Рішення № 137940444, 01.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року справа № 580/11456/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача адвоката Нагорного Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/11456/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках за станом здоров`я для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 14.09.2023 по 08.01.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках за станом здоров`я для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 14.09.2023 по 08.01.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за весь час затримки з виплати додаткової винагороди по день фактичного розрахунку.

Рішенням від 24.09.2025, що набрало законної сили 25.10.2025, у справі № 580/11456/24 Черкаський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково:

визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в пропорційному розрахунку на місяць за період з 14.09.2023 по 07.01.2024, включно;

зобов`язав військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в пропорційному розрахунку на місяць за період з 14.09.2023 по 07.01.2024, включно;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за весь час затримки з виплати додаткової винагороди по день фактичного розрахунку відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 580/11456/24, оскільки суд не вирішив питання щодо цієї позовної вимоги.

Вирішуючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки рішення у цій справі було ухвалене в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому питання ухвалення додаткового судового рішення суд також розглядає у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач серед іншого просив нарахувати і виплатити йому середній заробіток за весь час затримки з виплати додаткової винагороди по день фактичного розрахунку.

Однак, суд, ухвалюючи рішення від 24.09.2025 у справі № 580/11456/24, не вирішив позовну вимогу щодо нарахування середнього заробітку.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки, суд зазначає таке.

За загальним правилом застосування законодавства пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника .

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні

Суд звертає увагу, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме: факту невиплати належних працівникові сум при звільненні; факту проведення з працівником остаточного розрахунку.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, при заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку обов`язковому визначенню підлягають розмір спірного середнього заробітку та час затримки розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237 КЗпП України вказав на те, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За висновком Конституційного Суду України невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідачем нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на лікуванні, на виконання цього рішення не здійснені, а тому позовні вимоги про нарахування і виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є передчасними.

Таким чином, на момент розгляду цієї справи спір щодо нарахування і виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відсутній.

Суд зауважує, що наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є підставою для звернення до суду з новою позовною заявою після отримання спірної додаткової винагороди, у разі відмови відповідача у добровільному порядку сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки з виплати додаткової винагороди по день фактичного розрахунку необхідно відмовити.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з виплати додаткової винагороди по день фактичного розрахунку відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО