Рішення № 137940811, 03.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14168/25

провадження № 2/753/554/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючої судді Маркєлової В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шепко А.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Іваницького А.М.,

неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 07.05.2026 за правилами загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

за участю органу опіки і піклування - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року адвокат Іваницький А.М. в інтересах позивачки звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони з 06.11.2010 перебували у шлюбі, який 31.01.2018 було розірвано. Відповідач з моменту розірвання шлюбу повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні доньки, не піклується про її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, та матеріально не допомагає. Позивачка самостійно забезпечує дитині належні умови для проживання, навчання у ліцеї, вивчення іноземних мов, відпочинок. Відповідач має фінансову можливість надавати забезпечення дитині, проте жодної матеріальної підтримки не надає, має заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 31.07.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; залучив до участі у справі як орган опіки та піклування Виконавчий комітет Хмельницької міської ради Хмельницької області; зобов`язав орган опіки та піклування на виконання свої повноважень подати письмовий висновок щодо розв`язання суті спору.

12.08.2025 представник позивачки подав заяву про уточнення позовних вимог щодо виправлення помилкової дати народження дитини.

15.10.2025 представник органу опіки та піклування подав заяву про виконання ухвали суду та долучив Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розгляд справи просив проводити без участі їх представника.

08.06.2026 з електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на електронну пошту суду надійшов лист, у якому не зазначено ПІБ його автора і який не підписаний КЕП чи ЕЦП, наступного змісту: "Доброго дня, маю повідомлення про засідання на 23.06 про прозбавлення батьківських прав № 753/14168/25. Можливості зявитися на засідання не маю так як проходжу військову службу в лавах ЗСУ. Як бути в цій ситуації?".

З метою перевірки достовірності інформації щодо проходження Відповідачем військової служби в лавах ЗСУ , Суд зробив запит та ортимав відповідь № 2924201 від 23.06.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, з якого встановлено, що з січня 2025 по день розгляду справи (23.06.2026) ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , не проходить військову службу.

Тому підстав для зупинення провадження у цій справі немає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив не подав, у зв`язку з чим Суд здійснював розгляд справи без участі Відповідача.

У судовому засіданні 07.05.2026 Позивачка підтримала позовну заяву в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

У засіданні 07.05.2026 суд з`ясував думку неповнолітньої ОСОБА_2 щодо розгляду спору. ОСОБА_2 повідомила, що розуміє, яку справу розглядає суд, та вказала, що з батьком не спілкується приблизно вісім років. Дитина підтвердила, що проживає з матір`ю окремо від батька приблизно вісім років. Неповнолітня зазначила, що майже нічого не пам`ятає про спілкування з батьком і згадала лише про останній телефонний дзвінок. ОСОБА_2 вказала, що батько взагалі не вітає її з днем народження та не дарує подарунки. Дитина пояснила, що наразі з батьком не спілкується ані телефоном, ані в інший спосіб.

Дівчинка повідомила, що матір вийшла заміж, і нового чоловіка матері вона називає татом. Неповнолітня охарактеризувала ставлення вітчима до неї наступним чином: «Він виховує мене. Все, що я хочу, я отримую, підтримує мене».

Неповнолітня усвідомлює юридичні наслідки ухвалення рішення суду і пояснила своє розуміння так: «В мене буде змога поїхати за кордон без його дозволу». ОСОБА_2 додала про можливість самостійно реєструвати місце проживання: «В квартирі прописатись... без його дозволу». Суд роз`яснив дитині наслідки втрати права на спадкування майна після батька, на що вона відповіла: «Ну мене це не хвилює».

ОСОБА_2 висловила однозначну позицію щодо задоволення позовних вимог: «Моє бажання також позбавити його батьківських прав. Я не бачу сенсу в його батьківських правах, якщо він ніяк не впливає на моє життя. Його взагалі нема в моєму житті». Неповнолітня підкреслила відсутність родинного зв`язку з відповідачем: «І взагалі я не бачу сенсу в його батьківських правах, якщо татом називає абсолютно іншу людину».

Пояснила суду свою думку щодо розв`язання суті спору так: «Моє бажання також позбавити батька батьківських прав.»

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Сторони перебували у шлюбі з 06.11.2010.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дарницький районний суд м. Києва розірвав шлюб між сторонами рішенням від 31.01.2018 у справі № 753/11379/17. Рішення набрало законної сили.

Неповнолітня ОСОБА_2 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 навчається у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Ліцей № 3 імені Артема Мазура Хмельницької міської ради». Мати самостійно займається вихованням та навчанням дитини, забезпечує її всебічний розвиток, організовує медичний догляд та відпочинок.

Батько не бере участі у житті дитини, контакту з навчальним закладом не підтримує, не цікавиться успіхами доньки.

Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.06.2025 становить 193 698,82 грн.

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради надав висновок від 10.10.2025 № 1788/01-31 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої ОСОБА_2 . Орган опіки мотивував висновок таким:

-Комісії не було надано інформації, яка б підтверджувала свідоме та систематичне нехтування батьком своїми обов`язками, його умисне ухилення від виховання і утримання дитини, а також відсутні дані про те, що батька попереджали про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

-На засіданні комісії були присутні педагоги ліцею, де навчається дитина, однак вони не змогли пояснити, з яких саме джерел їм відомо про неучасть батька у вихованні та навчанні доньки. Через це комісія критично оцінила надану школою характеристику дитини.

-Орган опіки зазначив, що йому не надано жодних підтверджень того, що поведінка чи дії відповідача можуть свідчити про негативний вплив на дитину.

-У висновку вказано, що відсутні підтвердження того, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав змінить життя дитини на краще. Орган опіки наголосив, що ухилення від обов`язків має бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, не бажає її змінювати та нехтує найкращими інтересами дитини.

-Неможливість обстеження умов проживання батька: Працівники служби у справах дітей та сім`ї міста Києва не змогли обстежити житлові умови батька, оскільки за вказаною у позові адресою він не зареєстрований, а під час візиту працівників служби двері ніхто не відчинив.

Суд, керуючись нормою частини шостої статті 19 Сімейного кодексу України, не погоджується з висновком органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, вважає його недостатньо обґрунтованим, і таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки Відповідач тривалий час не сплачує аліменти, має заборгованість у сумі 193 698,82 грн, не спілкується з дитиною близько восьми років, що свідчить про його свідоме нехтування батьківськими обов`язками. Жодних доказів на підтвердження причин, які б пояснювали таку поведінку та наявність у відповідача бажання виконувати батьківські обов`язки, матеріали справи не містять.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (частина перша статті 141 Сімейного кодексу України).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (частина друга статті 141 Сімейного кодексу України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (частина перша статті 157 Сімейного кодексу України).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 Сімейного кодексу України).

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частина третя статті 157 Сімейного кодексу України).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України «Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї».

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із ст. 18 Конвенції батьки або законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці,. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, «мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ... ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти» (пункт 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України).

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути.

Суд установив, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, не цікавиться її життям, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для дитини, не забезпечує лікування дитини, що свідчить про те, що нехтування своїми батьківськими обов`язками є свідомим, тому позбавлення його батьківських прав повністю відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

Дитина має право на те, щоб бути заслуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї (частина перша статті 171 Сімейного кодексу України).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (частина друга статті 171 Сімейного кодексу України). Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю.

Суд може оцінювати думку дитини з урахування її віку не лише безпосередньо в судовому засіданні, але і через оцінку висновку органу опіки і піклування, службові особи якого проводили опитування дитини; за наслідками професійного посередництва, зокрема шляхом її опитування у присутності експерта психолога, який має відповідну кваліфікацію та може проводити бесіди з дитиною і правильно передати та інтерпретувати її слова, з фіксацією його результатів для суду у вигляді висновків експерта (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 752/13545/21).

Суд враховує думку дитини, яку ОСОБА_2 висловила безпосередньо у суді і під час засідання комісії Органу опіки і піклування, на якому були присутні мати дитини, ОСОБА_1 , та неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що дитина послідовна у своїй думці про відсутність спілкування і емоційного зв`язку з батьком, відсутність матеріальної підтримки з боку батька. Донька послідовно повідомляє, що не спілкується з батьком близько восьми років, не бажає підтримувати з ним жодних контактів та позбавлена його батьківської опіки.

Відповідно до частини шостої статті 19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, висновок органу опіки та піклування має для суду лише рекомендаційний характер. Цей документ є одним із доказів у справі, який підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних матеріалів і доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Тому суд, оцінивши всі обставини цієї справи (включаючи тривалу несплату аліментів, відсутність спілкування відповідача з дитиною упродовж 8-ми років та безпосередню думку самої неповнолітньої), ухвалює рішення про позбавлення батьківських прав, незважаючи на висновок органу опіки про недоцільність такого заходу.

Суд вважає, що за встановлених у справі обставин позивачка довела, що ОСОБА_3 ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, тому позов підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 Цивільного процесуального кодексу України). З відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись нормами ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, за участю органу опіки і піклування - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Орган опіки та піклування: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060772, адреса: Україна, 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Гагаріна, будинок 3.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

23.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи та складено 03.07.2026.

Суддя В.М. Маркєлова