Рішення № 137945595, 03.07.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/431/26

Провадження №2/594/494/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Чир П.В

за участі секретаря Кушнір Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №1675495 та №71194772 у загальному розмірі 24940 грн, а також судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 10.08.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1675495, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн. Крім того 17.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 71194772, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 2500 грн, однак своїх зобов`язань за кредитними договорами не виконав, кошти не повернув і його заборгованість за кредитними договорами, з врахуванням заборгованості за відсотками, комісією та пенею становить в загальному розмірі 24940 грн. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача за спірними кредитними договорами згідно договорів факторингу, укладених з первісними кредиторами.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 01.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.06.2026 представник відповідача надіслав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягає задоволенню частково. Стягненню підлягає борг в сумі 7500,00 грн, що є тілом кредиту за кредитними договорами. ОСОБА_1 21.03.2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації і є військовослужбовцем Національної гвардії України. З 08.08.2025р. по даний час ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання -1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Йому, як військовослужбовцю, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції, пеня не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того у відповідності до Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з дією в Україні воєнного стану, позичальник підлягає звільненню від відповідальності з повернення грошових коштів, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а відтак нарахування кредитодавцями неустойки (штрафу, пені) суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Також умови кредитних договорів про сплату ОСОБА_1 на користь кредитодавця комісії є нікчемними в силу ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», внаслідок чого суми нарахованих комісій не можуть бути стягнуті з нього.

02.07.2026 представник позивача подав заперечення на пояснення, в яких вказав, що враховуючи положення п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом No 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Враховуючи те, що договори були укладені після набрання чинності Закону No 3498-IX, заборгованість по зазначеним договорам була нарахована первісним кредитором згідно вимог чинного законодавства. Підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Доводи відповідача щодо нібито порушенні первісним кредитором норми законодавства зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Щодо статусу військовослужбовця, то відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Нарахування відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що він не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги. Відповідачем умови кредитних договорів не виконувались, а тому нарахування відсотків є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі. Вартість правової допомоги, яку відповідач очікує понести є значно завищеною. Розмір судових витрат у сумі 7500,00 грн., є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 10.08.2025 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №1675495.

Згідно умов договору №1675495 сума кредиту становить 5000 грн. Кредит надається строком на 360 днів з 10.08.2025 до 05.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 05.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.4 договору).

Комісія за надання кредиту: 15.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 16060.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п.1.5.2. договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3. договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн. (п.1.5.4).

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 (п.2.1.).

Згідно п.п.4.1-4.3 договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу

триває більш ніж 2 днів.

У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів), Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 0 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо Кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 10.08.2025 о 16:42 год. одноразовим ідентифікатором 464524.

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит №1675495 від 10.08.2025 (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 5000 грн, проценти за користування кредитом - 00,00 %, платежі за додаткові та супутні послуги: за обслуговування кредитної заборгованості 16060.00 грн, комісія за надання кредиту - 15,00 грн, загальна вартість кредиту 21075,00 грн, реальна річна процентна ставка 1341.97 %, дата повернення кредиту - 05.08.2026, розрахунковий період 15 днів.

Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №1675495 від 10.08.2025 є заява ОСОБА_1 на отримання кредиту №1675495 від 10.08.2025, в якій він надав банку свої персональні дані та просив ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» надати йому кредит для задоволення особистих потреб, що не суперечать закону, та аналогічними умовами, що містяться у договорі.

Додаток №3 до Договору про споживчий кредит №1675495 від 10.08.2025 містить надані ОСОБА_1 додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за Кредитним договором.

Крім того, між сторонами укладено паспорт споживчого кредиту №1675495, який 10.08.2025 о 16:42 год. підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 898683, а також складено анкету заяву на кредит № 1675495.

Згідно платіжного доручення №45261273 від 10.08.2025, виданого ТОВ «Контрактовий дім», 10.08.2025 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 , кошти в розмірі 5000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору №1675495.

24.12.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» укладено договір факторингу за №24122025/2, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуто право вимоги, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1675495 у розмірі 16840 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі реєстру боржників та витягами з реєстру боржників від 24.12.2025.

17 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71194772, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 2500,00 грн строком на 30 днів із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.300% з комісією за надання кредиту, складає 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 375.00 грн.).

П.2.3 Договору також передбачено, обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У випадку укладення додаткової угоди про зміну строку (визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору) або Суми кредиту (визначеної п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору), розрахунок денної процентної ставки здійснюється станом на день внесення таких змін до Договору.

Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 1113,50 грн.) /(Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 5000,00 грн.) / (строк дії договору: 30 днів) ? 100% =0,742% відсотків в день.

Договір підписаний відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 85472.

Кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема, 17.09.2025 надав у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок НОМЕР_3 , що стверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» за від 10.03.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 71194772 від 17.09.2025, заборгованість останнього станом на 26.01.2026 становить 8100 грн., з яких: 2500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 225 грн. сума заборгованості за відсотками; 375 грн. сума заборгованості за комісією; 5000 грн. сума заборгованості за пенею.

За договором факторингу №26/01/26 від 26.01.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу, за яким останнім набуто право вимоги, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №71194772 у розмірі 8100 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі реєстру боржників №2 від 26.01.2026, Витягами з реєстру боржників №2 від 26.01.2026.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення кредитних договорів №1675495 від 10.08.2025 та №71194772 від 17.09.2025, що сторонами не заперечувалось.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів факторингу позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитними договорами.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов`язання за кредитними договорами №1675495, №71194772, він у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 до матеріалів цивільної справи долучив: копію витягу з статусом посвідчення учасника бойових дій, дата надання статусу 15.06.2026, копію довідки №381 від 29.02.2026, видану військовою частиною НОМЕР_4 , копію довідки №2237 від 09.06.2026, виданою військовою частиною НОМЕР_4 Національна Гвардія України, згідно яких він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 оперативно-тактичного з`єднання 1 корпусу Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 08.08.2025 року по теперішній час.

Отже, судом встановлено, що на час укладення кредитного договору №1675495 10.08.2025 та кредитного договору №71149772 17.09.2025 ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходить військову службу до тепер.

Згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому, виходячи зі змісту ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані первісними кредиторами за кредитним договором 1675495 розмірі 5000 грн та за кредитним договором №71194772 розмірі 2500 грн що є тілом кредиту та користувався ними.

Відтак, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача в користь позивача суми заборгованості за тілом кредитних договорів № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 у загальному розмірі 7500 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача комісії за кредитним договором 1675495 в розмірі 5840 грн. та за кредитним договором №71194772 в розмірі 375 грн. то ці вимоги задоволенню не підлягають і в цій частині в позові слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

У вищевказаних кредитних договорах передбачено комісію пов`язана з наданням та обслуговуванням кредиту.

Однак, розмір комісії, який визначено в кредитних договорах, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитних договорів щодо сплати комісії, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за спірними кредитивними договорами в загальному розмірі 6215 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1000,80 грн. (3328 грн х 7500 грн : 24940 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, ЄДРПОУ 35625014, ІBAN № НОМЕР_8 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №1675495 від 10.08.2025, кредитним договором №71194772 від 17.09.2025 в загальній сумі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1000,80 грн.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Чир П.В.