Постанова № 13794342, 02.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011                                                                                           № 40/411

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -1: Єфімова Т.В. – представник за довіреністю,

від позивача -2: Давидова С.В., Ростолопа Є.Г., Сулим В.Г. – представники за довіреностями;

від Військової прокуратури Київського гарнізону: Лесько Г.Є. – старший помічник військового прокурора Київського гарнізону;

від відповідача: Василенко А.С. – представник за довіреністю;

від третьої особи: Конта М.П. – представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ОП "Укроборонресурси"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2010

у справі № 40/411 ( .....)

за позовом                               Заступника військового прокурора Київського гарнізону

до                                                   ТОВ "ОП "Укроборонресурси"

третя особа позивача           Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення коштів у розмірі 524200,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" про стягнення коштів по відшкодуванню (компенсації) земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, пров. Саперно-Слобідський, 3, в сумі 524 200,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог Заступник військового прокурора Київського гарнізону зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за Договором № 129-АГ/28 від 01.09.08, укладеного між позивачем-2 і відповідачем, щодо відшкодування (компенсації) відповідачем позивачу витрат земельного податку на земельну ділянку площею 41 116 кв.м за адресою м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 524200, 96 грн.

У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що виконання відповідачем положень Договору від 01.09.08 № 129-АГ/28 є неможливим, оскільки починаючи з грудня 2009 року цей договір було розірвано відповідачем, про що було повідомлено позивача-2 листом № 86 від 15.12.2008 року. Крім того, на думку відповідача, сплата земельного податку є обов’язком не відповідача, а позивача-2 в силу того, що саме позивачу-2 належить право постійного землекористування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2010 року у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім доводів, викладених у відзиві на позов, зазначив, що відсутні будь-які підстави для відшкодування відповідачем земельного податку, зважаючи на те, що між сторонами не було укладено будь-яких договорів, які б свідчили про виникнення договірних відносин між сторонами щодо землекористування.

Неповне з’ясування обставин, на думку апелянта, полягає в тому, що судом не досліджено розміру заявленої до стягнення з відповідача суми за Договором від 01.09.08 № 129-АГ/28.

Крім того, в обґрунтування порушення норм процесуального права, апелянт послався на те, що суд першої інстанції позбавив відповідача права надати додаткові докази, оскільки неодноразово відмовляв у задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та оголошення перерви.

У судових засіданнях представники позивача та Військової прокуратури Київського гарнізону проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2010 року – без змін.

У судовому засіданні представник третьої особи надав свої пояснення щодо суті спору, просив суд вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2008 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (третя особа, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОП „Укроборонресурси” (відповідач, орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонресурси”, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонресурси” – відділ матеріально-технічного забезпечення та транспорту служби експлуатації фонду (надалі- підприємство), розташований за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3.

Згідно з п.1.4 Договору оренди від 25.09.08 цей договір є підставою виникнення у разі приватизації підприємства пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщене підприємство, з наступним викупом цієї ділянки відповідно до законодавства.

На виконання умов договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонресурси” орендодавець передав орендареві в строкове платне користування необоротні активи ЦМК структурного підрозділу підприємства Міністерства оборони України „Укроборонресурси” за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.09.08.

01 вересня 2008 року між Державним підприємством Міністерства оборони України „Укроборонресурси” (позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОП „„Укроборонресурси” (відповідач) було укладено Договір № 129-АГ/28 про відшкодування (компенсацію) витрат ДП „Укроборонресурси” (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого відповідач щомісячно відшкодовує (компенсує) позивачу-2: податок за земельну ділянку площею 41116 кв.м. за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, яку надано позивачу-2 у постійне користування (Державний акт на право постійного користування землею 1-КВ № 008200 від 20.02.02) для експлуатації та обслуговування матеріально-технічної бази рішенням Київської міської ради від 03.04.-1 № 250/1227; витрати за спожиті електричну енергію, воду, водовідведення, природний газ на підставі показників лічильників і вивезення сміття на підставі виставлених рахунків у період переукладення (або припинення їх дії) прямих договорів з постачальниками енергоносіїв та послуг.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, як на підставу для задоволення позову суд першої інстанції послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором №129-АГ/28 від 01.09.2008 року щодо відшкодування (компенсації) витрат на сплату земельного податку на земельну ділянку площею 41116 кв.м. за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідачем сплачена не була і за період з лютого 2009 року по червень 2010 року становила 524200,96 грн.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки всупереч положенням ст. 631 Цивільного кодексу України судом не досліджено вказаний Договір на предмет його строку дії.

Так, за визначенням статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Пунктом 3.1. Договору №129-АГ/28 про відшкодування (компенсацію) витрат ДП „Укроборонресурси” сторони погодили, що Договір вступає в силу з дня підписання і діє до моменту переукладення Фірмою (відповідачем) договорів з поставниками енергоносіїв та послуг.

Отже, строк дії Договору пов’язаний з вчиненням певних дій, а саме: з переукладанням ТОВ „ОП „Укроборонресурси” (відповідачем) договорів з поставки енергоносіїв та послуг, внаслідок чого договір припиняє свою дію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було укладено ряд договорів з поставки енергоносіїв та послуг, а саме:

01.09.2008 року між відповідачем та ТОВ „ГРІНКО-Київ” був укладений Договір №GA -3025 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів.

27.10.2008 року між відповідачем та Державним територіально-галузевим об’єднанням „Південно-Західна залізниця” був укладений Договір №ПЗ/ЕЕ-071111/1048/НЮ про постачання електричної енергії.

31.12.2008 року між відповідачем та ВАТ „Київгаз” був укладений Договір №251525 на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування.

05.05.2009 року між відповідачем та ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” був укладений Договір №08662/5-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Отже, всі договори з поставки енергоносіїв та послуг були переукладені відповідачем до 05.05.2009 року (включно). Саме з вчиненням зазначених дій пов’язаний строк дії Договору в розумінні пункту 3.1. Договору.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що Договір №129-АГ/28 від 01.09.2008 р. про відшкодування (компенсацію) витрат ДП „Укроборонресурси” припинив свою дію 05.05.2009 року, що відповідає вимогам статті 631 Цивільного кодексу України.

При цьому, судовою колегією встановлено, що відповідач повністю виконав свої зобов’язання за Договором, здійснивши оплату за компенсацію земельного податку загалом в розмірі 155 918,62 грн. за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року (включно), що підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 25.09.2008 року на суму 54 751,90 грн., № 43 від 02.10.2008 року на суму 25 000 грн.; № 70 від 15.10.2008 року на суму 10000 грн.; № 91 від 24.10.2008 року на суму 20 000,00 грн.; № 70 від 13.02.2009 року на суму 8 773,94 грн.; № 77 від 19.02.2009 року на суму 37 392,78 грн.

За таких обставин, зважаючи на те, що Договір №129-АГ/28 від 01.09.2008 р. про відшкодування (компенсацію) витрат ДП „Укроборонресурси” припинив свою дію 05.05.2009 року, в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним Договором за період з лютого 2009 року по червень 2010 року.

Крім того, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

На підставі п. в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Тобто, виходячи із змісту вищезазначеного положення закону, обов'язок по сплаті земельного податку покладається на землекористувача.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

У частині 2 статті 5 Закону України «Про плату за землю» визначено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 20.02.2002 р., затвердженого рішенням Київської міської Ради від 03.04.2001 р. №250/1227, право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, належить Державному підприємству Міністерства оборони України „Укроборонресурси” (позивач-2).

Дане право на постійне землекористування позивача-2 ніким не припинене та не скасоване, а також відсутнє будь-яке рішення власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою (за зверненням самого Позивача-2 про добровільну відмову від права постійного землекористування) згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем-2 та відповідачем не було укладено будь-яких договорів, які б свідчили про виникнення договірних відносин щодо землекористування.

Таким чином, сплата земельного податку в силу Закону є обов'язком позивача-2, а не відповідача, тому нарахування та стягнення з відповідача суми 524200,96 грн., що становить розмір земельного податку на земельну ділянку, право постійного користування якою закріплено за позивачем-2, суперечить нормам чинного законодавства.

Статтею 32 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Натомість, рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2010 року прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, що в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОП „Укроборонресурси” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 року у справі № 40/411 – скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. 3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) в доход Державного бюджету України державне мито за подання позову в розмірі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонресурси” (03039 м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, код ЄДРПОУ 24967600) в доход Державного бюджету України державне мито за подання позову в розмірі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОП „Укроборонресурси” (03039 м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, код ЄДРПОУ 35643782) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 1310 (одна тисяча триста десять) грн. 50 коп.

6. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Укроборонресурси” (03039 м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, код ЄДРПОУ 24967600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОП „Укроборонресурси” (03039 м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, код ЄДРПОУ 35643782) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 1310 (одна тисяча триста десять) грн. 50 коп.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 40/411 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.02.11 (відправлено)