Рішення № 137949857, 06.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15251/20

Провадження №: 2/755/8907/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Бережну Я.С. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» про захист прав споживачів.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму еквіваленту на дату прийняття рішення судом 5 964,48 Євро, у тому числі 4 142,00 Євро страхової виплати; 1 822,48 Євро 4% річних інвестиційного доходу за весь строк дії договору добровільного страхування життя.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 31 березня 2009 року між сторонами було укладено Договір добровільного страхування життя №002259/0309-3 (далі - Договір) на умовах визначених в «Правилах добровільного страхування життя», які було затверджено 22 червня 2004 року Головою Правління ЗАТ «Страхова компанія «Планета страхування». Відповідно до умов вказаного Договору відповідач при настанні страхового випадку брав на себе зобов`язання виплатити страхову суму позивачу чи іншим особам, що визначені Позивачем, або на користь якого/их укладений Договір, а позивач зобов`язувався сплачувати страхові платежі (внески, премії) у встановлені відповідачем терміни та виконувати інші умови Договору. Крім того, суттєвими умовами договору було визнано наступні умови: нетто-тариф (вказаний у долях від страхової суми) 0,022300 (п.п.7.1.); гарантована страхова сума 16355,00 Євро (п.п.7.1.); нарахування річного інвестиційного доходу в розмірі 4% (п.п.7.1.); строк дії договору страхування 30 років (п.п. 12.2.). 09 вересня 2012 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору (додаток 3) за якою були змінені наступні суттєві умови: нетто-тариф склав (вказаний у долях від страхової суми) 0,1231713 (п.7.1.); гарантована страхова сума склала 4 142,00 доларів Євро (п.7.1.); строк дії договору страхування склав 10 років та 6 місяців (п. 12.2.). Термін дії Договору (страхового захисту) закінчився 10 березня 2020 року. 22 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати страхової суми передбаченої п.п.7.1. Договору, до якої долучив всі документи, необхідні для здійснення виплата страхової суми. До заяви було додано копії договору добровільного страхування життя та всі інші необхідні документи, передбачені п. 10.2 Договору, однак заяву було залишено без відповіді та задоволення. Згідно із п. 9.4.3. Правил добровільного страхування життя з додатковими ризиками, затвердженими Головою правління ЗАТ «Страхова компанія «Планета Страхування» від 22 червня 2004 року, при настанні страхового випадку протягом 15 днів, не враховуючи вихідних та святкових днів із дня підписання страхового акту прийняти рішення про страхову виплату або про відмову у страховій виплаті. Страховий акт складається протягом 15 днів з дня отримання документів, що необхідні для здійснення страхової виплати. 28 липня 2020 року останній день складення страхового акту, 18 серпня 2020 року останній день прийняття рішення відповідачем про виплату чи відмову у виплаті страхової суми. Згідно із п. 10.5 договору страхова виплата здійснюється протягом 15 днів не враховуючи вихідних та святкових днів, з дня прийняття рішення про страхову виплату. 08 вересня 2020 року є останнім днем виплати страхової суми. Представник позивача зазначає, що на цей час відповідачем не складено страховий акт, не прийнято рішення про виплату чи відмову у виплаті страхової суми та не виплачено страхову суму. Позивачем виконано всі умови Договору добровільного страхування життя №002259/0309-3 від 31 березня 2009 року та додаткової угоди від 09 вересня 2012 року до договору добровільного страхування життя №002259/0309-3. Позивачем, згідно квитанцій про сплату страхових внесків за договором добровільного страхування №002259/0309-3 було сплачено загальну суму 67 934,53 грн, що станом на день внесення кожного страхового платежу за курсом НБУ, еквівалентно 5 010,87 Євро. Згідно із п. 7.1 Договору добровільного страхування життя гарантований розмір інвестиційного доходу, що використовується при розрахунку страхової суми, складає 4% річних. На думку представника позивача страхова виплата повинна скласти 5 964,48 Євро.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» копію ухвали суду про відкриття провадження в справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверти з неодноразово направленими на адресу відповідача документами - копією ухвали суду про відкриття провадження та додатками повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 58-60).

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 31 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» було укладено Договір добровільного страхування життя №002259/0309-3 на умовах визначених в «Правилах добровільного страхування життя», які було затверджено Головою Правління ЗАТ «Страхова компанія «Планета страхування» 22 червня 2004 року (а.с.6-8).

Відповідно до умов вказаного Договору відповідач при настанні страхового випадку брав на себе зобов`язання виплатити страхову суму позивачу чи іншим особам, що визначені Позивачем, або на користь якого/их укладений Договір, а позивач зобов`язувався сплачувати страхові платежі (внески, премії) у встановлені відповідачем терміни та виконувати інші умови Договору (п. 1.1.).

Об`єктом договору страхування є майнові інтереси, пов`язані із життям Страхувальника або Застрахованої особи відповідно до умов, зазначених у «Правилах добровільного страхування життя», які затверджено Головою Правління ЗАТ «Страхова компанія «Планета страхування» 22 червня 2004 року (п. 2.1.).

Страхова сума та страхові премії (внески, платежі) можуть бути визначені у будь-якій валюті (п. 5.1.). За даним Договором страхування страхові суми та страхові платежі визначені у євро (п. 5.2.). Страхувальник відповідно до чинного законодавства України вносить страхові платежі у валюті України - гривні (п. 5.3.).

У п. 6.1. Договору сторони передбачили, що страховим випадком за основним страхуванням життя є: дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії страхового захисту (п.п.6.1.1.); природна смерть застрахованої особи під час страхового захисту (п.п.6.1.2.); смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку під час дії страхового захисту (п.п.6.1.3.). Не визнаються страховими випадки, зазначені у «Правилах страхування» (п. 6.2.).

У п. 7.1. Договору сторони передбачили, що страхова сума за страховими випадками, що вказані у пункту 6.1. встановлюється окремо для кожної застрахованої особи на підставі нетто-тарифу, визначеного згідно з Програмою «Страхування на випадок дожиття та смерті «Правила страхування») залежно від статі та віку застрахованої особи. Умовами договору було визнано наступні умови: нетто-тариф (вказаний у долях від страхової суми) 0,022300 (п.п.7.1.); гарантована страхова сума 16 355,00 Євро (п.п.7.1.); нарахування річного інвестиційного доходу в розмірі 4% (п.п.7.1.).

Строк дії договору страхування 30 років (п.п. 12.2.).

09 вересня 2012 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору (додаток 3) за якою були змінені наступні суттєві умови: нетто-тариф склав (вказаний у долях від страхової суми) 0,1231713 (п.7.1.); гарантована страхова сума склала 4142,00 доларів Євро (п.7.1.); строк дії договору страхування склав 10 років та 6 місяців (п. 12.2.) (а.с.14).

Головою правління ЗАТ «Страхова компанія «Планета Страхування» 22 червня 2004 року затверджені Правил добровільного страхування життя з додатковими ризиками (а.с.9-13)

Згідно із п. 9.4.3. Правил добровільного страхування життя з додатковими ризиками при настанні страхового випадку протягом 15 днів, не враховуючи вихідних та святкових днів із дня підписання страхового акту прийняти рішення про страхову виплату або про відмову у страховій виплаті. Страховий акт складається протягом 15 днів з дня отримання документів, що необхідні для здійснення страхової виплати.

Позивач сплачував страхові внески, що підтверджується банківськими квитанціями. Згідно цих квитанцій про сплату страхових внесків за договором добровільного страхування №002259/0309-3 було сплачено загальну суму 67 934,53 грн, що станом на день внесення кожного страхового платежу за курсом НБУ, еквівалентно 5 010,87 Євро (а.с.15-29).

22 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати страхової суми передбаченої п.п.7.1. Договору страхування та пункту 1 Додаткової до Договору страхування, а саме гарантованої страхової суми у розмірі 4 142 Євро. До заяви були додані копії договору добровільного страхування життя та всі інші необхідні документи, передбачені п. 10.2 Договору (а.с.30-32).

Вказану заяву позивача залишено без відповіді та задоволення.

28 липня 2020 року останній день складення страхового акту, 18 серпня 2020 року останній день прийняття рішення відповідачем про виплату чи відмову у виплаті страхової суми. Згідно із п. 10.5 договору страхова виплата здійснюється протягом 15 днів не враховуючи вихідних та святкових днів, з дня прийняття рішення про страхову виплату. 08 вересня 2020 року є останнім днем виплати страхової суми.

Позивач зазначає, що на теперішній час відповідачем не складено страховий акт, не прийнято рішення про виплату чи відмову у виплаті страхової суми та не виплачено страхову суму. Позивачем виконано всі умови Договору добровільного страхування життя №002259/0309-3 від 31 березня 2009 року та додаткової угоди від 09 вересня 2012 року до договору добровільного страхування життя №002259/0309-3.

Згідно із п. 7.1 Договору добровільного страхування життя гарантований розмір інвестиційного доходу, що використовується при розрахунку страхової суми складає 4% річних.

Відповідно до наведеного у позові розрахунку, розмір інвестиційного доходу має складати: 4142,00 Євро (гарантована страхова сума) х 4% (річних інвестиційного доходу) х 11 років (строк дії договору) = 1 822,48 Євро. Загальний розмір страхової виплати складає 5964,48 Євро (4142,00 Євро (гарантована страхова сума) + 1 822,48 Євро (розмір інвестиційного доходу).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

В Дигестах, наприклад, вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах). Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору).

У частині першій статті 981 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час укладення договору) добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час укладення договору) страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов`язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов`язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов`язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України «Про страхування» в редакції, чинній на час укладення договору).

Відповідно до ч.1-3 статті 9 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час укладення договору) страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час укладення договору) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Випадки, за умови настання яких страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, були передбачені у частині першій статті 991 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати можуть бути передбачені договором страхування (частина друга статті 991 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі № 6-101цс11 зроблено висновок, що «обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає».

Грошові зобов`язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов`язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов`язань (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час укладення договору).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зазначено, що: «формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 зазначає, що ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» не виконало умов Договору добровільного страхування життя №002259/0309-3 від 31 березня 2009 року. У зв`язку із закінченням строку дії договору позивач має право на гарантовану страхову суму у розмірі 4 142,00 доларів Євро та гарантований розмір інвестиційного доходу 4% річних. На думку позивача страхова виплата повинна скласти 5 964,48 Євро.

Судом установлено, що 31 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» було укладено Договір добровільного страхування життя №002259/0309-3 на умовах визначених в «Правилах добровільного страхування життя», які було затверджено Головою Правління ЗАТ «Страхова компанія «Планета страхування» 22 червня 2004 року.

У п. 6.1. Договору сторони передбачили, що страховим випадком за основним страхуванням життя є: дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії страхового захисту (п.п.6.1.1.); природна смерть застрахованої особи під час страхового захисту (п.п.6.1.2.); смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку під час дії страхового захисту (п.п.6.1.3.). Не визнаються страховими випадки, зазначені у «Правилах страхування» (п. 6.2.).

09 вересня 2012 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору (додаток 3) за якою були змінені наступні суттєві умови: нетто-тариф склав (вказаний у долях від страхової суми) 0,1231713 (п.7.1.); гарантована страхова сума склала 4142,00 доларів Євро (п.7.1.); строк дії договору страхування склав 10 років та 6 місяців (п. 12.2.).

Також судом установлено, що згідно квитанцій про сплату страхових внесків за договором добровільного страхування №002259/0309-3 позивачем було сплачено загальну суму 67 934,53 грн, що станом на день внесення кожного страхового платежу за курсом НБУ, еквівалентно 5 010,87 Євро.

22 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати страхової суми передбаченої п.п.7.1. Договору страхування та пункту 1 Додаткової до Договору страхування, а саме - гарантованої страхової суми у розмірі 4 142 Євро. До заяви були додані: копії договору добровільного страхування життя та всі інші необхідні документи, передбачені п. 10.2 Договору. Заяву позивача залишено без відповіді та задоволення.

Суд враховує, що у зв`язку із настанням страхового випадку - дожиттям застрахованої особи до закінчення терміну дії страхового захисту, позивач має право на виплату гарантованої страхової суми та інвестиційного доходу, нарахованого на цю суму.

За змістом пункту 7.1 Договору добровільного страхування життя гарантований розмір інвестиційного доходу, що використовується при розрахунку страхової суми складає 4% річних.

Відповідно до наведеного у позові розрахунку розмір інвестиційного доходу має складати: 4142,00 Євро (гарантована страхова сума) х 4% (річних інвестиційного доходу) х 11 років (строк дії договору) = 1 822,48 Євро.

Суд частково не погоджується із наведеним розрахунком, оскільки з урахуванням умов Додаткової угоди від 09 вересня 2012 року до Договору строк дії договору страхування склав 10 років та 6 місяців (п. 12.2.). Таким чином розмір інвестиційного доходу має складати: 4142,00 Євро (гарантована страхова сума) х 4% (річних інвестиційного доходу) х 10,5 років (строк дії договору) = 1 739,64 Євро.

Загальний розмір страхової виплати складає 5 881,64 Євро (4142,00 Євро (гарантована страхова сума) + 1 739,64 Євро (розмір інвестиційного доходу).

За наведених обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 5 881,64 Євро.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» про захист прав споживачів шляхом стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» на користь ОСОБА_1 страхової виплати у розмірі 5 881,64 Євро.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір». Судом задоволено позовні вимоги у розмірі 5 881,64 Євро, що складає 98,61% від заявлених до стягнення. Тому з ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1 952,69 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача витрати з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 4 500,00 грн.

У пункті 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених витрат позивач надав: попередній розрахунок судових витрат, згідно з яким розмір судових витрат складає 4 500 грн (вивчення документів та надання консультації 1 000 грн; підготовка позовної заяви до ПАТ «СК «Планета страхування» 3 500 грн) (а.с.41); договір про надання правової допомоги № 43 від 11 червня 2020 року, вчинений між АО «Вокс Лекс» та ОСОБА_1 (а.с.42-45); додаткову угоду від 03 серпня 2020 року до договору про надання правової допомоги № 43 від 11 червня 2020 року, згідно з якою сторони домовились, що розмір гонорару складає 4 500,00 грн (вивчення документів та надання консультації 1 000 грн; підготовка позовної заяви до ПАТ «СК «Планета страхування» 3 500 грн) (а.с.46); акт виконаних робіт від 09 вересня 2020 року згідно з яким виконана така робота: вивчення документів та надання консультації 1 000 грн; підготовка позовної заяви до ПАТ «СК «Планета страхування» 3 500 грн (а.с.47); меморіальний ордер від 15 червня 2020 року № 2PL288141 на суму 4500,00 грн (а.с.48).

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

(ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Суд вважає доведеними витрати позивача на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн, тому з ПрАТ «Страхова компанія «Планета страхування» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 437,45 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 6, 8, 9, 19, 25 Закону України «Про страхування», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 526, 533, 979, 981, 991 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» (ЄДРПОУ 32827253, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11) про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» на користь ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 5881,64 Євро та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 437,45 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 952,69 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: