Ухвала суду № 137937979, 02.07.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/5890/25

Провадження №: 1-кп/332/213/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2025 за № 12025082030000577, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 , не зменшилися і не перестали існувати, термін перебування під вартою обвинуваченого закінчується 06.07.2026, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи безпідставними твердження прокурора про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого. Обвинувачений зазначив, що розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави для нього є непомірним. Крім того, в умовах слідчого ізолятора у нього погіршився стан здоров`я. ОСОБА_4 зазначив, що має бажання продовжити військову службу, тож просить суд обрати менш суворий запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечив, зазначивши, що встановлені прокурором ризики є недоведеними, вказав про доцільність визначити у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засіданні не з`явився, надав суду заву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Вирішуючи заявлені клопотання стороною обвинувачення та стороною захисту, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 перебуває у статусі обвинуваченого, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.

Отже, вирішуючи заявлені клопотання, суд має встановити, чи зменшилися або перестали існувати ризики, що наведені судом при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 в ухвалі суду від 11.12.2025.

Так, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2025 раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений на 60 днів, тобто до 08 лютого 2026 року, одночасно ОСОБА_4 визначений розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн. Ухвалою суду від 02.02.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 02 квітня 2026 року, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 18 травня 2026 року, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 06 липня 2026 року.

При винесенні ухвали судом встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховування від суду та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає, що вказані ризики на теперішній час не зменшились та продовжують існувати.

Так, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі. Усвідомлення невідворотності кримінального покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення злочини може спонукати підозрюваного до його переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишається актуальним, оскільки, перебуваючи за межами місця позбавлення волі, обвинувачений буде мешкати у безпосередній близькості із свідками даного злочину та підтримувати із деякими з них спілкування, так як він знайомий із даними особами, а тому у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення судового розгляду.

При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує той факт, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, не отримує грошове забезпечення, інших джерел доходу не має, що свідчить про необхідність здобування коштів для власного існування, забезпечення особистих потреб, що може спонукати останнього до вчинення інших корисливих злочинів.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи засудженим 30.06.2025 року Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням тривалістю в один рік, вчинив новий тяжкий злочин.

Також суд зазначає, що бажання проходити військову службу не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Більше того, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби, що ставить під сумнів щирість його бажання продовжити проходження військової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд зазначає, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 під час перебування у слідчому ізоляторі. Не містять матеріали кримінального провадження і дані, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора. Не надано таких відомостей і стороною захисту.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, суд вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися, тому суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою доцільно задовольнити.

Ухвалою суду від 03.11.2025 відносно ОСОБА_4 визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. При цьому з урахуванням матеріального стану обвинуваченого розмір застави був визначений у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560,00 гривень. Тож підстав для зменшення розміру застави у даному випадку судом не вбачається.

Отже, підлягає залишенню без змін раніше обрана згідно ухвали суду сума застави у розмірі 60 560,00 грн із покладенням обов`язків в разі сплати суми застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 177, 178, 199, 201, 331, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 серпня 2026 року включно.

Розмір альтернативного заходу у виді застави залишити у визначеному раніше розмірі - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений 03 липня 2026 року о 09 годині 00 хвилин.

Суддя ОСОБА_1