процентна ставка 1,7%.

В період з 15.01.2021 до 13.02.2021 включно проценти нараховувались за процентною ставкою 1,7 % в день: за 15.01.2021 (10000,00 * 1,7% = 170 грн.), що становить 170 грн. (170,00 * 1день).

з 16.01.2021 по 13.02.2021 (16000,00 * 1,7% = 272 грн), що становить 7888 грн.

(272,00*29 днів).

Тобто, заборгованість за процентами нарахування кредиту становить 8058,00 грн. 5 грн. = 8053,00 грн. Таким чином, заборгованість перед Позивачем складає 24053,00 грн., з яких: непогашене тіло кредиту 16000,00 грн., проценти за користування кредитом 8053,00 грн.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (п.п. 53-54, 90-91), постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №149/1499/18, викладено правову позицію, а саме: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Після закінчення строку кредитування можливе лише нарахування відсотків, порядок виплати яких врегульований ч.2 ст.625 ЦК України».

«Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг.

Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.»

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 року по справі № 912/1120/16.

З огляду на викладене, суд вважає позицію відповідача щодо зменшення суми процентів по кредитному договору в розмірі 24 053, 00 такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір в розмірі 2 662 гривень 40 копійок. Ця обставина підтверджується платіжною інструкцією № 36939 від 12 лютого 2026 року (а.с.1).

Пред`явлений позов задоволений частково.

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 (після розірвання шлюбу ОСОБА_5 ) на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1127,34 грн., а саме: 24 053, 00 грн.- розмір задоволених позовних вимог х 2662,40 (сума сплаченого судового збору) / 56805,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «ФК «Ейс» надало суду: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного між позивачем та АБ «Соломко та партнери», додаткову угоду №25771232985 до договору від 20.08. 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг, зі змісту яких вбачається, що АБ «Соломко та партнери» надало позивачу послуги: вивчення матеріалів та складення позовної заяви, підготовка клопотання загальною вартістю 7000 грн. 00 коп.

З огляду на це суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Відповідачка також заявила про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 14 000 грн., представник позивача вважає таку суму завищеною та просить знизити її внаслідок недоведеності суми наданих послуг.

Суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Керуючись ст. ст. 512,514,516,526,625,1050,1054 ЦК України, суд, ст.10-13,137,141,259,263-265,268,279 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» борг за кредитним договором №792335943 від 15 січня 2021 року в розмірі 24 053 (двадцять чотири тисячі п`ятдесят три) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» витрати на оплату судового збору в розмірі 1127 ( одна тисяча сто двадцять сім) грн. 34 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» 02094 м. Київ вул. Юрія Поправки, 6 кабінет 13 ЄДРПОУ 42986956 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу 7 000 (сім тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко