Рішення № 137950270, 01.07.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/770/26

2/301/708/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., з участю прокурора Фанти А.В., представника позивача Пилипа М.Д. та відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Хустської окружної прокуратури Пехньо Юрія Вікторовича в інтересах держави в особі Довжанської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Виконувач обов`язків керівника Хустської окружної прокуратури Пехньо Ю.В. звернувся з позовом до Іршавського районного суду в інтересах держави в особі Довжанської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовано таким.

На підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27.05.2005 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності об`єкт нерухомості нежитлова будівля, загальною площею 382,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101, площею 0,2032 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 17.12.2008 року, що підтверджується інформацією із ДЗК (витяг ДЗК про земельну ділянку №НВ-2100580982014). Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

24.06.2014 року було припинено договір оренди землі від 17.12.2008 року, укладений між Довжанською селищною радою та ОСОБА_1 , на підставі якого відповідачка здійснювала користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи те, що на вищевказаній ділянці знаходиться майно, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, остання і надалі продовжує здійснювати користування вказаною земельною ділянкою, однак вже за відсутності укладеного з органом місцевого самоврядування договору оренди землі. Вказане підтверджується листом Довжанської селищної ради № 02-16/249 від 11.02.2026 року.

Відповідно до положень ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено уст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статями 125, 126 ЗК України та статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.36, 14.1.125, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

З дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідачка не була ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не була суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю протягом вказаного періоду для неї, як землекористувача, була орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у ОСОБА_1 був обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходяться під нерухомим майном.

Однак, Відповідачка з часу припинення правочину № 02-12/353 від 24.06.2014 речові права на земельну ділянку не оформила та не сплачує за користування земельною ділянкою плату за землю у вигляді орендної плати.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.12.2025 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 у 2025 році становить 1 026 652, 73 гривень.

Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік, що розміщена у вільному доступі на офіційному веб-сайті Держгеокадастру за посиланням https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2025-rik/, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2010 рік 1,0; 2011 рік 1,0; 2012 рік 1,0; 2013 рік 1,0; 2014 рік 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Таким чином, з урахуванням наведених числових показників, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 становила:

у 2014 році 363 410,78 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0/1,0/1,06/1,433/1,249 = 363 410,78.

у 2015 році 453 900,06 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0/1,0/1,06/1,433 = 453 900,06.

у 2016 році 650 438,79 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0/1,0/1,06 = 650 438,79.

у 2017 році 689 465,12 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0/1,0 = 689 465,12.

у 2018 році 689 465,12 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0/1,0/1,0 = 689 465,12.

у 2019 році 689 465,12 грн, оскільки:1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0/1,0 = 689 465,12.

у 2020 році 689 465,12 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1/1,0 = 689 465,12.

у 2021 році 689 465,12 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15/1,1 = 689 465,12.

у 2022 році 758 411,63 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051/1,15 = 758 411,63.

у 2023 році 872 173,38 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12/1,051 = = 872 173,38.

у 2024 році 916 654,22 грн, оскільки: 1 026 652,73/1,12 = 916 654,22.

Зазначені коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель застосовані при розрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за спірний період.

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Так, відповідно до листа № 01-16/249 від 11.02.2026 року Довжанської селищної ради, відповідачка за період з 24.06.2014 по 31.12.2025 не сплатила до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати за користування землею комунальної власності в розмірі 249520,67 грн., що підтверджується приєднаним розрахунком.

Враховуючи те, що вказаний період договір оренди не укладався, а відповідачка користувалася комунальною землею без правових підстав, органом місцевого самоврядування недоотримано 249 520,67 грн., оскільки: 5 754,00 + 13 617,00 + 19 513,16 +20 683,95 + 20 683,95 + 20 683,95 + 20 683,95 + 20 683,95 + 22 752,35 + 26 165,20 + 27 499,63 + 30 799,58 = 249 520,67 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частини 4 цієї статті.

Правовідносини, що стосуються земель територіальної громади, становлять суспільний інтерес, а їх безоплатне використання такому інтересу не відповідає.

В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли значні кошти.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада селища Довге як власник спірної земельної ділянки делегує Довжанській селищній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Довжанської селищної ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Як встановлено окружною прокуратурою, орган місцевого самоврядування Довжанська селищна рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади селища Довге, а саме: факту не сплати ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок й інтересів держави в цілому.

Таким чином, посадові особи Довжанської селищної ради, знаючи про те, що орендна плата за використання земельної ділянки, кадастровий номер 2121983000:01:001:0101 не сплачувалася, не здійснюють захист інтересів територіальної громади, що свідчить про пасивну поведінку органу місцевого самоврядування.

При цьому, окружною прокуратурою листами від 11.12.2025 року та 11.02.2026 року повідомлено Довжанську селищну раду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про наявні порушення та необхідність вжиття заходів до стягнення вказаних коштів.

Листом від 11.02.2026 року за № 02-16/249 селищною радою проінформовано прокуратуру про наявну заборгованість за користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Проте заходів представницького характеру щодо подання позовної заяви до суду органом місцевого самоврядування вжито не було та висловлено прохання про звернення з позовом до суду органами прокуратури.

Бездіяльність позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів свідчить про нездійснення цим органом (п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18) захисту інтересів територіальної громади (великого числа громадян) у сфері захисту права комунальної власності, які у даному випадку збігаються з інтересами держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з позовом до суду.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності та пасивної поведінки позивача, а також являється обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Не звернення позивача до суду свідчить про неналежний та неефективний спосіб захисту порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Прокурор просив задовольнити позов і стягнути з ОСОБА_1 на користь Довжанської селищної ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 на загальну суму 249 520,67 гривень, а на користь Закарпатської обласної прокуратури - судові витрати, понесені у зв`язку із пред`явленням даного позову.

Ухвалою Іршавського районного суду від 26.03.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено на підготовче судове засідання на 17.04.2026 року за правилами загального позовного провадження.

06 травня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив, в якому вона заперечувала проти позову, з таких підстав.

Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як видно із розрахунку ОСОБА_1 за червень 2014 року нарахована орендна плата у розмірі 211,99 грн. та яка нею не сплачена.

Таким чином, Довжанській селищній раді з липня 2014 року було відомо про несплату грошових коштів за оренду землі. Саме з цього часу орендодавець мав право вимагати у відповідача сплати відповідних коштів.

Відповідно до положень статей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Даний Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Відповідно до Постанови КМУ від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Даний Закон набрав чинності 30.01.2024 року.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Даний Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Таким чином, враховуючи наведене можна зробити наступний висновок.

Із 02.04.2020 року до 30.06.2023 року перебіг строку позовної давності був зупинений через дію карантинних обмежень, а з 30.01.2024 року до 03.09.2025 року - через воєнний стан.

Загальний строк позовної давності - 3 роки (1095 днів).

25.03.2026 року позивач звернувся з позовною заявою до Іршавського районного суду.

Із 04.09.2025 року і до дня звернення з позовною заявою до суду пройшло 203 дні. Залишок строку становить 892 дні (1095-203).

Також перебіг строку позовної давності відбувався у період з 01.07.2023 р. по 30.01.2024 р. та становить 214 днів. Залишок строку становить 678 днів (892-214).

Із 25.05.2018 р. по 01.04.2020р. почав також спливати строк позовної давності, що становить 678 днів.

Таким чином, загальний строк позовної давності - 3 роки розпочав спливати 25.05.2018 р. та закінчився 25.03.2026 р. (звернення до суду із позовною заявою).

З цих підстав, вимоги про стягнення орендної плати за 2014, 2015, 2016, 2017 та упродовж січня-травня 2018 року задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного загальна сума, яка не підлягає стягненню за вказаний період становить 68 186,41 грн.

Крім цього, позивачем не надано доказів про те, чи зареєстрована ОСОБА_1 платником земельного податку з 24.06.2014 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101.

Також починаючи з 24.06.2014 року і по теперішній час Довжанська селищна рада жодного разу не зверталася до ОСОБА_1 з відповідними листами про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки та не повідомляла про існування якої-небудь заборгованості.

Відповідачка просила відмовити у позові Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Довжанської селищної ради про стягнення з ОСОБА_1 на користь Довжанської селищної ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності на загальну суму 249 520,67 гривень та судового збору.

08 травня 2026 року прокурор подав відповідь на відзив, в якій зазначив таке.

Відповідно до поданої окружною прокуратурою позовної заяви, з 24.06.2014 р. по 31.12.2025 р. ОСОБА_1 не сплатила до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати за користування землею комунальної власності з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 в розмірі 249 520,67 грн, хоча використовувала таку для власної потреби у зв`язку з перебуванням на ній з 27.05.2005 нерухомого майна.

Однак, як встановлено прокурором, 24.06.2014 р. припинено договір оренди землі від 17.12.2008 р., укладений між Довжанською селищною радою та ОСОБА_1 , що підтверджено і доданою до відзиву копією угоди про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2024 р.

Водночас, враховуючи те, що на вищевказаній ділянці знаходиться майно, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, остання і надалі продовжує здійснювати користування вказаною земельною ділянкою, однак вже за відсутності укладеного з органом місцевого самоврядування договору оренди землі. Вказаний факт підтверджується листом Довжанської селищної ради № 02-16/249 від 11.02.2026, який доданий до позову.

Листом від 11.02.2026 року за № 02-16/249 селищною радою проінформовано прокуратуру про наявну заборгованість за користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Проте заходів представницького характеру щодо подання позовної заяви до суду органом місцевого самоврядування вжито не було.

Враховуючи, що несплата коштів за користування землею комунальної власності є триваючим порушенням, то такий строк відраховується від моменту звернення до суду.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Однак, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг

Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває і до тепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

У постанові від 30.01.2024 року у справі № 904/3153/22 Верховний Суд вказав, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, передбачає, що моментом, з якого продовжується позовна давність, є запровадження карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р., тобто з 12.03.2020 р.

Тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020 р., а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатися пропущеною, а суд не має підстав для застосування ст. 267 ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022 р., розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено нормою, за якою перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану.

Отже, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення відповідних виплат без обмеження трирічного строку є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02.04.2017 р.

Враховуючи наведене, просив викладені у відзиві доводи відповідачки ОСОБА_1 відхилити, а вказаний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Іршавського райсуду від 15.06.2026 року підготовче провадження по справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Фанта А.В. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила такі задовольнити у повному обсязі.

Представник Довжанської селищної ради Пилип М.Д. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі і просив стягнути з відповідачки 249520,67 грн. плати за користування землею, вважав, що рішення сільради про переведення спірної земельної ділянки в землі запасу є безпідставним, тому, не зважаючи на його чинність, не має правового значення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що приблизно у 2004 році в рахунок майнового паю з колгоспу отримала у власність навіс для зберігання сіна. У 2005 року отримала свідоцтво про право власності на вказане майно. Цей навіс для зберігання сіна, який колись належав колгоспу і відносився до майна господарського двору, був розміщений на землях сільськогосподарського призначення. У 2007 році Довжанська сільська рада почала оформляти передачу в оренду земель комунальної власності, на яких розміщена нерухомість. За вказівкою представників сільради, всі власники майнових паїв, що мали у власності нерухоме майно, подавали у сільраду заяви, після чого формувалася земельна ділянка, сільрада змінювала цільове призначення землі, виготовлялася проектна документація та укладалися договори оренди. У 2008 року між нею, як власником нерухомого майна, та Довжанською сільрадою був укладений договір оренди землі, в якому чітко було визначено, яка площа землі зайнята будівлею, а яка - під садом, з урахуванням цих даних і встановлювалася оренда плата. До червня 2014 року вона платила оренду плату за землю, але, оскільки вона ніколи не займалася комерційною діяльністю та не використовувала навіс для сіна для торгівлі чи іншої комерції, у червні 2014 року договір оренди був розірваний і від неї актом вилучили земельну ділянку. Сільрада мала виділити землю, на якій розміщено її навіс, але виділ на провели. Старий навіс для сіна це фактично стовпи під дахом, вона не використовує ні навіс для сіна, ні земельну ділянку, ніякого прибутку від майна не отримує. Вона розуміє, що як власник нерухомого майна, несе за нього відповідальність, сплачує податок за нерухомість і має платити за землю, на якій розміщений навіс, а не за всю земельну ділянку. З червня 2014 року представники сільради не зверталися до неї з вимогою про необхідність сплатити за землю, а пред`явлена для сплати сума є для неї непідйомною. просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позову відмовити, виходячи з таких підстав.

Прокурор просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Довжанської селищної ради безпідставно збережені кошти у сумі 249520,67 грн., які відповідачка мала б сплатити як орендну плату за користування землею комунальної власності з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101, площею 0,2032 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за період з червня 2014 року по грудень 2025 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності об`єкт нерухомості нежитлова будівля, загальною площею 382,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101, площею 0,2032 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 17.12.2008 року.

24.06.2014 року було припинено договір оренди землі від 17.12.2008 року, укладений між Довжанською селищною радою та ОСОБА_1 , після чого відповідачка за користування землею не сплачує.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

У частині першій статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.05.2005 року, відповідачка ОСОБА_1 є власником будівлі «А» - Навісу для сіна загальною площею 382,8 кв.м., що розташовано в АДРЕСА_1 (а.с. 133-134).

З пояснень відповідачки вбачається, що вказане майно - Навіс для сіна - належало колишньому колгоспу та відносилося до майна господарського двору, і було розміщено на землях сільськогосподарського призначення, а вона набула право власності на навіс для сіна в рахунок належного їй майнового паю.

Рішенням 18 сесії 5 скликання Довжанської сільради №525/18/08 від 19 серпня 2008 року, затверджено проект землеустрою щодо посвідчення права користування на умовах оренди ОСОБА_1 , для комерційного використання; надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,2022 га в АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 виготовити договір оренди та зареєструвати його; встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою під будівлями площею 0,0322 га по 1.50 грн. за 1 кв.м., під садом площею 0,17 га по 1.20 грн. за 1 кв.м. (а.с.118).

Згідно Договору оренди землі без дати і номера, такий укладений між сільським головою Довжанської сільради та ОСОБА_1 , в строкове платне користування передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (роздрібна торгівля та комерційні послуги), яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки 2028 кв.м., у тому числі: 388 кв.м. під будівлею. Строк дії договору 49 років. Орендна плата вноситься у формі та розмірі: під будівлями площею 0,0322 га по 1.50 грн. за 1 кв.м., під садом площею 0,17 га 1.20 грн. за 1 кв.м. Земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Відповідно до договору, державна реєстрація проведена 17 грудня 2008 року за №2121983001-0408070500005 (а.с.114-117).

З пояснень відповідачки ОСОБА_1 вбачається, що вона ніколи не займалася комерційною діяльністю та не використовувала Навіс для сіна для отримання прибутку, але до червня 2014 року платила оренду плату за землю. Оскільки вона і надалі не користувалася майном та землею і була не взмозі платити орендну плату за землю комерційного призначення, у червні 2014 року договір оренди був розірваний і від неї актом вилучили земельну ділянку.

Вказані обставини підтверджуються Угодою про припинення дії договору оренди земельної ділянки №02-12/353 від 24.06.2014 року (а.с.87).

Згідно вказаної Угоди від 24.06.2014 року, сторони Договору оренди земельної ділянки від 17.12.2008 року - Довжанська сільська рада та ОСОБА_1 , враховуючи рішення 21 сесії 6 скликання №608 від 06 травня 2014 року про переведення в землі запасу сільської ради земельної ділянки для комерційного використання за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,2022 га, дійшли згоди щодо укладення даної Угоди про наступне: припинити дію договору оренди земельної ділянки від 17.12.2008 року №2121983001-0408070500005. Угода набирає чинності з моменту її реєстрації. Невід`ємною частиною угоди є акт приймання-передачі земельної ділянки.

Вказана угоди підписана сільським головою Шкелебей М.І. та орендарем ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки від 24.06.2014 року №02-12/354, даний акт складено про те, що ОСОБА_1 передає, а Довжанська сільрада приймає земельну ділянку площею 0,2022 га, надану для комерційного призначення в АДРЕСА_1 , кадастровий номер №2121983001-0408070500005, реєстрований 17.12.2008 року (а.с.86).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.11.2014 року до реєстру внесено відомості про припинення договору оренди від 26.06.2014 року (а.с.26-27).

Отже, право користування відповідачки ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101, площею 0,2032 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі було припинено за угодою сторін Договору оренди: Довжанської сільради, як власника землі, та ОСОБА_1 як орендаря землі.

Згідно ст. 19 ч.2 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 140 і 141 Земельного кодексу України, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Основним розпорядником земель запасу виступають територіальні громади в межах визначених законом повноважень.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України сільські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що Довжанською сільською радою після припинення договору оренди з ОСОБА_2 , вилучення вказаної земельної ділянки Актом прийому-передачі землі від 24.06.2014 року та переведення земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 в землі запасу сільської ради (відповідно до рішення 21 сесії 6 скликання №608 від 06 травня 2014 року), ні питання про виділ земельної ділянки під майном відповідача в окрему земельну ділянку, ні про передачу землі іншим особам не вирішувалося.

Згідно ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття відповідачкою право власності на нерухоме майно), при переході права власності власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття відповідачкою права власності на майно), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження будівлі розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тієї частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, як необхідна для її обслуговування.

Отже, чинними на час набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно нормами закону (27.05.2005 року) не було передбачено необхідності формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав під час придбання нежитлових будівель та автоматичного переходу права власності або права користування землею, такі права могли набуватися на підставі цивільно-правових угод, у тому числі, договору оренди.

До власника будівлі могло переходити право власності або користування тієї частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Отже, предметом позову у справі може бути стягнення з відповідачки як власника нежитлової будівлі грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій будівля розташована.

Після припинення договору оренди землі і повернення земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 площею 0,2032 га в землі запасу, Довжанська сільрада мала виділити земельну ділянку, на якій розміщено навіс для сіна, що належить відповідачці, з частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування цього навісу, а решту землі, з метою використання землі за цільовим призначенням та отримання прибутку для громади - передати в користування іншим особам.

Однак, таких дій Довжанська сільрада не вчинила, натомість звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачки плати за користування всією земельною ділянкою площею 0,2032 га за період з червня 2014 року.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (Постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).

Матеріали справи не містять відомостей про розмір фактичного землекористування відповідачки, як власника Навісу для сіна: розмір земельної ділянки під спорудою Навісу для сіна та ділянки, яка необхідна для обслуговування вказаного навісу, адже розмір переданої у 2008 році для комерційної діяльності (будівництво та обслуговування будівель торгівлі) землі є більшим, ніж фактична площа навісу та землі, необхідної для його обслуговування.

Розмір ділянки для обслуговування будівлі визначається сертифікованими інженерами-землевпорядниками на основі розробленої технічної документації із землеустрою.

Однак, позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів щодо фактичного розміру землекористування відповідачки ОСОБА_2 , як власника нерухомого майна Навісу для сіна площею 382,8 кв.м.

Позивачем суду не надано ні акту обстеження земельної ділянки, ні інших доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 продовжила користуватися всією земельною ділянкою з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 площею 0,2032 га. Вказана обставина спростовує доводи позивача про фактичне користування відповідачки земельною ділянкою з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 площею 0,2032 га.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідачки безпідставно збережених коштів за користування всією земельною ділянкою з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101 площею 0,2032 га, без укладення договору оренди, є безпідставними.

Всі надані позивачем розрахунки подані з урахуванням нормативно-грошової оцінки конкретної земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:01:001:0101, площею 0,2032 га.

Тобто, суду не надано ні відомостей про розмір фактичного землекористування відповідачки, ні розрахунку безпідставно збережених коштів у формі орендної плати з урахуванням площі землі комунальної власності, яку фактично використовує ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна навісу для сіна.

За таких обставин, суд позбавлений можливості визначити розмір безпідставно збережених коштів за користування землею комунальної власності, які підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 , оскільки суд не може порушувати принцип диспозитивності і перебирати на себе функцію сторони у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 13, 77-81 ЦПК України); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст. 263 ЦПК України).

Враховуючи наведене суд вважає, що у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Довжанської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України,

р і ш и в :

У задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Хустської окружної прокуратури Пехньо Юрія Вікторовича в інтересах держави в особі Довжанської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Головуюча: М. О. Пітерських