Рішення № 13794035, 07.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 рокуСправа № 11-12/2575

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників сторін: позивача за первісним позовом Смаглій В.М. за довіреністю, першого відповідача за первісним позовом ОСОБА_10 за посадою (міський голова), другого відповідача за первісним позовом ОСОБА_10 за посадою (міський голова), Сокольвяк О.І. за довіреністю, першого позивача за зустрічним позовом ОСОБА_10 за посадою (міський голова), другого позивача за зустрічним позовом ОСОБА_10 за посадою (міський голова), Сокольвяк О.І. за довіреністю, першого відповідача за зустрічним позовом - Смаглій В.М. за довіреністю, другого відповідача за зустрічним позовом не зявився, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства “Едельвейс” до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради про визнання набуття права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради до приватного підприємства “Едельвейс” і товариства з обмеженою відповідальністю “Кераміка Монастирища” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.1993 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради (відповідач-1 за первісним позовом), Монастирищенської міської ради (відповідач-2 за первісним позовом) про визнання права власності на новостворене нерухоме майно 30-квартирний житловий будинок, розташований в м. Монастирище Черкаської області по пров. Щорса, 3.

Позов вмотивовано тим, що за твердженням позивача він придбав незавершене будівництво оспорюваного будинку на умовах, укладеного 12.03.1993 року з фірмою „Кофі” договору купівлі-продажу, добудував його та ввів в експлуатацію. В подальшому відповідачі протиправно прийняли цей будинок до комунальної власності.

В ході розгляду справи позивач подав заяву (вх. № 2506 від 18.02.2010 року) про зміну предмета позову, в якій просив суд визнати за ним набуття права власності на 30-квартирний житловий будинок (літ. А-5) в цілому, розташований в м. Монастирище Черкаської області по пров. Щорса, 3 на момент введення цього житлового будинку в експлуатацію, відповідно до акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 12.11.1993 року, затвердженого розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації від 08.04.1996 року № 110. Заява про зміну предмета позову позивачем подана в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, судом прийнята.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві і заяві про зміну предмета позову, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі-1 і 2 позов не визнали і проти його задоволення заперечували з підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема необґрунтованість і недоведеність позовних вимог.

Крім того, заперечуючи проти первісного позову, відповідачі-1 і 2 за первісним позовом звернулись в суд з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом - приватного підприємства „Едельвейс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом 30-ти квартирного житлового будинку по провулку Щорса, 3 в м. Монастирище, укладеного 12.03.1993 року між фірмою „Кофі” і приватним підприємством „Едельвейс”.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 04.03.2010 року, 31.03.2010 року і 12.04.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 за зустрічним позовом залучено Монастирищенське господарське товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Кофі”, залучено третю особу в якості відповідача-2 по зустрічному позову та замінено його на належного відповідача-2 по зустрічному позову товариство з обмеженою відповідальністю „Кераміка Монастирища”.

Відповідач-1 за зустрічним позовом позов не визнав і проти його задоволення судом заперечував з мотивів його необґрунтованості і безпідставності.

Крім того, кожна із сторін, заперечуючи, відповідно, проти позову і зустрічного позову подали заяви про застосування строків позовної давності до цих вимог і заперечували проти задоволення цих заяв, поданих противною стороною.

Відповідач-2 за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю „Кераміка Монастирища”, письмовий відзив на позов не подав, явку свого представника не забезпечив. Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу без участі його представника за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Монастрищенської районної ради від 11.07.1986 року № 168 Монастрищенському заводоуправлінню будматеріалів виділена земельна ділянка площею 0,20 га по пров. Щорса для будівництва 30-и квартирного житлового будинку за рахунок землекористувачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Згідно з списком, станом на 01.01.1988 року на обліку за місцем роботи в Монастирищенському заводоуправлінні будматеріалів для отримання житла перебували 31 особа з їх родинами .

Згідно з протоколом № 9 спільного засідання профкому і ради трудового колективу Монастирищенського заводоуправління будматеріалів, для підготовки площадки під будівництво житлового будинку необхідно здійснити знос будинків №№ 1, 3, 5 по пер. Щорса і виділити квартири їх власникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Квартири виділяє Монастирищенський машинобудівний завод, які йому необхідно повернути .

29.11.1988 року Монастирищенське заводоуправління будматеріалів звернулось в Монастирищенську міську раду з листом, в якому просило виділити 4 квартири для відселення громадян з площадки, де будуватиметься 30-и квартирний житловий будинок під гарантію їх повернення із новозбудованого будинку.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.03.1989 року № 51 вирішено видати ордери на квартири громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, будинки яких підлягали знесенню, в будинку по вул. Суворова, 3.

06.04.1989 року родинам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 видано ордери.

Наказом Черкаського обласного кооперативно-державного обєднання по агропромисловому будівництву (Облагробуд) від 27.12.1989 року № 426 ліквідовано з 01.01.1990 року Монастирищенське заводоуправління треста „Агробудіндустрія”, правонаступником ліквідованого Монастирищенського заводоуправління призначено Черкаський трест „Агробудіндустрія”, наказано тресту „Агробудіндустрія” прийняти будівлі, споруди, майно і засоби заводоуправління, дозволено тресту „Агробудіндустрія” передати матеріально-технічну базу ліквідованого заводоуправління в оренду кооперативу „Новий час”.

23.11.1989 року Черкаським трестом „Агробудіндустрія” облагробуду наймодавцем і виробничим кооперативом „Новий час” - наймачем укладено договір майнового найму № 1. Відповідно до п.п. 1.1, 2.1.5., 2.2.11., 4.8. договору, наймодавець передав, а наймач прийняв в оренду строком на 5 років матеріально-технічну базу ліквідованого Монастирищенського заводоуправління будматеріалів, пообєктний перелік (опис) основних засобів, переданих в оренду наймачу є додатком № 1 до договору, наймодавець зобовязався звільнити наймача до кінця 1991 року від орендної плати, з 01.01.1992 року наймач зобовязався перераховувати наймодавцю орендну плату в розмірі амортизації на повне відновлення і 20% прибутку рівномірно по місяцям. Крім того, наймодавець зобовязався виділити кошти для будівництва 30-и квартирного житлового будинку в м. Монастирище по пер. Щорса для працівників наймача, ці кошти наймач зобовязався повернути наймодавцю до 01.12.1994 року. Пообєктний перелік (опис) основних засобів, переданих в оренду наймачу, який є додатком № 1 до договору, сторонами суду на його вимогу не поданий, можливість його подання втрачена.

Із рішення арбітражного суду Черкаської області від 24 грудня 1992 року у справі №1734/5 вбачається, що 03.12.1990 року між трестом „Агробудіндустрія” і КВП „Новий час” було укладено договір купівлі-продажу основних засобів, взятих покупцем - КВП „Новий час” в оренду по договору від 23.11.1989 року, залишкова вартість яких на день укладання договору купівлі-продажу становила 140000 крб. Рішенням виконкому Монастирищенської міськради від 14.02.1992 року № 22 КВП „Новий час” ліквідовано, договір купівлі-продажу основних засобів від 03.12.1990 року викрадено із кабінету директора фірми „Кофі”. Зазначеним рішенням арбітражного суду в позові Черкаського обєднання „Облагробуд” до фірми „Кофі” про визнання недійсним договору купівлі-продажу основних засобів від 03.12.1990 року, укладеного між трестом „Агробудіндустрія” і КВП „Новий час”, відмовлено.

Примірники договору (оригінал чи належним чином засвідчені копії) купівлі-продажу основних засобів від 03.12.1990 року сторонами суду на його вимогу також не подані, можливість їх подання втрачена.

Згідно з довідкою начальника архівного відділу Монастирищенської РДА Черкаської області від 09.01.2007 року № 40/15 рішення виконкому Монастирищенської міськради від 14.02.1992 року № 22 щодо ліквідації кооперативу „Новий час” в архівний відділ на зберігання не надходило.

За повідомленням державного реєстратора Монастирищенської РДА Черкаської області від 15.02.2010 року № 01-24 відомості про юридичну особу виробничий кооператив „Новий час” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Із протоколу № 1 загальних зборів членів Монастирищенського кооперативно-виробничого підприємства „Новий час” від 29.01.1992 року, поданого суду позивачем, вбачається, що збори, обговоривши звіт голови правління Ковалишенка Ф.І. і інші питання повістки денної, зокрема вирішили: схвалити роботу правління кооперативу за період роботи 1990-1991 років; основні і оборотні засоби, які були куплені в тресті „Агробудіндустрія”, продати фірмі „Кофі”; ліквідувати кооперативно-виробниче підприємство; кошти від продажу власності кооперативу розподілити між його членами; фірму „Кофі” визнати правонаступником кооперативу „Новий час”; передати право замовника 30-и квартирного житлового будинку по пер. Щорса в м. Монастирище фірмі „Кофі”. На вказаному протоколі відсутня печатка кооперативно-виробничого підприємства „Новий час”.

Того ж дня, 29.01.1992 року, Монастирищенським кооперативно-виробничим підприємством „Новий час” (продавець) і Монастирищенським господарським товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Кофі»(покупець) в особі генерального директора Ковалишенка Ф.І. складено договір купівлі-продажу, за яким продавець продав покупцю основні і зворотні засоби Монастирищенського кооперативно-виробничого підприємства „Новий час” по договірній ціні. Ідентифікаційні коди зазначених підприємств в договорі не зазначені. Акт приймання-передачі майна, передаточний баланс чи інші документи про склад (перелік) проданого майна, його вартість до договору відсутні.

Із рішення виконавчого комітету Монастирищенської районної ради від 13.11.1991 року № 204 вбачається, що за матеріалами Монастирищенського кооперативно-виробничого підприємства „Новий час” і колгоспу „Щорса” с. Терлиці виконком райради зареєстрував товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Кофі” і її Статут, сам Статут суду сторонами не наданий. Розпорядженням представника Президента України від 18.06.1992 року № 100 господарське товариство фірму „Кофі” реорганізовано в мале підприємство з колективною формою власності. На загальних зборах, згідно з протоколом № 2 від 25.04.1994 року, працівниками колективу фірми „Кофі” вирішено перейменувати мале підприємство в виробничо-торгівельне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Статутом товариства з обмеженою відповідальністю „Кераміка Монастирища”, товариство створене шляхом перетворення, у звязку зі зміною назви і організаційно-правової форми, виробничо-торгівельного підприємства фірми „Кофі”, зареєстроване 26.12.2006 року, є правонаступником майна, прав і обовязків ВТПФ „Кофі”.

Із Статуту позивача за первісним позовом приватного підприємства „Едельвейс” в редакціях від 08.11.2000 року і 27.04.2009 року, свідоцтва про його державну реєстрацію і виписки з ЄДР вбачається, що приватне підприємство „Едельвейс” як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстроване 25.09.1992 року, його засновником і власником являється Коханівський І.Є., його господарською діяльністю керує директор (керівник), функції якого може виконувати власник, станом на 14.09.2009 року його керівником був Плетінка Р.А.

Рішенням загальних зборів, згідно з протоколом від 29.09.1992 року, фірма „Кофі” вирішила продати 30-и квартирний житловий будинок ПМП „Едельвейс” при умові, що по результатах господарсько-фінансової діяльності за 1992 рік фірма „Кофі” матиме збитки. Даний протокол печаткою фірми „Кофі” не посвідчений.

Згідно з протоколом загальних зборів фірми «Кофі»від 26.02.1993 року, збори постановили продати незакінчений 30-и квартирний житловий будинок, розташований в м. Монастирище по пер. Щорса приватному малому підприємству „Едельвейс” згідно акту оцінки. Даний протокол печаткою фірми „Кофі” не посвідчений.

Із письмових пояснень Данилюк Г.І. вбачається, що вона працювала в Монастирищенському заводоуправлінні, яке пізніше змінювало свою назву на кооператив „Новий час”, пізніше фірму „Кофі”. Загальні збори фірми „Кофі” від 26.02.1993 року, на яких, як зазначено в протоколі, вона була секретарем зборів і вирішувалось питання продажу 30-и квартирного житлового будинку, фактично не проводились.

Аналогічне твердження міститься в письмовій заяві колишніх працівників цегельного заваду (кооперативу „Новий час”, фірми „Кофі”, ПМП „Едельвейс”), жителів спірного будинку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

12.03.1993 року між Монастирищенською фірмою „Кофі” і приватним малим підприємством „Едельвейс” було складено договір, за умовами якого фірма „Кофі” продала ПМП „Едельвейс” незакінчений 30-и квартирний житловий будинок, розміщений в м. Монастирище по пер. Щорса, вартістю 12693771 крб. Покупець зобовязався перерахувати вказану суму до 20.03.1993 року на розрахунковий рахунок продавця, після отримання коштів продавець передає будинок по акту, після передачі будинку покупець зобовязався проводити фінансування будинку до закінчення його будівництва через розрахунковий рахунок продавця, договір вступає в силу з моменту передачі будинку по акту (т. 1 а.с. 43, 114). Відомості про нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію договору (у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів) відсутні.

16.03.1993 року, в складі комісій, ПМП „Едельвейс” прийняла на баланс від фірми „Кофі” 30-и квартирний житловий будинок в незакінченому стані, про що складено акт (т. 1 а.с. 53). Будинок знаходився в стані ведення підрядником опоряджувальних робіт.

Згідно з довідкою керуючого і головного бухгалтера Монастирищенського ТВБВ Черкаської дирекції банку «Україна»від 11.06.2001 року № 020-68, 29.01.1992 року в Монастирищенське відділення банку „Україна” платіжним дорученням № 4 фірмою „Кофі” перераховано на рахунок 000711401 „Поточні вклади фізичних осіб” в сумі 700000 крб. Кошти перераховано на вклади робітників, як доля від продажу власності кооперативу, згідно списку (а.с. 3, 7).

Платіжним дорученням № 14 від 16.03.1993 року ПМП „Едельвейс” сплатило фірмі „Кофі” за 30-и квартирний житловий будинок згідно договору купівлі-продажу від 12.03.1993 року 12693771 крб. (т. 3 а.с. 4).

Розрахунковим чеком БХ № 499403 від 14.04.1993 року ПМП „Едельвейс” перерахувало фірмі „Кофі” за будівельно-монтажні роботи по 30-и квартирному житловому будинку 8073863 крб. (т. 3 а.с 4).

На вищенаведені довідку банку, список членів кооперативу „Новий час” до довідки, платіжне доручення і розрахунковий чек позивач посилається як на докази розрахунку ПМП „Едельвейс” з фірмою „Кофі” та членами кооперативу „Новий час” за куплений спірний будинок. Проте, із довідки банку, списку членів кооперативу „Новий час” і договору купівлі-продажу від 29.01.1992 року вбачається, що членам кооперативу „Новий час” було перераховано їх долю у власності кооперативу згідно договору купівлі-продажу від 29.01.1992 року, тобто за основні і оборотні засоби, а не за спірний будинок згідно договору купівлі-продажу від 12.03.1993 року.

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 12.11.1993 року, рішенням комісії 30-и квартирний житловий будинок, розташований за адресою м. Монастирище, пр. Щорса, № 3, прийнято в експлуатацію, замовником будівництва значиться Монастирищенська фірма „Едельвейс”, проектно-кошторисна документація затверджена фірмою „Кофі” 10.08.1989 року, генеральним підрядником був Монастирищенський райагробуд Черкаського облагробуду (т. 1 а.с. 38-42).

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 12.11.1993 року затверджено розпорядженням голови райдержадміністрації № 110 від 08.04.1996 року (т. 3 а.с. 66).

Розпорядженням голови Монастирищенської РДА від 06.06.2001 року № 102 скасовані пункти 2, 3 розпорядження голови райдержадміністрації № 110 від 08.04.1996 року в частині постановки спірного будинку на баланс ПМП „Едельвейс” і зобовязання останнього укласти договори про надання комунальних послуг (т. 3 а.с. 38, 67).

Із письмових пояснень Зінича Б.А. від 18.06.2006 року вбачається, що для прийняття в експлуатацію 30-и квартирного житлового будинку по пров. Щорса, 3 Монастирищенською РДА була створена приймальна комісія, головою якої був призначений він. Акт державної приймальної комісії від 12.11.1993 року про прийняття в експлуатацію цього житлового будинку ним і окремими членами комісії не був підписаний у звязку з тим, що будинок не був готовий до введення в експлуатацію (т. 3 а.с. 27, 61, 162).

Із повідомлення начальника інспекції ДАБК і начальника відділу містобудування та архітектури Монастирищенської РДА від 04.05.2004 року № 13 вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт 30-и квартирного житлового будинку по пров. Щорса був виданий 01.12.1993 року, після підписання акта державної комісії від 12.11.1993 року про введення його в експлуатацію, замовником будівництва виступав Монастирищенський райагробуд. Акт державної комісії затверджений в 1996 році всупереч нормам ДБН А.3.1-3-94 „Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів”, згідно з п. 2.13 якого, затвердження акту органом, який призначив комісію, здійснюється в термін не більше 7 днів по обєктах житлового-цивільного призначення. Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії (т. 3 а.с. 31, 65).

Згідно з довідкою начальника архівного відділу Монастирищенськкої РДА від 04.01.2007 року № 32/15, акт введення в експлуатацію будинку по пров. Щорса, 3 від 12.11.1993 року, затверджений розпорядженням № 110 від 08.04.1996 року на зберігання в архівний відділ не надходив (т. 1 а.с. 100, 110).

За повідомленням начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Монастирищенської РДА від 16.04.2010 року № 8, станом на 15.04.2010 року в архіві відділу відсутні документи щодо забудови 30-и квартирного житлового будинку по пров. Щорса, 3 в м. Монастирище. В журналі „Книга реєстрації житлових і цивільних будівель і споруд, що підлягають будівництву” в Монастирищенському районі, яка велась з 24.01.1975 року, зафіксовано запис про надання дозволу на будівництво цього будинку за № 118 від 01.12.1993 року. В графі „Найменування організації, що затвердила проект привязки і кошторис” зафіксовано запис: Монастирище, заводоуправління (фірма Кофі), кошторисна вартість 340 тис. руб. в цінах 1984 року, в графі „Найменування Міністерства і організації забудовника” зафіксовано запис: Украгробуд, райагробуд. Даних щодо створення державної комісії, її роботи, оформлення акту державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію у відділі немає (т. 3 а.с. 113).

22.04.1996 року Черкаським ОБТІ, за заявою користувача ПМП „Едельвейс”, здійснена інвентаризація спірного домоволодіння, заведена інвентаризаційна справа (т. 3 а.с. 180-182).

Рішенням виконавчого комітету від 30.05.1996 року № 121 відмовлено МП „Едельвейс” у визнанні права власності на 30-и квартирний житловий будинок по пр. Щорса, 3 у звязку з відсутністю правових документів на нього у фірми „Кофі” (т. 3 а.с. 46).

Ухвалою виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 11.04.1997 року № 91 відмовлено директору ПМП „Едельвейс” у визнанні права власності на 30-и квартирний житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством „Едельвейс” із-за відсутності відповідних правових документів, довідку № 3136 від 13.05.1996 року, видану виконкомом міської ради, про реєстрацію цього будинку визнано недійсною, зобовязано директорів ПМП „Едельвейс” і фірми „Кофі” подати списки у виконком міської ради для видачі ордерів на квартири в цьому будинку (т. 1 а.с. 32, 90). Довідка № 3136 від 13.05.1996 року сторонами суду на його вимогу не подана у звязку з її відсутністю.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 року № 11 визнано право власності на 30-и квартирний житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством „Едельвейс” на 100%, Черкаському БТІ вказано зареєструвати дане будівництво (т. 1 а.с. 52 зв.).

20.05.1998 року Черкаське БТІ посвідчило, що житловий будинок в цілому, розташований в м. Монастирищі по пров. Щорса № 3, зареєстровано за Монастирищенським приватним малим підприємством „Едельвейс” на праві приватної власності на підставі рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 року № 11, про що позивачу за первісним позовом було видано реєстраційне посвідчення (т. 3 а.с. 181).

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 26.04.2001 року № 137 виділено ПМП „Едельвейс” земельну ділянку в розмірі 0,30 га по пр. Щорса в звязку з купівлею незакінченого 30-и квартирного житлового будинку в постійне користування (т. 1 а.с. 52).

17.01.2002 року, на підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 року № 11, Монастирищенська міська рада посвідчила, що в цілому 30-и квартирний житловий будинок, розташований в м. Монастирище по пров. Щорса, № 3 належить малому приватному підприємству „Едельвейс” на праві приватної власності видачею свідоцтва про це (т. 1 а.с. 44).

Рішенням пятої сесії Монастирищенської міської ради від 18.10.2002 року № 5-4 скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 року № 11 про визнання права власності на житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством „Едельвейс”, вказано Монастирищенському відділу Черкаського БТІ анулювати свідоцтво про право власності ПМП „Едельвейс” на цей будинок (т. 2 а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.03.2003 року у справі № 09/448 частково задоволено позов приватного підприємства „Едельвейс” до Монастирищенської міської ради, скасовано рішення пятої сесії Монастирищенської міської ради від 18.10.2002 року № 5-4 „Про скасування рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради” від 24.04.1998 року № 11 „Про визнання права власності на житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством „Едельвейс”. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2003 року рішення місцевого суду від 06.03.2003 року у справі № 09/448 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсним рішення сесії міської ради відмовлено, постанова апеляційного суду набрала законної сили (т. 1 а.с. 91, 92-93, 94).

Отже, законність рішення пятої сесії Монастирищенської міської ради від 18.10.2002 року № 5-4 перевірена судом, зазначене рішення чинне.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.04.2005 року повністю задоволено позов Білоуса І.С. до Слободянюка І.В., ПМП „Едельвейс”, фірми „Кофі”, Монастирищенської міської ради, третьої особи Монастирищенського відділку Черкаського ОБТІ, свідоцтво про право власності ПМП „Едельвейс” на житловий будинок, розташований в м. Монастирище по пров. Щорса, № 3, від 17.01.2002 року, видане Монастирищенською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 року № 11, визнане недійсним, зазначене рішення суду чинне (т. 1 а.с. 95-96, 97-98, 102-103).

Рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №№ 70, 71, 73 від 23.03.2006 року вирішено видати ордери в будинку по пров. Щорса, 3 на квартири № 15 ОСОБА_5, № 25 ОСОБА_10, № 28 ОСОБА_11, рішеннями № 322, 327 від 28.12.2006 року - № 30 ОСОБА_8, № 4 ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 33-37).

Постановою господарського суду Черкаської області від 29.03.2007 року у справі № 09/2082а частково задоволено позов приватного підприємства „Едельвейс” до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, визнано протиправними: рішення двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради від 24 лютого 2006 року №26-34 “Про прийняття в комунальну власність міста квартир №15, №25, №28 будинку по пров. Щорса”; рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 року №69, протокол №3 „Про розгляд звернення директора ПМП „Едельвейс” Плетінко Р.А.”; рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 року №71 “Про видачу ордера на квартиру №25 по пров. Щорса, 3 громадянину ОСОБА_10”; рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 року №70 “Про видачу ордера на квартиру №15 по пров. Щорса, 3 громадянину ОСОБА_5”; рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 року №73 “Про видачу ордера на квартиру №28 по пров. Щорса, 3 громадянину Ляхевич Т.В.”; рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 28 грудня 2006 року №327 “Про видачу ордера на квартиру №4 по пров. Щорса, 3 громадянину ОСОБА_6”; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 28 грудня 2006 року №322 “Про видачу ордера на квартиру №30 по пров. Щорса, 3 громадянину ОСОБА_8” Визнано протиправною бездіяльність Монастирищенської міської ради та виконавчого комітету Монастирищенської міської ради щодо ухилення від оформлення відповідно до закону 30-квартирного житлового будинку по провулку Щорса, №3 у місті Монастирище. Залишено без розгляду позовну заяву в частині визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 01.03.2007 року про видачу ордерів 13 особам на квартири №№2,3,7,8,11,12,13,14,16,17,24,29 в будинку №3 по провулку Щорса в місті Монастирище (т. 1 а-с14-20).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 року постанова господарського суду Черкаської області від 29.03.2007 року залишена без змін (т. 1 а.с. 21-28).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.07.2009 року постанова господарського суду Черкаської області від 29.03.2007 року і ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 року скасовані у звязку з порушенням правила предметної підсудності, провадження у справі закрито (т. 1 а.с. 29-31).

За даними Комунального підприємства Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації право приватної власності на 21 квартиру у будинку № 3 по пров. Щорса у м. Монастирище Черкаської області (спірному будинку) зареєстровано громадянами (т. 3 а.с. 7-141).

Позивач за первісним позовом приватне підприємство „Едельвейс” вважає, що 11 квартир із 30 в спірному будинку вибули із його володіння незаконно (т. 3 а.с. 6).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить суд визнати за ним факт набуття права власності на спірний житловий будинок в цілому станом на момент введення цього житлового будинку в експлуатацію, відповідно до акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 12.11.1993 року, затвердженого розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації від 08.04.1996 року № 110 і як на докази цього посилається на договір купівлі-продажу цього будинку від 12.03.1993 року і акт Державної приймальної комісії про прийняття його в експлуатацію.

Одже спірні правовідносини виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, тому судом, відповідно до п. 4 прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року при вирішенні спору застосовуються положення ЦК УРСР.

Відповідно до положень ст. Ст. 4. 6, 86, 128, 224, 225 ЦК УРСР Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом:

визнання цих прав;

відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

компенсації моральної шкоди;

припинення або зміни правовідношення;

стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом.

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Усі форми власності є рівноправними.

Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, перелік яких наведено в ст. 32 цього ж Кодексу.

Суд, оцінивши доводи сторін за первісним позовом та виходячи з приписів названого вище законодавства, приходить до наступних висновків.

Підписаний 12.03.1993 року між Монастирищенською фірмою „Кофі” і приватним малим підприємством „Едельвейс” договір купівлі-продажу незавершеного будівництва спірного будинку не може бути підставою для набуття прав власності на нього, оскільки продавець не був власником предмету договору. Подані позивачем докази, на думку суду, не підтверджують правомірність переходу прав власника до фірми «Кофі» від Монастрищенського заводоуправління будматеріалів та його правонаступника Черкаського тресту „Агробудіндустрія”. Сам лише факт оплати за платіжними дорученнями, на які посилається позивач, не може свідчити про набуття ним прав власності на спірне майно.

Не може бути також підставою виникнення прав власності на спірний будинок поданий позивачем акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 12.11.1993 року. При цьому суд враховує пояснення голови цієї комісії про не підписання ним акту та відсутність у архіві відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Монастирищенської РДА документів щодо забудови 30-и квартирного житлового будинку по пров. Щорса, 3 в м. Монастирище, у тому числі даних щодо створення державної комісії, її роботи, оформлення акту державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

За таких обставин суд вважає доводи позивача за первісним позовом про набуття ним прав власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.1993 року та акту введення в експлуатацію від 12.11.1993 року такими що суперечать фактичним обставинам справи та приписам названого вище законодавства, а тому у його позові слід відмовити.

Вирішуючи спір за зустрічним позовом суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Судом встановлено, що за спірним договором його продавець-фірма «Кофі»не була власником предмету купівлі продажу, то такий договір суперечить ст.225 ЦК УРСР а тому підлягає визнанню не дійсним.

У той же час відповідно до ст.ст. 71, 76, 80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що із зустрічним позовом до суду про визнання не дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку від 12.03.1993р. позивач звернувся 22.03.2010 р., тобто після закінчення строку позовної давності ще до набрання чинності положеннями ЦК України від 16.01.2003 р. Доводів про поважність причин цього строку він не навів.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у зустрічному позові у звязку із закінченням строку позовної давності.

Оскільки при припиненні провадження у справі суд ухвалою від 09.06.2010р. повернув позивача як за первісним так і за зустрічним позовом сплачені державне мито та витрати на інформаційно технічні послуги то вказані суми підлягають стягненню з цих осіб до державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного позову відмовити повністю.

У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства “Едельвейс”, вул. Гайдара, буд. 30, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, код 21354707 в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у Монастирищенському районі для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 4368 грн. 65 коп. державного мита

Стягнути з приватного підприємства “Едельвейс”, вул. Гайдара, буд. 30, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, код 21354707 у доход бюджету через відділ державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31216264700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Монастирищенської міської ради, вул. Леніна, буд. 117, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, код 25769919 в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у Монастирищенському районі для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 85 грн. 00 коп. державного мита

Стягнути з Монастирищенської міської ради, вул. Леніна, буд. 117, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, код 25769919 у доход бюджету через відділ державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31216264700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань