Рішення № 137950524, 02.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4295/26

Провадження №2-а/442/79/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі адміністративну справу № 442/4295/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

учасник справи ОСОБА_1 ,

встановив:

Позивач звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову у справі ЕНА №6979081 від 06.04.2026.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП і закрити праву про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що постановою поліцейського Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області старшого сержанта поліції Наменанік Ореста Миколайовича серії ЕНА N? 6979081 від 06 квітня 2026 р., ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн за ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В оскаржуваній постанові серії ЕНА N?6979081 від 06.04.2026 р. зазначено, що 06.04.2026 р. водій керував транспортним засобом не пред?явив документи які зазначені в пункту 2.1 ПДР України, чим порушив п.2.4.а. ПДР. Стаття, частина статті КУпАП: ст. 126 ч. 1.

Вважає, що постанова серії ЕНА N?6979081 від 06.04.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконна, що постановлена з істотними порушеннями вимог діючого законодавства України з наступних підстав.

Дійсно, керований ним автомобіль був зупинений патрульною поліцейською, яка не представилась, як цього вимагає Закон України «Про національну поліцію», та одразу ж попросила для перевірки документи з посиланням на пункт 2.4 «а» ПДР. На запитання про причини зупинки транспортного засобу поліцейська, ім?я якої мені було не відомо, оскільки вона не представилась відповідно до встановленого порядку та не пред?явила свого службового посвідчення та номеру ідентифікаційного жетону, повідомила, що зупинила транспортний засіб на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» без конкретного зазначення пункту статті та підстави.

Ухвалою від 08.06.2026 зазначену справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 15.06.2026. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.

15.06.2026 розгляд справи відкладено на 02.07.2026.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити з підстав, викладених у ньому. Пояснив, що його безпричинно зупинила поліція, відмовились назвати законну підставу зупинки. В подальшому вигадали вчинене правопорушення, постанову про накладення стягнення за таке суд скасував. Тому він не надавав документів. Постанову складали без його присутності і про таку він не знав.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, надані суду докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У ч.1 ст.286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6979081 від 06.04.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 06.04.2026 о 15:30 керував транспортним засобом, не пред`явив документи, які зазначаені в п.2.1 ПДР України, чим порушив п.2.4.а ПДР.

За змістом статей 9-12, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.256 КУпАП.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з вимогами п.7 розділу VІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством

Згідно із ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи щодо адміністративних правопорушень передбачених ст.126 КУпАП.

Згідно із п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеку дорожнього руху, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пленум Верховного суду України у п.24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з наданого позивачем суду відеозапису, після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили водієві, що розшукують вантажний автомобіль , який нібито може бути причетним до дорожньо-транспортної пригоди, після чого одразу висунули вимогу про пред`явлення документів для перевірки.

Разом із тим будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували наявність достатніх підстав вважати, що саме транспортний засіб позивача є учасником дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем суду не надано. Матеріали справи також не містять жодних доказів орієнтування, повідомлення чергової служби, опису транспортного засобу чи інших відомостей, які б свідчили про законність такої підстави для зупинки.

Більше того, надалі на відео видно, що відповідач фактично посилається вже на іншу підставу зупинки транспортного засобу, а саме нібито порушення водієм правил користування ременем безпеки.

Разом із тим досліджений відеозапис не підтверджує зазначених обставин. Із нього не вбачається, що до моменту зупинки транспортного засобу можливо об`єктивно встановити факт порушення водієм вимог Правил дорожнього руху щодо користування ременем безпеки. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність такого порушення саме до моменту зупинки транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що зміна поліцейським причин зупинки транспортного засобу свідчить про відсутність належного правового обґрунтування прийнятого рішення та не відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

За змістом ст. 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, дії чи бездіяльності. У даному випадку відповідач не довів існування законних підстав для зупинки транспортного засобу та подальшої вимоги про пред`явлення документів.

За таких обставин вимога працівників поліції про пред`явлення документів не може вважатися такою, що була заявлена відповідно до вимог закону. Відтак відсутні належні правові підстави вважати, що позивач порушив вимоги п.п. 2.1, 2.4(а) Правил дорожнього руху України, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 161/7068/16-а, у яких суд зазначив, що законність вимоги поліцейського про пред`явлення водієм документів безпосередньо пов`язана з наявністю визначених законом підстав для зупинки транспортного засобу та здійснення відповідної перевірки. Якщо відповідачем не доведено факту вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху або іншої передбаченої законом підстави для зупинки транспортного засобу, вимога про пред`явлення документів не може вважатися законною, а тому відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП є недоведеним.

Даний висновок суду кореспондує з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у справі №463/1352/16-а від 08.07.2020.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.

Суд також враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "OHalloran and Francis v. The United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем не надано суду достатніх та вагомих доказів вини у інкримінованому ОСОБА_1 правопорушенні, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП в діях позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, ст.126 КУпАП, суд

ухвалив:

позов задоволити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6979081 від 06.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн шістдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, адреса: м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3.

Повний текст рішення виготовлено 06.07.2026.

Суддя Нагірна О.Б.