Рішення № 137948842, 13.05.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/118/26

№ 2/207/1136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1113689 від 11 листопада 2023 року у розмірі 133899 (сто тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1113689, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 25000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 21062024. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1113689 від 11 листопада 2023 року.

Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 133899 (сто тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. з яких: 24999,00 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 108900 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

Тому, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.

16 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 65-70), в якому він зазначив, що частково визнає позовні вимоги у розмірі 50000 грн. 00 коп. виходячи з того, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 108900 грн. 00 коп. не є співмірною сумі кредиту у 25000,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, нарахованих позивачем, підлягає зменшенню до розміру отриманих ним кредитних коштів, а саме зі 108900 грн. 00 коп. до 25000 грн. 00 коп.

Стосовно вимог про стягнення витрат на правничу допомогу вважає, що є підстави для зменшення суми стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу з 8000 грн. до 2000 грн., оскільки така сума буде відповідати вимогам співмірності.

Позовні вимоги АТ «Універсал Банк» просить задовольнити частково, стягнути заборгованість за кредитним договором № 1113689 від 11 листопада 2023 року в розмірі 50000 грн. 00 коп., витрати на професійно-правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

24 квітня 2026 року від представника позивача на адресу Південного районного суду міста Кам`янського надійшла відповідь на відзив (арк. с. 78-80), в якій зазначив, що позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором, зокрема.

Щодо умов надання кредиту.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Додаток №1 до Договору (Графік платежів) визначає чіткий перелік термінів (дат) повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 9.8 Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що:

перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;

він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися;

Підписання кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису) підтверджує належне волевиявлення Позичальника та факт отримання повної та вичерпної інформації про кредит. Без проходження процедури ідентифікації, входу до Особистого кабінету та підтвердження електронним підписом укладення договору було б неможливим.

Відповідно до п. 1.5. Договору - Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п. 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, п. 1.5.2. Знижена процентна ставка 0.99 % в день та застосовується відповідно до передбачених Договору умов.

Пунктом 3.1 договору прямо передбачено, що проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом за методом «факт/факт».

Отже, сторони ще на момент укладення договору погодили можливий обсяг процентів та загальну вартість кредиту.

Неналежне або поверхове ознайомлення Позичальника з умовами договору не може покладатися на Позивача та не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Проценти за кредитом є не санкцією чи відповідальністю, а платою за користування коштами протягом погодженого сторонами строку.

Сам по собі високий розмір процентної ставки не є підставою для визнання її незаконною, якщо вона прямо погоджена сторонами та не заборонена законом на момент укладення договору.

Посилання Відповідача на загальні принципи справедливості та добросовісності не можуть нівелювати принцип свободи договору, якщо відсутні докази порушення імперативних норм законодавства або доведений факт введення споживача в оману, чого у цій справі не встановлено.

Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ІІК України та у порядку, визначеному умовами Договору.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що заявлена сума витрат у розмірі 8000,00 грн. є непропорційною, надмірною або такою, що не відповідає ринковій вартості правничих послуг. Самі по собі посилання на загальні правові позиції Верховного Суду та ЄСПЛ без конкретного економічного чи фактичного обґрунтування неспівмірності витрат не можуть бути підставою для їх зменшення.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. є реальними, необхідними, підтвердженими належними доказами та співмірними із характером і обсягом наданої правової допомоги, у зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

TOB «ФК «Кредит-Капітал» позовні вимоги підтримує в повному обсязі, росить їх позовні вимоги задовольнити.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 11 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , через інформаційно-телекомунікаційну систему, було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1113689 (арк. с. 10-13).

Як вбачається з договору, ним визначено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає відповідачу кредит в розмірі 25000,00 грн., на строк 350 днів (пункт 1.4), а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить п. 10 договору реквізити та підписи сторін.

Згідно з умовами договору загальний розмір наданого кредиту становить 25000 грн. (пункт 1.3); тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована (пункт 1.5); розмір процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору; знижена процентна ставка 0.99% в день застосовується, якщо споживач до 06.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу.

Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом (пункт 3.1); у разі затримання сплати частини кредиту або процентів щонайменше на один календарний місяґць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування (пункт 5.4).

Якщо позичальник не скористався правом користування кредитом за зниженою процентною ставкою застосовується стандартна процентна ставка, при цьому це не є зміною процентної ставки у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту з цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (пункт 1.5.2).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 350 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; строк договору є рівним строку кредитування (пункт 1.4).

Підписанням 11 листопада 2023 року договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Без вчинення вказаних дій по попередньому наданню особистих даних для оформлення договору про надання фінансового кредиту, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 25000 грн. на картку маска-картки № НОМЕР_1 позивачем надано лист за вих. № 20251020-5768 від 20.10.2025 ТОВ «Пейтек».

Згідно довідки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що 11.11.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дійсно надійшов платіж у сумі 25000 грн. 00 коп. (арк.с. 53).

21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 21062024. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1113689 від 11 листопада 2023 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору Факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, до «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 1113689 від 11 листопада 2023 року року укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 133899 (сто тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. з яких: 24999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 108900 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є правонаступником ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з Відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону №675-VIII, (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту), передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних ставок, зокрема, «зниженої» в розмірі 0.99% на день у разі користування коштами до 06.12.2023, а також «стандартної» в розмірі 2.2% на день у разі користування коштами понад 25 днів, не свідчить про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки обидві процентні ставки визначено сторонами в договорі як плату за користування коштами в межах строку кредитування, а не у разі прострочення сплати платежів згідно з договором. Заохочення позичальника повернути кошти до 06.12.2023 зменшеною процентною ставкою не є встановлення строку виконання зобов`язання.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Селфі кредит», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 108900 грн. 00 коп. не є співмірною сумі кредиту у 25000,00грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим розмір стягнутих з відповідача процентів підлягає зменшенню і встановленню їх в розмірі тіла кредиту - 25000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги по тілу кредиту у повному обсязі та частково визнає позовні вимоги по процентам, а саме визнає в розмірі 25000 грн. 00 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 49999 грн. 99 коп.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 679/1103/23, та застосована також в численних постановах Дніпровського апеляційного суду, таких як від 04 лютого 2025 року по справі № 206/3515/24, від 12 березня 2025 року по справі №206/1899/24, від 30 травня 2025 року по справі № 172/1308/24, по справі № 696/308/25 від 23 грудня 2025 року та багатьох інших.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору (арк.с. 35 зворот) та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (арк.с. 31).

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 37,34 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 994,14 грн. судового збору (2662,40 * 37,34% = 994,14 грн.). Витрати на професійну правничу допомогу слід розподілити за правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 37,34 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 2987,20грн. витрат на професійну правничу допомогу (8000,00 * 37,34% = 2987,20).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, р/р НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 1113689 від 11 листопада 2023 року у розмірі 49999 грн. 99 коп.., яка складається з: 24999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25000,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, р/р НОМЕР_4 , банк АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) суму сплаченого судового збору в розмірі 994,14 грн., та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2987,20грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Юрченко