Рішення № 137948470, 29.06.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/340/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.06.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кривенко О.В.,

при секретарі Куш О.П.,

представника відповідача Камочкіної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Доманівка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ Бізнес Позика) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 544298-КС-002 від 03 липня 2025 року у загальному розмірі 81912, 00 грн.

В обґрунтування вимог зазначало, що 03 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 544298-КС-002, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

03 липня 2025 року позивачем ТОВ «Бізнес Позика», через посередника ТОВ «ПрофітГід» перераховано відповідачу ОСОБА_1 суму кредиту в розмірі 28000, 00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , тобто ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі.

Однак, відповідач ОСОБА_1 договірні зобов`язання порушив, на виконання умов вказаного договору здійснив лише часткову оплату на загальну суму 10740, 00 грн., у зв`язку з чим станом на 15 лютого 2026 року має заборгованість, яка становить 81 912,00 грн., з яких: 25 600, 00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 38252, 00 грн. сума прострочених платежів по процентах., 4060, 00 грн сума прострочених платежів за комісією, 14000, 00 грн. сума по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

27 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом на подачу відзиву. 12.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача адвоката Камочкіної А.Ю., у якому посилається на те, що відповідач є військовослужбовцем, тому на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважає, що нараховані позивачем прострочені платежі по процентах у розмірі 38252, 00 грн. підлягають списанню, крім того враховуючи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню відсотки нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 14 000, 00 грн. та платежі за комісією у розмірі 4060, 00 грн.

16.06.2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому, не погоджується із доводами та запереченнями викладеними стороною Відповідача у Відзиві на позовну заяву. Представник позивача зазначає, що відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 1%, фіксована, а тому відсотки нараховані правомірно. Також оскільки ТОВ «Бізнес позика» не є банківською установою, отже правомірно

встановила у своїх Кредитних договорах комісію за надання кредиту. Щодо норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник позивача зазначає, у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться саме про не нарахування процентів (після набрання чинності змін до цієї норми), а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми, також звертає увагу суду на те, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Наголошує на тому, що сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, а саме з 03.07.2025 по 18.12.2025, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям. Сторона позивача вважає, що відсутні правові підстави для застосування у даній справі пільги передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям, а тому з Відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за Кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика», позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Камочкіна А.Ю. у судовому засіданні (в режимі ВКЗ), відзив підтримала, позовні вимоги просила задовольнити частково, з підстав викладених у відзиві.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03 липня 2025 року між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 544298-КС-002, згідно із умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 28 000,00 грн., строком на 24 тижні, на умовах сплати процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою (фіксована) 1% в день, строк дії договору до 18 грудня 2025 року, комісія за видачу кредиту 5600, 00 грн (п.2.2 п.2.9 договору).

З матеріалів справи вбачається, ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої зазначений ОСОБА_1 в особистому кабінеті позичальника при оформленні кредиту в анкетних даних, грошові кошти у розмірі 28000, 00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішне перерахування грошових коштів на рахунок отримувача та інформацією, яка надійшла від АТ «Акцент-Банк» на виконання ухвали суду про витребування.

Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» належним чином виконало умови договірних зобов`язань за договором про надання кредиту № 544298-КС-002.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, здійснив лише часткову оплату на загальну суму 10740, 00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами якого отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора UA-4534.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний кредитний договір № 544298-КС-002 прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач умови укладеного між сторонами договору не виконує належним чином, внаслідок чого відповідно до розрахунку станом на 18.02.2026 року має заборгованість, яка становить 81912, 00 грн., з яких: 25600, 00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 38252, 00 грн. сума прострочених платежів по процентах., 4060, 00 грн сума прострочених платежів за комісією, 14000, 00 грн. по відсотках за ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів, представник відповідача посилається на те, що він є військовослужбовцем, тому на нього поширюється дія п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо стягнення відсотків за кредитним договором.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних

договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву подано наступні документи на підтвердження того, що відповідач є військовослужбовцем: копію довідки за Ф5 військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації; копію військового квитка серії НОМЕР_3 , де містяться записи про проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_4 з 24.03.2025 по 06.02.2026 року.

Відповідно до посвідчення УБД серії НОМЕР_5 від 10 квітня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Враховуючи наведені норми законодавства, висновок Верховного Суду та встановлені обставини, суд вважає, що на час укладення кредитного договору № 544298-КС-002 від 03 07.2025 року та в період виконання його умов, на відповідача ОСОБА_1 поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», оскільки він є військовослужбовцем, тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом по кредитному договору № 544298-КС-002, а тому твердження позивача про те, що відсутні достатні докази на підтвердження того, що саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, з 03.07.2025 по 18.12.2025, не знайшли свого підтвердження, оскільки надані стороною відповідача докази підтверджують його статус військовослужбовця.

Позивач не надав суду доказів, які б спростовували обставини, наведені в поданих відповідачем копіях документів. Клопотань про витребування таких доказів судом не подав.

Щодо заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, які не підлягають стягненню, суд погоджується з думкою представника відповідача, оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнний стан введено з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року і триває дотепер.

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України на період дії воєнного стану.

Щодо нарахування комісії за видачу кредиту.

Надаючи правову оцінку включенню комісії, пов`язаної з наданням кредиту, до розрахунку заборгованості, суд зазначає, що пунктом 2.5 договору №544298-КС-002, передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту у розмірі 5600, 00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі

№496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Крім того, за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що комісія не підлягає стягненню, бо відповідач має статус військовослужбовця, оскільки ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту, а тому комісія підлягає до стягнення.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зробив правовий висновок та зазначив, що за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» які поширюються на відповідача як військовослужбовця, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 29660, 00 грн., з яких: 25600, 00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 4060, 00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають пропорційно до задоволених вимог, виплати по сплаті судового збору у розмірі 964, 06 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 265, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №544298-КС-002 про надання кредиту від 03.07.2025 у розмірі 29660 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят) грн 00 коп., яка складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту 25600, 00 грн; комісія за надання кредиту 4060, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) витрати по сплаті судового збору у сумі 964 грн 06 коп.

Відмовити у задоволені позовних вимог щодо стягнення суми прострочених платежів по процентах у розмірі 38 252,00 грн. та суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 14 000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.07.2026 року.

Суддя : О. В. Кривенко