Рішення № 137940336, 30.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3386/25

2/214/1120/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Малаховської І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу №214/3386/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , Орган опіки і піклування виконкому Саксаганської районної у місті ради місто Кривий Ріг про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 особою, яка самостійно виховує та утримує дитину, неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування посилається на те, що він є військовозобов`язаними та стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 27 квітня 1994 року, військове звання старший лейтенант.

Відповідно до постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 проведеним медичним оглядом ВЛК 08.05.2024 року визначено, що старший лейтенант ОСОБА_1 при діагнозі гіпертонічна хвороба ІІ ст. ступеня 2 ризику 3, хронічний фолікуліт, доброякісна гіпертрофія передміхуровох залози, хронічний простатит на підставі статті 39Б, 57В, 68В графи ІІІ Розкладу хвороб, ТДВ Б придатний до військової служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) педичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (довідка ВЛК №104 7/2338 від 08.05.2024).

Беручи до уваги, що він здійснює самостійне виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , де матір ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та утриманні сина, має власну сім`ю, знаходиться за кордоном, її місцезнаходження невідоме, він має всі законні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4) ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024, як особа, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Вказує, що він з 07 лютого 2004 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року був розірваний (справа №214/8862/19). Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено, доданими до позову копіями свідоцтв про народження дітей.

17 вересня 2021 року відповідач по справі ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб.

Позивач також створив нову сім`ю, став проживати з ОСОБА_6 однією сім`єю і у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено свідоцтвом про народження дитини. Вказує, що він є утримувачем та годувальником сім`ї, яка складається з його цивільної дружини ОСОБА_6 , дітей від першого шлюбу та сина ОСОБА_7 та його матері (бабусі) дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Зазначає, що донька ОСОБА_9 навчається та постійно проживає у місті Києві, потребує значних коштів на навчання, які він забезпечує повнолітній донці.

Вказує, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає за адресою, де проживала його матір ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , і де проживає його бабуся, мати позивача ОСОБА_8 . Дитиною свідомо обрано зазначене місце проживання, у зв`язку з наявністю окремо для нього вільної кімнати, яка об лаштована необхідними меблями, двоповерховим ліжком, письмовим столом, шафою для одягу та наявністю персонального комп`ютера.

Позивач зазначає, що син ОСОБА_10 не працює, самостійного заробітку немає, є учнем 9-Б класу комунального закладу освіти Криворізький ліцей Гранд» Дніпропетровської обласної ради» зі змішаною формою навчання, що підтверджено відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи.

Мати неповнолітнього сина ОСОБА_2 не буре участі у вихованні та утриманні сина, має власну сім`ю, знаходиться за кордоном, місце проживання її невідоме.

Мати позивача ОСОБА_8 не працює, є пенсіонеркою з пенсією в розмірі 5903,90 6382,17, що вистачає лише на ліки та комунальні витрати, тому неповнолітній син ОСОБА_10 потребує повного забезпечення та утримання, тому виховання та повне утримання дитини лежить на батькові ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що від нього особисто залежить доля його сім`ї, тому відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яку він потребує, не є намаганням ухилитися від військової служби, а є життєво необхідною обставиною для виживання його родини, яку він як суб`єкт господарювання забезпечує всім необхідним.

У відзиві на позив, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Крикун П.А., просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову в повному обсязі. Відповідач не заперечує, що позивач, як батько їх двох дітей, приймає участь у їх утриманні, спілкується з ними, займається їх вихованням, однак надмірними та необґрунтованими є доводи, що таке виховання та утримання здійснюється ним самостійно, та за начебто невиконання відповідачем (матір`ю) її батьківських обов`язків. Звертає увагу на те, що спільний син ОСОБА_10 проживає в квартирі, яка на праві особистої приватної власності належить його матері відповідачу ОСОБА_2 , яка і створила в квартирі належні умови для дитини та увесь час сплачує комунальні платежі за цю квартиру. Вказує, що позивач вводить суд в оману про те, що йому невідоме місцезнаходження відповідача, оскільки це не відповідає дійсності, так як відповідач постійно знаходиться на зв`язку з батьком дитини, а з самим сином ОСОБА_10 , мати спілкується щоденно, по декілька разів на день (телефонні дзвінки, переписка в мессенджерах), контролюючи його режим дня, допомагає з виконанням домашніх завдань, здійснює контроль за відвідуванням репетиторських занять, медичного забезпечення сина та оплачує їх. Звертає увагу на те, що діти довгий час проживали з матір`ю в Іспанії, мати влаштувала дітей у навчальні заклади, утримувала і виховувала їх. З грудня 2024 року відповідач перебувала в Україні та проживала зі своїми дітьми. 11.03.2025 відповідач вимушена була повернутися до Іспанії, з метою відмови (припинення) тимчасового захисту встановленого Іспанією для ОСОБА_10 , так як ОСОБА_10 планував вступати до навчального закладу в Словаччині (та отримання посвідки на постійне проживання в Словаччині), організацію вступу до якого також займалася матір. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що вона здійснює регулярні перекази грошових коштів для забезпечення поточних потреб сина ОСОБА_10 . Вказує, що відповідач підтримує зв`язок з класним керівником сина, бере участь у батьківських зборах, які через введення воєнного стану проводяться в режимі он-лайн. Окрім сплати за житло сина, надання йому цього житла з належними умовами для проживання сина та його бабусі, регулярних переказів на його особисту банківську картку, оплати репетитора, стоматологічних послуг, ОСОБА_2 , за домовленістю з позивачем, щомісячно передає позивачу на утримання сина ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 8 000 грн, які позивач отримує від орендаря, який винаймає в оренду приміщення належне відповідачу. Також відповідач звертає увагу на Висновок органу опіки та піклування, яким встановлено, що мати ОСОБА_2 займається вихованням дитини, спілкується з дитиною, відтак питання встановлення юридичного факту самостійного виховання сина батьком залишають на розсуд суду. Зазначає, що утримання дитини батьком є його обов`язком та не потребує встановлення такого факту в судовому порядку. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, того факту, що він самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

У відповіді на відзив відповідача, представник позивача адвокат Бугрій В.М., просить відзив, з доданими до нього доказами відхилити і не брати їх до уваги при розгляді та вирішенні цієї справи, оскільки адвокат Крикун П.А. не є представником ОСОБА_2 .

У відзиві на позов, представник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_11 , просить відмовити в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення самостійного виховання та утримання дитини. Представник звертає увагу на те, що наданими самим позивачем доказами, встановлено, що позивач зі своїм неповнолітнім сином не проживає разом в одному помешканні. Крім того, вбачається, що щоденний догляд за дитиною здійснює мати позивача бабуся дитини. Позивачем не здійснено ніяких юридичних дій для доведення встановлення факту самостійного виховання дитини. Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно у разі вирішення питання щодо позбавлення їх батьківських прав. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає, що проживання дитини окремо від матері, визначення місця проживання дитини з одним з батьків не впливає на обсяг прав та обов`язків батьків щодо виховання дитини. Також, Позивачем не надано жодних доказів щодо ініціювання притягнення матір дитини до відповідальності за не виконання батьківських обов`язків, за що передбачена кримінальна відповідальність. Таким чином, доказів самостійного виховання позивачем дитини без участі матері відповідача вважає не надано та цей факт нічим не підтверджено. Відповідно, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження обставин, наведених у заяві.

Ухвалою суду від 07 травня 2025 рокувідкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 ; орган опіки і піклування виконкому Саксаганської районної у місті ради місто Кривий Ріг про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду. Призначити підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду, який неодноразово відкладався.

Сторони, будучи належним чином повідомленні, про день, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з`явилися, від представника позивача ОСОБА_12 надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просить ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у відповідності по положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина 2 вказаної статті передбачає, що ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження дитини Серії НОМЕР_1 (а.с.26).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року було розірвано шлюб між сторонами, укладений 07 лютого 2004 року (а.с.27).

Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 підтверджено, що позивач має ще одного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , матір`ю дитини є ОСОБА_6 (а.с.30).

Свідоцтвом про шлюб встановлено, що відповідач ОСОБА_2 17 вересня 2021 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 (а.с.32).

Висновком про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого Рішенням Покровського виконавчого комітету районної в місті ради 21.08.2024 №770, встановлено, що мати ОСОБА_2 в міру своїх сил займається вихованням дитини, спілкується з дитиною за допомогою мобільних додатків, тому рішення про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітнього сина, орган опіки та піклування залишає на розсуд суду (а.с.49-50).

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до приписів п. 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18).

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Статтею 318 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Правовідносини щодо утримання дітей, є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК України).

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

У поданій заяві позивач зазначає, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час проживає разом із ним та повністю перебуває на його утриманні та просить встановити даний факт.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимог наведеної норми заявник не надав суду доказів, що він утримує дитину самостійно.

Відповідно до Витягу з Реєстру Криворізької територіальної громади ОСОБА_3 з 19.11.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.90).

Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності на житло від 13.09.1994 р. ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.94), що також підтверджено і Витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.95).

Доказами доданими відповідачем ОСОБА_2 до відзиву на позов доведено, що остання сплачує комунальні платежі за квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.96-116).

Доданими до відзиву на позов скрипотами з месенджера підтверджено спілкування відповідача з сином ОСОБА_10 , також зі школою (а.с.117-133).

Платіжними інструкціями наданими відповідачем підтверджено здійснення ОСОБА_2 оплати надавачу платіжних послуг ОСОБА_13 ФОП (репетироту) (а.с.149-159).

Платіжними інструкціями, наданими відповідачем підтверджено перерахування нею грошових коштів (суми різні: 300,00, 500,00, 201005, 1000,00, 900,00 гривень) сину ОСОБА_3 (а.с.159- 169).

Чеками з ПРИВАТБАНКУ наданими відповідачем підтверджено оплату медичних послуг на суми: 10 850,00грн, 1300,00 грн, 1300,00 грн, 12000,00 грн (а.с.172-175).

Позивач також просив суд встановити факт, що він самостійно виховує неповнолітнього сина.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання. Підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком необхідно встановити юридичний факт або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Позивач у поданій заяві зазначає, що дитина проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і самостійному вихованні.

Такі твердження, в силу ст. 141 СК України, суд оцінює критично, оскільки проживання матері окремо від дитини не впливає на обсяг її прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, окрім того, матір`ю дитини, відповідачем по справі наданими доказами до відзиву на позов, доведена її участь у вихованні та утриманні сина (оплата послуг репетитора, медичних послуг, перерахування грошових коштів на особову картку дитини). Також судом встановлено, що дитина не проживає разом з позивачем, син мешкає в належній його матері ОСОБА_2 на праві приватної власності квартирі разом з матір`ю позивача.

Отже, позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітнього сина, матір умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом із тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Констатація стороною позивача обставини, що він самостійно виховує та утримує дитину, не є достатньою для доведення дійсного перебування дитини тільки на вихованні та утриманні одного з батьків, оскільки до такої категорії відносяться особи, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості виховання іншим з батьків внаслідок об`єктивних обставин. Це стосується випадків коли інший з батьків дитини помер, безвісно відсутній, позбавлений батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатен їх виконувати в силу об`єктивних обставин, а не з метою штучного створення підстави.

Як вбачається із заяви позивача, він зазначає, що метою заявленого ним встановлення факту самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_3 , 2009 року народження, йому потрібно для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4) ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024, як особа, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Отже, слід дійти висновку, що позивач звернувся до суду з метою закріплення факту, який ніким не оспорюється та не ставиться під сумнів, зокрема відповідач не заперечує того факту, що батько дитини позивач ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням сина, проте дитина з ним не проживає, а проживає з матір`ю позивача ОСОБА_8 , в належній відповідачу квартирі.

Суд у даній справі не встановив факт порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб.

Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу судів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд звертає увагу, що обоє батьків зобов`язані однаковою мірою брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини.

Таким чином, за встановлених обставин цієї справи, відсутні підстави для висновку, що батько виховує дитину сам, оскільки таке може мати місце лише у випадку, коли мати у дитини відсутня, об`єктивно позбавлена можливості брати участь в житті дитини, або свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Навпаки у даній справі відповідачем доведено, що вона бере активну участь у вихованні та утриманні свого неповнолітнього сина ОСОБА_10 .

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Докази, долучені до матеріалів справи свідчать лише про проживання дитини окремо від матері та про участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини, проте не підтверджують факт ухилення матері від такого.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що відповідач ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_10 , а також відсутні інші докази, що відповідач не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин.

Утримання та виховання дитини батьком є його законним обов`язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив позивач.

При цьому суд враховує, що встановлення факту перебування на утриманні позивача неповнолітнього сина впливає на права та законні інтереси відповідача, як матері дитини, оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як позбавлення батьківських прав та інше.

Крім того, звернення із позовною заявою про встановлення факту самостійного утримання неповнолітньої дитини в цій справі необхідне позивачу для створення преюдиційного рішення для вирішення питання щодо можливості отримання відстрочки від мобілізації, що є неприпустимим з огляду на характер спірних правовідносин.

Утримання та виховання дитини батьком є законним його обов`язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив позивач.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи із правового аналізу даної норми Закону, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За відсутності між сторонами відповідного спору, суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є не вимогами до відповідача щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача, а фактично є вимогами, на підставі яких позивач бажає отримати відстрочку від мобілізації.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність необхідних та достатніх умов для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволені позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд,

Вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , Орган опіки і піклування виконкому Саксаганської районної у місті ради місто Кривий Ріг про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місце розташування: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Орган опіки та піклування виконкому Саксаганської районної в місті ради місто Кривий Ріг, ЄДРПОУ 05410872, місце розташування: 50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 32.

Повне судове рішення виготовлено 03 липня 2026 року.

Суддя І.Б. Малаховська