Вирок № 137948692, 03.07.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/530/21

1-кп/458/1/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_7

захисник обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000120 від 07.02.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області, який до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацює, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

встановив:

ОСОБА_7 07.02.2021 в період часу з 04:40 год. до 05:05 год., перебуваючи у с. Верхня Яблунька Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, поблизу будинку № 163 по вул. Олега Ольжича, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виражаючись нецензурними словами, із застосуванням вогнепальної зброї, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, безпричинно вчинив хуліганські дії відносно потерпілих ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, 07.02.2021 близько 04:40 год. ОСОБА_7 пройшов на вул. О.Ольжича, в с. Верхня Яблунька Самбірського району Боринської селищної ради Львівської області та приніс зі собою незареєстровану мисливську рушницю 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» 1956 року випуску з відсутніми номерними позначеннями, що є гладкоствольною вогнепальною зброєю, де знаходились потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку із протиправним перекриттям проїжджої частини дороги с. Верхня Яблунька для руху автомобілів марки «Ауді А6» реєстраційний номер чеської реєстрації НОМЕР_1 та «Ауді А4» реєстраційний номер польської реєстрації WGM HW 41, якими останні направлялись в с. Шандровець Самбірського району Львівської області.

У подальшому ОСОБА_7 , демонструючи особливу зухвалість, тримаючи в руках гладкоствольну мисливську рушницю 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» 1956 року випуску, підійшов до ОСОБА_6 та висловлюючись нецензурною лайкою, повідомив йому про погрозу застосування відносно нього вогнепальної зброї. Незважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_6 реально сприймав погрози та переконував ОСОБА_7 припинити хуліганській дії, той не реагував та, демонструючи повну зневагу до потерпілого, продовжував висловлювати словесні погрози.

У подальшому ОСОБА_7 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на порушення громадського порядку, демонструючи зверхність, вседозволеність та явну неповагу до суспільних норм поведінки, у нічний час, перебуваючи в громадському місці, близько 05:00 год. з відстані близько 10 м здійснив постріл із мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї 16 калібру моделі ТОЗ-БМ з відсутніми номерними позначеннями 1956 року випуску, в напрямку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , спричинивши ОСОБА_5 такі тілесні ушкодження: садно у підлопатковій ділянці справа, садно в проекції нижніх ребер, садно в проекції 6-го ребра по задній пахвовій лінії справа, дві рани на грудях по задньо-пахвовій лінії та середньо-пахвовій лінії в проекції 8 та 9 ребер, рану в надключичній ділянці справа, рану в 2-му міжребер`ї справа, рану у ділянці соска у косому порядку, три рани на задньо-зовнішній поверхні правого плеча, рану на поверхні правого передпліччя. Садна відносяться до легкого тілесного ушкодження, а рани відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. А також спричинив ОСОБА_6 такі тілесні ушкодження: два садна на лівій половині обличчя, рану на зовнішній поверхні лівої вушної раковини, садно в нижній третині лівого передпліччя, садно у верхній третині правого передпліччя, рану на проксимальній фаланзі вказівного пальця лівої руки, садна на тильній поверхні правої кисті, садно на передній поверхні грудей, садно на передньо-внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна, синець та садно на передній поверхні верхньої третини лівого стегна, садно на внутрішній поверхні середньої третини лівої гомілки, які відносяться до лёгких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Такими діями, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив, що у зв`язку з давністю подій, не все точно може пригадати, однак пам`ятає, що події мали місце 07.02.2021 це могло бути в період з 04-05 год. ранку, так як надворі виднілось. У с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області під час бійки він побачив, що б`ють його брата. Він взяв зброю, пригадує, що це була гладкоствольна рушниця, та вистрілив в землю, дріб зрекошетила і потерпілі отримали легкі тілесні ушкодження. Потерпілі поїхали з місця події, рушницю він теж залишив на місці події. Не заперечив стану алкогольного сп`яніння, так як перед подією вживав пиво. Як подитися зі зброєю він знав, бо цього служив в Державній прикордоній службі України. У даний час у вчиненому щиро розкаявся, жалкує про такі свої дії, розуміє, що вчинив незаконно, готовий понести покарання. Повністю визнав цивільні позови потерпілих, розуміє, що необхідно відшкодувати завдану шкоду.

Щиро розкаявся, визнав свою вину, просив призначити мінімальне покарання за ч. 4 ст. 296 КК України, підтримав позицію свого захисника щодо застосування ст. 75, 76 КК України.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд з`ясував, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, не оспорював і правильно розуміє зміст цих обставин. Обвинувачений повністю визнав цивільні позови потерпілих.

Прокурор, захисник обвинуваченого також не оспорювали фактичні обставини, при яких вчинено кримінальне правопорушення. Сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження в суду немає.

Відтак, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечили проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Здійснивши допит у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали цивільних позовів потерпілих, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, які подані стороною захисту, досудову доповідь щодо обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, доведена повністю.

Матеріали кримінального провадження щодо речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, відомості, що характеризують обвинуваченого, подані сторою обвинувачення, були досліджені в судовому засіданні, до зміненого відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України порядку дослідження доказів у справі.

Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке в свою чергу знайшло прояв у тому, що обвинувачений дійсно жалкує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їх наслідки, усвідомлює незаконність своїх дій, готовий понести покарання призначене судом, визнав повністю цивільні позови потерпілих.

Обставиною, яка обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до п. 13 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги характеризуючі відомості щодо обвинуваченого, подані строною обвинувачення, зокрема, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, не працює.

Суд бере до уваги також характеризуючі відомості щодо обвинуваченого, які подала сторона захисту, а саме, позитивну характеристику за місцем проживання, відомості про те, що ОСОБА_7 брав участь в захисті України від агресії російської федерації, отримав бойову травму, має на утриманні двоє малолітніх дітей, співмешканку, яка є матір`ю його дітей, і є студенткою, батько обвинуваченого також ніс військову службу в лавах ЗСУ, отримав 3 кантузії, внаслідок чого став особою з інвалідністю, потребує стороннього догляду.

Приймаючи судове рішення про міру покарання обвинуваченому, суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_7 від 10.10.2021, яка складена провідним інспектором Самбірського РС №2 з питань пробації філії Державна установа "Центр пробації" у Львівській області.

Так, досудовою доповіддю надано обвинуваченому соціально-психологічну характеристику, встановлено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та високий ризик небезпеки небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_7 , історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, оргна пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі не становить небезпеку для суспільства у тому числі окремих осіб, що свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, з застосуванням ст. 75, 76 КК України.

З урахуванням усіх обставин, тяжкості злочину, особи обвинуваченого, обставин, що що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень і не знаходить підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Також суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України, так як обставини справи у своїй сукупності не дають підстав для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Щодо цивільних позовів.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК і при цьому застосовуються норми ЦПК.

Правові підстави стягнення матеріальної та моральної шкоди регламентовані Главою 82 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У цьому кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_5 пред`явив позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином в розмірі 122 000 грн, з яких 22 000 грн - матеріальна шкода, 100 000 грн - моральна шкода.

Обвинувачений ОСОБА_7 цивільний позов визнав повністю.

Наявність шкоди здоров`ю, завданої потерпілому ОСОБА_5 внаслідок вчиненого злочину, учасниками кримінального провадження не оспорюються та не ставиться під сумнів.

Відтак, потерпілий ОСОБА_5 має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка йому завдана протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відтак, з урахуванням викладеного, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, з метою забезпечення належної сатисфакції потерпілому за завдані протиправними діями обвинуваченого, беручи до уваги перебування потерпілого на лікуванні, що спричинило фізичні, душевні страждання, призвело до вимушених змін у його житті, зокрема, неспроможність працювати, понесені витрати на лікування, пошкодження одягу потерпілого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 завданої матеріальної та моральної шкоди підлягають до задоволення повністю в розмірі 122 000 грн.

Також, у цьому кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_6 пред`явив позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином в розмірі 87 000 грн, з яких 12 000 грн - матеріальна шкода, 75 000 грн - моральна шкода.

Обвинувачений ОСОБА_7 цивільний позов визнав повністю.

Наявність шкоди здоров`ю, завданої потерпілому ОСОБА_6 внаслідок вчиненого злочину, учасниками кримінального провадження не оспорюються та не ставиться під сумнів.

Відтак, потерпілий ОСОБА_6 має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка йому завдана протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відтак, з урахуванням викладеного, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, з метою забезпечення належної сатисфакції потерпілому за завдані протиправними діями обвинуваченого, беручи до уваги перебування потерпілого на лікуванні, що спричинило фізичні, душевні страждання, призвело до вимушених змін у його житті, зокрема, неспроможність працювати, понесені витрати на лікування, пошкодження одягу потерпілого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 завданої матеріальної та моральної шкоди підлягають до задоволення повністю в розмірі 87 000 грн.

Щодо речових доказів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є предметом кримінального правопорушення та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що обвинувачений незаконно використав мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» 1956 року, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення скоєно умисно, тому відповідно до вимог ст. 96-1, 96-2 КК України, необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до вказаного речового доказу, шляхом примусового безоплатного вилучення такого у власність держави.

Долю інших речових доказів вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Щодо процесуальних витрат.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № КСЕ-19/114-21/2603 від 19.05.2021 в розмірі 1372,96 грн, експертиза дослідження зброї та боєприпасів до неї № КСЕ-19/114-21/2603 БЛ від 24.05.2021 в розмірі 6864,80 грн, молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/114-21/2608-БД від 24.05.2021 в розмірі 2934,17 грн, балістичної експертизи № 19/114-21/5332-БЛ від 14.04.2021 в розмірі 1307,60 грн, експертизи дослідження зброї та ситуативних обставин пострілу № СЕ 19/114-21/7896-БЛ від 31.05.2021 в розмірі 2402,68 грн, повторної судово-медичної експертизи № 683 від 17.05.2021 в розмірі 2580 грн, комісійної судово-медичної експертизи № 33 від 16.06.2021 в розмірі 1189,03 грн, а всього на загальну суму 18 651,24 грн, підлягають до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ- 19/114-21/2603 БД від 14.05.2021 в розмірі 5614,93 грн, експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу (висновок експерта № СЕ-19/114-21/2596-ФХД в розмірі 1716,20 грн; експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № СЕ-19/114-21/2610-ФХВР від 19.03.2021 в розмірі 1307,60 грн, а всього на загальну суму 8538,73 грн. віднести на рахунок держави, оскільки не підтверджують винуватість обвинуваченого.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» 1956 року, яка є знаряддям вчинення злочину, тому арешт накладений на неї ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 скасуванню не підлягає.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 209) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 210) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 211) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 212) ) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 213) ) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 214-216) ) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 217) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 (Т. 2 а.с. 218) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2021 (Т. 2 а.с. 240-242) - необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Щодо запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2021 підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.05.2021 та визначено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 грн.

У разі внесення застави на ОСОБА_7 було покладено обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

19.04.2021 заставодавець ОСОБА_9 за підозрюваного ОСОБА_7 внесла заставу в розмірі 181 600 грн.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У зв`язку з тим, що обвинувачений порушив запобіжний захід у вигляді застави, існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурор просив змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та звернення застави в дохід держави.

На обґрунтування цього клопотання прокурор вказує на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286 КК України; наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що в судовому провадженні був оголошений розшук обвинуваченого, він два роки ухилявся від суду, з урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 прокурор просить змінити запобіжний захід з застави на тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не в силі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно до п.1, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України прокурор просить не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування ( ОСОБА_7 вчинив насильницькі дії до потерпілих), а також щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Також, на підставі ч. 8 ст. 182 КПК України прокурор просить звернути в дохід держави заставу, сплачену заставодавцем ОСОБА_9 .

Захисник обвинуваченого заперечив проти клопотання прокурора, вважає таке безпідставним, ризики не доведені, оскільки доказів наявності таких прокурор не подав. Обвинувачений не порушув обов`язків в рамках застави, оскільки такі закнічись, після того, як ОСОБА_7 був мобілізований до лав ЗСУ. Просив відмовити в клопотанні прокурора, врахувати відомості, що характеризують обвинуваченого.

Заставодавець ОСОБА_9 в судовому засданні заперечила проти звернення застави в дохід держави. Пояснила, що заставу внесла ОСОБА_7 , який є її сином, ці кошти позичила на шість років і ще досі повертає. У неї на утриманні є неповнолітня дитина, її чоловік, як і син ОСОБА_7 отримали поранення під час несення служби в лавах ЗСУ, потребують догляду, дочка навчається, на що необхідні кошти. Просить повернути їй внесені заставу.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 1, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286 КК України, наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.

Суд встановив, що ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 25.07.2022 судове провадження у цьому кримінальному провадженні було зупинене до звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з військової служби, для проходження якої був призваний за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 78 від 14.03.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , сержант ОСОБА_7 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення.

Суд відновив судове провадження та в подальшому 23.07.2025 судове провадження зупинив та оголосив розшук обвинуваченого ОСОБА_7 .

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 06.05.2026 відновлено провадження у справі, у зв`язку з тим, що в рамках кримінального провадження № 42025142330000107 від 10.10.2025 за ознаками ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим він перебуває в ДУ "Львівська установа виконання покарань № 19", тобто підстави для його розшуку відпали.

З урахуванням наведеного, тяжкості злочину, особи обвинуваченого, який, перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді застави ухилився від суду, був оголошений в розшук, суд дійшов переконання, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, не гарантує запобігання встановленим ризикам і не забезпечить визначеної ст. 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Суд відповідно до ст. 178 КПК України також враховує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, його молодий вік, задовільний стан здоров`я, зокрема з урахуванням отриманих травм внаслідок несення служби в лавах ЗСУ, те, що він неодружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, задовільно характеризується за місцем проживання.

Отже, виходячи з обов`язкових складових, які визначені законодавцем у ч. 1 ст. 194 КПК України, суд встановив наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з застави на тримання під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства щодо потерпілих, стосовно нього у цьому кримінальному провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був ним порушений, тому суд, з урахуванням положень п.1, п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Водночас, суд дійшов висновку, що прокурор не довів наявність правових підстав, визначених ч. 8 ст. 182 КПК України, які б давали підстави для прийняття рішення про звернення в дохід держави застави, яка була сплачена заставодавцем ОСОБА_9 .

Суд з`ясував, що обвинувачений був мобілізований до лав ЗСУ, провадження щодо нього було зупинено, під час чого строк обов`язків, які були на нього покладені відповідно до ст. 194 КПК України в рамках запобіжного заходу у вигляді застави закінчились, відтак ухвала суду в цій частині припинила свою дії і обов`язки вважаються скасованими.

За таких обставин, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення в частині зміни обвинуваченому запобіжного заходу та відмові в частині звернення застави в дохід держави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Керуючись ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100, 174, 182, 183, 200, 373, 374, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Змінити застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 грн, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, та залишити такий без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з моменту взяття його під варту, а саме з 03.07.2026.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_7 строк його попереднього ув`язнення з 07.02.2021 до 19.04.2021 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застава в розмірі 181 600,00 грн, що не була звернена в дохід держави, підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_9 у зв`язку з припиненням дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Застосувати спеціальну конфіскацію до речового доказу мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» 1956 року, яка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, шляхом примусового безоплатного вилучення такої у власність держави.

Речові докази:

-автомобіль марки «ВАЗ 21102», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_3 », що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Стуса, 14 - повернути власнику ОСОБА_10 , жителю АДРЕСА_2 ;

- 10змивів речовини бурого кольору - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-1 гільзу з маркуванням 16; 1 шапку; 6 фрагментів дерев`яної огорожі; 2 уламки дерев`яної огорожі з РБК; 1 уламок дерев`яної огорожі - знищити;

- 1 патрон з пошкодженим капсулем з маркуванням 16 - знищити;

- мобільний телефон «Хіаmі Redmi Note 9» модель М 2003 G15SS, ІМЕІ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за № НОМЕР_6 - повернути власниці ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- куртку червоного кольору із капюшоном «Хіmаnс»; штани джинсові чорного кольору «Vigvgs»; сорочку темно-синього кольору в клітинку червоно-білого кольору «Ovento» - повернути потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- джинси темно-синього кольору із слідами РБК; підштаники чорного кольору із слідами РБК; футболку темно-зеленого кольору із написом "GUESS"; светр термобілизна чорного кольору із слідами РБК; светр різнобарвний із зображенням тигра, куртку балонову чорного кольору із слідами РБК та численними наскрізними та сліпими отворами - повернути потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- металевий предмет неправильної форми діаметром близько 6 мм; металевий предмет неправильної форми діаметром близько 3 мм - знищити;

- мобільний телефон «Huawei» ІМЕІ: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 в якому знаходилися дві сім-картки оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» та «Лайфсел»; матерчасту куртку із капюшоном «Soul of Streets 50»; светр зеленого кольору із капюшоном «Аіг»; джинси чорного кольору «Stanley» - повернути засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стаціонарну картку хворого № 397 на ім`я ОСОБА_5 , конверт із диском з рентгензнімками тіла ОСОБА_5 , з додатками - повернути Львівському регіональному фтизіо-пульмонологічному клінічному лікувально-діагностичному центру, що за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 477;

- стаціонарну картку хворого № 457 на ім`я ОСОБА_5 , стаціонарну картку хворого № 459 на ім`я ОСОБА_6 - повернути КНП "Турківська центральна міська лікарня", що за адресою: с. Завадівка, вул. Військове Містечко, 8А, Самбірський район, Львівська область;

.- металевий предмет округлої форми сірого кольору, який був шляхом хірургічного втручання витягнутий із тіла потерпілого ОСОБА_5 - знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю 16 калібру моделі «ТОЗ-БМ» 1956 року- залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно: 10 змивів речовини бурого кольору; 1 гільзу з маркуванням 16; 1 шапку; 6 фрагментів дерев`яної огорожі; 2 уламки дерев`яної огорожі з РБК; 1 уламок дерев`яної огорожі - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно - 1 патрон з пошкодженим капсулем з маркуванням 16 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно - автомобіль марки «ВАЗ 21102», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_3 » - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно: металевий предмет неправильної форми діаметром близько 6 мм; металевий предмет неправильної форми діаметром близько 3 мм - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно: куртку червоного кольору із капюшоном «Ximanc»; штани джинсові чорного кольору «Vigvgs»; сорочку темно-синього кольору в клітинку червоно-білого кольору «Ovento» - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно: джинси темно-синього кольору із слідами РБК; підштаники чорного кольору із слідами РБК; футболку темно-зеленого кольору із написом «GUESS»; светр термобілизна чорного кольору із слідами РБК; светр різнобарвний із зображенням тигра; куртку балонову чорного кольору із слідами РБК та численними наскрізними та сліпими отворами - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно: мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 9» модель М2003 g15ІІ, IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за № НОМЕР_9 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.02.2021 на майно: мобільний телефон «Huawei» ІМЕІ: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 в якому знаходилися дві сім-картки оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» та «Лайфсел»; матерчасту куртку із капюшоном «Soul of Streets 50»; светр зеленого кольору із капюшоном «Аіг»; джинси чорного кольору «Stanley» - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2021 на майно -металевий предмет округлої форми сірого кольору, який шляхом хірургічного втручання витягнутий із тіла потерпілого ОСОБА_5 - скасувати.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для для проведення експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № КСЕ-19/114-21/2603 від 19.05.2021 в розмірі 1372,96 грн, експертиза дослідження зброї та боєприпасів до неї № КСЕ-19/114-21/2603 БЛ від 24.05.2021 в розмірі 6864,80 грн, молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/114-21/2608-БД від 24.05.2021 в розмірі 2934,17 грн, балістичної експертизи № 19/114-21/5332-БЛ від 14.04.2021 в розмірі 1307,60 грн, експертизи дослідження зброї та ситуативних обставин пострілу № СЕ 19/114-21/7896-БЛ від 31.05.2021 в розмірі 2402,68 грн, повторної судово-медичної експертизи № 683 від 17.05.2021 в розмірі 2580 грн, комісійної судово-медичної експертизи № 33 від 16.06.2021 в розмірі 1189,03 грн, а всього на загальну суму 18 651,24 грн (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня двадцять чотири копійки).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ- 19/114-21/2603 БД від 14.05.2021 в розмірі 5614,93 грн, експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу (висновок експерта № СЕ-19/114-21/2596-ФХД в розмірі 1716,20 грн; експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № СЕ-19/114-21/2610-ФХВР від 19.03.2021 в розмірі 1307,60 грн, а всього на загальну суму 8538,73 грн (вісім тисяч п`ятсот тридцять вісім гривень сімдесят три копійки) віднести на рахунок держави.

Задоволити цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_11 ) матеріальну шкоду в розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень) та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень).

Задоволити цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_12 ) матеріальну шкоду в розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень) та моральну шкоду в розмірі 75 000,00 грн (сімдесят п`ять тисяч гривень).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 03.07.2026.

Суддя ОСОБА_1