Постанова № 13794664, 04.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 р. справа № 2а-28628/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 26 хв. b

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі,

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 16.12.2010р., -

за участю представників сторін:

від позивача: Бузівської Н.М. за дов. від 27 грудня 2010 року

Мірошнікова О.В. за дов. від 11 січня 2011 року

від першого відповідача: Кольченко Л.Є. за дов. від 11 січня 2011 року

Ястремського В.П. за дов. від 22 жовтня 2010 року

від другого відповідача: Лобати О.В. за дов. від 17 грудня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» заявлено позов до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 16.12.2010р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5516614,00 грн. за березень 2010р. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000450700/0 від 16.12.2010р., оскільки податковим органом помилково встановлено завищення суми податкового кредиту в розмірі 26023352,20 грн. сформованого на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей», що призвело до порушення пункту 1.8. статті 1 та підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що ним укладений договір постачання з ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» від 17.12.2009р. № 1/10-А на поставку металобрухту. Відповідно до статуту, позивач займається виробництвом металургійної продукції, переробкою брухту і відходів чорних металів, отже, позивач придбавав металобрухт з метою подальшого його використання у межах господарської діяльності. За отриману продукцію позивач сплатив 156140113,27 грн. (у т.ч. ПДВ 26023352,20 грн.), що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача. На підставі податкових накладних позивач сформував податковий кредит в сумі 26023352,20 грн.

Зазначає, що висновок про неможливість перевірити факт сплати ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» до Державного бюджету України загальної суми ПДВ 12506086,00 грн. в порядку, визначеному наказом ДПА України від 18.08.2005р. № 350, яким затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не можна вважати додатковою умовою отримання позивачем права на бюджетне відшкодування, оскільки у відповідності до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-XII ставки, механізм справляння податків і зборів не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Позивач вважає посилання податкового органу про відсутність доказів на підтвердження факту надходження до бюджету надмірних сум ПДВ постачальниками ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» по ланцюгу постачання, як на підставу зменшення бюджетного відшкодування таким, що не відповідає принципам визначення суми бюджетного відшкодування, встановлених пунктом 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники першого відповідача - Державної податкової інспекції в м. Маріуполі в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, вказавши на те, що в ході перевірки за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. встановлено порушення п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому позивач не має підстав для віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ в сумі 12506086,00 грн. за придбану продукцію від постачальників, по яким не можливо підтвердити факт надходження ПДВ до бюджету по ланцюгам постачання до кінцевого виробника. Враховуючи те, що позивачем не використано бюджетне відшкодування по декларації за березень 2010р., зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на 5516614,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005р. № 350 (далі Наказ № 350), в ході проведення позапланової документальної перевірки з питань правомірності заявленої суми ПДВ до відшкодування по податковій декларації з ПДВ за березень 2010р. були направлені запити на проведення обовязкових перевірок з питань правових відносин за ланцюгом постачання стосовно тих постачальників, по операціям з якими позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 5 і більше відсотків дозволеного податкового кредиту. Встановлено, що основним постачальником позивача є ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» (130116761,00 грн. податкового кредиту, ПДВ 26023352,2 грн., що складає 8,8 % податкового кредиту). Згідно отриманої відповіді від СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку, ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» не є виробником металобрухту, придбаває продукцію у юридичних та фізичних осіб, щодо яких проведено перевірку у відповідності до п. 4.4. Наказу № 350. За результатами отриманих відповідей по запитам щодо підтвердження правових відносин з контрагентами, спрямованими при відпрацювання основного постачальника - ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» встановлено, що серед контрагентів є субєкти господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, визнані банкрутами, мають ознаки «фіктивності», не подають податкову звітність, такі як ПП «Родос Плюс», ТОВ «Юг ЖК», ПП «Гранд», ТОВ «Сантар», ТОВ Краматорська металургійна компанія», ТОВ «Загіп», ТОВ «Мастер Груп», ТОВ «Вторзаготметал», ТОВ «ПФК «Мет Втор Груп», ТОВ «Донсельпром», ТОВ «Метпром СХ», ТОВ «Прогресс-Юг», ТОВ «Щ.І.Т.», ПП «ВКФ «Ост Юкрейн Метал Груп», ТОВ «Метал-Союз плюс», ТОВ «Інтерпромресурс», ТОВ «Моноліт», ТОВ «Індустріальні сплави», ТОВ Метсплав», ТОВ Евербест», ПП «Північна промислова компанія».

Таким чином, підтвердити факт постачання металобрухту та надмірної сплати ПДВ до бюджету постачальником неможливо.

Посилаючись на норму п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1., п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.2., 7.7.5, 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач вважає, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України. Відшкодуванню підлягають лише ті суми, які були сплачені до бюджету, що випливає із самої суті податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України), а також з визначення платника податку як особи, яка згідно з п. 1.3. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, право на відшкодування виникає лише при фактичній сплаті ПДВ, а не з самого факту зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Відповідач вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» встановлює прямий зв'язок між надходженням ПДВ до бюджету та відшкодуванням цього податку, при цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата ПДВ, потім включення відповідних сум до податкового кредиту та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені. Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що неможливо підтвердити факт надходження ПДВ до бюджету, тому позивачем в порушення п. 1.8. ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту за лютий 2010р. на 12506086,00 грн. і з бюджету не може бути відшкодовано суму ПДВ 5516614,00 грн., зазначена в розрахунку бюджетного відшкодування. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 січня 2011 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, оскільки позивача передано на податковий облік до зазначеної інспекції.

Представник другого відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що він не повинен відповідати за даним позовом, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією в м. Маріуполі, тому між позивачем та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відсутні спірні правовідносини.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення, вважає, що воно прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки постачальник позивача ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» за юридичною адресою відсутній, не подає податкову звітність з ПДВ, у звязку з чим неможливо перевірити сплату ПДВ до Державного бюджету України. Відповідач, з посиланням на норми п.п. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., 7.7.1.,7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» вважає, що право на відшкодування ПДВ з бюджету виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до бюджету від продавця, а не з самого факту сплати покупцем за придбаний товар. Однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до бюджету. Закон встановлює прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку, оскільки відповідно до п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 01.10.1996р., включене до ЄДРПОУ за номером 00191158 (арк. справи 215, 216, том 17), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Маріуполі з 04.10.1996р., є платником податку на додану вартість з 17.07.1997р., згідно свідоцтва № 100318718 (арк. справи 214, том 17).

З 11.01.2011р. перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (арк. справи 17, том 2).

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Крім того, підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено право податкового органу на проведення протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, документальної невиїзної перевірки (камеральної) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З акту невиїзної документальної перевірки № 960/07/00191158 від 08.12.2010р. (арк. справи 64 74, том 1) вбачається, що перевірка проведена з питань достовірності суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за березень 2010р., тобто, після спливу більше 7-ми місяців після отримання податкової декларації та за результатами отриманих відповідей від інших податкових інспекцій з питань взаємовідносин позивача з його контрагентами по ланцюгам постачання, що є порушенням строків проведення документальної перевірки та не відповідає меті документальної перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача ДПІ в м. Маріуполі на те, що перевірка проведена у відповідності до вимог наказу ДПА України від 18.08.2005р. № 350, яким затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки зазначений наказ у відповідності до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, у звязку із чим цей наказ не є нормативно-правовим актом, вимоги якого є обов'язковим для виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що документальна невиїзна перевірка проведена без наявності встановлених законом підстав, та без дотримання строків її проведення, проте, оскільки фактично перевірка була проведена і за її наслідками складений акт, який став підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

У період з 01.12.2010р. по 08.12.2010р. Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р., наслідки якої викладені в акті перевірки від 08.12.2010р. № 960/07/00191158 (арк. справи 64 74, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу 16.12.2010р. згідно з підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000450700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5516614,00 грн. по декларації за березень 2010 року № 132 від 19.04.2010р. (арк. справи 80, том 1).

Як вбачається з акту перевірки, при формуванні податкового кредиту у лютому 2010 року, завищено суму податкового кредиту на суму 26023352,20 грн. по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Прометей» (далі ТОВ «ПФК «Прометей»).

На запит ДПІ в м Маріуполі СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку повідомлено, що ТОВ «ПФК «Прометей» не є виробником металобрухту, а придбавав продукцію у юридичних та фізичних осіб, місцезнаходження яких не встановлено, підприємства визнані банкрутами, мають ознаки «фіктивності», тому не має можливості перевірити до виробника або імпортера товарів та підтвердити правомірність заявленого бюджетного відшкодування. Так, за результатами отриманих від інших податкових інспекції встановлено, що постачальниками ТОВ «ПФК «Прометей» є:

ПП «Родос Плюс», місцезнаходження якого не встановлено, інформація щодо основних засобів (згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток) відсутня, здійснити перевірку ПП «Родос Плюс» неможливо;

ТОВ «Юг-ЖК», місцезнаходження якого не встановлено, декларацію з ПДВ за березень визнана недійсною;

ПП «Гранд» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ТОВ «Сантар», місцезнаходження якого не встановлено, за результатами аналізу податкової звітності інших документів трудові ресурси, складські приміщення, основні фонди, транспортні засоби у достатній кількості відсутні, угода «має ознаки нікчемності».

ТОВ «Краматорська металургійна компанія» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ТОВ «Загіп» місцезнаходження якого не встановлено, остання податкова декларація з ПДВ за червень 2010р. прийнята та відображена у базі даних податкового органу з приміткою «до відома»;

ТОВ «Мастер Груп» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ТОВ «Вторзаготметал» місцезнаходження якого не встановлено, остання податкова декларації з ПДВ за квітень - червень 2010р. визнані недісними;

ТОВ «ПФК «МетВторГруп» не є виробником металобрухту, а його постачальниками є ТОВ «Донсельпром» та ТОВ «Метпром СХ», місцезнаходження яких не встановлено та відносно яких порушені справи про банкрутство;

ТОВ «Прогресс-Юг» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ТОВ «Донсельпром», місцезнаходження якого не встановлено та відносно якого порушено справу про банкрутство;

ТОВ «Щ.І.Т.» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ПП «ВКФ «Ост Юкрейн Метал Груп», відносно якого порушено справу про банкрутство, свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.05.2010р., остання декларація з ПДВ за березень 2010р. прийнята до відома;

ТОВ «Метал-Союз плюс» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ПП «ВКФ «Ост Юкрейн Метал Груп», відносно якого порушено справу про банкрутство, свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.05.2010р., остання декларація з ПДВ за березень 2010р. прийнята до відома;

ТОВ «Інтерпромресурс» не є виробником металобрухту, а його постачальником є ТОВ «Індустріальні сплави», місцезнаходження якого не встановлено та відносно якого порушено справу про банкрутство, останні декларації з ПДВ за березень червень 2010р. визнані недійсними. Також постачальником ТОВ «Інтерпромресурс» є ТОВ «Метсплав», постачальником якого, в свою чергу, є ТОВ «Евербест», місцезнаходження якого не встановлено, прийнято рішення про ліквідацію, свідоцтво платника ПДВ скасовано 30.09.2010р., остання декларації з ПДВ за жовтень 2010р. визнана недійсною;

Постачальником ТОВ «Інтерпромресурс» є також ПП «Північна промислова компанія», постачальником якого, в свою чергу, є ТОВ «Індустріальні сплави».

Зазначені запити позивача та відповіді інспекцій містяться в матеріалах справи (арк. справи 240, том 1, арк. справи 1 16, том 2).

Враховуючи викладене, податковим органом зроблено висновок про те, що в порушення пункту 1.8. статті 1, абзацу «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача не має підстав для віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 12506086,00 грн. за придбану продукцію від постачальників, по яким не можливо підтвердити факт надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання до кінцевого виробника. Враховуючи те, що підприємством не використано бюджетне відшкодування по декларації за березень 2010р., зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 5516614,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ПФК «Прометей» був укладений договір № 1/10-А від 17.12.2009р. (арк. справи 235 242, том 2), відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «ПФК «Прометей» метал чорний вторинний, найменування, кількість, ціна та загальна вартість визначається специфікаціями. Відповідно до п.п. 3.1., 3.5. 3.7. договору, постачання товару здійснюється постачальником на наступних умовах: залізничним транспортом: DDU з/д склад покупця, станція Сартана, Донецька залізниця, або автомобільним транспортом: DDU склад покупця, України, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним постачальник надає покупцю: рахунок, накладну, реєстр прийомо-здаточних актів приймання металів чорних (вторинних), податкові накладні, оформлені у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», акти про відшкодування витрат по сплаті з.д. тарифів. Датою постачання товару та переходу права власності на товар до покупця є дата виписки покупцем актів приймання-передачі металів чорних (вторинних) на відповідну партію товару.

На виконання умов договору, постачальником було здійснено постачання товару залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними. Між сторонами були підписані реєстри прийомо-здаточних актів приймання металів чорних, акти приймання металів чорних (вторинних), постачальником були виставлені позивачу рахунки за поставлену продукцію.

Зазначені документи містяться в матеріалах справи (арк. справи 31 230, том 2, томи 3 6, арк. справи 1 105, том 7, томи 8 16, арк. справи 1 195, том 17).

ТОВ «ПФК «Прометей» були видані позивачу податкові накладні на суму придбаного товару 156140113,37 грн., що містяться в матеріалах справи (арк. справи 88 105, том 1), загальна сума ПДВ за якими складає 26023 352,20 грн.

На підставі зазначених податкових накладних позивачем був сформований податковий кредит. Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. у відповідності до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2005р. за № 770/11050(арк. справи 173, том 7).

17.03.2010р. позивач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9000605275 за лютий 2010р., в якій задекларував податковий кредит по ТОВ «ПФК «Прометей» в розмірі 26023352,21 грн. (додаток 5 до декларації) (арк. справи 31, том 1).

У період з 16.03.2010р. по 16.04.2010р. позивач сплатив на користь ТОВ «ПФК «Прометей» кошти в рахунок оплати металобрухту 156140113,27 грн., у т.ч. ПДВ 26023352,20 грн., що підтверджується випискою банківського рахунку (арк. справи 107 138, том 1).

19.04.2010р. позивач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 132 за березень 2010р., в якій заявив до бюджетного відшкодування на рахунок платника податків у банку в суму 131087751,00 грн. (додаток 2 до декларації) (арк. справи 36 39, том 1), у тому числі 5516614,00 грн., яка не була підтверджена в подальшому податковим органом в ході перевірки внаслідок отримання відповідей про неможливість проведення «зустрічних» перевірок до виробника товарів.

Правовою підставою зменшення податкового кредиту за квітень 2010 року спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000450700/0 від 16.12.2010р. на 5516614,00 грн. наведені норми пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно арифметичного розрахунку суми бюджетного відшкодування спір між сторонами відсутній, що підтверджується поясненнями відповідача та розрахунком позивача суми ПДВ, відображеної у складі податкового кредиту з ТОВ «ПФК «Прометей» (арк. справи 218 220, арк. справи 17) і не заперечується сторонами під час розгляду справи.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що предметом даного спору є правові підстави формування позивачем податкового кредиту по декларації за лютий 2010р. та визначення суми бюджетного відшкодування в декларації за березень 2010р.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний в момент надання позивачем податкової звітності з ПДВ, формування податкового кредиту та розрахунку суми бюджетного відшкодування, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено як факт отримання податкових накладних, так і списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату металопродукції.

Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних, зауважень щодо форми та змісту цих накладних податковим органом не зроблено. Таким чином право на формування податкового кредиту у відповідності до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджено матеріалами справи.

Крім того, позивачем під час розгляду справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно ТОВ «ПФК «Прометей» станом на 28.12.2010р. (арк. справи 201 204, том 1), з якого вбачається, що станом на день укладення договору № 1/10-А від 17.12.2009р. та його виконання ТОВ «ПФК «Прометей» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим.

Ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «ПФК «Прометей» на день здійснення операцій з позивачем мало свідоцтво про сплату податку на додану вартість, видане 19.10.2001р. за № 40377864, що підтверджується актами про результати документальних перевірок, проведених СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 26.05.2010р. № 17719/15-16-23/1 та від 07.06.2010р. № 19399/15-16/23/1 (арк. справи 207 213, том 17).

Згідно із п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «ПФК «Прометей» на час здійснення господарських операцій було юридичною особою, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність, мало свідоцтво про сплату ПДВ, тому мало право виписувати податкові накладні.

Щодо порушення позивачем пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з тим, що під час проведення перевірки позивача не можливо підтвердити факт надходження ПДВ до бюджету по операціям постачання до кінцевого виробника, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Позивач, як платник податку, набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.

В судовому засіданні відповідач не заперечував щодо сплати позивачем суми податку у розмірі 5516614,00 грн. у попередньому податковому періоді постачальнику металобрухту - ТОВ «ПФК «Прометей», крім того, зазначене підтверджується матеріалами справи, що дає підстави для висновку, що позивач має право на бюджетне відшкодування, визначене за підсумками наступного (другого) звітного періоду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005р. № 350, на які посилається позивач, як на підставу перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ містить такий етап, як побудову ймовірних схем залучення платником до ланцюгів постачання ризикових контрагентів, які при здійсненні оподатковуваних операцій не задекларували податкові зобов'язання або мають стан (затверджений наказом ДПА України від 10.06.2003 р. № 287) 3 "прийнято рішення про припинення", 4 "порушено провадження у справі про банкрутство", 5 "порушено провадження у справі про припинення", 7 "до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", 8 "до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", 10 "запит на встановлення місцезнаходження", 11 "припинено, але не знято з обліку", 12 "припинено, але не знято з обліку", 14 "визнано банкрутом", 15 "перейшов до іншої ДПІ", 16 "припинено (ліквідовано, закрито)", 22 "знято з обліку", 23 "місцезнаходження не встановлено" (п. 3.2.).

Саме, дане положення за результатами проведеної перевірки стало підставою для зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням.

Проте, дане положення не узгоджується з принципом визначення суми бюджетного відшкодуванню, що визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, встановленим п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз. «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 наведеного Закону, відповідно до якого якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка позапланової перевірки від 17.06.2010р. № 412/07/00191158 (арк. справи 221 268, том 17), з якої вбачається, що за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2010р., порушень не встановлено та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню підтверджена у розмірі 131087751,00 грн.

До того ж, документальною перевіркою (акт від 07.06.2010р. № 19399/15-16/23/1) встановлено, що ТОВ «ПФК «Прометей» на виконання умов договору з позивачем виписало податкові накладні на суму 26023352,20 грн., зазначені накладні включені до податкового зобовязання відповідного періоду та відображено у реєстрі виданих податкових накладних, розбіжностей з відомостями позивача не встановлено.

Суд не приймає посилання податкового органу, як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування, що по постачальникам ТОВ «ПФК «Прометей», який є, в свою чергу, постачальником позивача, не можливо підтвердити факт надходження податку на додану вартість до бюджету по операціям постачання до кінцевого виробника.

Суд погоджується з позицією відповідача, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, так як зазначений принцип бюджетного відшкодування визначено п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Із наведеного випливає, що при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Визначальною підставою для бюджетного відшкодування у позивача є те, що він сплатив на користь свого безпосереднього постачальника ТОВ «ПФК «Прометей» в ціні товару суму ПДВ 269023352,20 грн.

ТОВ «ПФК «Прометей», який не є останнім контрагентом позивача в «ланцюгу» постачання, включив до податкового зобовязання суму ПДВ 26023352,20 грн., тобто виконав перед бюджетом свій обовязок щодо декларування податкових зобовязань з ПДВ.

Таким чином, обидва платника податків (як покупець, так і постачальник) виконали перед бюджетом свої зобовязання стосовно сплати податку в ціні товару та внесення цієї суми податку до бюджету.

В свою чергу, покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету ні продавцем (платником податку), ні іншими особами (платниками податку) з якими останній мав податкові правовідносини, оскільки несплата податку цими особами тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та як наслідок права на відшкодування податку з бюджету, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

Податковий орган, в свою чергу, не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти його безпосереднього постачальника. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд також на приймає посилання відповідача на те, що підставою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування є порушення принципу формування доходів Державного бюджету України, основним джерелом надходжень якого є податки.

Згідно із п. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету складають податкові надходження.

Відповідно до п. ст. 2. Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать податок на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України).

Між тим, до видатків бюджету не належить повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування (п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України), оскільки бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, після здійснення бюджетного відшкодування в бюджеті залишається лише та сума ПДВ, яка дійсно повинна бути сплачена до бюджету і складає його дохідну частину, визначену п. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України.

Зазначене відповідає законодавчо встановленому порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету та принципам формування доходів Державного бюджету України.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000450700/0 від 16.12.2010р., яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 5516614,00 грн., було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 16.12.2010р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 16.12.2010р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 9 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.