Рішення № 137943132, 02.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/438/26

Провадження № 2/602/394/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"02" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (нижче у тексті - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника Тетерук І.Р. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (нижче у тексті відповідач або позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 28.09.2025 між Товариством та відповідачем за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1606-4209 зі строком кредитування 365 днів, на виконання умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 15000,00 грн. В подальшому ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед Товариством склав 37050,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 15000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 14550,00 грн та заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 7500,00 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованості.

Також разом із заборгованістю за договором позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 27.05.2026 розгляд справи відкладено на 02 липня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не прибув, однак разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) є юридичною особою - фінансовою установою, що підтверджується Випискою з ЄДР, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК № 116 від 01.08.2013 (реєстраційний номер 16102873), виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Витягом з ЄДР (а.с. 33 зворот-37).

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/ позивачу була видана ліцензія на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08.06.2017 зі строком дії до 08.03.2024. У зв`язку із переоформленням ліцензії на підставі пункту 32 розділу VII Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" вказана ліцензія була анульована та 08.03.2024 була видана ліцензія на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит з необмеженим строком дії.

28 вересня 2025 року ОСОБА_1 дистанційно за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) підписав Договір про відкриття кредитної лінії № 1606-4209 продукту «MiniKasa» з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1606-4209 від 28.09.2025 - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1606-4209 (Графік платежів за договором), що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 12-25).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, зокрема, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином між сторонами у письмовій формі в електронному вигляді укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1606-4209 від 28.09.2025 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Умовами Кредитного договору передбачено: мета отримання кредиту задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.3); сума кредиту 15000,00 грн (пункт 4.1); дата надання/видачі кредиту 28.09.2025 (пункт 4.2); строк кредитування 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днівз датою повернення кредиту 27.09.2026 (пункт 4.14); стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту (пункт 4.10), денна процентна ставка 0,876 процентів (пункт 4.20).

Дослідивши текст Кредитного договору, суд дійшов висновку, що у ньому передбачені всі необхідні та істотні умови, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит відповідно до положень статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, яка діяла на дату укладення Кредитного договору).

Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов`язання.

На підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів позивач надав суду копії листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (платіжний сервіс EasyPay) за вих. № 189226-1682283796-17032026 від 17.03.2026 «Про підтвердження успішної оплати», а також довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», зі змісту яких убачається, що 28.09.2025 грошові кошти в сумі 15000,00 гривень були перераховані на платіжну картку, номер якої вказав ОСОБА_1 у Кредитному договорі (а.с. 26, 26 зворот).

З огляду на зазначені вище докази, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на спростування такого факту, суд визнає встановленим факт отримання ОСОБА_1 кредиту у вказаній вище сумі.

5 березня 2026 року Товариство направило відповідачу вимогу про дострокове повернення боргу за Кредитним договором, у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань, у якому ОСОБА_1 повідомлено про необхідність оплати протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги заборгованості за Кредитним договором та попереджено відповідача, що у разі невиконання договірних зобов`язань, буде звертатися до суду про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 43).

Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тим самим, позивач реалізував своє право на дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів за Кредитним договором, направивши позичальнику письмове повідомлення відповідно до вимог наведеної вище норми закону.

Доказів того, що відповідач усунув порушення умов Кредитного договору у встановлений строк, матеріали справи не містять.

Як слідує зі змісту Розрахунку заборгованості за Кредитним договором кредитодавцем за період часу з 28.09.2025 по 02.03.2026 були нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, які позичальник не сплатив. Залишок нарахованих і не погашених процентів станом на 02.03.2026 склав 14550,00 грн, сума основного боргу 15000,00 грн та заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 7500,00 грн. Всього сума заборгованості за Кредитним договором складає 37050,00 грн. Зазначена сума заборгованості залишалася несплаченою станом на 02.03.2026 (а.с. 27-29).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум боргу за кредитом та процентами у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Суд констатує, що у справі відсутні належні докази належного виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань.

Таким чином, суд встановив, що відповідач в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти не повернув, нараховані проценти не сплатив.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Суд установив, що відповідач, який отримав кредитні кошти та користувався ними, не виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором - кредит не повернув, чим порушив права позивача як кредитодавця.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і їх слід задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 29550,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом 15000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 14550,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних в розмірі 7500,00 грн, нарахованими відповідно до ст.625 ЦК України, то суд вважає їх необгрунтованими з наступних міркувань.

У пункті 8.2. Кредитного договору зазначено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до зазначеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості, наявного у матеріалах справи, позивачем нараховані проценти річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором період з 28.09.2025 по 02.03.2026, тобто в період дії воєнного стану.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за ст. 625 ЦК України, позивач покликається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань, виключено. А чинна норма Закону №1734-VIII не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, встановленого пунктом 6 цього ж розділу. Тому, на думку позивача, з 23.01.2024 (тобто з тридцятого дня після дня набрання чинності згаданим вище Законом) він має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. У зв`язку з наведеним вважає, що мають застосовуватися норми Закону №1734-VIII, які є спеціальними щодо правовідносин за договором про надання споживчого кредиту.

Суд не може погодитися з такими доводами позивача з наступних міркувань.

Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, зміст якого наведений вище, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2020 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Цим же Законом було доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII пунктом 6-1 аналогічного змісту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII було виключено, а пункт 6 зазначеного розділу Закону №1734-VIII було викладено у наступній редакції: «у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.».

При цьому, норма п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не зазнала змін.

Тобто, і Цивільний кодекс України, і Закон №1734-VIII однаково регулювали цивільні відносини у період з 17.03.2022 до 24.12.2023, вказуючи на звільнення позичальника (споживача) від відповідальності у виді сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором, у т.ч. за договором споживчого кредиту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, допоки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX не були внесені згадані вище зміни до Закону №1734-VIII.

Частиною другою статті 4 ЦК України закріплено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У своєму рішенні від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України прийняття спеціального закону має відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу (ЦК України), за яким, якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Кодексу.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України стверджує, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.

Спираючись на вищезгадану позицію КСУ, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено такий правовий висновок: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З огляду на викладене вище, доводи позивача про те, що з 23.01.2024 він має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у випадку, коли таке прострочення тривало після 24.01.2024, однак у період дії в Україні воєнного стану, то підлягає застосуванню норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яка має пріоритет над нормами Закону №1734-VIII.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних в розмірі 7500,00 грн, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 27372 від 16.04.2026.

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 79,8% від заявленої суми (29550,00 грн х 100% / 37050,00 грн), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2124,6 грн (2662,40 грн х 79,8%).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої - третьоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До позовної заяви позивачем долучено Договір про надання професійної правничої допомоги, укладений 08.04.2026 між Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» (далі Адвокатське об`єднання), з однієї сторони, та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (Клієнт), з іншої сторони (далі у тексті - Договір) (а.с. 31, 32 зворот).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором.

У пункті 4.6 Договору сторони погодили, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується сторонами не пізніше 5 днів з моменту оплати клієнтом гонорару.

Однак, до позовної заяви не додано оригіналу чи копії такого акту.

До позовної заяви представником позивача, на підтвердження виконання умов, визначених Договором, додано лише рахунок-фактура № Р-0002583 від 21.04.2026, у якому зазначено, що за надання професійної правничої допомоги згідно п.2.1.3 Розділу 2 Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення коштів за кредитним договором 1606-4209, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС оплатило Адвокатському об`єднанню 5 000,00 гривень (а.с. 32).

Суд зауважує, що рахунок-фактура не є ні складовою частиною договору, ні документом, який підтверджує виконання договору, а є документом, у якому отримувач платежу повідомляє платнику суму оплати, номер рахунку та інші реквізити для здійснення оплати.

За результатами дослідження матеріалів справи суд констатує, що позивачем не надано ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням, ні акта, підписаного сторонами, що підтверджує надання правничої допомоги. Окрім того, у Договорі про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026, не зазначено: щодо якого боржника, за яким кредитним та у якій справі адвокатським об`єднанням надається правнича допомога.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що факт понесення стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з цією справою, їх розмір, не підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, що є підставою для відмови у розподілі таких витрат та стягнення їх з відповідача.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 12, 13, 89, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №1606-4209 від 28.09.2025 у розмірі 29550, грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2124,60 грн (дві тисячі сто двадцять чотири гривні 60 копійок).

5. У стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. НАУМЧУК