Рішення № 137940032, 03.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1437/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:

1. Визнати протиправним і скасувати наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працював слюсарем аварійно-відновлювальних робіт у Філії «ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», яка наказом Міністерства енергетики України визначена критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Позивач вчасно й належним чином уточнив свої персональні дані через мобільний застосунок «Резерв+», що підтверджувалося відповідним витягом станом на 18.10.2025 року. 27.10.2025 року позивачу виповнилося 25 років, у зв`язку з чим він набув статусу військовозобов`язаного та підлягав бронюванню за місцем роботи. Порядок ведення військового обліку передбачає переведення таких осіб з обліку призовників на облік військовозобов`язаних автоматично, на основі електронних даних, без їхнього особистого виклику до ТЦК та СП.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 було виписано повістку на 27.10.2025 року для уточнення даних. Проте у зв`язку з перебуванням на лікарняному з 23.10.2025 року по 07.11.2025 року позивач фізично не міг з`явитися за викликом, про що завчасно, 23.10.2025 року, направив поштою письмову заяву з додаванням медичних документів, яку ТЦК та СП отримав 24.10.2025 року. Попри наявність поважної причини неявки та безпідставність самого виклику, посадові особи ТЦК та СП вже 28.10.2025 року внесли до реєстру недостовірні відомості про порушення позивачем правил військового обліку та оголошення його в розшук. Через наявність цього безпідставного статусу «в розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_3 (24.10.2025 та 29.10.2025) отримала відмову в автоматичному бронюванні позивача через Портал Дія.

08.12.2025 року, під час руху до місця роботи, позивач був незаконно затриманий працівниками ТЦК та СП та примусово доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08.12.2025 року керівником ТЦК та СП було видано наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправним, оскільки він не вчиняв жодних правопорушень, мав законне право на відстрочку (бронювання) та належним чином повідомив про поважність причин своєї неявки за повісткою.

Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправним і скасувати наказ про його призов у частині, що його стосується, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про його звільнення з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Ухвалою від 02.02.2026 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

Ухвалою від 06.02.2026 суд продовжив ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2026 для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надання відповідних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС".

Ухвалою суду від 17.03.2026 виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження від 17.02.2026 у справі №560/1437/26, зазначивши правильну назву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - "Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»" замість помилково вказаної "Публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС". Надано акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»" строк для подання письмових пояснень на позовну заяву - 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

Представник військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначає, що станом на 08 грудня 2025 року в облікових документах солдата ОСОБА_1 були відсутні будь-які підтверджені відомості про наявність у нього відстрочки або бронювання від призову на військову службу під час мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_2 не було допущено жодних порушень порядку мобілізації, а оскільки позивач досяг відповідного віку та за результатами медичного огляду ВЛК був визнаний придатним до військової служби, стосовно нього було законно прийнято рішення про призов.

На підставі призову та розпорядчих документів вищого командування, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 грудня 2025 року № 356 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу, призначено на посаду оператора взводу радіорозвідки та поставлено на всі види забезпечення. Оскаржуваний наказ є законним, обґрунтованим і вважається повністю виконаним з моменту зарахування військовослужбовця до списків частини, а тому скасуванню не підлягає. Крім того, перевірка правомірності дій ТЦК та СП чи законності відмови у наданні відстрочки не належить до компетенції командира військової частини.

Також відповідач наголошує, що припинення військової служби та звільнення здійснюється за наявності підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за умови подання військовослужбовцем відповідного рапорту та підтверджувальних документів по команді. Однак ОСОБА_1 жодних рапортів чи документів на звільнення командуванню військової частини не подавав та про наявність таких підстав не повідомляв, через що вимоги про зобов`язання звільнити його зі служби є безпідставними та передчасними. На підставі викладеного, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому ухвалою строк не скористався, жодних документів до суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи, АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька АЕС», подала пояснення на позовну заяву, в яких підтримала позовні вимоги. Зазначила, що позивач із 21 квітня 2025 року працює у філії «ВП ХАЕС» слюсарем аварійно-відновлюваних робіт 3 розряду дільниці тепло-водозабезпечення і каналізації гідротехнічного цеху. На підприємстві він перебував на персональному військовому обліку в категорії «призовник».

Після отримання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 , підприємство належним чином оповістило позивача про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у день досягнення ним 25-річного віку, коли він підлягав переведенню в категорію «військовозобов`язаний». З метою забезпечення стабільної роботи стратегічного об`єкта енергетики, філія «ВП ХАЕС» 24 жовтня 2025 року подала через Портал Дія заяву на бронювання ОСОБА_1 . Однак 27 жовтня 2025 року надійшла відмова у бронюванні з причини перебування його в статусі призовника. Повторна заява від 29 жовтня 2025 року також була відхилена системою з помилковою, на думку третьої особи, підстави - «особа перебуває у розшуку». Окрім цього, підприємство письмово зверталося до ТЦК та СП із листом «Про потребу в працівникові», просячи надати можливість забронювати ОСОБА_1 після його переведення на облік військовозобов`язаних, проте жодної відповіді чи реакції від відповідача не отримало.

Представник третьої особи наголосила, що позивач задіяний на критично важливому напрямку забезпечення функціонування Хмельницької АЕС і безпосередньо впливає на енергетичну безпеку країни. Посадові особи ТЦК та СП, достовірно знаючи про розпочату процедуру бронювання та стратегічне значення працівника для оборонного потенціалу держави в енергетичній сфері, проігнорували звернення підприємства та здійснили примусову мобілізацію позивача, чим порушили вимоги Постанови КМУ № 76. Зважаючи на викладене, третя особа вважає дії відповідача протиправними, а мобілізацію такою, що підриває баланс між обороною країни та стабільністю роботи вітчизняної енергосистеми.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З 21.04.2025 року працює слюсарем аварійно-відновлювальних робіт 3 розряду у філії «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ».

Відповідно до витягу з наказу Міністерства енергетики України № 40 від 29.01.2025 року, філію «ВП «Хмельницька АЕС» визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Позивач був взятий на військовий облік у Славутському ОМВК 18.08.2021 року.

Згідно з витягом із застосунку «Резерв+» станом на 18.10.2025 року, ОСОБА_1 мав категорію обліку «Призовник».

02.10.2025 року на адресу філії «ВП ХАЕС» надійшло розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.09.2025 року №72 та Повістка №72/1 з викликом позивача на 27.10.2025 року. Відділом мобілізаційної роботи (ВМР) АЕС було проведено офіційне оповіщення позивача, який отримав зазначену повістку під особистий підпис. Про виконання розпорядження підприємство належним чином повідомило ТЦК та СП листом від 09.10.2025 року №55-04/1 891/24547.

24.10.2025 року представник позивача направив поштою до ТЦК та СП заяву про неможливість прибуття за повісткою через хворобу разом із копією медичного висновку.

27.10.2025 року позивачу виповнилося 25 років.

28.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся до органів Нацполіції щодо доставлення ОСОБА_1 за неприбуття за повісткою. Станом на 28.10.2025 року в застосунку «Резерв+» категорію обліку змінено на «Військовозобов`язаний» та внесено запис: «Порушення правил військового обліку, причина розшуку - не прибули за повісткою».

24.10.2025 року філією «ВП «Хмельницька АЕС» сформовано заяву №20251024_1467190. Отримано статус: «Не заброньований» з причини «Призовник».

29.10.2025 року підприємством повторно сформовано заяву №20251029_1477957. Отримано статус: «Не заброньований» з причини «Особа перебуває в розшуку».

Листами від 07.11.2025 року та 27.11.2025 року ТЦК та СП повідомив адвоката позивача, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку з 28.10.2025 року. Водночас зазначено, що протоколи чи постанови про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП щодо нього не складалися.

08.12.2025 року ОСОБА_1 було затримано працівниками ТЦК та СП дорогою до місця роботи та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08.12.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію (визнаний придатним).

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08.12.2025 року №6521 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 із зарахуванням до списків особового складу в званні «солдат».

Позивач, вважаючи спірний наказ від 08.12.2025 в частині його призову на військову службу під час мобілізації протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XI призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президент України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення №1153/2008 у редакції на час виникнення спірних відносин), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 252 Розділу XIV Положення №1153/2008 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 1 пункту 253 Розділу XIV Положення №1153/2008 встановлено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абзацами першим, другим частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені підстави для надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Перелік військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, визначений частиною першою статті 25 Закону №3543-XII.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

На виконання вказаної норми Закону №3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі Порядок №76 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №76 таким визначається механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);

в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства);

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи);

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;

в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Дія цього Порядку не поширюється на військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах України.

Відповідно до абзаців 1, 2, 5-9 пункту 3 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія. Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка). Строк дії відстрочки не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку; строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку; 12 місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах п`ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку; строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку.

Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків (пункт 4 Порядку №76).

Згідно з пунктом 5 Порядку №76 бронюванню підлягають військовозобов`язані, зокрема, священнослужителі за переліком посад, затвердженим ДЕСС (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті).

Пунктом 25 Порядку №76 встановлено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.

Відповідно до абзацу 7 пункту 26 Порядку №76 бронювання або анулювання відстрочки священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія за списками або заявою в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов`язаного працівника, які формуються уповноваженою особою ДЕСС.

Перелік відомостей, які мають бути зазначені у списку керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженої ним особи для бронювання військовозобов`язаних працівників, визначений пунктом 27 Порядку №76.

Згідно з пунктом 29 Порядку №76 протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний: перебуває на військовому обліку; перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою; уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»; не перебуває у розшуку.

Відповідно до пункту 30 Порядку №76 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Отже, оформлення бронювання військовозобов`язаного здійснюється за встановленою законом процедурою, яка передбачає подання керівником державного органу/критично важливого підприємства/критично важливої установи або уповноваженою ним особою в електронному списку через засоби Порталу Дія заяви/списку відносно військовозобов`язаного, який підлягає бронюванню. Процедура бронювання священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія в електронній формі на підставі списку/заяви, який подається уповноваженою особою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Доказом належним чином оформленого бронювання з наданням, відповідно, військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є відомості електронного військово-облікового документу військовозобов`язаного про надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Суд зауважує, що право на надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом оформлення такої відстрочки у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2024 року (справа № 280/6033/22) та від 01 жовтня 2024 року (справа №160/10728/23), яку суд враховує у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане також передбачено і вимогами підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якими передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальні дані.

Застосовуючи наведені норми права до встановлених обставин цієї справи, суд виходить з того, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII виникає не з факту подання керівником критично важливого підприємства заяви (списку) про бронювання через Портал Дія, а з факту фактичного оформлення такого бронювання, підтвердженого відомостями електронного військово-облікового документа відповідно до пункту 30 Порядку №76.

Судом встановлено, що обидві заяви філії «ВП «Хмельницька АЕС» про бронювання позивача отримали статус відмови: заява від 24.10.2025 року з причини перебування позивача в категорії обліку «Призовник», тобто до настання визначеної законом підстави для взяття його на облік військовозобов`язаних, а заява від 29.10.2025 року з причини перебування позивача у розшуку. Матеріали справи не містять відомостей про те, що станом на дату видання оскаржуваного наказу (08.12.2025 року) чи на будь-яку іншу дату бронювання позивача було успішно оформлено, а відстрочку від призову - надано в порядку, визначеному Порядком №76.

За таких обставин, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не мав оформленої в установленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він, як військовозобов`язаний, визнаний придатним до військової служби за висновком військово-лікарської комісії, підлягав призову на загальних підставах.

Суд враховує доводи позивача та третьої особи про те, що відмова у бронюванні з підстави перебування в розшуку зумовлена внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, тоді як позивач завчасно повідомив ТЦК та СП про поважність причин своєї неявки за повісткою.

Разом з тим суд зазначає, що предметом цього спору є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про призов, а не оскарження дій чи рішень ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення відомостей про розшук позивача до відповідного реєстру або щодо відмови у бронюванні. Отже, правомірність зазначених дій та рішень не є предметом судового дослідження в цій справі і не може братися судом до уваги для цілей оцінки правомірності саме оскаржуваного наказу про призов.

Належних доказів того, що позивач мав будь-які інші підстави для надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, крім тієї, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, суду також не надано.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу, суд враховує, що відповідно до статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців зі служби здійснюється виключно на підставах, вичерпний перелік яких визначений цією статтею, за умови подання військовослужбовцем відповідного рапорту з долученням підтверджувальних документів у порядку підпорядкованості. Матеріалами справи підтверджується та позивачем не спростовано, що з моменту зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він із таким рапортом чи документами до командування не звертався. За відсутності визначеної законом процедури ініціювання питання про звільнення з військової служби, а також з огляду на висновок суду про правомірність призову позивача, вимога про покладення на військову частину обов`язку прийняти рішення про звільнення позивача та виключити його зі списків особового складу є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розподіл судових витрат суд не вирішує.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Третя особа:Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська,3, 01032 , код ЄДРПОУ - 24584661)

Головуючий суддя В.К. Блонський