Ухвала суду № 137947035, 03.07.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності без задоволення

03 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/26168/23

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про визнання протиправних дій,

установив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23 зобов`язано Державну установу «Житомирська виправна колонія (№4)» здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 27 вересня 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082IХ станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928IХ станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

До суду надійшла заява, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій позивач просить визнати протиправними дії Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)», вчинені під час виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23, що полягають у порушенні принципу обов`язковості судових рішень та черговості проведення видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на виконання судових рішень, рішень податкових органів та органів державної виконавчої служби за зобов`язаннями, що виникли після набуття рішенням суду у справі №240/26168/23 законної сили, всупереч приписам частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України, визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)», яка полягає у невжитті належних та достатніх заходів для отримання бюджетного фінансування на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23, а саме у систематичному направленні до вищестоящого розпорядника бюджетних коштів запитів та розрахунків потреби у фінансуванні за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» замість КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», усупереч Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 12 березня 2012 року № 333, та офіційним роз`ясненням Державної казначейської служби України.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року прийнято до провадження заяву та надано відповідачу час для заперечень.

30 червня 2026 року до суду надійшли заперечення відповідача.

Позивач подав клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні, у зв`язку з чим призначено судове засідання на 30 червня 2026 року.

Представник позивача у судовому засідання та в поданих заявах посилався на Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333 (далі Інструкція № 333) та наголошував, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Представник відповідача вказувала на відсутність протиправної бездіяльності з боку державної установи та правомірність дій боржника.

У судовому засіданні суд, за клопотанням представників сторін, перейшов до розгляду заяви у порядку письмового провадження та визначив сторонам час для подання додаткових доказів та пояснень.

Сторони скористалися наданим їм правом.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд зауважує на таке.

Пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип обов`язковості судових рішень.

За приписами частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На підставі положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Як установлено статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин постановлення окремої ухвали є наслідком неналежного виконання суб`єктом владних повноважень обов`язку щодо виконання судового рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що для відновлення права позивача судом було прийнято рішення про зобов`язання Державну установу «Житомирська виправна колонія (№4)» здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 27 вересня 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082IХ станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928IХ станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт,

На виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, здійснено розрахунок суми заборгованості грошового забезпечення, надіслані заявки-розрахунки про потребу в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Надаючи правову оцінку доводам позивача про порушення відповідачем Інструкції №333, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції №333 передбачено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Пунктом 2 Інструкції №333 затверджено коди економічної класифікації поточних видатків поточних витрат розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, у тому числі код 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

За правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів (підпункт 1.8 пункту 1 Інструкції №333).

Суд наголошує, що правомірність дій відповідача щодо віднесення нарахованого позивачу грошового забезпечення до конкретного виду економічної класифікації видатків бюджету не було предметом спору у даній справі, не було предметом перевірки судом, а тому, враховуючи, що відповідачем в межах законодавчо встановленої компетенції вчинено дії, спрямовані на виконання рішення у справі №240/26168/23, у суду відсутні підстави для задоволення заяви.

Також суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що з наданого відповідачем розпису асигнувань вбачається, що у січні 2026 року йому було виділено 195500 грн по КЕКВ 2800, а для сплати земельного податку необхідно було 169127,48 грн, тобто різницю цих коштів (а саме суму 26372,52 грн) відповідач міг використати для часткового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/26168/23 ще до того як вказані кошти з установи стягнули у примусовому порядку.

Ураховуючи те, що розпис асигнувань підтверджує суми, передбачені для виділенню певному суб`єкту, у розглядуваному випадку відповідачу, однак не підтверджує надходження таких останньому, суд уважає наведене вище твердження позивача безпідставним.

Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду.

Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Т.О. Окис