Рішення № 137950532, 30.06.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/990/26

Провадження №2/443/859/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Савісько Ю.В. ,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву до Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», в якій просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 06.04.2026 № 88-к «Про припинення дистанційної роботи» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 13.04.2026 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 16.04.2026 № 98-к «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника завідувача редакції інформаційного агентства Державного підприємства «Інформаційне агентство «РеІнформ» з 17.04.2026;

стягнути з Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) з 17.04.2026 по дату винесення судом рішення по справі, з розрахунку 2 575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 97 копійок за кожен день вимушеного прогулу;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць;

судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що Трудове законодавство допускає зміну істотних умов праці працівника виключно у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Закон № 2136-ІХ у період дії воєнного стану лише скорочує строк повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, однак не скасовує обов`язкову наявність реальних та об`єктивних змін в організації виробництва і праці. Такі зміни у відповідача були відсутні, а наказ від 06.04.2026 № 88-к не містить відомостей про їх існування та визначає лише мету зміни форми організації праці. Реорганізація роботодавця шляхом перетворення також не передбачала змін в організації виробництва і праці, а наказ №64-к від 06.03.2026 підтверджує їх відсутність. Ні нормами КЗпП України, ні Законом № 2136-ІХ роботодавця не наділено повноваженнями в односторонньому порядку визнавати таким, що втратив чинність, укладений з працівником трудовий договір про дистанційну роботу, у зв`язку з чим наказ від 06.04.2026 № 88-к є незаконним. Реальні зміни в організації виробництва і праці у відповідача були відсутні, а тому були відсутні правові підстави як для зміни істотних умов праці, так і для звільнення позивачки. Ні колективним зверненням від 09.04.2026, ні іншим чином позивачка не відмовлялася від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, а лише просила надати працівникам додатковий час для вирішення організаційних питань. Відповідач не міг на власний розсуд дійти висновку про відмову позивачки від продовження роботи, а тому її звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним. За відсутності реальних змін в організації виробництва і праці та відмови позивачки від продовження роботи звільнення є незаконним, а її порушені права підлягають поновленню шляхом скасування наказів від 13.04.2026 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 16.04.2026 № 98-к «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.80-84), в обґрунтування якого покликаючись на те, що відповідно до Положення про організацію дистанційної роботи в ДП «Інформаційне агентство «Ре-інформ» та на підставі виданого від 06.04.2026 наказу № 88-к для всіх працівників Підприємства припинено дистанційну форму роботи. Відповідач зазначає, що неодноразово до цього попереджав працівників в групових чатах WhatsApp про скасування дистанційної роботи та необхідність працювати в офісі Підприємства. В колективному зверненні на адресу Підприємства від 09.04.2026 підписаному в тому числі Позивачем було повідомлено Роботодавця про неможливість виконувати роботу в офісі Підприємства у зв`язку з припиненням дистанційної роботи з 09.04.2026, як того вимагає наказ Підприємства від 06.04.2026 року № 88-к. Таким чином, Позивач безумовно та беззаперечно відмовилася виконувати наказ про відміну дистанційної роботи та необхідність прибути на нараду 09.04.2026 за місцезнаходженням Підприємства. Натомість, після підписання та відправлення відповідних звернень Позивач відразу відкрила листок непрацездатності від 09.04.2026. Колективне звернення працівників, в тому числі ОСОБА_1 про неможливість виконання наказу про відміну дистанційної форми роботи є фактичною і однозначною відмовою від зміни істотних умов праці. Дана позиція узгоджується з тим, що Позивач не з`явилася на робочому місці в офісі Підприємства ні 09 квітня 2026 року, як того вимагає наказ № 88-к, ні в будь-який інший день після закінчення тимчасової непрацездатності. Не погодившись зі зміною істотних умов (припинення дистанційної роботи) Позивач була звільнена на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП. Відповідно до наказу Підприємства від 13 квітня 2026 року № 93-К звільнено ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України, із датою звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Таким чином, трудовий договір про дистанційну роботу припинений відповідно до норм чинного законодавства. Згідно наказу Підприємства від 16.04.2026 року внесено зміни до наказу від 13.04.2026 № 95-к «Про звільнення ОСОБА_1 », виклавши дату звільнення у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , заступника завідувача редакції інформаційного агентства, 16 квітня 2026 року». Інші умови наказу залишити без змін». З метою реалізації основних завдань Підприємства Уповноваженим органом - Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України було затверджено наказом від 28 січня 2026 року № 31 План заходів щодо забезпечення інформаційної політики єдності України, розвитку національної ідентичності та спільного розвитку. Дані заходи передбачають безпосередню (фізичну) участь всіх працівників редакції інформаційного агентства Підприємства, в тому числі заступника завідувача в заходах організації та проведення інформаційних, комунікаційних компаній та проєктів, публічних заходів. Зазначаємо, що в 2025 році План заходів для Підприємства не затверджувався та не фінансувався. А тому роботодавцем була визначена дистанційна робота для всіх працівників Підприємства, крім генерального директора. Роботодавець, в особі керівника ОСОБА_5 , завчасно попереджав працівників, що здійснюють дистанційну роботу про її наступну відміну. Відміна дистанційної роботи стосувалася не тільки Позивача а 17 (сімнадцяти) інших працівників Підприємства, яким раніше була встановлена дистанційна форма роботи на Підприємстві. Підприємство на виконання наказу Мінсоцполітики від 26.02.2026 року № 69 здійснює заходи щодо реорганізації Державного підприємства «Інформаціне агентство «Ре-Інформ» в державне некомерційне товариство «Інформаціне агентство «Ре-Інформ». Перетворення передбачає припинення однієї юридичної особи та реєстрацію нової юридичної особи. Такі дії потребують безпосередньої участі всіх працівників Підприємства в офісі, інвентаризації матеріальних цінностей (техніки та меблів) закріплених за підрозділами, аудиту функцій та напрямків діяльності Підприємства, тощо. Всі ці об`єктивні обставини, що призвели до зміни організації праці, стали підставою для прийняття рішення Роботодавцем про припинення дистанційної роботи (істотних змін праці) для всіх співробітників, яким вона була встановлена. Така ситуація, щодо встановлення дистанційної роботи працівників Підприємства, виникла у зв`язку з відсутністю плану заходів та відповідного фінансування безпосередньої діяльності Підприємства з державного бюджету. Відміна дистанційної роботи працівників Підприємства не призводить до зміни розмірів оплати праці, зміни кваліфікаційних вимог, покладення додаткових обов`язків ніж ті що передбачені відповідною посадового інструкцією працівника. Після відміни дистанційної форми роботи робота кожним працівником Підприємства здійснюється за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою. Виконання обов`язків дистанційно заступником завідувача редакції є неможливим та може виконуватися тільки за безпосередньої участі Позивача в офісі Підприємства. Дистанційна форма роботи працівників Підприємства, в тому числі і Позивача, на даний момент діяльності Підприємства не забезпечує ефективне виконання поставлених завдань, досягнення мети діяльності Підприємства, в тому числі виконання плану заходів, передбачених органом управління - Мінсоцполітики. Саме тому Підприємством було прийнято рішення про відміну дистанційної форми для працівників. При прийнятті рішення про зміну істотних умов праці та його впровадженні Підприємством дотримано вимоги чинного законодавства щодо підстав та порядку повідомлення про зміну істотних умов праці. Звільнення Позивача у зв`язку з відмовою від змін умов праці, а саме відміни дистанційної форми праці, є законним.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив (а.с.120-123), в обґрунтування якої покликаючись на те, що посилання Відповідача на Положення про організацію дистанційної роботи в ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» як підставу скасування дистанційної роботи Позивача та нібито законність оскаржуваного наказу є безпідставним та підтверджує незаконність дій Відповідача. Оскільки ні станом на 09.04.2026, ні станом на 13.04.2026 (дату видання оскаржуваного наказу № 93-К), ні станом на 16.04.2026 (дату звільнення Позивача) відмови Позивача від роботи в змінених умовах не було і це не спростовано Відповідачем жодним доказом, її звільнення є незаконним, а твердження Відповідача безпідставними. будь-які зміни в організації виробництва і праці у Відповідача були відсутні, отже, зміна істотних умов праці Позивача була незаконною, відповідно, незаконним є і наказ від 06.04.2026 № 88-к, оскільки виданий з порушенням частини 3 статті 32 КЗпП України. Обґрунтування Відповідачем права роботодавця впроваджувати зміни в організацію виробництва і праці є загальними і жодним чином не підтверджують, що у Відповідача відбулися реальні об`єктивні зміни в організації виробництва і праці, що викликали зміну істотної умови праці Позивача - відміну дистанційної роботи, так само як і не підтверджують, що Позивач відмовилася від роботи в змінених умовах.

Представник відповідача подав до суду заперечення (а.с.133-135), в обґрунтування якого покликаючись на те, що з метою реалізації основних завдань Підприємства Уповноваженим органом - Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України було затверджено наказом від 28 січня 2026 року № 31 План заходів щодо забезпечення інформаційної політики єдності України, розвитку національної ідентичності та спільного розвитку. Дані заходи передбачають безпосередню (фізичну) участь всіх працівників редакції інформаційного агентства Підприємства, в тому числі заступника завідувача в заходах організації та проведення інформаційних, комунікаційних компаній та проєктів, публічних заходів.

У судовому засіданні позивач позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у позові обставини. Окрім цього, суду пояснила, що вона роботу виконувала належним чином. Робота зміни формату не потребувала і ризиків роботи онлайн не було. Вважає, що мав місце факту упередженого ставлення до неї з боку керівництва.

Представник позивача позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у позові та відповіді на відзив обставини та мотиви. Окрім цього, суду пояснила, що об`єктивно не було підстав для припинення дистанційної роботи, яка виконувалася позивачем належним чином. Зміна форми підприємства не є зміною умов праці. Плани заходів на 2025 та 2026 роки одинакові. Позивач не відмовлялася від нових умов праці і колективне звернення не можна вважати такою відмовою. Позивача звільнено під час перебування її на лікарняному.

Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечив, покликаючись на викладені у відзиві та запереченні обставини та мотиви. Окрім цього зверну увагу суду не те, що план заходів на 2025 рік не виконувався, оскільки не був профінансований. Саме тому всіх працівників було переведено на дистанційну роботу. Потім усіх працівників було повернуто з дистанційної роботи. Колективне звернення розцінювалося саме як відмова від зміни умов праці. Наказ про звільнення допускається виносити під час перебування працівника на лікарняному, бо у ньому не визначається конкретна дата звільнення, а зазначається, що датою звільнення є перший робочий день після лікарняного. У подальшому у наказ про звільнення позивача були внесені відповідні зміни щодо конкретної дати її звільнення. На даний час підприємство проводить інвентаризацію і всі працівники ходять на роботу у м. Київ.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про витребування доказів (а.с.42), заяву про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.59).

Представником відповідача подано заяву про виконання ували суду щодо витребування доказів (а.с.64), заяву про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.68-69).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалами від 21.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також витребувано докази (а.с.49-50, 51-52).

Ухвалою від 26.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.61-62).

Ухвалою від 02.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.75-76).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 02.01.2023 № 2 затверджено та введено в дію з моменту підписання наказу Положення про організацію дистанційної роботи в ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» (а.с.102).

Положення про організацію дистанційної роботи в ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», встановлено, зокрема:

дистанційна робота має тимчасовий характер та встановлюється на визначений строк або до окремого рішення генерального директора Підприємства про припинення дистанційного режиму роботи (п.1.4. Положення);

генеральний директор Підприємства має право змінити формат роботи працівника та повернути працівника до виконання роботи за місцезнаходженням роботодавця у разі: зміни організації праці; виробничої необхідності; необхідності безпосередньої взаємодії працівників; потреби роботи з документами, обладнанням чи інформаційними ресурсами підприємства; припинення обставин, що були підставою для дистанційної роботи (п.1.5. Положення);

Генеральний директор має право припинити дистанційну роботу шляхом видання відповідного наказу та повідомлення працівника про зміну істотних умов праці у порядку, визначеному законодавством України (п.3.1. Положення);

у разі відмови працівника від продовження роботи в нових умовах трудовий договір може бути припинений відповідно до пункту б статті 36 КЗпП України (п.3.2. Положення) (а.с.102-103).

Згідно з наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 20.05.2025 № 76-к призначено ОСОБА_1 на посаду завідувача редакції Інформаційного агентства з 21.05.2025 за основним місцем роботи (а.с.89).

Відповідно до наказу ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 21.05.2025 № 77-к запроваджено дистанційну роботу для заступника завідувача редакції інформаційного агентства з 21.05.2025 ОСОБА_1 та встановлено, зокрема, забезпечити здійснення своїх трудових обов`язків дистанційно та подавати звіт про виконану роботу згідно встановленого порядку (а.с.95).

Наказом Міністерства національної єдності України від 13.06.2025 № 55 затверджено План заходів щодо забезпечення інформаційного суверенітету України на тимчасово окупованій території, а також прилеглих до неї територіях, інформування населення про небезпеки вибухонебезпечних предметів (а.с.145-147).

Наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 20.08.2025 № 10-о затверджено розподіл обов`язків між Генеральним директором ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та його заступниками згідно з додатком 1 (а.с.127-131).

20.10.2025 заступником генерального директора ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» ОСОБА_5 оформлено службову записку, якою поінформовано в.о. генерального директора підприємства про відмову ОСОБА_1 виконання доручення щодо подання звіту (а.с.109).

На підтвердження викладених у службовій записці обставин додано переписку у месенджері WhatsApp (а.с.110-111).

Наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 24.10.2025 №191-к та додатком до нього запроваджено дистанційну роботу для працівників ДП «ІА «РЕ-ІНФОРМ» з 27.10.2025 згідно з додатком. Працівникам визначеним у додатку цього наказу неухильно дотримуватися положень трудового договору про дистанційну роботу (а.с.92-94).

За змістом трудового договору про дистанційну роботу № 33 від 24.10.2025, укладеного між ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та ОСОБА_1 , сторони узгодили такі умови:

цей Договір укладено на підставі статті 60-2 Кодексу законів про працю України (п.1 Договору);

на відносини Сторін за цим Договором поширюється дія Кодексу законів про працю України, інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону Украйні «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про захист персональних даних», а також умови цього Договору, що не суперечать законодавству про працю (п.2 Договору);

роботодавець прийняв Працівника для виконання такої роботи/зайняття такої посади: Заступник завідувача редакції Інформаційного агентства ДП «ІА «РЕ-ІНФОРМ» (п.3 Договору);

працівник самостійно визначає робоче місце та викопує роботу поза робочими приміщеннями Роботодавця (п.5 Договору);

робочим місцем працівника є житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п.6 Договору);

цей Договір є таким, що укладається на невизначений строк та діє до дня закінчення трудових відносин працівника на підприємстві включно (п.10 Договору);

з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення Працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами Роботодавця комунікація та взаємодія між Сторонами під час виконання дистанційної роботи здійснюється шляхом: засобами електронного зв`язку: електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1; номер телефону: НОМЕР_1 ; мобільними додатками: WhatsApp або Telegram на зазначений вище помер телефону (п.17 Договору);

дія цього Договору припиняється з підстав та в порядку, передбаченому законодавством про працю (п.31 Договору);

строки повідомлення про припинення трудового договору, розмір компенсаційних виплат у разі дострокового припинення трудового договору з ініціативи Роботодавця визначаються відповідно до законодавства про працю. Ознайомлення з такими повідомленнями допускається з використанням визначених у цьому Договорі засобів електронного зв`язку (засобів комунікації). У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між Роботодавцем та Працівником (п.32 Договору) (а.с.36-38, 113-115).

24.10.2025 затверджена посадова інструкція заступника завідувача редакції інформаційного агентства ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», з якою 24.10.2025 ознайомлено ОСОБА_1 . Зокрема, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.7, 2.8, 2.10, 2.11 та 7.1 посадової інструкції заступник завідувача редакції здійснює керівництво діяльністю відділів інформаційного агентства, координує їх роботу, контролює виконання редакційних планів і тематичних завдань, бере участь у розробленні редакційних планів, інформаційної політики та стратегічних напрямів розвитку агентства, забезпечує узгодженість дій і взаємодію між структурними підрозділами, представляє підприємство за дорученням керівництва на офіційних заходах, нарадах і зустрічах, а також взаємодіє з усіма структурними підрозділами підприємства (а.с.106-108).

27.01.2026 ОСОБА_1 оформлено та скеровано на ім`я генерального директора ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» доповідну записку про прийняття відповідних рішень щодо ОСОБА_5 через погрози, приниження та систематичне цькування останнього до неї на роботі (а.с.125).

Наказом Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності від 28.01.2026 № 31 затверджено План заходів щодо забезпечення інформаційної політики єдності України, розвитку національної ідентичності та соціального розвитку (а.с.96-98).

Згідно з наказом Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності від 26.02.2026 № 69, окрім іншого, встановлено реорганізувати Державне підприємство «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 44614647) шляхом перетворення в Державне некомерційне товариство «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належать державі. Встановлено, що Державне некомерційне товариство «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належать державі, є правонаступником майна, всіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ». Передбачено утворення комісії з перетворення Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» у Державне некомерційне товариство «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та затвердження її складу, що додається, а також утворення комісії з інвентаризації майна Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та затвердження її складу, що додається (а.с.26-28).

Відповідно до наказу ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 06.03.2026 № 64-к працівників підприємства попереджено про можливе вивільнення у зв`язку з перетворенням Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» в Державне некомерційне підприємство «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та можливим скороченням чисельності і штату працівників (а.с.21, 30-31).

06.03.2026 ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» оформлено повідомлення про можливе вивільнення № 70-26 на ім`я ОСОБА_1 , яким поінформовано про те, що у зв`язку з реорганізацією підприємства та зміни в організації виробництва і праці, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України, її посада може підлягати скороченню, тому попереджено про можливе вивільнення з роботи не раніше ніж через два місяці з дня отримання цього попередження (а.с.30).

17.03.2026 у месенджері WhatsApp у групі РЕ-ІНФОРМ Новини розміщено повідомлення про скасування дистанційної роботи та перехід на офлайн-режим (а.с.104-105).

За змістом наказу ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 06.04.2026 № 88-к та Додатку до нього виведено з дистанційної роботи з 09 квітня 2026 року працівників ДП «ІА «РЕ-ІНФОРМ» згідно зі списком (Додаток додається). Зобов`язати працівників підприємства, зазначених у Додатку, з 09 квітня 2026 року приступити до виконання своїх трудових обов`язків на робочих місцях у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.60, відповідно до пункту 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» додаток 1 до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» на 2022-2025 роки. Вважати такими, що втратили чинність, накази: від 21.05.2025 № 77-к «Про запровадження дистанційної роботи», від 03.06.2025 № 97-к «Про запровадження дистанційної роботи», від 29.09.2025 № 182-к «Про запровадження дистанційної роботи Віолеті Корж», від 24.10.2025 р. №191-к «Про запровадження дистанційної роботи працівникам», від 14.01.2026 № 4-о «Про тимчасове переведення працівників на дистанційну роботу у зв`язку із зниженням температури». Вважати такими, що втратили чинність, трудові договори про дистанційну роботу: № 50 від 24.10.2025 з ОСОБА_7 , № 48 від 24.10.2025 з ОСОБА_8 , № 46 від 24.10.2025 з ОСОБА_9 , № 45 від 24.10.2025 з ОСОБА_10 , № 44 від 24.10.2025 з ОСОБА_11 , № 42 від 24.10.2025 з ОСОБА_12 , № 41 від 24.10.2025 з ОСОБА_13 , № 38 від 24.10.2025 з ОСОБА_14 , № 36 від 24.10.2025 з ОСОБА_15 , № 33 від 24.10.2025 з ОСОБА_1 , № 32 від 24.10.2025 з ОСОБА_5 , № 31 від 24.10.2025 з ОСОБА_16 , № 29 від 24.10.2025 з ОСОБА_17 , № 27 від 24.10.2025 з ОСОБА_18 , № 26 від 01.10.2025 з ОСОБА_19 , № 24 від 12.09.2025 з ОСОБА_20 . У додатку до наказу у списку працівників ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», для яких скасовується дистанційна робота, під № 7 наявна ОСОБА_1 (а.с.22-23, 90-91).

07.04.2026 у месенджері WhatsApp у групі ДП «ІА «РЕ-ІНФОРМ» розміщено наказ від 06.04.2026 № 88-к (а.с.39).

07.04.2026 ОСОБА_1 через месенджер WhatsApp повідомила про перебування на лікарняному (а.с.41).

09.04.2026 ОСОБА_1 надіслано на електронну пошту ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» лист, підписаний її цифровим підписом, на ім`я голови комісії з перетворення підприємства з повідомленням про надходження 07.04.2026 в групу чату ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» копії наказу від 06.04.2026 № 88-к та перебуванням її на лікарняному (а.с.32-33).

09.04.2026 ОСОБА_1 надіслано на електронну пошту ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» лист, підписаний її цифровим підписом, на ім`я голови комісії з перетворення підприємства з проханням переглянути рішення щодо «Про припинення дистанційної роботи» і продовження до 30 травня для їхньої редакції роботу дистанційно. У цьому листі, окрім іншого, зазначено, що враховуючи складність поставлених завдань в умовах воєнного стану, постійну небезпеку, зокрема скупчення людей у одному місці, а також для деяких працівників організацію приїзду до офісу в Києві з інших міст, винайм житла та вирішення інших організаційних питань, пов`язані з раптовою зміною режиму роботи, в одноденний строк, неможливою. У цьому листі наявні також інші особи, від імені яких подається цей лист - ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 (а.с.17-18).

09.04.2026 ОСОБА_1 надіслано на електронну пошту Міністерства соціальної політки, сім`ї та єдності України лист, підписаний її цифровим підписом, з проханням допомогти зберегти їхні місце праці та продовжити до 30 травня для їхньої редакції роботу дистанційно (а.с.15-16).

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , та довідки ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 16.04.2026 № 126-26 ОСОБА_1 21.05.2025 призначено на посаду заступника завідувача редакції ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та 16.04.2026 звільнено з цієї посади у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, пункт 6 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с.10, 12).

Медичні висновки від 06.04.2026 та 10.04.2026 свідчать про перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 06.04.2026 по 15.04.2026 (а.с.11).

Згідно з наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 13.04.2026 № 93-к звільнено ОСОБА_1 , заступника завідувача редакції інформаційного агентства, у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України, із датою звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності (а.с.24, 100).

13.04.2026 ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» оформлено лист № 122-26 на ім`я ОСОБА_1 , яким повідомлено її, зокрема, про звільнення відповідно до наказу від 13.04.2026 № 93-к (а.с.29).

13.04.2026 ОСОБА_18 оформив пояснення, за змістом яких він підписав колективне звернення, так як не згідний із зміною істотних умова праці (а.с.148).

Наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 15.04.2026 № 97-к звільнено ОСОБА_18 за угодою сторін, п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.144).

Відповідно до наказу ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 16.04.2026 № 98-к внесено зміни до наказу від 13.04.2026 № 95-к «Про звільнення ОСОБА_1 », виклавши дату звільнення у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , заступника завідувача редакції інформаційного агентства, 16 квітня 2026 року». Інші умови наказу залишити без змін (а.с.25, 101).

16.04.2026 ОСОБА_1 надіслала на електронну пошту ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» заяву на ім`я голови комісії з перетворення ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ», у якій просила видати їй належним чином завірену копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, трудову книжку, довідку про її роботу із зазначенням, зокрема, розміру заробітної плати, а також провести з нею повний розрахунок (а.с.13, 14).

Актом від 16.04.2026 встановлено, що ОСОБА_1 16.04.2026 з 09:00 год по 18:00 год була відсутня на робочому місці без попередження та без повідомлення керівництва про причини відсутності. Поважні причини відсутності на момент складання акта відсутні (а.с.99).

16.04.2026 ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» оформлено лист № 127-26 на ім`я ОСОБА_1 , яким повідомлено її, зокрема, про звільнення відповідно до наказу від 13.04.2026 № 93-к та внесення змін у цей наказ наказом від 16.04.2026 № 97-к, а також про надіслання їй вказаних нею документів (а.с.35).

Довідка ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» та розрахунковий листок за березень 2026 містять інформацію про нараховані та виплачені ОСОБА_1 у лютому та березні 2026 року кошти (а.с.67).

Наказом ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 30.04.2026 № 111-к пункт 1 наказу від 16.04.2026 № 98-к викладено у такій редакції: «Внести зміни до наказу від 13.04.2026 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 », виклавши дату звільнення у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , заступника завідувача редакції інформаційного агентства, 16 квітня 2026 року» (а.с.101, 137).

Свідок ОСОБА_18 надав суду показання, за змістом яких 07.04.2026 він в чаті отримав наказ, який скасовував дистанційну роботу. У подальшому, він підписав колективне звернення від 09.04.2026 електронним підписом через «Дію». Особисто це звернення не подавав, але усно повідомляв керівництво про його підписання. На момент підписання він не відмовлявся від роботи і згадане звернення не розцінював як таке. У відділі кадрів він писав письмове пояснення з цього питання.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку зі звільненням позивача з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, та незгодою позивача з правомірністю такого звільнення.

Норми права, які застосував суд.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Нормами частини 1 та 2 статті 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з приписами пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті (частина 3 статті 40 КЗпП України).

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на час розгляду справи.

За змістом пункту 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ) визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частин 2, 3 статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Нормою частини 1 статті 5 Закону № 2136-ІХ передбачено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону № 2136-ІХ Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Оцінюючи доводи сторони позивача про те, що відповідач не мав права в односторонньому порядку визнавати таким, що втратив чинність трудовий договір про дистанційну роботу, суд насамперед вважає за необхідне визначити правову природу укладеного між сторонами договору про дистанційну роботу та встановити, які саме правовідносини він врегульовував.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» з 21.05.2025 на посаду заступника завідувача редакції інформаційного агентства. Водночас трудовий договір про дистанційну роботу № 33 між сторонами був укладений 24.10.2025, тобто вже після виникнення між сторонами трудових правовідносин.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що він укладений відповідно до статті 60-2 КЗпП України та врегульовував саме дистанційну форму виконання позивачем трудової функції в межах уже існуючих трудових правовідносин, а не був самостійною підставою виникнення цих трудових правовідносин у розумінні статті 21 КЗпП України.

Саме тому суд не приймає доводи позивача про те, що наказом від 06.04.2026 № 88-к відповідач незаконно припинив трудовий договір як підставу існування трудових правовідносин між сторонами. Трудові правовідносини між сторонами після видання зазначеного наказу не були припинені, а предметом правового регулювання наказу була зміна форми організації праці позивача - припинення дистанційної роботи та повернення до виконання трудових обов`язків за місцезнаходженням роботодавця.

Суд також враховує доводи позивача про те, що договір про дистанційну роботу був укладений без визначення строку його дії. Разом з тим безстроковість такого договору сама по собі не означає незмінність погодженої сторонами дистанційної форми роботи та не виключає можливості її припинення у випадках і порядку, передбачених трудовим законодавством.

Відсутність у договорі визначеного строку його дії узгоджується з природою правового регулювання дистанційної праці, зокрема в умовах воєнного стану, коли неможливо наперед визначити тривалість обставин, які зумовили запровадження відповідної форми організації праці. Водночас сам договір містить положення про припинення його дії з підстав та в порядку, передбачених законодавством про працю, а також допускає ознайомлення працівника з відповідними повідомленнями з використанням визначених у договорі засобів електронного зв`язку.

Крім того, Положення про організацію дистанційної роботи в ДП «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» прямо передбачає право генерального директора припинити дистанційну роботу шляхом видання відповідного наказу та повідомлення працівника про зміну істотних умов праці у порядку, визначеному законодавством України.

При цьому суд виходить з того, що наявність у договорі та локальному акті роботодавця положень про можливість припинення дистанційної роботи не звільняє роботодавця від обов`язку дотримуватися вимог статті 32 КЗпП України щодо зміни істотних умов праці. Разом з тим такі положення свідчать про те, що сторони не розглядали дистанційну форму роботи як безумовну та незмінну умову трудових правовідносин, а погодили можливість її припинення у випадках і порядку, передбачених законом.

Отже, предметом оцінки суду у цій справі є не припинення трудового договору як підстави існування трудових правовідносин між сторонами, а правомірність зміни погодженої сторонами дистанційної форми організації праці позивача, яка підлягає перевірці на відповідність вимогам статей 32 та 60-2 КЗпП України.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність передбачених законом підстав для зміни істотних умов праці, суд погоджується з тим, що ані положення статті 32 КЗпП України, ані приписи Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не звільняють роботодавця від обов`язку довести наявність змін в організації виробництва і праці, які є необхідною передумовою для зміни істотних умов праці працівника. Так само суд погоджується, що сам по собі факт реорганізації юридичної особи не є безумовною підставою для зміни істотних умов праці.

Водночас зазначені доводи не спростовують правомірності прийнятого відповідачем рішення, оскільки зміна істотних умов праці позивача була зумовлена не лише реорганізацією підприємства, а сукупністю обставин, які свідчать про істотні зміни в організації роботи підприємства, що відбулися у 2026 році.

Так, у 2025 році діяльність підприємства здійснювалася в умовах дистанційної організації праці.

Разом із тим матеріали справи свідчать, що у 2026 році у діяльності підприємства відбулися істотні організаційні зміни. Зокрема, Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України, до сфери управління якого перейшло підприємство, було затверджено новий План заходів щодо забезпечення інформаційної політики єдності України, розвитку національної ідентичності та соціального розвитку. Крім того, у лютому 2026 року розпочато реорганізацію підприємства шляхом перетворення, що супроводжувалася здійсненням комплексу організаційних заходів, зокрема проведенням інвентаризації майна, створенням відповідних комісій, підготовкою передавального акта та розробленням установчих документів нової юридичної особи.

Суд також враховує зміст посадової інструкції позивача. З неї вбачається, що трудова функція позивача не обмежувалася виконанням індивідуальних завдань, а передбачала, зокрема, організацію роботи редакції, взаємодію з іншими структурними підрозділами, виконання доручень керівництва, участь у реалізації покладених на редакцію завдань та інших організаційних заходах. З огляду на зміст зазначених посадових обов`язків суд приходить до висновку, що вони безпосередньо пов`язані із забезпеченням організації роботи редакції та взаємодії між її працівниками, тобто саме з тими процесами, які, як установлено судом, зазнали організаційних змін у 2026 році.

Окрім цього, матеріали справи свідчать, що рішення про припинення дистанційної форми роботи стосувалося не лише позивача, а й інших працівників підприємства, що підтверджує загальний характер прийнятого роботодавцем рішення та виключає висновок про вибіркове застосування таких змін виключно до позивача.

Таким чином, оцінюючи наведені обставини у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем доведено наявність комплексу змін в організації діяльності підприємства, які знайшли своє вираження у переході підприємства до функціонування в інших організаційних умовах у 2026 році, практичній реалізації нового Плану заходів, проведенні організаційних заходів, пов`язаних із реорганізацією, а також зміні порядку організації роботи працівників. Саме сукупність зазначених обставин, а не будь-яка з них окремо, свідчить про наявність передбачених частиною 3 статті 32 КЗпП України змін в організації виробництва і праці, які надавали роботодавцю правові підстави для зміни істотних умов праці позивача.

Встановивши правову природу укладеного між сторонами договору про дистанційну роботу та наявність передбачених законом підстав для зміни істотних умов праці, суд надає оцінку доводам позивача щодо неправомірності прийняття відповідачем рішення про припинення дистанційної форми організації праці.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин на підприємстві діяло Положення про дистанційну роботу, яке визначало порядок організації дистанційної роботи працівників, а також повноваження генерального директора щодо прийняття рішення про її припинення у випадках, передбачених цим Положенням. Матеріали справи не містять доказів того, що зазначене Положення було скасоване, визнане недійсним або таким, що не підлягало застосуванню.

При цьому суд виходить із того, що локальний нормативний акт роботодавця не є самостійною підставою для зміни істотних умов праці працівника, а визначає внутрішній порядок реалізації повноважень роботодавця, передбачених законодавством про працю. Відтак саме по собі існування Положення не надавало відповідачу права змінити істотні умови праці позивача за відсутності передбачених законом підстав. Водночас, як уже встановлено судом, у даному випадку такі підстави були наявні, оскільки відповідачем доведено зміни в організації виробництва і праці, що відбулися у 2026 році.

За таких обставин реалізація відповідачем права на припинення дистанційної форми організації праці здійснювалася не довільно, а в межах повноважень, визначених локальним нормативним актом підприємства, який регламентував порядок реалізації прав роботодавця, передбачених трудовим законодавством.

Доводи позивача про відсутність у генерального директора повноважень щодо прийняття рішення про припинення дистанційної форми роботи суд відхиляє як безпідставні, оскільки вони спростовуються змістом Положення про дистанційну роботу, яке прямо відносило вирішення цього питання до компетенції керівника підприємства.

Таким чином, суд доходить висновку, що наказ Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 06.04.2026 № 88-к «Про припинення дистанційної роботи» в частині, що стосується ОСОБА_1 , був прийнятий відповідачем у межах наданих законом повноважень, за наявності встановлених судом підстав для зміни істотних умов праці та у порядку, визначеному локальними нормативними актами підприємства. Відтак доводи позивача щодо його протиправності та порушення процедури прийняття свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності відмови позивача від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, суд зазначає, що саме по собі колективне звернення працівників із проханням переглянути рішення роботодавця про припинення дистанційної форми роботи не може безумовно свідчити про відмову працівника від продовження роботи. Водночас оцінці підлягає не окремий доказ, а вся сукупність дій позивача після повідомлення про зміну істотних умов праці.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13.04.2026, тобто ще до дати, з якої позивач мала приступити до роботи за місцезнаходженням роботодавця після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, вона звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій просила видати їй наказ про звільнення та провести остаточний розрахунок. На переконання суду, зміст зазначеного звернення свідчить про сформовану позицію позивача щодо небажання продовжувати роботу після зміни істотних умов праці, оскільки замість повідомлення про намір приступити до виконання трудових обов`язків після закінчення тимчасової непрацездатності позивач звернулася до роботодавця із проханням оформити її звільнення та провести остаточний розрахунок.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 16.04.2026 позивач до виконання своїх трудових обов`язків не приступила, про що відповідачем складено відповідний акт. Будь-яких доказів того, що позивач мала намір приступити до виконання роботи після зміни істотних умов праці, матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що після повідомлення про зміну істотних умов праці позивач разом з іншими працівниками звернулася до роботодавця із колективним зверненням щодо скасування прийнятого рішення про припинення дистанційної форми роботи, що у сукупності з іншими встановленими судом обставинами свідчить про незгоду позивача із запровадженими змінами.

Таким чином, оцінюючи зазначені докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд доходить висновку, що поведінка позивача після повідомлення про зміну істотних умов праці свідчила про її відмову від продовження роботи в нових умовах праці. При цьому такий висновок ґрунтується не на змісті будь-якого окремого документа, а на сукупності встановлених судом обставин, а саме: зверненні позивача із проханням оформити її звільнення ще до дати виходу на роботу, неприбутті до місця роботи після зміни істотних умов праці та її послідовному запереченні проти припинення дистанційної форми організації праці.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності підстав для зміни істотних умов праці, правомірності наказу Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 06.04.2026 № 88-к «Про припинення дистанційної роботи» в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також встановлений судом факт відмови позивача від продовження роботи в нових умовах праці, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам сторін щодо правомірності видання наказів Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 13.04.2026 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 16.04.2026 № 98-к «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 ».

Основні доводи позивача щодо незаконності зазначених наказів зводяться до того, що рішення про її звільнення було прийнято під час перебування на лікарняному, а первісний наказ про звільнення не містив конкретної дати припинення трудових відносин, яку роботодавець визначив лише наказом від 16.04.2026 № 98-к, чим, на думку позивача, фактично усунув допущені при виданні наказу № 93-к порушення.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану, а тому підлягають оцінці з урахуванням спеціального правового регулювання, встановленого частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка визначає особливості припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця під час тимчасової непрацездатності працівника.

Отже, у спірних правовідносинах визначальним для оцінки правомірності дій роботодавця є не дата видання наказу про звільнення, а момент припинення трудових відносин, який відповідно до зазначеної норми повинен наставати після закінчення періоду тимчасової непрацездатності працівника. Саме з урахуванням такого правового регулювання підлягають оцінці дії відповідача щодо оформлення звільнення позивача.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 13.04.2026 № 93-к роботодавцем було прийнято рішення про звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи після зміни істотних умов праці, тоді як наказом від 16.04.2026 № 98-к «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 » було визначено конкретну дату припинення трудових відносин - 16.04.2026, тобто після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача.

За своїм змістом наказ № 98-к не змінював підставу звільнення, правову кваліфікацію підстав припинення трудових відносин, волевиявлення роботодавця щодо їх припинення чи інші істотні умови наказу від 13.04.2026 № 93-к, а лише конкретизував календарну дату звільнення. Відтак зазначені накази регулюють одні й ті самі правовідносини та є взаємопов`язаними елементами єдиної процедури оформлення звільнення позивача, а тому їх правомірність підлягає оцінці не окремо, а у їх взаємному зв`язку та послідовності прийняття.

За таких обставин сама по собі обставина визначення конкретної календарної дати звільнення наказом від 16.04.2026 № 98-к не свідчить про виправлення чи усунення порушень, допущених при виданні наказу від 13.04.2026 № 93-к, оскільки матеріалами справи підтверджується, що припинення трудових відносин із позивачем відбулося після закінчення періоду її тимчасової непрацездатності, тобто у спосіб, який відповідає спеціальному правовому регулюванню, встановленому частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, доводи позивача про незаконність наказів Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 13.04.2026 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 16.04.2026 № 98-к «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 » з наведених підстав свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

Суд також надає оцінку наказу Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» про звільнення ОСОБА_21 , його письмовим поясненням та показанням, на які посилався позивач на підтвердження своїх доводів.

Зазначені докази не є належними доказами у цій справі, оскільки стосуються трудових правовідносин між відповідачем та іншою особою, яка не є стороною цього спору. Обставини прийняття роботодавцем кадрових рішень щодо ОСОБА_21 , підстави його звільнення, а також його суб`єктивне сприйняття зміни істотних умов праці не стосуються предмета доказування у цій справі, а відтак не можуть бути покладені судом в основу висновків щодо правомірності зміни істотних умов праці та звільнення ОСОБА_1 .

Оцінивши наявні у справі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд доходить переконання про наявність передбачених законом підстав для зміни істотних умов праці позивача, правомірність припинення дистанційної форми роботи, факт відмови позивача від продовження роботи в нових умовах праці, а також дотримання відповідачем встановленого законом порядку оформлення припинення трудових відносин.

Доводи позивача про відсутність змін в організації виробництва і праці, незаконність наказу Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 06.04.2026 № 88-к «Про припинення дистанційної роботи» в частині, що стосується ОСОБА_1 , незаконність наказів Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» від 13.04.2026 № 93-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 16.04.2026 № 98-к «Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 », а також порушення відповідачем порядку зміни істотних умов праці та припинення трудових відносин не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, натомість спростовуються встановленими судом обставинами.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність оспорюваних позивачем наказів та відсутність порушення її трудових прав, а заявлені позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання зазначених наказів незаконними, такі вимоги також не підлягають задоволенню.

За наведених обставин суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі статей 21, 23, 32, 36, 40, 60-2 Кодексу законів про працю України, статей 1, 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) до Державного підприємства «Інформаційне агентство «Ре-Інформ» (місцезнаходження: м. Київ, б. Чоколівський, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 44614647) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 06 липня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів