Рішення № 137949868, 12.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:363/189/25

Провадження №: 2/755/2000/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2026 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

учасники справи: не з`явились,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

13 січня 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області Микола Василенко, діючи в інтересах держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» звернувся до Вищгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з наступними вимогами:

«Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 59 526, 03 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень, три копійки) (Рахунок: UA048201720343130001000016859, МФО 820172, ГУ ДКСУ в м. Києві).»

27.02.2025, на підставі ухвали Вищгородського районного суду Київської області від 04.02.2025 року матеріали цивільної справи №363/189/25 за вказаним позовом надійшли до Дніпровського районного суду міста Києва.

07.03.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано в провадження судді Коваленко І.В.

Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів у справі. Відповідь на такий запит надійшла 11.03.2025.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.04.2025 року на 14 год. 00 хв.

14.04.2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільну справу №363/189/25 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням Головуючого судді Коваленко І.В. на лікарняному. Справу призначено на 22.05.2025 року на 10 год. 00 хв.

15.04.2025 року (вх.№21284) на адресу суду з дотриманням вимог статей 127, 174, 178 ЦПК України, представник відповідача - адвокат Галич О.М. подав до суду відзив на позов, з доказами направлення відзиву іншим учасникам справи. За змістом відзиву представник відповідача висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.

22.05.2025 року у зв`язку з неявкою представника позивача підготовче судове засідання відкладено до 25.06.2025 року об 14 год. 00 хв.

25.06.2026 року ухвалою суду закрити підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.09.2025 року на 14:00 годину, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.

Сторони та їх представники у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача - адвокат Галич О.М. подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив суд відмовити у задоволені позову з урахуванням заперечень проти позову, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 363/3183/22 (провадження № 1-кп/363/365/23), який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Вироком суду встановлено, що 28 липня 2022 року приблизно о 20 годині водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «г», 2.9 «б» Правил дорожнього руху України, які регламентують:

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «І» - під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

п. 2.9. Водієві забороняється: «а» - керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

керував технічно справним мотоциклом марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без мотошолому та здійснював рух по проїжджій частині вул. Калина у напрямку вул. Центральної в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області.

Проїжджаючи ділянку проїжджої частини АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 , діючи необережно, а саме проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який регламентує: п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху, яку йому становила малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух на велосипеді марки «Ardis Fold» в зустрічному напрямку та зупинилась на проїжджій частині вулиці, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на що у нього не було перешкод технічного характеру і при русі в зазначеному напрямку, під час гальмування, перекинувся та здійснив наїзд мотоциклом марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ОСОБА_2 , яка перебувала в статичному положенні на проїжджій частині вулиці поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому діалізу правої великогомілкової кістки; уламкового перелому правової малогомілкової кістки в проксимальній третині; забійної рани (по передньо- латеральній поверхні середньої третини правої гомілки); забійної рани (по передньо-медіальній поверхні лівої гомілки в верхній третині); саден (під лівим оком, епігастральна ділянка), які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Допущені водієм. ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.9 «б», п. 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв 'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно- небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми необмеженими діями, що виразилися в порушенні вимог п. 2.9 «б», п.12.3 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 cm. 286-1 КК України, тобто у порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

На час розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, прокурором не заявлявся.

Відповідно до листа Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», пацієнт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні ортопедії та травматології з 28.07.2022 по 05.08.2022 - 8 ліжко/днів.

Розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого становить: 59 526, 03 грн, без ПДВ.

Надані медичні послуги проведені за кошти державного бюджету. Лікування пацієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стаціонарному лікуванні у вищезазначені періоди пов`язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.07.2022. Витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодовано. НДСЛ «Охматдит» не зверталася до суду про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на відповідну суму витрат, понесених Лікарнею та не має можливості звернутися до суду з відповідною заявою.

НДСЛ «Охматдит» є державним закладом охорони здоров`я лікувально- профілактичного профілю, заснований на державній власності, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Заклад є державною бюджетною неприбутковою установою, уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України.

Враховуючи викладене, позивач просив захистити інтереси держави шляхом стягнення з Відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , понесених закладом охорони здоров`я, в сумі 59 526, 03 грн.

Щодо правової позиції відповідача

За змістом відзиву, відповідач вважав позовну заяву необґрунтованою, безпідставною, а викладені в ній обставини гуртуються без доказів, щодо доведеності витрачених витрат на лікування.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі НДСЛ «Охматдит» витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 59 526, 03 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог та на підтвердження зазначеної суми, прокурор посилається на наданий НДСЛ «Охматдит» розрахунок фактичних витрат (надалі - Розрахунок) пацієнтки ОСОБА_2 , яка знаходилася на стаціонарному лікування НДСЛ «Охматдит» з 28.07.2022 року по 05.08.2022 року де їй були надані перелічені в цьому розрахунку медичні послуги.

Не погоджуючись з твердженнями позивача, відповідач звертав увагу суду на наступне.

На долученому до позовної заяви Розрахунку зазначається, що він являється Додатком № 1. Однак, серед інших матеріалів долучених до позовної заяви незрозуміло до якого саме документа це є Додатком № 1.

Зазначений Розрахунок підписаний Головним бухгалтером, а не в.о. Генеральним директором. Однак, у долученому до позовної заяви Статуті НДСЛ «Охматдит» не передбачає право підпису фінансових або інших документів підприємства Головним бухгалтером. Не долучений і жодний наказ керівника закладу, щодо наділенням Головного бухгалтера права підпису.

У Розрахунку зазначається надання платних послуг з ціною за одинцю у гривні та кінцеву суму в гривні. Натомість, відповідно до п. 2 розділу 1 Статуту НДСЛ «Охматдит», заклад є державною бюджетною неприбутковою установою. Пунктом 3 розділу III Статуту не передбачено надання НДСЛ «Охматдит» платних послуг.

До долученого Розрахунку позивач не долучає будь-яких затверджених керівником закладу або іншим уповноваженим органом Тарифів на зазначені у Розрахунку послуги. Незрозуміло, якими доказами підтверджується надання тих чи інших послуг, періодичність їх надання, необхідність надання таких послуг, доцільність надання послуги, а зокрема з чого саме формується ціна за од. (грн.)

З наданого Розрахунку не зрозуміло, що наданні медичні послуги зазначені в ньому проведенні саме за кошти державного бюджету, а не за кошти загального фонду бюджету самого Закладу або як передбачено п.5. розділу V Статутом Закладу - власні надходження. Не зрозуміло, чи зазначені в ньому кошти вже витраченні, чи підлягають оплаті на майбутнє. Не долучено жодного бухгалтерського документа про витрачання цих коштів та на що вони були витраченні. Які медикаменти та в якій кількості (шприці, перев`язувальні матеріали, реактиви, тощо ) були закуплені та витраченні. Не надана і історія хвороби потерпілої з призначенням саме цих послуг.

Відповідно до п. 11 розділу IV Статуту, Заклад здійснює свою діяльність відповідно до кошторису, затвердженого Уповноваженим органом управління. До позовної заяви позивачем або прокурором не додано кошторис доходів і видатків з якого було б видно надання послуг за плату та відображення повного переліку певного виду робіт, послуг. Оскільки саме кошторис є головним плановим документом бюджетної установи, без якого витрачання бюджетних коштів стає нецільовим.

До позовної заяви також не додано жодної калькуляції, як первинного документа на послуги зазначені у Розрахунку представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу, а також на виконання робіт і послуг. Первинними документами, що підтверджують собівартість послуги, є документи, які підтверджують витрати за кожною статтею калькуляції.

З розрахунку вбачається, що надані послуги є платними, оскільки зазначається ціна за одинцю у гривні та кінцева сума у гривні. Однак позивачем не долучається Тарифи на такі послуги, які б були належним чином затвердженні керівником Закладу у наказі про затвердження Положення та тарифів на певні платні чи безоплатні послуги, Затверджений тариф у розмірі 2 727,55 грн., за один Ліжко/день, за якою формулою була розрахована загальна середня вартість одного Ліжко/дня.

Не вбачається із зазначеного Розрахунку і вартість одиниці послуги, як вартість визначеної законодавством одиниці кінцевого продукту/результату надання медичного обслуговування, (пролікованого випадку, лабораторного тесту тощо); загальна (повна) вартість, як вартість усіх ресурсів, що використовуються закладом охорони здоров`я для виробництва послуги з медичного обслуговування, у тому числі з прямими і непрямими витратами; одиниця послуг, як визначена законодавством одиниця кінцевого продукту/результату надання медичного обслуговування у стаціонарних або амбулаторних умовах, для якої встановлюються тарифи оплати; прямі витрати, як вартість виробничих ресурсів (персоналу, лікарських засобів тощо), які безпосередньо пов`язані з виробництвом медичної послуги та, за даними бухгалтерського обліку, можуть бути безпосередньо віднесені до об`єкта витрат (структурного підрозділу/відділення закладу охорони здоров`я, послуги або конкретного пацієнта).

У наданому Розрахунку зазначається така послуга, як «Закрита репозиція перелому діафіза великогомілкової кістки, МОС АЗФ ЦХО рани с/3 правої гомілки. ПХО в/Злівої гомілки» із зазначенням ціни у розмірі 27 652, 46 грн. Натомість, не зазначається з чого складається така сума, її розрахунок, затратні матеріали та витраченні матеріали на таку послугу, тощо.

У Постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2107р., № 1075 «Про затвердження Методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування» зазначається, що ця Методика визначає методологію та порядок обліку фактичних витрат закладів охорони здоров`я у зв`язку з наданням послуг з медичного обслуговування (далі - медичні послуги), які враховуються під час розрахунку єдиних тарифів та коригувальних коефіцієнтів на медичні послуги.

Методика спрямована на забезпечення стандартизації та уніфікації підходів до обліку витрат у закладах охорони здоров`я та встановлення базових принципів універсальної національної системи розрахунку вартості послуг з медичного обслуговування, фінансування яких забезпечується за рахунок бюджетних коштів. У рамках Методики врегульовані основні методологічні аспекти процесу обліку витрат на основі методу стандартного аналізу витрат шляхом їх покрокового розподілу "зверху донизу".

Пунктом 5 Методики передбачає Метод покрокового розподілу витрат "зверху донизу" передбачає проведення економічних розрахунків, результатом яких є розподіл усіх витрат закладу охорони здоров`я (як прямих, так і непрямих) - від адміністративних та допоміжних підрозділів (центрів витрат) до основних клінічних відділень (центрів витрат), для яких розраховується кінцева середня вартість одиниці медичної послуги (виписаний пацієнт, ліжко-день у стаціонарному відділенні лікарні, амбулаторне відвідування тощо) на основі критеріїв розподілу витрат, перелік та порядок застосування яких визначаються МОЗ.

Підсумовуючи наведене вище, позивачем та прокурором не обґрунтована стягнення з ОСОБА_1 , суму коштів в розмірі 59 526, 03 грн. та не надають жодних доказів отримання цих послуг потерпілою.

На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Вишгородською окружною прокуратурою Київської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12022111150000837 від 29.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 11.07.2023 у справі № 363/3183/22 (провадження № 1-кп/363/365/23), який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, в питанні чи мали ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду встановлено, що 28 липня 2022 року приблизно о 20 годині водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «г», 2.9 «б» Правил дорожнього руху України, які регламентують:

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «І» - під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

п. 2.9. Водієві забороняється: «а» - керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

керував технічно справним мотоциклом марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без мотошолому та здійснював рух по проїжджій частині вул. Калина у напрямку вул. Центральної в с. Абрамівка Вишгородського району Київської області.

Проїжджаючи ділянку проїжджої частини АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 , діючи необережно, а саме проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який регламентує: п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху, яку йому становила малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух на велосипеді марки «Ardis Fold» в зустрічному напрямку та зупинилась на проїжджій частині вулиці, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на що у нього не було перешкод технічного характеру і при русі в зазначеному напрямку, під час гальмування, перекинувся та здійснив наїзд мотоциклом марки «Мінськ ММВ 33112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ОСОБА_2 , яка перебувала в статичному положенні на проїжджій частині вулиці поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому діалізу правої великогомілкової кістки; уламкового перелому правової малогомілкової кістки в проксимальній третині; забійної рани (по передньо- латеральній поверхні середньої третини правої гомілки); забійної рани (по передньо-медіальній поверхні лівої гомілки в верхній третині); саден (під лівим оком, епігастральна ділянка), які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Допущені водієм. ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.9 «б», п. 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв 'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно- небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми необмеженими діями, що виразилися в порушенні вимог п. 2.9 «б», п.12.3 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 cm. 286-1 КК України, тобто у порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

На час розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, прокурором не заявлявся.

Як убачається з відповіді Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» за №3808/02.1-10/-24 від 09.12.2024: «Пацієнтка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні ортопедії та травматології з 28.07.2022 по 05.08.2022 - 8 ліжко/днів. Розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого становить: 59 526, 03 грн, без ПДВ. Надані медичні послуги проведені за кошти державного бюджету.» (а.с.15)

Згідно Виписного епікрізу №6655 від 05.08.2022 пацієнтки ОСОБА_2 , вбачається наступна інформація: «Знаходилась на лікуванні з 28.07.2022 по 05.08.2022. Анамнез хвороби: травма 28.07.2022 приблизно о 21:00 в АДРЕСА_1 отримала травму внаслідок ДТП (Зі слів батьків на місці пригоди прибула поліція та КШД) з мотоциклом (марку та номер батьки не знають) КШД доставлена до відділення екстреної медичної допомоги ОХМАТДИТ. Діагноз: Перелом тіла великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки (будь-якої частини). Відкритий уламковий перелом с/З обох кісток правої гомілки зі зміщенням відламків GA ІІ MOC стержневим АЗФ. Рана по передньо-медіальній поверхні лівої гомілки, ссадна. Проведена операція: 29.07.2022. код процедури хірургічної операції: 47564400, № операції 491. Назва хірургічної операції: Закрита репозиція перелому діафіза великогомілкової кістки.» (а.с.18)

У Розрахунку фактичних витрат міститься перелік медичних послуг, які були надані пацієнтці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (історія хвороби №6655), що знаходилась на стаціонарному лікуванні в НДСЛ «Охматдит» МОЗ України у відділенні ортопедії та травматології з 28.07.2022 по 05.08.2022, загальна сума яких склала 59 526,03 грн. (а.с.16-17)

Як убачається з відповіді Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» за №29/02.1-10/-25 від 03.01.2026, вартість одного ліжко-дня, відповідно до проведеного розрахунку фактичних витрат становить 2727,55 грн.; на поточну дату витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 в добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодовано. НДСЛ «Охматдит» не зверталася до суду про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на відповідну суму витрат, понесених Лікарнею та не має можливості звернутися до суду з відповідною заявою. НДСЛ «Охматдит» є державним закладом охорони здоров`я лікувально- профілактичного профілю, заснований на державній власності, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Надані медичні послуги проведені за кошти державного бюджету. Кошти за програмою медичних гарантій від Національної служби здоров`я України до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України не надходили, у зв`язку з відсутністю договірних відносин.

Отже, лікування пацієнтки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стаціонарному лікуванні у вищезазначені періоди пов`язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.07.2022.

Станом на день розгляду справи витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 в добровільному порядку відповідачем не відшкодовано.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч.3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно із ч.3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко - дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», яким встановлено, що статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до п. 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Стягнені в установленому порядку кошти незалежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку)

Згідно зі статутом, Національна дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит" МОЗ України є державним закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснованим на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і є підзвітним йому.

Заклад є державною бюджетною неприбутковою установою, уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України.

Заклад утворений з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я, що передбачає задоволення потреб населення у медичних послугах: реалізацію права на життя та охорону здоров`я, забезпечення рівного доступу до високоякісної медичної допомоги незалежно від місця проживання та соціального статусу людей.

Таким чином, у період проходження стаціонарного лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 . Національна дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит" фінансувалась за рахунок бюджетних коштів.

За таких обставин, суд визнає, що розрахунок фактичних витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 , наданий НДСЛ "Охматдит" складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» та визнає його належним та допустимим доказом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що витрати, понесені Національною дитячою спеціалізованою лікарнею "Охматдит" на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 , від злочину в сумі 59 526, 03 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 шляхом їх зарахування до державного бюджету на розрахунковий рахунок UA048201720343130001000016859, МФО 820172, ГУ ДКСУ в м. Києві.

Стаття 12 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Доказами являються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків. (ст.76 ЦПК України).

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що витрати на стаціонарне лікування потерпілого підтверджені належними та допустимими доказами, а обов`язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати відповідні витрати прямо передбачений ст.1206 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач, на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з вказаним позовом звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 22, 82, 1206, 1166 ЦК України, ст. 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави в особі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення малолітньої ОСОБА_2 в сумі 59 526, 03 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень, три копійки) із зарахуванням коштів до державного бюджету на розрахунковий рахунок: UA048201720343130001000016859, МФО 820172, ГУ ДКСУ в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у сумі 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 01 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура Київської області (код ЄДРПОУ: 02909996; адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 5; e-mail: vyshgorod@kobl.gp.gov.ua; електронний кабінет в ЄСІТС 02909996)/

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 )

Повний текст рішення складено 23 березня 2026 року.

Суддя І.В.Коваленко