Рішення № 137950212, 06.07.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа138/1361/26

Провадження2/153/559/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №138/1361/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

03 червня 2026 року за вхід.№4481 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа 138/1361/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі з повідомленням, однак без виклику сторін.

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, 07406 Київська область місто Бровари вулиця Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО:300346) заборгованість за кредитним договором №3153070 від 19.01.2020 у розмірі 45220 грн., судові витрати пов`язані з розглядом даної справи у сумі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19.01.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №3153070. Вказаний договір укладено відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач 19.01.2020 згідно умов вказаного договору отримала кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 ЦК України. 29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно договору факторингу 1 від 29.10.2025 та договору факторингу 2 від 31.10.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3153070 від 19.01.2020. Таким чином сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 45220 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн.; заборгованість за відсотками 38220 грн. Не зважаючи на це, позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Оскільки відповідач не погашає заборгованість, тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися, лише повідомлялися належним чином. Представник позивача просив розгляд справи проводити без участі представника позивача (а.с.6 зворотній бік позовної заяви). Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином рекомендованими повідомленнями вих. №R067197806726, №R067197810740, які повернулися із відмітками «адресат відсутній» (а.с.84-85), що згідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 вважається належним повідомленням про дату судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без його участі (а.с.6 зворотній бік позовної заяви), заява про усунення недоліків (а.с.70-71).

Інші процесуальні дії у справі: направлення справи за підсудністю (а.с.62), залишення позову без руху (а.с.66-67), відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.76-79), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії Договору про надання кредиту №3153070 від 19.01.2020 (а.с.19-21) судом встановлено, що ОСОБА_2 електронним підписом підписала договір, згідно якого видано кредит у сумі 7000 грн., спосіб надання кредиту шляхом переказу грошових коштів позичальнику.

Із довідки від 02.11.2024 (а.с.38) судом встановлено, що на картку № НОМЕР_2 19.01.2020 здійснено переказ коштів у сумі 7000 грн., номер транзакції 191097353.

19.01.2020 ОСОБА_2 підписала паспорт споживчого кредиту, електронним ідентифікатором PSPS153070 (а.с.43-44).

Із копії детального розрахунку заборгованості (а.с.13-14) судом встановлено, що станом на 29.10.2025 заборгованість за договором №3153070 від 19.01.2020 за період з 19.01.2020 по 01.08.2020 не погашена, залишок заборгованості складає 45220 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 38220 грн. заборгованість за процентами.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025 (а.с.9, 22-28, 45).

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно договору факторингу 1 від 29.10.2025 та договору факторингу 2 від 31.10.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3153070 від 19.01.2020 (а.с.12, 29-36, 46).

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження №61-40036св18.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконала.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що після підписання договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового пароля, відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, згідно тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що кредитний договір укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання фінансового кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Матеріали справи містять довідку від 02.11.2024 (а.с.38) згідно якої 19.01.2020 здійснило переказ коштів у сумі 7000 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 7000 гривень 19 січня 2020 року.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 13260 гривень.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №3153070 від 10.04.2026 (а.с.8), за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2662 гривні 40 копійок, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026 (а.с.16-18), укладеного між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та адвокатським бюро «Анна Литвин і Партнери», акт наданих послуг №3153070 від 27.03.2026 (а.с.37), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.47), акт надання послуг №3153070 від 27.03.2026.

Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, 07406 Київська область місто Бровари вулиця Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО:300346) заборгованість за кредитним договором №3153070 від 19.01.2020 у сумі 45220 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн., та витрати понесені на правову допомогу у сумі 6000 грн., а всього 53882 (п`ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк