Рішення № 137948111, 30.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/11/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Українська, буд. 1; ідент. код 21651322)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 7" (61003, м. Харків, майдан Конституції, будинок 1; ідент. код 41377557)

про стягнення 136879,42 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 7" про стягнення заборгованості за договором поставки № 2210279291 від 01.01.2023 в розмірі 136879,42 грн, яка складається з 114040,13 грн основного боргу, 17191,19 грн пені за прострочення виконання зобов`язання, 1663,66 грн три проценти річних, 3984,44 грн інфляційних збитків, а також просить стягнути судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.01.2026 позовна заява ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/11/26. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/11/26 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 06.01.2026 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду 09.01.2026 00:54, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 26.01.2026 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2026.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/11/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров`я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі Інтернет.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), суд вважає за можливе розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення судом спору.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

02 вересня 2024 року між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баскет 7" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 2210279291, згідно з п. 2.1 якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупцю, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та Додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками Сторін та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 11.1. договору, термін дії договору з 02..09.2024 по 02.09.2025. якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік на тих самих умовах.

Доказів припинення дії договору до матеріалів справи не надано.

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 зазначеного договору товар поставляється окремими партіями, партією товару вважається його кількість, вказана в одній товарно-транспортній накладній.

У відповідності до п. 5.5 договору здача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню та кількості проводиться на підставі видаткової накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Згідно з п. 11.2 до Договору оплата за отриманий Товар здійснюється не пізніше:

- 28 календарного дня з дати поставки Товару категорії «безалкогольні напої»,

«соки»;

- 49 календарного дня з дати поставки Товару категорії «алкогольні напої».

Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

У позовній заяві позивач посилається, що на виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу у період з 08.05.2025 року по 19.05.2025 року товар на загальну суму 114040,13 грн, що не був оплачений відповідачем. Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 2209893546 від 08.05.2025; № 2209893485 від 08.05.2025; № 2209893477 від 08.05.2025; № 2209893489 від 08.05.2025; № 2209893491 від 08.05.2025; 2209893478 від 08.05.2025; 2209893473 від 08.05.2025; № 2209893476 від 08.05.2025; № 2209896974 від 12.05.2025; № 2209896976 від 12.05.2025; № 2209896968 від 12.05.2025; № 2209896969 від 12.05.2025; № 2209896967 від 12.05.2025; № 2209896965 від 12.05.2025; № 2209896966 від 12.05.2025; № 2209896970 від 12.05.2025; № 2209896971 від 12.05.2025; № 2209896973 від 12.05.2025; № 2209896975 від 12.05.2025; № 2209902805; № 2209902806 від 15.05.2025; № 2209902807 від 15.05.2025; № 2209902723 від 15.05.2025; № 2209902728 від 15.05.2025; № 2209902737 від 15.05.2025; № 2209902731 від 15.05.2025; № 2209902735 від 15.05.2025; № 2209902740 від 15.05.2025; № 2209902729 від 15.05.2025; № 2209902778 від 15.05.2025; 2209902777 від 15.05.2025; 2209906678 від 19.05.2025; 2209906682 від 19.05.2025; № 2209906731 від 19.05.2025; № 2209906730 від 19.05.2025; № 2209906729 від 19.05.2025; № 2209906728 від 19.05.2025 (а.с. 29-89).

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2210279291 за період з 08.05.2025 року по 19.05.2025 року у розмірі 114040,13 грн й стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано на суму заборгованості і заявлено до стягнення 17191,19 грн пені, нарахованої до 04.12.2025 з посиланням на п. 8.1 договору; 3984,44 грн інфляційного збільшення заборгованості, та 1663,66 грн - 3 % річних, нарахованих по 04.12.2025.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у договорі поставки порядок розрахунків за договором визначено у п. 11.2. договору, яким унормовано, що оплата за отриманий Товар здійснюється не пізніше: 28 календарного дня з дати поставки Товару категорії «безалкогольні напої», «соки»; 49 календарного дня з дати поставки Товару категорії «алкогольні напої».

Доказів своєчасного здійснення покупцем всіх платежів у строки визначені сторонами у п. 11.2 договору до суду не надано, як і не наведено спростування фактів зазначених позивачем.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати товару у строки визначені сторонами у договорі, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, взятого на себе за договором поставки № 2210279291 від 02.09.2024 з оплати поставленого позивачем у період з 08.05.2025 року по 19.05.2025 року товару на суму 114040,13 грн.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 114040.13 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17191,19 грн, суму 3% річних у розмірі 1663,66 грн, а також суму інфляційних втрат в розмірі 3984,44 грн.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за несвоєчасну оплату за товар встановлена в пункті 8.1. Договору. Згідно з ним за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такі розрахунки виконані згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного (контррозрахунку відповідача) матеріали справи не містять. У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 17191,19 грн, 3% річних у розмірі 1663,66 грн та інфляційних втрат в розмірі 3984,44 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСКЕТ 7" (61003, Харківська обл., м. Харків, Конституції майдан, буд. 1, ідент. код 41377557) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська область, Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Українська, буд. 1; ідент. код 21651322) 114040,13 грн боргу, 17191,19 грн пені, 1663,66 грн - 3% річних, 3984,44 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "30" червня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков