Рішення № 137940188, 29.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2389/26

Провадження № 2/204/2685/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

16 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 331 690 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2026 року по день ухвалення рішення.

3 квітня 2026 року від представника позивачки надійшла уточнена позовна заява, в якій він просив стягнути на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у сумі 331 690 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 146 грн. 15 коп.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах із ВО «ПМЗ ім .О. М. Макарова». 6 лютого 2026 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням. Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах із відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 331 690 грн. Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу про стягнення в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку у розмірі 26 146 грн. 15 коп., також позивачка просить стягнути судовий збір. У зв`язку з викладеним, позивачка вимушена звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою суду від 8 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 8 квітня 2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідача ВО «ПМЗ ім. О. М. Макарова» у встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не надав.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» та 6 лютого 2026 року була звільнена за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (Наказ № 63-в від 06.02.2026 року)».

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивачки розрахунок з нею не проведено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до довідки ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» Вих. № 104/07 від 16 лютого 2026 року, ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з січня 2022 року по лютий 2026 року, у загальному розмірі 331 690 грн.

Отже, відповідач визнав ту обставину, що з його вини на день звільнення позивачки з роботи, остаточний розрахунок з нею не проведений, а заборгованість складає 331 690 грн.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 331 690 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступних висновків.

За позицією позивача, відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Суд зазначає, що з 17 липня 2022 року набрала чинність нова редакція ч. 1 ст. 117 КЗпП України, яка передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У позовній заяві, представник позивачки просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2026 року (як наступний день після звільнення, що є першим днем прострочення) по день ухвалення рішення, що не перевищує шести місяців, у розмірі 26 146 грн. 15 коп.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Як вбачається з довідки Вих. № 104/08 від 16 лютого 2026 року, долученої до позовної заяви, розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 складає 608 грн. 05 коп.

Таким чином, враховуючи положення ст. 117 КЗпП України щодо обмеження шестимісячним терміном, за який може бути стягнуто середній заробіток, кількість робочих днів, за які може бути нарахована середня заробітна плата, яка з дати порушення прав ОСОБА_1 з 07.02.2026 року до 29.06.2026 року, складає 100 днів, загальна сума середньомісячної заробітної плати становить 60 805 грн. (608,05 грн. х 100 днів).

Але, позивач у своїх вимогах просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 146 грн. 15 коп. Оскільки, суд не може вийти за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 146 грн. 15 коп. з відрахуванням з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті.

При цьому, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

За роз`ясненнями, наведеними в п. 6 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішення розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до п. п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати та оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).

Сума компенсації включається до фонду оплати праці того місяця, в якому фактично проводиться її нарахування та виплата у відповідності п.п. 1.6.2 п. 1.6. розд. І Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5.

Податковий агент, згідно з п. п. 14.1.180 ПК України, зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.

Таким чином суд, визначаючи середній заробіток працівника за час затримки розрахунку, попередньо не відраховує з його складу ПДФО, а залишає виконання цього обов`язку роботодавцю, оскільки відповідно до ст. 18 ПК України, суди не належать до складу податкових агентів платника податку.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку та інших обов`язкових платежів з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають задоволенню у розмірі 26 146 грн. 15 коп., з відрахування з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі були задоволені, а позивачка була звільнена від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3 316 грн. 90 коп.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, було сплачено при подачі позову судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп. Оскільки, дані позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», ст. ст. 2, 19, 47, 116, 117, 238 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1 ЄДРПОУ 14308368) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 331 690 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 146 грн. 15 коп. з відрахування з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті, судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп., а всього стягнути суму у розмірі 359 167 грн. 35 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 3 316 грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська