Рішення № 137939562, 03.07.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1549/26

Номер провадження2/173/1584/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що володіє житловим будинком садибного типу на підставі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя та договору купівлі-продажу. Вона звернулася до державного реєстратора для проведення реєстрації в державному реєстрі прав на нерухоме майно, зареєструвала право власності на частину будинку, отриману на підставі договору купівлі продажу та отримала Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо іншої половини будинку внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документа.

Провадження у справі відкрито 19.05.2026.

Ухвалою від 22.06.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву з проханням розглянути справу в її відсутність. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи КП «Верхньодніпровське БТІ» у судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Згідно копії Свідоцтва про право власності від 25.05.1987, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1031, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить спільне майно подружжя: по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно Договору від 25.05.1987 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-291, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно Витягом з Державного реєстру речових прав № 468471338 від 17.03.2026 право власності на вказану вище половину домоволодіння зареєстровано за позивачем.

03.09.2025 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 м.кв, збудований у 1962 році.

06.01.2026 Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області за № 2/01-21 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно Акту прийому-передачі Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 10.12.2003, Свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя за 1987 рік до Фонду Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області не передавались.

Рішенням Державного реєстратора № 83717919 від 12.03.2026 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю оригіналу Свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя.

КП «Кам`янське бюро технічної інвентаризації» ДОР» листом № 2/877 від 06.11.2025 повідомило, що на будинок АДРЕСА_1 право власності було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя, видане 25.05.1987 року р. № 2-1031 Верхньодніпровська державна нотаріальна контора та договір купівлі-продажу, посвідчений 25.05.1987. Відомості про право власності щодо вказаного об`єкту нерухомого майна перевірено на паперових носіях станом на 31.12.2012.

Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статей 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що спірний житловий будинок був набутий сторонами під час шлюбу та належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя, що відповідає положенням статті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності.

Після визначення часток та укладення договору купівлі-продажу 1/2 частки будинку позивачка стала власником усієї спірної нерухомості. Право власності на придбану частку зареєстроване у встановленому законом порядку.

Разом із тим державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на іншу 1/2 частку будинку, яка належала позивачці як співвласнику, посилаючись на відсутність оригіналу свідоцтва про право власності. Така відмова пов`язана виключно з неможливістю підтвердження права документом, а не зі спростуванням існування самого права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні цієї справи суд також враховує правові висновки Верховний Суд, відповідно до яких положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню не лише у разі оспорювання права власності, а й у випадках втрати правовстановлюючого документа, що унеможливлює реалізацію власником свого права шляхом державної реєстрації. За таких обставин рішення суду про визнання права власності є належним способом захисту порушеного права та правовою підставою для проведення державної реєстрації права власності, що, зокрема, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15.

Саме ця норма є належною матеріально-правовою підставою для задоволення позову, оскільки відсутність у позивачки оригіналу правовстановлюючого документа унеможливлює державну реєстрацію її права, хоча право власності фактично існує та підтверджується іншими доказами (копією свідоцтва, договором купівлі-продажу, відомостями про державну реєстрацію придбаної частки, рішенням державного реєстратора про відмову тощо).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності чи інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ухвалення судового рішення про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку житлового будинку усуне перешкоди у здійсненні нею права власності та стане належною правовою підставою для проведення державної реєстрації цього права.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача щодо порушення прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верхньодніпровської міської ради (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21, ЄДРПОУ 04052595), треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 44739553), про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 600 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв