Рішення № 137948107, 28.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 Справа № 917/1734/24

м. Полтава

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вул.Шота Руставелі, 9А, м.Київ, 1001

до Карлівської міської ради вул.Полтавський шлях,85, м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Карлівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою від 21.10.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.11.2024 на 09:55 год.

18.11.2024 (вхід. № 15535) від відповідача - Карлівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується та зазначено про сплив позовної давності.

26.11.2024 (вхід. № 15926) від позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив.

18.11.2024 (вхід. № 15553) від позивача до матеріалів справи надійшла заява про уточнення позовних вимог (в частині зазначеного коду ЄДРПОУ Карлівської міської ради).

Ухвалою від 19.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 04.02.2025 на 10:00 год.

14.01.2025 (вхід. № 411) від позивача до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 04.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.04.2025 на 11:0 год. в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 08.04.2025 суд оголосив перерву до 27.05.2025 до 16:00 год.

В судовому засіданні 27.05.2025 суд оголосив перерву до 31.07.2025 до 14:00 год.

29.07.2025 (вхід. № 9940) від позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 31.07.2025 суд відклав розгляд справи на 21.10.2025 на 14:00 год.

02.10.2025 (вхід. № 12600) від позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку для їх подання.

21.10.2025 (вхід. № 13563) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи кольоровий лист із схемою від 16.07.2024 та технічний звіт.

В судовому засіданні 21.10.2025 суд оголосив перерву до 18.12.2025 до 13:00 год.

15.12.2025 (вхід. № 16181) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою від 18.12.2025 суд відклав розгляд справи на 12.03.2026 на 10:00 год в режимі відеоконференції.

12.03.2026 (вхід. №3240) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою від 12.03.2026 суд відклав розгляд справи на 28.04.2026 на 15:00 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 28.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

В судовому засіданні 28.04.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено.

У постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (далі - ДП Ліси України або Позивач) перебувають землі державного лісового фонду, зокрема квартал 81 Карлівського лісництва філії Полтавське лісове господарство ДП Ліси України (далі - Філія).

29.07.2024 у ході моніторингу стану використання земель державного лісового фонду було виявлено, що частина земельної ділянки лісового фонду в межах кварталу 81 Карлівського лісництва поза волею власника - держави, оскільки розпорядником земель не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП Новосанжарський лісгосп (правонаступник - ДП Ліси України), без згоди постійного лісокористувача, вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030.

Позивач зазначає, що 31.07.2024, отримавши інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 знаходиться у власності Карлівської міської ради, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна (далі - інформація), номер інформаційної довідки 395290741 від 17.09.2024, зазначена ділянка зареєстрована на підставі рішення органу місцевого самоврядування, другого засідання третьої сесії восьмого скликання, серія та номер: б/н, виданий 12.03.2021, видавник: Карлівська міська рада, Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, серія та номер б/н, виданий 27.01.2021, видавник: Голова комісії з ліквідації начальник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність серія та номер: 31-ОТГ, виданий 27.01.2021, видавник Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № витягу НВ-998356902024 від 15.09.2024, встановлено, що площа земельної ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030, становить 13,7819 га. Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель 11.06.2019; орган який зареєстрував земельну ділянку відділ у Карлівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Дата державної реєстрації 31.07.2019 року.

Водночас Державне підприємство Харківська державна лісовпорядна експедиція ВО Укрдержліспроект листом від 16.07.2024 №376 у відповідь на запит щодо накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 на землі лісового фонду Карлівського лісництва повідомила, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 зазначена земельна ділянка знаходиться в межах кварталу 81 Карлівського лісництва філії Полтавське лісове господарство ДП Ліси України, площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 з межами кварталу 81 Карлівського лісництва філії Полтавське лісове господарство ДП Ліси України становить 10,4143 га з загальної площі ділянки 13,7819 га, про що свідчить схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 відносно земель лісогосподарського призначення філії Полтавське лісове господарство ДП Ліси України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО Укрдержліспроект, як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Право постійного користування Позивачем даною земельною ділянкою підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до рішення Полтавської обласної ради 19 сесії ХХІІІ скликання від 31.10.2001 року "Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств", Державному лісогосподарському об`єднанню "Полтаваліс" передано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, що перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі, на території Максимівської сільської ради 30,9 га.

Так, згідно Планшету №1 лісовпорядкування 2006 року Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп, спірна земельна ділянка знаходиться у кварталі 81 Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп.

У 2017 року було проведено актуалізацію даних, відповідно до Планшету №1 лісовпорядкування 2017 року зазначена вище земельна ділянка знаходиться у кварталі 81 Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Новосанжарський лісгосп Карлівське лісництво, таксаційний опис, поквартальні підсумки, 2018 року по кварталу 81 Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп, на земельній ділянці обліковуються лісові культури, віком понад 38 років.

Зазначені матеріали лісовпорядкування були затверджені Протоколом технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємствах Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 20.12.2017 та Протоколом другої лісовпорядної наради від 24 липня 2018 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство Полтавської області.

Наразі спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Ліси України в порядку правонаступництва.

На підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 18.11.1991 р. №133 Про організацію структури управління лісовим господарством України та Приказу генерального директора об`єднання Полтаваліс № 126 Про організаційну структуру управління лісовим господарством області було ліквідовано Полтавське обласне виробниче лісогосподарське об`єднання Полтаваліс та підприємства, які йому підпорядковувались, зокрема Полтавський лісгоспзаг. Наказом було встановлено, що правоприємником ліквідованого Полтавського обласного виробничого лісогосподарського об`єднання Полтаваліс є Полтавське державне лісогосподарське об`єднання Полтаваліс, а ліквідованих лісгоспзагів і ЛМС - відповідні державні лісогосподарські підприємства/держлісгоспи, зокрема, Н. Санжарський держлісгосп.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 18.12.1998 р. зареєстровано Новосанжарське державне лісогосподарське підприємство, код ЄДРПОУ 00992734, яке в процесі діяльності було перейменоване на Державне підприємство Новосанжарське лісове господарство.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Новосанжарське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00992734) припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства Полтавське лісове господарство (код ЄДРПОУ 25172647).

Наразі згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань правонаступником Державного підприємства Полтавське лісове господарство є ДП Ліси України, що також підтверджується пунктом 1.4.25 Статуту ДП Ліси України. Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України від 04.01.2023 №205 Про закріплення майна за філією Полтавське лісове господарство все майно права та обов`язки які передані за передавальним актом ДП Полтавський лісгосп закріплені за Філією Полтавське лісове господарство ДП Ліси України.

Позивач зазначає, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 накладається на квартал 81 Карлівського лісництва, (площа перетину земельної ділянки становить 10,4143 га), що знаходиться у постійному користуванні ДП Ліси України.

Отже, землі лісогосподарського призначення площею 10,4143 га, знаходяться у постійному користуванні ДП Ліси України і належать до державної власності, поза волею власника та законного землекористувача вибули з його володіння, та всупереч закону були зареєстровані за відповідачем на праві комунальної власності зі зміною цільового призначення.

До цього часу право постійного користування ніким не скасовувалось та не оскаржувалось, а тому наразі ДП Ліси України є єдиним законним постійним користувачем спірної земельної ділянки, право на яку в даний час порушено. Дозволу на вилучення даної земельної ділянки постійний лісокористувач не надавав.

Погодження на вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення постійним лісокористувачем не надавалось, та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб не приймались.

Отже, на думку позивача, відповідачем, в порушення статті 20 ЗК України, зареєстровано право власності на землі лісогосподарського призначення площею 10,4143 га.

Відповідач обґрунтовує правомірність набуття права на спірну земельну ділянку, посилаючись на Указ Президента України від 15.10.2020 №449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад, наказ Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», якими встановлено обов`язок Держгеокадасту формувати земельні ділянки шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та в подальшому передавати сформовані земельні ділянки у комунальну власність.

На виконання вищезазначених нормативних актів, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 27.01.2021 № 31 - ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, яким передано Карлівській міській раді Полтавського району (Карлівського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 353,2190 га, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 площею 13,7819 га, відповідно до Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.01.2021.

В п. 2 Наказу №31-ОТГ вказано, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач в позові зазначає, що відповідно до рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 31.10.2001 року «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» спірна земельна ділянка була передана Державному лісогосподарському об`єднанню «Полтаваліс» в постійне користування на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» в порядку правонаступництва після реорганізованих підприємств.

Натомість 06.11.2024 року на лист Карлівської міської ради від 16.10.2024 року вих. № 12.2-14/2574 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області за вихідним номером 18-16-0.221-5181/2-24 від 05.11.2024 надано копію другого (архівного) примірника Державного акта на право колективної власності на землю «КСП імені Ватутіна» серії ПЛ № 2 від 29 грудня 1995 року. Відповідно наданого Державного акта у КСП імені Ватутіна» земельної ділянки переданої у колективну власність для ведення колективного сільського господарства, яка б розташовувалась в межах спірної земельної ділянки, не було. Згідно Державного акта серії ПЛ № 2 від 29 грудня 1995 року на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 31.10.2001 року «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» спірна земельна ділянка не могла бути передана, як земельна ділянка лісового фонду, що перебувала у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

З наданого Державного акта на право колективної власності на землю «КСП імені Ватутіна» серії ПЛ № 2 від 29 грудня 1995 року видно, що спірна земельна ділянка з одного боку згідно плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, розташована в межах від «Є» до «Ж» землі Максимівської сільської ради, а з іншого боку межує із землями колишньої Варварівської сільської ради.

Прилягання спірної земельної ділянки до межі Варварівської сільської ради підтверджуються інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5321680700:00:001:0311 (інформація додається) місце розташування якої згідно інформації Полтавська область Карлівський район Варварівська сільська рада (за межами населених пунктів). Межа Варварівської сільської ради згідно відкритих даних земельного кадастру проходить вздовж спірної земельної ділянки.

Доказів виконання рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 31.10.2001 року «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» у порядку, визначеному земельним законодавством, матеріали позову не містять, а також відповідні докази набуття Державним лісогосподарським об`єднанням «Полтаваліс» права користування земельною ділянкою відповідно до рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 31.10.2001 року «Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» до своєї позовної заяви позивачем також не додано.

Щодо доводів позивача про застосування до спірних правовідносин пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, відповідач зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Під "раніше наданими" слід розуміти землі надані до дати набрання чинності пункту 5 перехідних положень Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 включно.

Однак, позивачем факту передачі земельної ділянки у користування згідно з рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 31.10.2001 року «Про надання земель сільськогосподарських підприємств», чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, не доведено. Оскільки, не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку, що передавалась згідно рішення 19 сесії ХХІІІ скликання від 31.10.2001 року.

Отже, задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина земельної ділянки площею 10,4143 га, відносно якої взагалі відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідач також зазначає, що належним способом захисту прав позивача на землі, надані у постійне користування державних лісогосподарських підприємств до набрання чинності п.5 Прикінцевих положень ЛК України, які в подальшому були протиправно включені (частково) до складу земель сільськогосподарського призначення, буде звернення з позовом про скасування державної реєстрації земельних ділянок, створених із порушеннями, з одночасним скасуванням всіх прав на них, а не з віндікаційним позовом.

Саме цей спосіб захисту відповідає належному способу та прямо передбачений п.б ч.3 ст.152 ЗК України відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та здатен відновити становище, яке існувало до формування у 2019 році спірної земельної ділянки площею 13,7819 га, кадастровий номер 5321683800:00:001:1030, без порушення права ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та відповідача на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, щодо яких відсутні відомості про їх попереднє входження до складу земель лісогосподарського призначення, оскільки лише 31.07.2019 року у відповідності до приписів ст.79-1 ЗК України земельна ділянка кадастровий номер 5321683800:00:001:1030 була вперше сформована як об`єкт цивільних прав.

Разом із тим, відповідач вказує, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму ЦК України).

Відповідач зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи інформації із Державного реєстру речових прав вбачається, що право комунальної власності на земельну ділянку кадастровим номером 5321683800:00:001:3138 площею 15,6822 га зареєстровано 25.07.2019. У зв`язку із чим, строк позовної давності встановлено до 25.07.2022.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні, ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико - культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Статтею 2 Лісового кодексу України встановлено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (статті 57 Земельного кодексу України). Зокрема, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (далі - ДП Ліси України або Позивач) перебувають землі державного лісового фонду, зокрема квартал 81 Карлівського лісництва філії Полтавське лісове господарство ДП Ліси України.

Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Ліси України в порядку правонаступництва, що підтверджується описаними вище доказами, які містяться в матеріалах справи.

У ході моніторингу стану використання земель державного лісового фонду було виявлено, що частина земельної ділянки лісового фонду в межах кварталу 81 Карлівського лісництва поза волею власника - держави, оскільки розпорядником земель не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП Новосанжарський лісгосп (правонаступник ДП Ліси України), без згоди постійного лісокористувача, вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 знаходиться у власності Карлівської міської ради, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Згідно Планшету №1 лісовпорядкування 2006 року Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп, спірна земельна ділянка знаходиться у кварталі 81 Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп.

Відповідно до Планшету №1 лісовпорядкування 2017 року зазначена вище земельна ділянка знаходиться у кварталі 81 Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Новосанжарський лісгосп Карлівське лісництво, таксаційний опис, поквартальні підсумки, 2018 року по кварталу 81 Карлівського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп, земельна ділянка обліковується як інші захисні ліси, на якій зростають лісові культури вік яких наразі 38 років.

Зазначені матеріали лісовпорядкування були затверджені Протоколом технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємствах Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 20.12.2017 та Протоколом другої лісовпорядної наради від 24 липня 2018 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство Полтавської області.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Пунктом 58 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, серія та номер: 1423-ІХ, виданого 28.04.2021, доповнено розділ Х Перехідні положення ЗК України пунктом 24, в якому передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Частина земельної ділянки лісового фонду площею 10,4143 га в межах кварталу 81 Карлівського лісництва поза волею власника - держави без згоди постійного лісокористувача, вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030.

Як вже зазначалось, розпорядником земель не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП Новосанжарський лісгосп (правонаступник - ДП Ліси України).

Оскільки спірна земельна ділянка частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, то відповідно до положень статей 20, 83, 122, 141, 142, 149 ЗК України наявні підстави для задоволення позовних вимог та витребування на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ: 44768034) частини земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030, площею 10,4143 га, що знаходиться в межах кварталу 81 Карлівського лісництва та належить на праві власності Карлівській міській раді, що є належним способом захисту порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його правопорушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 №916/3156/17.

Тому заявлена позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, являється належним способом захисту, що узгоджується з правовою позицією викладеною з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2024р. справа №915/200/21.

Посилання відповідача на те, що відповідно Державного акту на право колективної власності на землю «КСП імені Ватутіна» серії ПЛ № 2 від 29 грудня 1995 року земельної ділянки, переданої у колективну власність для ведення колективного сільського господарства, яка б розташовувалась в межах спірної земельної ділянки, не було, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 31.10.2001 року передачі підлягали землі лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Посилання на Державні акти на право колективної власності рішення не містить.

Водночас державне підприємство «Xapкiвcька державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» листом від 16.07.2024 №376 підтвердила, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 спірна земельна ділянка знаходиться в межах кварталу 81 Карлівського лісництва філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 з межами кварталу 81 Карлівського лісництва філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 10,4143 га з загальної площі ділянки 13,7819 га, про що свідчить схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 відносно земель лісогосподарського призначення філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» (а.с.165-167), Вищезазначене також підтверджується технічним звітом з топографо-геодезичної зйомки (а.с.168-181).

Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту - коли особа, права якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник відповідача, вказуючи, що позовну давність позивачем пропущено, посилається на те, що позивач повинен був дізнатися про порушене право 25.07.2019 року в момент реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5321683800:00:001:3138 площею 15,6822 га, що зовсім не відноситься до даної справи.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 за відповідачем було зареєстровано 30.04.2021 р.

Проте, як зазначалося в позові, позивачу стало відомо про імовірне порушення його прав 29.07.2024 року в ході моніторингу стану використання земель державного лісового фонду.

З метою підтвердження виявлених фактів накладення земельних ділянок на землі державного лісового фонду було направлено листа до ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" для підтвердження чи спростування даної інформації, за результатами отримання відповіді та підтвердження накладання земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030 на землі державного лісового фонду.

Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на викладене, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, суд дійшов до висновку, що строк звернення до суду з цими вимогами позивачем не пропущено.

Згідно з частин 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 статті 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ: 44768034) частину земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:012:1030, площею 10,4143 га, що знаходиться в межах кварталу 81 Карлівського лісництва, та належить на праві власності Карлівській міській раді (код ЄДРПОУ: 21046549).

3. Стягнути з Карлівської міської ради (вул. Полтавський шлях,85, м. Карлівка, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ: 21046549) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.