Рішення № 137946007, 03.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 953/3499/26

Провадження № 2/210/1958/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючої судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Комбарової Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.02.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 09.02.2024-100002400. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., строком на 42 дні.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 5940,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн., по процентам в розмірі 2940,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та судові витрати.

Аргументи учасників

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в резолютивній частині позову просив слухати справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач скерував відзив на позовну заяву у якому зазначає, що із заявленими вимогами ТОВ «Споживчий центр» щодо стягнення заборгованості не погоджується за наступними підставами. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту перерахування коштів та отримання їх відповідачем згідно кредитного договору. Щодо наданої копії пропозиції про укладення (кредитної лінії) (оферти), копії договору № 4507 про надання послуг в системі LiqPay та копії квитанції Liqpay, то ці докази не є достовірними, належними, та у своїй сукупності достатніми на підтвердження факту виконання позивачем своїх обов`язків за кредитними договором, оскільки не містять повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який було перераховано суму кредиту. Крім того, квитанція Liqpay також не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки квитанція Liqpay не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Споживчий центр» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок. Відповідач зазначає, що позивач не надає банківської виписки, не надає платіжного доручення, не підтверджує зарахування коштів саме на його рахунок. Разом з тим, наданий позивачем як доказ ідентифікації особи через BankID під час укладення кредитного договору фрагменту документа, не можна брати до уваги як належний і допустимий доказ, оскільки вказаний документ не містить жодного підпису уповноваженої особи, в тому числі електронного, не скріплений печаткою, не містить реквізитів про особу, яка його склала та дати його складання, а отже не є офіційним документом. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок за кредитним договором, підтвердження отримання кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Враховуючи вищевикладене, наявні обґрунтовані правові підстави для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр».

Позивач надав відповідь на відзив у якій зазначив, що заперечення відповідача не відповідають вимогам статті 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, а відтак не є достатніми в силу закону. Натомість позиція Позивача, що підтверджена поданими доказами, є більш аргументованою та вірогідною на відміну від позиції Відповідача, оскільки останній не скористався наданими йому рівними процесуальними можливостями для їх спростування, поставивши під сумнів їх належність, допустимість чи достовірність не подав альтернативних доказів, для підтвердження своєї позиції. Заперечуючи щодо отримання кредитних коштів, сторона відповідача не подала виписки по рахунках або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Відповідач направив до суду заперечення (на відповідь на відзив), та зазначив, що матеріали даної справи, що є предметом розгляду, не містять виписки за його рахунком, на який за умовами кредитного договору № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк. Саме собі укладання договору № № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 не свідчить про те, що він був виконаний (реалізований). ТОВ «Споживчий центр» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на підставі договору № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Розгляд справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігаються лише в електронній формі.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 , 09.02.2024 року було укладено Кредитний договір (оферти) №09.02.2024-100002400.

ТОВ «Споживчий центр» 09 лютого 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №09.02.2024-100002400 про надання кредиту.

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 прийняв пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору.

Зі своєї сторони ТОВ «Споживчий центр» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор E387, на номер телефону НОМЕР_1 , (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3000 грн., на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов кредитного договору №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 09/02/2024 року;

2. Сума Кредиту: 3000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 42 днів з дати його надання

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.03.2025 року;

5. Первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - "первинний період");

6. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі - "черговий період");

7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового Траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

8. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

11. Графік платежів: Проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума Кредиту у розмірі 3000 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит;

14. ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 174052.35%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 5940 грн. 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 2940 грн. 00 коп.

18. Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ;

Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Як зазначено в п. 3.2. Договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_8.

Виходячи з положень п. 4.3 Договору, днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Також, позивачем надано додаток до кредитного договору №09.02.2024-100002400 (кредитної лінії) від 09.02.2024, 16:30, а саме: інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .

Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір №4507 про надання послуг в системі LigPay від 01.11.2020 року.

Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.02.2024 року о 16:30 год. на суму 3000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , призначення платіжної операції: видача за договором №09.02.2024-100002400.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 р., заборгованість по кредитному договору складає: 3000 грн основний борг; 2940 грн проценти. Разом 5940 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 09.02.2024 по 21.03.2024.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Згідно з статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом частин 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному,хто до неї звернеться(роздрібна торгівля,перевезення транспортом загального користування,послуги зв`язку,медичне,готельне,банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу подожень частин 1-2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Щодо підписання договору та ідентифікації

Як описано вище, ТОВ «Споживчий центр» 09 лютого 2024 року направлено ОСОБА_3 пропозицію (оферту) укласти Договір №09.12.2024-100002400 про надання кредиту.

Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного №09.02.2024-100002400 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 09.02.2024 року електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту та підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 3000 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з його умовами, зокрема щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, і погодився з ними.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»№ 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року (далі Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року в справі №561/77/19.

Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 також зробив правовий висновок щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статтей 77-80 ЦПК України.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, який не спростовано стороною відповідача, що кредитний договір від 09 лютого 2024 року укладено сторонами в електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.

Згідно з роздруківками заявка містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальника, а отже 09 лютого 2024 року у встановленому Правилами порядку відповідач оформив заявку для отримання кредиту шляхом заповнення всіх полів заявки, які відмічені як обов`язкові для заповнення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

ОСОБА_1 підписував всі документи, що складають Кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку та договір був укладений не з його волі.

Крім того, судом встановлено, що відповідач у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зазначає в своїх анкетних даних номер мобільного телефону, який співпадає з номером зазначеним в заявці на отримання кредитного договору. Таким чином, наведена обставина свідчить про використання відповідачем того самого номера телефону, який був зазначений під час оформлення кредитного договору, що підтверджує належність цього номера саме відповідачу та узгоджується з іншими наявними у справі доказами.

При укладенні договору про споживчий кредит від 09 лютого 2024 року відповідачем використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а отже справа містить докази підписання договору про споживчий кредит.

Суд відхиляє твердження відповідача, що ідентифікація через bankID не є свідченням укладання договору з огляду на таке.

При здійсненні реєстрації, Позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Позичальника:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) умовами кредитного договору (Розділ 4) Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_8.

В цій же пропозиції (оферті) вказано, що на фінансовий номер НОМЕР_1, який належить відповідачу, і ним не спростовано, надано одноразовий ідентифікатор для підписання - E387.

Із змісту заявки до Кредитного договору №09.02.2024-100002400 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) від 09.02.2024, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), визначено, що позичальником є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; 1, паспорт серія (за наявності) та номер НОМЕР_3 дата видачі 18/11/2021, орган, що його видав 6313, ІПН НОМЕР_4 .

Також у заявці вказано реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_8.

У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) до цього ж договору Позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 09.02.2024-100002400 від 09.02.2024, з якими він попередньо уважно ознайомився.

Акцептовані Позичальником умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче, зокрема: Позичальник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; 1, паспорт серія (за наявності) та номер НОМЕР_3 , дата видачі 18/11/2021, орган, що його видав 6313, ІПН НОМЕР_4 .

Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_8.

Умова кредитного договору №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 визначено спосіб надання кредиту, його розмір, строк дії, дата повернення відсоткова ставка, порядок нарахування відсотків, штрафи, тощо.

При цьому, визначено спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення Позичальника, в якому вказані: E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 Погоджений канал комунікації: смс інформування на фінансовий номер НОМЕР_1.

ОСОБА_1 підтвердив достовірність інформації в інформаційному повідомленні.

ик підтверджує, що інформація, вказана у даному інформаційному повідомленні.

Відповідач не спростував, що пройшов ідентифікацію і веривікацію через систему BankID НБУ під час укладання договору про надання кредитних коштів.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором - E387.

Додатково слід заначити, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор."

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Як вбачається з наданих доказів, останні підписані позивачем за допомогою накладання КЕП, а відповідачем - одноразовими ідентифікаторами.

Також суд враховує, що прийняття кредитних коштів Відповідачем свідчить про те, що його дії були пов`язані саме з наміром укласти кредитний договір, а покликання про відсутність доказів перерахування коштів, спростовуються таким.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача задопомогою інтернет-еквайрингу.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 закону України "Про платіжні послуги" еквайрингова установа (далі - еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги.

Частиною 4 статті 31 закону України "Про платіжні послуги" визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі НОМЕР_9 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Умови договору містять відомості про банківські реквізити відповідача, на які отримувались кредитні кошти, а саме: НОМЕР_8.

Відповідач не спростував, що вказаний номер картки йому не належить, доказів в підтвердження своєї позиції не надав та не ініціював в суді питання про розкриття банківської інформації. Заперечуючи факт отримання грошових коштів, відповідач не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Вбачається, що кредитні кошти надавалась за допомогою платіжної системи LiqPay.

Система LiqPay - це платіжний сервіс Банку, призначений для спрощення проведення платіжних операцій між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв.

Наявна в матеріалах справи квитанція містить усі необхдні реквізити , ID операції - 2424083322, номер кредитного договору №09.02.2024-100002400, дата кредитної операції - 09.02.2024 , а так само й номер картки, із зазначенням перших 5-ти та останніх цифр отримувача, а саме НОМЕР_10. У свою чергу, в договорі зазначено номер картки для зарахування НОМЕР_8.

Відповідач не спростував належними доказами, що останній не має таких карток і кредитні кошти не були зараховані 09.02.2024 року.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами у визначених сторонами розмірі та порядку. На підтвердження розміру заборгованості за процентами позивачем надано довідку-розрахунок, яка містить відомості про складові заборгованості станом на дату звернення до суду.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Кожним кредитним договором визначено розмір кредиту (тіло), кількість днів дата повернення та вказана процента ставка (базова або фіксована) за один день.

Відповідач заперечує щодо заявленої суми заборгованості. При цьому, ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів щодо неправильності нарахування позивачем суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, відповідач не спростував їх розмір належними та допустимими доказами і не подав власного контррозрахунку заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужимигрошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Розмір відсотків, заявлених до стягнення відповідає положенням закону України "Про споживче кредитування".

Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023.

Отже, враховуюячи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Відповідно до усталеної практики, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, відповідач має надати до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надано.

Тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиціям Верховного Суду.

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості позивача, відповідач суду також не надав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню..

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 133, 137, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ:37356833, МФО: 305299, р/р НОМЕР_6 ) заборгованість за Кредитним договором №09.02.2024-100002400 від 09.02.2024 у розмірі 5940,00 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_6 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 (дві тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження:м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 133а, р/р НОМЕР_7 , МФО 305299;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. В. Чайкіна