Рішення № 137938328, 02.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/6907/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Харківській області), у якому просила:

визнати протиправними дії ГУПФ України в Харківській області щодо не застосування при призначенні їй пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2023, 2024, 2025 роки;

скасувати рішення від 05.05.2026 №914270175375 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки, починаючи з 08.04.2026;

зобов`язати ГУПФ України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 08.04.2026 відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням раніше сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно обчислив пенсію за віком ОСОБА_1 у 2026 році із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, адже до цього позивачка отримувала пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", а із заявою про призначення пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 08.04.2026 звернулась вперше.

2. Позиція відповідача.

Представник ГУПФ України в Харківській області позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 36-38/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що показник середньої заробітної плати за 2023-2025 роки застосовувався при призначенні пенсій у 2026 році вперше, тоді як у спірних відносинах мало місце переведення позивачки з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років працівнику освіти на пенсію за віком на загальних підставах).

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 4-5/.

Позивачці з 18.12.2012 призначена пенсія за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі заяви від 08.04.2026 позивачку із зазначеної дати переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, обчислення якої проведено з урахуванням збільшеного показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 9992,40 грн /а.с. 40 - зі звороту/.

29.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про обчислення (перерахунок) пенсії за віком згідно частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2023-2025 роки /а.с. 41-42/.

Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Харківській області, яке рішенням від 05.05.2026 №914270175375 відмовлено у проведенні перерахунку /а.с. 44/.

Мотивуючи відмову відповідач зазначив, що середня заробітна плата при переході з пенсії за вислугою років на пенсію за віком застосована відповідно до норм чинного законодавства.

Не погодившись з наведеною позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Своєю чергою, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

При цьому, як визначено у статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII розділ XV Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачці пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2023, 2024, 2025 роки).

Зокрема, спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.

Так, позивачка вважає, що з 08.04.2026 їй вперше призначена пенсія за віком на підставі норм Закону №1058-IV, а тому при обчисленні пенсійної виплати пенсійний орган у силу частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

Натомість відповідач переконаний, що оскільки ОСОБА_1 до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивачки з одного виду пенсії на інший.

А тому для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на 18.12.2012 (дату призначення позивачці пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд враховує, що за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV ОСОБА_1 вперше звернулась 08.04.2026. До 08.04.2026 позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, що відповідач не заперечує.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що для обчислення позивачці пенсії за віком пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19 та ін.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, як визначено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2026, а також ураховані судом у ході розгляду цієї справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачці пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2023, 2024, 2025 роки.

Водночас суд враховує, що позивачка не оскаржила рішення пенсійного органу про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Позивачка, як одержувач пенсії, перебуває на обліку в ГУПФ України в Донецькій області, а як внутрішньо переміщена особа зареєстрована у Полтавській області.

У матеріалах справи відсутні докази тощо, що заява позивачки від 08.04.2026 була розглянута ГУПФ України в Харківській області.

Предметом цього спору є правовідносини щодо розгляду ГУПФ України в Харківській області заяви позивачки від 29.04.2026 про перерахунок пенсії за віком з урахуванням середнього заробітку.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З урахуванням наведеного, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Харківській області від 05.05.2026 №914270175375, тоді як підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не застосування при призначенні їй пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2023, 2024, 2025 роки, - немає.

За змістом абзаців першого, четвертого, п`ятого пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Зважаючи на те, що із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернулась в межах трьохмісячного строку після призначення їй пенсії за віком, суд дійшов висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії за віком з дати її призначення - 08.04.2026.

При цьому, оскільки заява від 29.04.2026 про перерахунок пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянута ГУПФ України в Харківській області, то саме останній має здійснити належний розгляд її заяви.

А тому, порушене право позивачки належить захистити шляхом зобов`язання ГУПФ України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 08.04.2026 пенсію за віком з урахуванням частини другої статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023-2025 роки.

У силу абзаців першого, третього пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

Тож особою, відповідальною за фактичні нарахування та виплату позивачці пенсії за віком після її перерахунку є ГУПФ України в Донецькій області - пенсійний орган за місцем перебування позивачки на обліку, як одержувача пенсії.

Як наслідок, підстав для зобов`язання ГУПФ України в Харківській області здійснити виплату позивачці пенсії після її перерахунку на виконання рішення суду у цій справі немає.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 30, 31/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення пенсійного органу щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачки, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивачки у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Харківській області.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.05.2026 №914270175375.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 08.04.2026 пенсію за віком з урахуванням частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023-2025 роки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14099344; пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, Харківська область, 61000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА