Рішення № 137938283, 03.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7741/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 03.12.2025 або про відмову в прийнятті заяви, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 24.09.2024 або про відмову в прийнятті заяви, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884 та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під підпис у журналі реєстрації видачі довідку про звернення за захистом в Україні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не приймалась заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та рішення за результатами розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, при цьому, що позивач здійснив всі необхідні дії для розгляду її заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не зважаючи на факт, як особистого подання заяви, так і подання письмового звернення разом з копією заяви, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які повинен ухвалити за законом.

Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не розглядалася з огляду на порушення нею законодавства у сфері шукачів захисту в частині порядку і строків звернення із заявою та те, що Україна перебуває в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації (рф) проти України, що і зумовило застосування до неї, як громадянина російської федерації, як держави-агресора, положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 № 2942-III.

Судом встановлено наступне.

Позивач 03.12.2025 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області з Заявою про отримання статусу особи, що потребує додаткового захисту відповідно до положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

Листом від 10.12.2025 № 5100.5.1- 13759/51.1-25 Головного управління ДМС України в Одеській області від 10.12.2025 позивача було повідомлено, що його звернення від 03.12.2025 року, яке надійшло на юридичну адресу Головного управління 04.12.2025 року було зареєстровано за вх. № Б-834/6/5101-25 та зазначено, що 09.12.2025 року оригінали матеріалів надіслані на адресу ДСІОБГ ДМС задля прийняття всебічного управлінського рішення і проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства.

Листом Державної міграційної служби України від 02.03.2026 № 8.5-2439/2-26 позивача було повідомлено, що ним порушено порядок та строк звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачені Законом та Правилами. Крім того, вказано, що Україна перебуває в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України до Вас, як громадянина держави агресора, застосовано положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10.01.2002 № 2942-ІІІ, у якій визначено, що ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з`ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах державної безпеки, у вигляді обмеження у прийнятті документів під час дії на території України правового режиму воєнного стану. Разом з цим позивачу повернуто надані матеріали.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суд з цим позовом.

Правовідносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту від 08.07.2011 року №3671-VI (далі - Закон №3671-VI), Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

У частині першій статті 7 Закону № 3671-VI визначено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Частиною 6 статті 5 Закону № 3671-VI визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. № 649 затверджені Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця і додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту (далі Правила)

Відповідно до п. 2.1. Правил, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом встановлює особу заявника та вчиняє дії зазначені у цьому пункті щодо реєстрації заяви та перевіряє інші обставини.

Згідно п.2.2. Правил, рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

Пункт 2.4. У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:

видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3);

під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

Системний аналіз вищенаведених приписів законодавства, дає підстави для висновку, що результати розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребус додаткового захисту, оформлюється наказом у порядку визначеному Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил №649.

Як вбачається з матеріалів справи цієї справи позивач особисто звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що не спростовується відповідачем по справі.

Разом з тим, органи ДМС, дії, передбачені пунктом 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 розділу ІІ Правил № 649 не вчинили, заяву з додатками повернули.

При цьому, органи ДМС фактично розглянули заяву та відмовили позивачу у визнанні біженцем чи особою, що потребує додаткового захисту, оскільки дали оцінку наданим позивачем обґрунтуванням щодо підстав звернення з такою заявою та висловили свою позицію щодо матеріалів доданих до заяви.

Суд вважає, що відповідач не тільки порушили процедуру прийняття та розгляду заяви позивача, але і передчасно та знову в порушення процедури фактично прийняли рішення та зробили висновки щодо відсутності підстав для визнання його біженцем чи особою, що потребує додаткового захисту, тобто про відмову у задоволенні заяви.

Щодо посилань відповідачів у своєму листі на статтю 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, суд зазначає, що зазначене не може використовуватися як підстава для обмеження доступу до процедури надання захисту, оскільки приписи цієї статті не позбавляють Договірну Державу під час війни або за інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з`ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах державної безпеки, але в той же час, вказані приписи не звільняють Договірну Державу від прийняття рішення по заяві особи в порядку та строки визначені законодавством.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з наявністю у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо звернення до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про надання йому статусі біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та відсутністю доказів прийняття рішення щодо прийняття заяви чи відмови у її прийнятті відповідачем, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил №649.

З урахуванням чого позовні вимоги підлягають в цій частині задоволенню.

Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача видати позивачу, під підпис у журналі реєстрації видачі довідку про звернення за захистом в Україні, задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи у суду відсутні докази того, що після прийняття заяви відповідач відмовить у видачі довідки про звернення за захистом в Україні.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 03.12.2025 або про відмову в прийнятті заяви, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) прийняти рішення щодо прийняття заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 24.09.2024 або про відмову в прийнятті заяви, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов