Рішення № 137942196, 23.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3012/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Коленченка О.О., представників відповідача Ананка Ю.М., Хроленка О.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Прилуки-Агропереробка» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Прилуки-Агропереробка" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2025р., а саме:

- №21779/ж10/25-01-07-00, яким з посиланнями на порушення п. l34.1 ст.134 Податкового Кодексу України, п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5, п.7 П(С)БО l5 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 визначено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 007 965 грн. Також згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, та п. l34.1 ст.134 Податкового Кодексу України, п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5, п.7 П(С)БО 15 «Дохід» застосовано штрафні (фінансові) санкції на пiдставi п. l23.2 ст. l2З Податкового кодексу України на суму 1 251 991 грн.;

- №21781/ж10/25-01-07-00, яким з посиланнями на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1 284 797 грн. Крім того, згідно з підпунктом 54.3.З пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України на пiдставi п. l23.2 ст. l2З Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 321 199 грн;

- №21782/ж10/25-01-07-00, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу I, пункту 200.14 статті 200 розділу V Податкового кодексу України та з посиланнями на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану та визначено податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 3 843 095 грн., в тому числі за звітний податковий період: *грудень 2022р. на суму 138 762 грн.; *лютий 2023р. на суму 3 555 грн.; *березень 2023р. на суму 89 433 грн.; *травень 2023р. на суму 416 225 грн.; *червень 2023р. на суму 420 000 грн.; *липень 2023р. на суму 353 424 грн.; *серпень 2023р. на суму 501 664 грн.; *вересень 2023р. на суму 900 000 грн.; *жовтень 2023р. на суму 62 207 грн.; *листопад 2023р. на суму на суму 314 960 грн.; *жовтень 2024р. на суму 478 917 грн.; *грудень 2024р. 163 948 грн.; На підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 960774 грн;

- № 21783/ж10/25-01-07-00, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу I, пунктом 200.14 статті 200 розділу V, з посиланнями на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2024р. у розмірі 481 846 грн;

- №21784/ж10/25-01-07-00 яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статтею 58, статтею 120-1 Податкового кодексу України і п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк визначений пунктом 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України та згідно зі статтею1201 Податкового кодексу України, застосовано штраф в розмiрi 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3 400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним своєчасно було подано заперечення на акт перевірки, що підтверджується доказами, які надаються позивачем до даного позову, а відповідачем всупереч приписам ст. 86 ПК України такі заперечення на акт перевірки не були розглянуті, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відмовлено в розгляді заперечення у зв`язку з несвоєчасним його поданням, про що повідомлено підприємство листом від 11.12.2025 № 2671/ж12/25-01-07-01-06.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Прилуки-Агропереробка» з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2024, з питань правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 14.11.2025 № 20561/Ж5/25-01-07-01-01 (т. 1 а.с. 39-76).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення:

1) п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання, п.5, п.7 П(С)БО 15 Дохід, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 5007 965 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 175 711 грн., за 2023 рік на суму 4 346 141 грн., за 2024 рік на суму 486 113 грн;

2) п. 103.2, п. 103.4, п. 103.10 ст. 103, п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок при виплаті доходів нерезиденту Грузії із джерелом їх походження з України щодо суми фрахту за ставкою 6 % у джерела виплати, що призвело до ненарахування та несплати податку на прибуток на загальну суму 49 368 грн., в т.ч. за 2023 рік на суму 49 368 грн;

3) п.46.1 ст.46, п.п. 49.18.2, п.п. 49.18.3, п.п. 49.18.6 гі. 49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, в частині неподання ТОВ ВКП Прилуки-Агропереробка чотирьох додатків ПН до податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2023 р., 1 півріччя 2023 р., З квартали 2023 р. та за 2023 рік з відображенням здійснених виплат доходу на користь нерезидента Грузії;

4) п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України внаслідок чого:

- занижено податок на додану вартість на суму 1 284 797 грн., в т.ч. за червень 2023 на суму 1 265 404 грн., за вересень 2023 на суму 19 393 грн;

- завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 3 843 695 грн , в т.ч. за грудень 2922 на суму. 138 762 грн., лютий 2023 на суму 3 555 грн, березень 2923 на суму 89 433 грн, травень 2023 на суму 416 225 грн, червень 2023 на суму 420 000 грн, за липень 2023 на суму 353 424 грн, за серпень 2023 на суму 501664 грн, за вересень 2023 на суму 900 000 грн, за жовтень 2023 на суму 62 207 грн, за листопад 2023 на суму 314 960 грн, за жовтень 2024 на суму 478 917 грн, за грудень 2024 на суму 163 948 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 481 846 грн, в т.ч. за грудень 2024 на суму 481 846 грн;

4.1) п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України в частині нереєстрації податкових накладних;

5) п. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, (зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015 року за №111/26556 та розділ IV «Порядку заповнення додатків до податкового розрахунку що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01,2015р. № 4, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020р. №773);

6) частина 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдинйта внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок на суму 650,69 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 226,29 грн., за 2023 рік в сумі 424,40 грн;

7) частина 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок на суму 1267,20 грн. за 2019 рік.

Згідно наданого відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400000612563, акт перевірки був вручений позивачу 21.11.2025 (т. 1 а.с. 131 та його зворот, т. 2 а.с. 245).

Водночас, згідно листа АТ «Укрпошта» від 17.12.2025 вих. № 1853-запит 19216168-В у п`ятницю, 21.11.2025, водієм пересувного відділення було здійснено спробу вручення рекомендованого листа № 1400000612563. Під час прибуття на адресу вийшов охоронець, якому було повідомлено про доставку рекомендованого листа. Охоронець зв`язувався з офісом підприємства з метою з`ясування особи, уповноваженої на отримання кореспонденції. З огляду на обмежений час обслуговування населеного пункту та необхідність подальшого надання поштових послуг іншим клієнтам, працівник АТ «Укрпошта» розпочав процедуру вручення за допомогою службового мобільного пристрою. Водночас уповноважена особа для отримання листа не з`явилася, а охоронець повідомив, що відповідальна особа буде присутня у вівторок, 25.11.2025, та зможе отримати лист у цей день. Цим листом АТ «Укрпошта» підтверджує, лист рекомендований №1400000612563 на адресу ТОВ «ВКП «ПРИЛУКИ-АГРОПЕРЕРОБКА» фактично вручений адресату 25.11.2025. Інформація, викладена у цьому листі, надана на підставі перевірки та може бути використана як документальне підтвердження (доказ) у межах чинного законодавства України (т. 1 а.с. 132).

08.12.2025 позивачем засобами поштового зв`язку було подано заперечення до акту перевірки (т. 1 а.с. 119-126).

Листом від 11.12.2025 позивачем додатково надіслано доповнення до заперечень по акту перевірки (т. 1 а.с. 127-129).

Листом від 11.12.2025 за № 2671/Ж12/25-01-07-01-06 відповідач повідомив позивача, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, акт перевірки вручено 21.11.2025. За наявними матеріалами заперечення від 08.12.2025 № 254 на Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 14.11.2025 № 20561/ж5/25-01-07-01-01 надіслано до Головного управління ДПС у Чернігівській області через електронний кабінет платника податків 10.12.2025, а поштою 08.12.2025 (згідно штампу поштового оператора). Таким чином, вказане заперечення направлено після граничного строку на подання платником податків заперечень на акт від 14.11.2025 №20561/ж5/25- 01-07-01-01, чим порушено вимоги п.86.7 ст.86 Кодексу щодо термінів подання заперечень (т. 1 а.с. 133).

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 135-145):

- від 12.12.2025 № 21779/ж10/25-01-07-00, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5007965 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на пiдставi п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України на суму 1251991 грн;

- від 12.12.2025 №21781/ж10/25-01-07-00, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1284797 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 321199 грн;

- від 12.12.2025 №21782/ж10/25-01-07-00, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану та визначено податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 3843095 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 960774 грн;

- від 12.12.2025 № 21783/ж10/25-01-07-00, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2024 у розмірі 481846 грн;

- від 12.12.2025 № 21784/ж10/25-01-07-00, яким застосовано штраф в розмiрi 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3 400 грн.

Позивачем було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, однак рішенням про результати розгляду скарги від 23.02.2026 № 4521/6/99-00-06-01-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін (т. 1 а.с. 146-172).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 640/12406/19.

Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Так, пункт 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце / спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України).

У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.

Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Так, Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 28.03.2023 у справі № 810/3270/16, від 27.06.2019 у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

У постанові від 20.11.2018 у справі № 826/285/15 Верховний Суд указав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини.

Слід зазначити, що саме акт перевірки є підтвердженням негативного результату податкової перевірки і в подальшому створює негативні наслідки для платника податку. Відповідно, першим етапом оскарження в адміністративному порядку висновків такого акта перевірки є подача заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Подібного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/2635/16, вказавши, що нормами Податкового кодексу України передбачено не лише судовий порядок оскарження рішень податкового органу, а також і адміністративний, в якому надання заперечень та документів, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, є складовою частиною такого порядку.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ураховуючи викладене, а також відсутність унормування у статті 86 ПК України питання способів подання платником податків заперечень на акт перевірки, суд вважає, що за аналогією закону указане питання врегульовується пунктом 56.16 статті 56 ПК України. Вказана норма визначає особливості визначення дня подання скарги на податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та встановлює, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Поряд з наведеним, суд враховує, що відповідно до абзацу першого пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Абзац чотирнадцятий пункту 42-1.2 статті 42-1 ПК України встановлює, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом забезпечення можливості адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, у тому числі подання заперечень на акт або довідку, якими оформлені результати перевірки, подання скарги на податкове повідомлення-рішення або інше рішення, дію або бездіяльність контролюючого органу чи посадової особи контролюючого органу, у тому числі рішення про коригування митної вартості, рішення щодо класифікації товарів для митних цілей, про визначення країни походження, рішення щодо підстав для надання податкових пільг тощо.

Так, судом на підставі листа АТ «Укрпошта» від 17.12.2025 вих. № 1853-запит 19216168-В установлено, що акт перевірки, направлений рекомендованим листом №1400000612563, фактично вручений адресату 25.11.2025.

Позивач підготував заперечення до акту і направив в адресу відповідача 08.12.2025, а отже, позивач дотримався передбаченого п. 86.7 ст. 87 ПК України строку і подав свої заперечення до акту в межах 10 робочих днів з наступного дня за днем отримання акту (на 9 робочий день).

Заперечення були отримані відповідачем 11.12.2025, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

У той же час, відповідачем отримані заперечення не було взято до уваги та прийнято 12.12.2025 оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті без розгляду у встановленому порядку заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 17.01.2022 у справі № 640/4983/19, від 24.02.2022 у справі № 560/8920/20, від 12.07.2023 у справі № 200/4704/21, від 10.03.2026 у справі №320/14284/23).

Суд звертає увагу що зазначена практика стосується саме дотримання порядку встановленому у п.86.7 ст.86 ПК України, а тому підлягає застосуванню у цій справі.

Разом з тим, щодо встановлених правопорушень, суд вважає за необхідне зазначити.

Щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ при списанні кредиторської заборгованості по ТОВ «М`ясторгпродукт».

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

05.01.2021 між ТОВ «ВКП «Прилуки-Агропереробка» (покупець) та ТОВ «М`ясторгпродукт» (постачальник) укладено Договір на закупівлю товарів №2, за п. 1.2 якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступну продукцію: субпродукти яловичі, зокрема печінка яловича, іменована надалі «Товар» або «Продукція».

На виконання умов цього договору, постачальником відвантажено печінку яловичу на загальну суму 538 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 89 666,67 грн. за видатковими накладними: № 9 від 20 січня 2021р. в кількості 7000,0 кг на суму 266 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 333,33 грн.; № 156 від 26 листопада 2021р. в кількості 6800,0 кг на суму 272 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 333,33 грн.

На виконання умов Договору ТОВ «ВКП«Прилуки-Агропереробка» частково проведено оплату за печінку яловичу в сумі 266 000,00 грн, а 31.12.2022 підприємством списано в дохід частково неоплачену кредиторську заборгованість перед ТОВ «М`ясторгпродукт» в розмірі 272 000,0 грн (картки рахунок 63.1.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» контрагент ТОВ «М`ясторгпродукт» за період з 01 січня по 31 грудня 2021р., за період з 26 листопада 2021р. по 31 грудня 2022р.).

Водночас, згідно з наданими суду первинним документами вбачається, що отримана в листопаді 2021 року за видатковою накладною №156 від 26.11.2021р., податкова накладна №6 від 26.11.2021р. зареєстрована ТОВ «М`ясторгпродукт» в ЄРПН печінка яловича в кількості 6 800 кг за ціною 33,33 грн. без ПДВ була перероблена на підприємстві (заморожена), та в подальшому реалізовувалася, ТОВ «ПРОДСЕРВІС М», ТОВ «ВЕЛЬМОНА», ПП «САФЛОРА», ТОВ «ЛЕВАЙС», ТОВ «РЕЛАЙЗ КОМПАНІ».

З наведеного випливає, що отриманий товар від ТОВ «М`ясторгпродукт» за видатковою накладною №156 від 26.11.2021р., податковою накладною №6 від 26.11.2021р. не списувався в обліку на витрати у зв`язку зі псуванням чи утилізацією, не використовувався в таких операціях, як добровільні пожертвування, в операціях з організації та проведення свят, презентацій, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків тощо, а фактично використаний платником податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.

За таких обставин, оскільки ТОВ «ВКП «Прилуки-Агропереробка» придбаний товар у ТОВ «М`ясторгпродукт» (печінка яловича) не використовувався в операціях: що не є об`єктом оподаткування; в операціях, звільнених від оподаткування; в операціях, що здійснювалися в межах балансу платника податку; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то посилання контролерами на порушення платником податку пп. "а","б","в","г" п. 198.5 ст. 195, та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, і як наслідок донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 45 333 грн. та висновок щодо необхідності реєстрації податкової накладної на загальну суму 272 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 333 грн. є такими що не відповідають дійсності та суперечать нормам діючого законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу щодо оформлення нереальних господарських операцій з постачання товарів контрагентом ТОВ «Захід Міт» та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія МІТ ФУД», то суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, в обґрунтування встановлення податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Захід Міт» та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія МІТ ФУД» відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Зважаючи на вищезазначене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12.12.2025 № 21779/ж10/25-01-07-00, № 21781/ж10/25-01-07-00, № 21782/ж10/25-01-07-00, № 21783/ж10/25-01-07-00, № 21784/ж10/25-01-07-00 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Прилуки-Агропереробка» необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 43000,00 грн. суду було надано копії договору про надання правової допомоги № 05-03-26-пб від 05.03.2026, платіжної інструкції, ордер (т. 1 зворот а.с. 32, т. 2 а.с. 140-143).

Відповідачем було подано відзив, в якому заперечував щодо витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що предмет позову не є неординарним, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка та направлення адміністративного позову до суду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині здійснення правового аналізу та вивчення наданих документів, існуючої судової практики та правових висновків Верховного Суду у подібних спорах, побудови стратегії захисту клієнта, аналізу документації клієнта пов`язаної з вищезазначеною справою, підготовки до виступу.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 20000,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Прилуки-Агропереробка» підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 33280,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Прилуки-Агропереробка» (пров. Фермерський, б. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520, код ЄДРПОУ 31429413) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12.12.2025 № 21779/ж10/25-01-07-00, № 21781/ж10/25-01-07-00, № 21782/ж10/25-01-07-00, № 21783/ж10/25-01-07-00, № 21784/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Прилуки-Агропереробка» судові витрати в розмірі 53280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.07.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА