Ухвала суду № 137948746, 02.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

02.04.2026 Справа №607/15127/21 Провадження №6/607/64/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа у справі № 607/15127/21,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (далі ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС»)звернулося до суду із заявою, в якій просить замінити стягувача у виконавчому листі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у цивільній справі № 607/15127/21 з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його правонаступника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43513923; адреса: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, буд. 28-А); видати ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у цивільній справі № 607/15127/21.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (далі Позичальник, Відповідач) звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк, Позивач) з метою отримання банківських послуг. 19 липня 2019 року між Позичальником та Банком був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого Позичальнику було надано кредит із сплатою процентів за користування ним. Позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

20 жовтня 2021 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив рішення у цивільній справі № 607/15127/21 за позовом Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

11 липня 2022 року судом видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № б/н від 19 липня 2019 року, укладеним між Банком та Позичальником.

Відтак покликаючись на ст. ст. 202, 509, 510, 512, 514, 516 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. ст. 55, 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), правові висновки Верховного Суду, представник заявника зазначає, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будьякій стадії процесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року відбулась заміна кредитора у матеріальних правовідносинах за кредитним договором № б/н від 19 липня 2019 року, укладеним між Банком та Позичальником, а так само відбувся перехід прав, що випливають із судових справ, обумовлених кредитними правовідносинами, а тому стягувач у виконавчому листі у цивільній справі № 607/15127/21 підлягає заміні з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» в порядку процесуального правонаступництва.

Щодо видачі дублікату виконавчого листа: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пред`явило виконавчий лист у цивільній справі № 607/15127/21 до примусового виконання. Тернопільський ВДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ відкрив виконавче провадження № 69866687. 13 березня 2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте ані постанова від 13 березня 2024 року, ані оригінал виконавчого листа у цивільній справі № 607/15127/21 на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надходили, а тому зазначений виконавчий лист не був переданий ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» як новому кредитору відповідно до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року. Таким чином, виконавчий лист у цивільній справі № 607/15127/21 був втрачений.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена 13 березня 2024 року, а відтак трирічний строк на пред`явлення виконавчого листа у цивільній справі № 607/15127/21 не сплив.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист та невиконання судового рішення становить втручання у право на мирне володіння майном, а ця заява подана в межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, є підстави для видачі дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 607/15127/21.

В судове засідання представник заявника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не з`явився, у прохальній частині поданої заяви просив розглядати заяву без його участі.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлялися.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд проаналізувавши зміст заяви, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 липня 2010 року в розмірі 21 374 (двадцять однієї тисячі триста сімдесят чотири),50 гривень та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість),78 гривень сплаченого судового збору.

12 липня 2022 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримав виконавчий лист у справі № 607/15127/21.

Виконавчий лист, виданий 11 липня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/15127/21 перебував на виконанні у Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції та був повернутий державним виконавцем, що вбачається із постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 69866687 13 березня 2024 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). В цій постанові зазначено про те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 13 березня 2027 року.

Вищенаведене узгоджується із Інформацією про виконавче провадження від 08 січня 2026 року у ВП № 69866687.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № б/н від 19 липня 2019 року, укладеним між Банком та Позичальником, що також підтверджується Витягом з реєстру боргових зобов`язань№ 4 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, актом № 4 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 4 від 10 вересня 2025 року за Договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року.

За встановлених обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи-правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Водночас Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року, справа № 2-85/11, звернув увагу на те, що: «Суди не врахували, що процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, однак коли таке виконавче провадження закінчено (як у справі, яка переглядається) та відсутні підстави для його відновлення, то досягнення цієї процесуальної мети неможливе.

Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців

Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14».

Також у постанові від 22 січня 2025 року, справа № 207/3019/17, Верховний Суд виснував про те, що, якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження№ 14-197цс21, пункти 127- 130).

Суд беззаперечно встановив та описав вище, що виконавче провадження № 69866687 стосовно боржника ОСОБА_1 , яке перебувало на виконанніу Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції завершено. Виконавчий лист повернутий державним виконавцем згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 69866687 від 13 березня 2024 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна); виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 13 березня 2027 року.

Отож, за встановлених обставин, оскільки виконавчий документ повернуто АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 13 березня 2024 року у зв`язку із відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, то строк його пред`явлення до виконання, з урахуванням положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», після переривання встановлюється з дня його повернення та, у виниклих правовідносинах, триває до 13 березня 2027 року.

На підставі Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року відбулась заміна кредитора у матеріальних правовідносинах за кредитним договором № б/н від 19 липня 2019 року, укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , а тому стягувач у виконавчому листі у цивільній справі № 607/15127/21 підлягає заміні з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» в порядку процесуального правонаступництва.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 607/15127/21.

Підпунктом 17.4) п. 17 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: "єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено".

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4. розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10".

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18) зазначено, що: "при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2009 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 на користь КС "Наші люди" не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до КС "Наші люди" не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що відповідно до статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять. За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції".

Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 1519/2-4707/11, провадження № 14-21цс24).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд встановив, що виконавче провадження № 69866687 13 березня 2024 року завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), виконавчий документ повернуто стягувачу, однак він може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 13 березня 2027 року.

Відсутність доказів направлення (вручення) виконавчого документу стягувачу та відсутність його на виконанні у відділі виконавчої служби дає підстави для обґрунтованого висновку, що він був втрачений, зокрема під час його пересилання стягувачу, що є належною підставою для видачі дублікату цього виконавчого документу (постанова Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12).

Отож, за встановлених обставин, оскільки виконавчий документ повернуто АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 13 березня 2024 року у зв`язку із відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, строк його пред`явлення до виконання - до 13 березня 2027 року, а тому заява ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС»про видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі №607/15127/21 підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження» з наступними змінами та доповненнями, ст. ст. 55, 260, 261, 353355, підпунктом 17.4) п. 17 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа у справі № 607/15127/21 задовольнити.

Замінити сторону стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС»(ЄДРПОУ 43513923, адреса: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, буд. 28-А) у виконавчому листі, виданому Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/15127/21 11 липня 2022 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 липня 2010 року в розмірі 21 374 (двадцять однієї тисячі триста сімдесят чотири),50 гривень; стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість), 78 гривень сплаченого судового збору.

Видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2021 року у цивільній справі №607/15127/21 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 липня 2010 року в розмірі 21 374 (двадцять однієї тисячі триста сімдесят чотири),50 гривень; стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість), 78 гривень сплаченого судового збору.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О.Герчаківська