Ухвала суду № 137938309, 02.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/18481/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., ознайомився зі звітом Військової частини НОМЕР_1 про вжиті заходи щодо виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23 - без змін.

Рішення суду набрало законної сили 11.07.2024, а 02.09.2024 позивачу виданий виконавчий лист.

У провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №76187087 з примусового виконання виконавчого листа №440/18481/23.

06.03.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що того ж дня передана головуючому судді для розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 заяву задоволено; суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23 протягом двох місяців з дня отримання копії ухвали суду.

18.05.2026 до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23.

У поданому звіті представник відповідача зазначив, що на виконання судового рішення у цій справі позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року нарахована індексація грошового забезпечення 85927,87 грн, з якої фактично сплачено у грудні 2025 року 706,90 грн, а сума доплати за період з 01.12.2025 по 28.02.2018 складає 85220,97 грн /а.с. 149-150/.

22.05.2026 до суду надійшло клопотання позивача, у якому він зазначив про невиконання відповідачем рішення в частині обов`язку нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014, а також індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

15.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення представник відповідача, у яких зазначено, що 12.06.2026 на рахунок позивача перерахована індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2025 по 28.02.2018 у розмірі 83942,66 грн (85220,97 грн - 1278,31 грн військового збору).

18.06.2026 до суду надійшло клопотання позивача, у якому він повторно зазначив про невиконання відповідачем рішення в частині обов`язку нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014, а також індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Суд розглянув звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього документами та дійшов такого висновку.

Складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тож обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Суд у ході здійснення судового контролю встановив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23 ОСОБА_1 нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 загалом у розмірі 85927,87 грн, з якої у грудні 2025 року фактично сплачено 706,90 грн.

15.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, до яких додано витяг з розрахунково-платіжної відомості від 12.06.2026 №222 на виплату індексації грошового забезпечення у травні 2026 року, за змістом якої ОСОБА_1 сплачені кошти у розмірі 83942,66 грн (з суми 85220,97 грн утриманий військовий збір у розмірі 1278,31 грн).

Таким чином, судове рішення у справі №440/18481/23 виконане в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

Разом з тим, перевіряючи правильність виконання рішення суду в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум, суд встановив, що на виконання судового рішення позивачу нарахована індексація грошового забезпечення у розмірі 0,00 грн /а.с. 149-150/.

При цьому зі змісту довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 /а.с. 149-150/ суд встановив, що для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 відповідач визначив базовим місяцем січень 2008 року.

Однак, такі дії відповідача не відповідають змісту мотивувальної частини рішення суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23.

Так, суд у мотивувальній частині рішення зазначив: "стосовно застосування для нарахування й виплати ОСОБА_1 за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 в якості базового місяця січня 2008 року, суд виходить з таких міркувань.

Порядок №1078 у редакції, що застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття "базовий місяць". Так, базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Отож до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.".

З урахуванням наведеного, врахування для цілей обчислення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 січня 2008 року базовим місяцем на підставі Постанови №1294, що набрала чинності з 01.01.2008, не відповідає вимогам Порядку №1078 та змісту судового рішення.

Крім того, суд враховує, що надаючи правову оцінку позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 суд у мотивувальній частині рішення від 12.03.2024 здійснив розрахунок її щомісячного розміру (3958,73 грн).

Проте відповідач наведені висновки суду не врахував.

Звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі №440/18481/23 не містить обґрунтувань щодо підстав нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014, а також індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 0,00 грн.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами позивача про невиконання відповідачем рішення від 12.03.2024 у цій справі в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

А тому, у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 належить відмовити.

Суд зазначає, що на виконання судового рішення у цій справі відповідач має здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (тобто, визначити на підставі розрахункових документів про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за цей період належний базовий місяць за з урахуванням умов, визначених Порядком №1078, встановити наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за вказаний період й здійснити її нарахування та виплату), а також нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі 3958,73 грн.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому за змістом норм частини п`ятої цієї ж статті, суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

За таких обставин, враховуючи передбачене у частині п`ятій статті 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обставин про дійсні причини невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23, суд розглядає як прийнятне надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, у зв`язку з чим, згідно положення частини третьої статті 382-3 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2011 по 31.12.2014 з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №440/18481/23 разом з доказами сплати заборгованості на користь позивача або неможливості її сплати упродовж шістдесяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Роз`яснити Військовій частині НОМЕР_1 , що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам частин другої, третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр КУКОБА