Рішення № 137940742, 02.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року справа № 580/1966/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 084350006426 від 17.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 з 19.01.2026, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 до 19.06.1993, та період роботи з 03.11.1997 до 22.03.1998, згідно трудової книжки та диплому.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з наявністю відповідного страхового та пільгового стажу й досягненням відповідного віку. Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте відповідач 2 відмовив позивачу в призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області проти позову заперечило. Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління є неналежним відповідачем, оскільки в межах спірних правовідносин виконало виключно технічні функції прийняло заяву позивача та направило йому відповідь. Жодного розпорядчого акта за результатами розгляду заяви Відповідач не приймав, а рішення про відмову винесено іншим територіальним органом ПФУ, за дії якого Головне управління юридичної відповідальності не несе. Оскільки права позивача з боку Головного управління не порушувалися, публічно-правовий спір між сторонами відсутній, що виключає підстави для визнання його дій протиправними чи зобов`язання призначити пенсію .

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подало до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач 2 зазначив, що відповідач 2 діяв виключно в межах чинного законодавства, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. За розрахунком ГУ ПФУ в Чернівецькій області страховий стаж позивача становить 28 років 11 місяців 16 днів, вік 55 років. До стажу обґрунтовано не зараховано: період навчання (розбіжність у по батькові в дипломі та паспорті, а також накладення з військовою службою) та період роботи з 03.11.1997 по 22.03.1998 (запис у дублікаті трудової книжки внесено раніше дати її заповнення, первинні довідки відсутні). Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 09.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 14.07.2023 № 7101-7501671730 є внутрішньо переміщеною особою. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання перебувания: АДРЕСА_2 .

Згідно з копією дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 10.11.1998 (а. с. 46-48) позивач у спірні періоди:

з 01.09.1988 по 19.06.1993 навчався в Сахалінському морехідному училищі (диплом НОМЕР_2 );

03.11.1997 прийнятий в електричний цех електрослюсарем 4 розряду з ремонту обладнання розподільних пристроїв, зайнятим на роботах у діючих (що перебувають під номінальною напругою) електроустановках напругою 330 кВ і вище на Запорізькій ТЕЦ (наказ № 1022к від 31.10.1997);

22.03.1998 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ № 232к від 23.03.1998).

ОСОБА_1 проходив строкову службу в Збройних Силах з 27.06.1989 по 24.05.1991, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а. с. 50) та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2026 № 108 (а. с. 49).

У лютому 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 10.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Виконавцем для розгляду заяви позивача від 10.02.2026 за принципом екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняло рішення від 17.02.2026 № 084350006426 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком № 2, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні відповідач 2 вказав, що вік заявника 55 років; страховий стаж - 28 років 11 місяців 16 днів; пільговий стаж - 24 роки 7 місяців 1 день.

До страхового стажу відповідач 2 не зарахував такі періоди:

період навчання згідно диплому, оскільки в дипломі по батькові не відповідає паспортним даним заявника російською мовою та в період навчання заявник проходив військову службу;

період роботи з 03.11.1997 по 22.03.1998 згідно наданого дублікату трудової книжки, оскільки даний період роботи внесено раніше дати заповнення 10.11.1998.

За доданими документами до пільгового стажу зараховано всі періоди.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 25.02.2026 № 2300-0207-8/14712 повідомило позивача про прийняття рішення від 17.02.2026 № 084350006426 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 114 Закону № 1058-ІV передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 є, зокрема, наявність страхового стажу у чоловіків не менше 30 років.

Як встановив суд, у спірному рішенні від 17.02.2026 № 084350006426 Головне управління не зарахувало до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1988 до 19.06.1993 та період роботи з 03.11.1997 до 22.03.1998.

Щодо зазначених відповідачем 2 у спірному рішенні підстав не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, суд врахував таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Згідно з п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Суд встановив, що у період з 01.09.1988 по 19.06.1993 ОСОБА_1 навчався в Сахалінському морехідному училищі, що підтверджується копією дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 10.11.1998 та дипломом НОМЕР_2 від 19.06.1993.

Період навчання позивача з 01.09.1988 по 19.06.1993 не зарахований до страхового стажу позивача, у зв`язку з тим, що в дипломі по батькові не відповідає паспортним даним заявника російською мовою та навчання перетинається з проходженням військової cлужби.

Суд врахував, що згідно з п. 26 Порядку № 637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Зміст наведеного правового положення вказує на те, що встановлення у судовому порядку факту приналежності документа певній особі має відбуватися лише у випадку, коли відповідні відомості не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи, зазначеним в документі, що підтверджує трудовий стаж.

У той же час, суд вважає, що за обставин цієї справи відсутній факт незбігання ім`я, по батькові та прізвища позивача у наданих ним документах.

Так, суд встановив, що ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) позивача українською мовою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 написано як « ОСОБА_1 ».

У дипломі НОМЕР_2 від 19.06.1993 ім`я позивача зазначено « ОСОБА_1 », тобто запис зроблено російською мовою.

Суд зауважує, що невідповідність в написанні прізвища ім`я та по батькові позивача російською мовою жодним чином не впливає на можливість встановити, що дані документи належить саме позивачу - ОСОБА_1 .

Суд вважає, що надані позивачем документи, є такими, що беззаперечно підтверджують страховий стаж позивача у період навчання (трудова книжка та диплом про освіту).

Також суд вважає, що посилання відповідача 2 у спірному рішенні на те, що в дипломі по батькові не відповідає паспортним даним, проявом надмірного формалізму, враховуючи, що зазначений диплом виданий мовою оригіналу (російською мовою). При цьому, зі змісту зазначеного диплома вбачається, що наведена в них інформація стосується саме ОСОБА_1 (позивача).

Щодо не зарахування відповідачем 2 періоду навчання, оскільки в цей період позивач проходив військову службу, суд зазначає наступне.

З військового квитка серії НОМЕР_3 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2026 № 108 вбачається, що позивач проходив строкову службу в Збройних Силах з 27.06.1989 по 24.05.1991.

Разом з тим, позивач у позовній заяві самостійно зазначає про те, що протягом навчання в училещі він перебував у академічній відпустці у період з 27.06.1989 по 24.05.1991 у зв`язку з призовом на військову службу.

Суд зауважує, що за приписами частини 2 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв`язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров`я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.

З наведеного вбачається, що надання студенту академічної відпустки не припиняє його взаємин із відповідним навчальним закладом, а призупиняє їх на певний строк. Тобто, в період академічної відпустки особа не проходить навчання у відповідному навчальному закладі та не отримує стипендію.

Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що підстав для зарахування до страхового стажу періоду, коли особа не навчався та не працював, немає.

Перебування в академічній відпустці (перерва в навчанні) не зараховується до страхового стажу, оскільки це не передбачено законодавством.

Таким чином, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає період його навчання в училищі з 01.09.1988 по 26.06.1989 та з 25.05.1991 по 19.06.1993, тобто за виключенням строку проходження військової служби з 27.06.1989 по 24.05.1991, який вже зарахований пенсійним органом.

Щодо не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду його роботи згідно з дублікатом трудової книжки з 03.11.1997 до 22.03.1998, то суд зазначає наступне.

Як встановив суд згідно з копією дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 10.11.1998 позивач працював з 03.11.1997 по 22.03.1998 в електричному цеху електрослюсарем 4 розряду з ремонту обладнання розподільних пристроїв, зайнятим на роботах у діючих (що перебувають під номінальною напругою) електроустановках напругою 330 кВ і вище на Запорізькій ТЕЦ.

Зазначений період роботи позивача не зараховано, оскільки такий період роботи внесено раніше дати заповнення, а саме: 10.11.1998.

Так, на титульній сторінці трудової книжки у графі «Дата заповнення» вказано дату - « 10.11.1998».

Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі Інструкція № 58),після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Пункт 5.2. Інструкції № 58 визначає, що дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Суд наголошує, що за змістом Інструкції № 58 на титульному аркуші дубліката трудової книжки обов`язково зазначається фактична дата його фізичного оформлення та видачі замість втраченого оригіналу (день, коли він оформлюється де-факто), а не дата заведення первинного документа. Оскільки дублікат за своєю правовою природою видається згодом, дата його заповнення об`єктивно є пізнішою за відновлені в ньому минулі періоди роботи працівника.

Тобто, зазначена у дублікаті трудової книжки позивача дата його заповнення (10.11.1998) відповідає фактичній даті оформлення документа.

Суд вважає, що формальна невідповідність між датою внесення запису та датою заповнення титульного аркуша дубліката трудової книжки не може бути підставою для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення.

Належним чином оформлений дублікат трудової книжки є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, а тому відповідач 2 протиправно не зарахував період з 03.11.1997 по 22.03.1998 до страхового стажу позивача, лише з тих мотивів, що хронологічний запис про роботу передує даті заповнення самого дубліката.

Ураховуючи зазначене, період роботи позивача на Запорізькій ТЕЦ з 03.11.1997 по 22.03.1998 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Проаналізувавши викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.02.2026 № 084350006426 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії позивачу, та як похідна вимога, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його страхового стажу спірні періоди його навчання та роботи, з урахуванням висновків суду по цій справі.

Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, то вони задоволенню не підлягають, оскільки заяву позивача про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, і саме ним прийнято спірне рішення.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.02.2026 № 084350006426 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 10.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді заяви до його страхового стажу період навчання 01.09.1988 по 26.06.1989 та з 25.05.1991 по 19.06.1993, а також період роботи з 03.11.1997 по 22.03.1998 на Запорізькій ТЕЦ, з урахуванням висновків суду по цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО